ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1109/18

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Прокурора - заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка

до Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Ірпінь

Університету державної фіскальної служби України, Київська обл., м. Ірпінь

про визнання недійсним договору та стягнення 1440258,30 грн.

За участі секретаря судового засідання Зоря В.С.

за участю представників:

Прокурор:Галась О.М. ;

від позивача: Юрова С.О. (дов. № 99-99-10-17/18 від 02.04.2018 р.);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Грищенко В.В. (Наказ Університету ДФС України № 518 від 25.04.2018 р. та статут);

обставини справи:

Прокурор - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним договору оренди № 130230 від 28.01.2013 р., укладеного між Національним університетом державної податкової (фіскальної) служби України та Ірпінською фінансовою-юридичної академією у формі товариства з обмеженою відповідальністю, та стягнення з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Університету державної фіскальної служби України грошових коштів у сумі 1440258,30 грн., сплачених Університетом за Договором № 130230 від 28.01.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що договір оренди нерухомого майна № 130230 від 28.01.2013 р. суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки спірний об'єкт оренди, будучи державною власністю, перебував на балансі Університету державної фіскальної служби України, був об'єктом освіти, та використовувався для забезпечення діяльності закладу освіти в якості гуртожитку для проживання студентів університету, а Університет державної фіскальної служби України, безпідставно зареєструвавши за собою право власності на реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір", незаконно відчужив вказане майно відповідачу-1 згідно договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна від 26.11.2007 р. та після чого взяв у останнього зазначене майно в оренду для проживання та обслуговування студентів і співробітників Університету. Крім того, прокурор посилається на те, що проведеною Державною фінансовою інспекцією ревізією фінансово-господарської діяльності Університету державної податкової служби України за період 01.01.2012 р. по 01.03.2015 р., за наслідками якої складено акт від 27.04.2015 р. № 04-21/3, встановлено, що за користування реабілітаційно-оздоровчим комплексом "Сосновий бір" в період 2008 р. - 2014 р. Університетом державної фіскальної служби України на користь відповідача-1 сплачено грошові кошти в розмірі 12654349,07 грн., в той час, згідно договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна від 26.11.2007 р., вартість реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір" незаконно відчуженого Університетом державної фіскальної служби України становила 3142235,00 грн., тобто, сума орендної плати за вказаний період перевищила суму виручки від продажу об'єкта нерухомого майна. Враховуючи вищевикладене, прокурор вказує, що укладення спірного договору оренди завідомо суперечило інтересам держави та суспільства, оскільки наслідки укладання оспорюваного правочину призвели до втрат з Державного бюджету України, у зв'язку чим на підставі норм ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 3 ст. 215 України вказаний правочин підлягає визнанню недійсним із застосуванням визначених ч. 3 ст. 228 ЦК України, ст. 208 ГК України наслідків його недійсності.

16.07.2018 р. до господарського суду Київської області від прокуратури надійшла заява, в якій прокурор - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури просить залучити до участі у справі № 911/1109/18 у якості співвідповідача Університет державної фіскальної служби України, оскільки, як зазначено у заяві прокурором, при поданні позовної заяви ним було помилково зазначено статус Університету державної фіскальної служби України як третьої особи, тоді як вказана особа є стороною оспорюваного правочину.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2018 р. залучено як співвідповідача у справі Університет державної фіскальної служби України.

16.07.2018 р. до господарського суду Київської області від прокуратури надійшла заява, в якій прокурор - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури просить суд пункт 3 прохальної частини позовної заяви вважати вірним у наступній редакції: "Стягнути з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю у дохід держави грошові кошти у сумі 1440258,30 грн., сплачені Університетом за договором оренди нерухомого майна № 130230 від 28.01.2013 р.". Вказана заява за своїм змістом є заявою про зміну предмета позову в цій частині позовних вимог.

Таким чином, господарським судом Київської області розглядаються позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди № 130230 від 28.01.2013 р., укладеного між Національним університетом державної податкової (фіскальної) служби України та Ірпінською фінансовою-юридичної академією у формі товариства з обмеженою відповідальністю, та стягнення з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю у дохід держави грошові кошти у сумі 1440258,30 грн., сплачені Університетом за договором оренди нерухомого майна № 130230 від 28.01.2013 р.

02.08.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позову Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України повністю, посилаючись на те, що відповідно до п. 10.1.4 Статуту Національного університету державної податкової служби університет самостійно розпоряджається доходами та іншими надходженнями, одержаними від надання дозволених законодавством платних послуг у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Враховуючи вищезазначене, відповідач-1 зазначає, що йому достеменно відомо, що витрати на оплату послуг оренди майна здійснювались Університетом зі спеціального фонду, який формувався за рахунок самостійно зароблених Університетом коштів, а згідно підпункту 10.1.4 Університет самостійно розпоряджається такими доходами в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Також, відповідач-1 звертає увагу на те, що в процесі розгляду справи № 911/1030/16 досліджувалась законність прийняття Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради рішення № 143 від 31.07.2007 р. «Про оформлення правовстановлюючої документації на будівлі і споруди реабілітаційного оздоровчого комплексу «Сосновий бір», розташованого в смт. Ворзель, вул. Кірова, 3 за Національним університетом ДПС України», та жодним чином не досліджувалося і не аналізувалося питання витрачання бюджетних коштів на оренду реабілітаційно-оздоровчого комплексу «Сосновий бір» у сумі 13016083,20 грн.

02.08.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій відповідач-1 просить застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Києво-Святошинської прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України, оскільки прокуратурою було пропущено строк на звернення до суду.

02.08.2018 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 зазначає, що позов в частині стягнення з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю коштів, сплачених Університетом за Договором № 1117194 від 07.03.2011 р., в дохід держави є необґрунтованим; Державна фіскальна служба України не є належним позивачем; кошти, сплачені Університетом за Договором № 130230 від 28.01.2013 р. повинні бути стягнені на користь (в дохід) держави, тобто на користь Університету державної фіскальної служби України, та просить у разі задоволення позову не покладати на Університет державної фіскальної служби України судовий збір за позовну вимогу майнового характеру про стягнення з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю коштів, сплачених Університетом за Договором № 130230 від 28.01.2013 р.

02.08.2018 р. до господарського суду Київської області від представника Державної фіскальної служби України надійшла відповідь на відзив Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 30.07.2018 р., в якій представник Державної фіскальної служби України зазначає, що заперечення та аргументи відповідача-1, наведені у відзиві на позов, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають відхиленню.

14.08.2018 р. до господарського суду Київської області від прокурора - Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор зазначив, що заперечення, викладені відповідачем-2 у відзиві на позов є такими, що суперечать фактичним обставинам судового спору, оскільки недійсність оскаржуваного договору оренди законом не встановлена, а прокурор заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч.1 ст. 203 ЦК України, ч. 3 ст. 215 ЦК України), у зв'язку з його суперечністю інтересам держави та суспільства, останній підлягає визнанню недійсним саме як оспорюваний.

14.08.2018 р. до господарського суду Київської області від прокурора - Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури надійшла відповідь на заяву про застосування строків давності.

27.08.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив Університету державної фіскальної служби України від 02.08.2018 р. № 1974/91-91-01-23, в якій позивач зазначив, що заперечення та аргументи відповідача-2, викладені у відзиві на позов є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

13.09.2018 р. відповідачем-2 подано через канцелярію господарського суду Київської області заперечення щодо відповідей, поданих заступником керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури та Державною фіскальною службою України на відзив Університету державної фіскальної служби України, проте, відповідачем-2 було пропущено строк, встановлений ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2018 р., для подачі заперечень на відповіді на відзиви прокуратури та позивача, у зв'язку з чим вказані заперечення відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України залишені судом без розгляду.

13.09.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання про витребування доказів. Проте, обставини, які за твердженням відповідача підтверджують вказані докази, не впливають на вирішення спору по суті, у зв'язку з чим клопотання відповідача-1 судом не задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.09.2018 р. закрито підготовче провадження у справі та розгляд справи по суті призначено на 20.09.2018 р.

В судовому засіданні 20.09.2018 р. було оголошеного перерву до 09.10.2018 р.

Прокурор у підготовчих засіданнях 17.07.2018 р., 02.08.2018 р., 04.09.2018 р., 13.09.2018 р. та у судових засіданнях 20.09.2018 р. та 09.10.2018 р. позовні вимоги підтримав.

Представник позивача у підготовчих засіданнях 17.07.2018 р., 02.08.2018 р., 04.09.2018 р., 13.09.2018 р. та у судових засіданнях 20.09.2018 р. та 09.10.2018 р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача-1 у підготовчих засіданнях 02.08.2018 р., 13.09.2018 р. та у судовому засіданні 20.09.2018 р. проти позову заперечував, а у підготовчі засідання 17.07.2018 р., 04.09.2018 р. та у судове засідання 09.10.2018 р. не з'явився. 09.10.2018 р. на електронну адресу господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання, в якому відповідач-1 просить відкласти розгляд справи № 911/1109/18 на іншу дату у зв'язку з хворобою виконуючого обов'язки ректора відповідача-1, який здійснює супроводження даної справи. Вказане клопотання не задоволено судом, оскільки по-перше: відповідачем-1 не надано суду доказів, які підтверджують викладені у клопотанні обставини, по-друге: відповідач-1 не позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника. Отже, вказані відповідачем-1 причини неявки його представника не визнано судом поважними, що відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для відкладення судового засідання.

Представник відповідача-2 у підготовчих засіданнях 02.08.2018 р., 13.09.2018 р. та у судових засіданнях 20.09.2018 р., 09.10.2018 р. проти позову заперечував, а у підготовче засідання 04.09.2018 р. не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача-1 та відповідач-2, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ірпінської міської ради 20.09.2007 р. згідно рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 143 від 31.07.2007 р., за Національним університетом державної податкової служби України Комунальним підприємством Київської обласної ради "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" в книзі: 1-29, номер запису: 160, реєстраційний номер: 20350050 було зареєстровано право власності на нерухоме майно - Реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір", який розташований за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3.

26.11.2007 р. між Національним університетом державної податкової служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна фінансово-юридична академія", правонаступником якої є Ірпінська фінансово-юридична академія у формі товариства з обмеженою відповідальністю, укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду Київської області від 15.08.2016 р. у справі № 911/1030/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017 р. у вказаній справі, а отже є таким, що набрало законної сили.

Як вбачається з вищезазначеного рішення, вказаний договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір" укладений всупереч вимогам ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", яка встановлює мораторій на приватизацію (відчуження) об'єктів освіти та науки.

За вказаних обставин, вказане нерухоме майно вибуло з власності держави з порушенням вимог чинного законодавства шляхом укладення цивільно-правової угоди без дозволу уповноваженого державою органу управління державним майном.

Правовідносини, які були наслідком укладання зазначеного правочину купівлі-продажу прямо суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки призвели до втрат державного бюджету на суму 13016083,20 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.08.2016 р. у справі № 911/1030/16 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури і інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Київській області до Національного університету державної податкової служби України, Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю та виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення та повернення майна у державну власність визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 143 від 31.07.2007 р. "Про оформлення правовстановлюючої документації на будівлі і споруди реабілітаційного оздоровчого комплексу "Сосновий бір", розташованого в смт. Ворзель, вул. Кірова 3 за Національним університетом ДПС України" та витребувано з незаконного чужого володіння Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь держави в особі уповноваженого органу Державної фіскальної служби України об'єкт нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт Ворзель, по вулиці Кірова, 3, загальною вартістю 1665384,25 грн.

Як встановлено вказаним судовим рішенням від 15.08.2016 р. у справі № 911/1030/16, після проведення процедури відчуження, яка не відповідала вимогам законодавства України, об'єкт нерухомого майна - Реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір", який розташований за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вул. Кірова, 3, перебував в оренді Університету державної фіскальної служби України для проживання та обслуговування студентів та співробітників вузу. Починаючи з 2008 року по 2014 рік між Університетом та Товариством укладались договори найму (оренди) нерухомого майна. За вказаний період Університетом на користь Товариства за договорами оренди було сплачено 13016083,20 грн.

28.01.2013 р. між Ірпінською фінансово-юридичною академією у формі товариства з обмеженою відповідальністю (орендодавець) та Національним університетом державної податкової служби України, правонаступником якого є Університет державної фіскальної служби України, (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 130230.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в строкове платне користування приміщення майнового комплексу для проживання та обслуговування студентів і співробітників Національного університету державної податкової служби України, що знаходиться за адресою: смт. Ворзель, Київської області по вул. Кірова, буд. 3 площею 3461,00 кв. м., а орендар зобов'язується прийняти це майно та після припинення цього договору повернути майно орендодавцю в належному стані.

Згідно з п. 1.2 договору майно, що надається в користування належить орендодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.2007 р. № 4031, зареєстрованого в комунальному підприємстві Київської обласної ради «Ірпінське міське державне бюро технічної інвентаризації» 29.12.2007 р. за номером - 17260560.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендар за користування орендованим майном сплачує орендну плату за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань на оренду житлових приміщень, що є предметом даного договору.

Розмір орендної плати з урахуванням індексації становить: 288051, 66 грн. за 1 місяць з урахуванням ПДВ.

Загальна сума договору складає 3456619,92 грн. з урахуванням ПДВ.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2013 р. та діє до 31.12.2013 р. (п. 5.1 договору).

30.09.2013 р. сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна № 130230 від 28.01.2013 р.

Відповідно до абз. 2 п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна № 130230 від 28.01.2013 р. загальна сума договору складає 1440258,30 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна № 130230 від 28.01.2013 р. розмір орендної плати з урахуванням індексації становить 120021,52 грн. за 1 місяць.

На виконання умов договору Відповідачем-2 протягом періоду дії договору № 130230 від 28.01.2013 р. оренди нерухомого майна було сплачено відповідачу-1 орендну плату у загальній сумі 1440258,83 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 101 від 31.01.2013 р. на суму 288051,66 грн., № 194 від 25.03.2013 р. на суму 288051,66 грн., № 601 від 27.06.2013 р. на суму 288051,66 грн., № 814 від 11.07.2013 р. на суму 288051,66 грн., № 823 від 17.07.2013 р. на суму 288051,66 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор посилається на те, що вищезазначений договір оренди нерухомого майна № 130230 від 28.01.2013 р. завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Прокурор вказує, що реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3, будучи державною власністю, перебував на балансі Національного університету ДПС України, був об'єктом освіти, оскільки використовувався для забезпечення діяльності закладу освіти в якості гуртожитку для проживання студентів університету.

Крім того, прокурор вказує, що відповідач-2, безпідставно зареєструвавши за собою право власності на реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір", незаконно відчужив вказане майно відповідачу-1 згідно договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна від 26.11.2007 р., та після чого взяв у останнього зазначене майно в оренду для проживання та обслуговування студентів і співробітників Національного університету державної податкової служби України.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною фінансовою інспекцією України було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Національного Університету державної податкової служби України за період 01.01.2012 р. по 01.03.2015 р., за наслідками якої складено акт № 04-21/3 від 27.04.2015 р., з якого вбачається, що за користування реабілітаційно-оздоровчим комплексом "Сосновий бір" в період 2008 р. - 2014 р. відповідачем-2 на користь відповідача-1 сплачено грошові кошти в розмірі 12654349,07 грн.

Як вбачається з вказаного акта, реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір" продано у 2007 р. за 3142235,00 грн.

Тобто, сума орендної плати за вказаний період перевищила суму виручки від продажу об'єкта нерухомого майна. З наведеного слідує, що укладення спірного договору оренди завідомо суперечило інтересам держави та суспільства, оскільки наслідки укладання оспорюваного правочину призвели до втрат Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Приписами ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до п. 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29 травня 2013 року необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До господарських договорів, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства слід відносити зокрема, ті, які спрямовані на використання всупереч законові державної або комунальної власності.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Оскільки реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір", будучи державним майном, до незаконного його відчуження, перебував на балансі відповідача-2, що обумовлювало безоплатне користування університетом вказаним майном для цілей для яких воно призначено та з огляду на той факт, що після незаконного відчуження реабілітаційно-оздоровчого комплексу, відповідач-2 на підставі оскаржуваного договору взяв зазначене майно в строкове платне користування, хоча до цього були всі підстави для користування вказаним нерухомим майном університетом безоплатно, то протиправність укладення оскаржуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, є очевидною, про що сторони оскаржуваного договору усвідомлювали та повинні були усвідомлювати. Такі дії сторін договору спрямовані на незаконне заволодіння коштами Державного бюджету України, оскільки їх наслідки призвели до втрат державних коштів, які безпідставно сплачувались відповідачу-2 у вигляді орендних платежів за користування Університетом реабілітаційно-оздоровчим комплексом "Сосновий бір" на підставі оскаржуваного договору.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 130230 від 28.01.2013 р., укладеного між Ірпінською фінансово-юридичною академією у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Національним університетом державної податкової служби України.

Як уже зазначалось, 02.08.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій представник відповідача просить суд застосувати позовну давність, у зв'язку із чим відмовити у позові в повному обсязі, а тому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, підстави для звернення прокурора з даним позовом виникли у зв'язку з прийняттям господарським судом Київської області рішення від 15.08.2016 р. у справі № 911/1030/16, яким скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 143 від 31.07.2007 р. "Про оформлення правовстановлюючої документації на будівлі і споруди реабілітаційного оздоровчого комплексу "Сосновий бір", розташованого в смт. Ворзель, вул. Кірова 3 за Національним університетом ДПС України", витребувано з незаконного чужого володіння Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь держави в особі уповноваженого органу Державної фіскальної служби України об'єкт нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт Ворзель, по вулиці Кірова, 3, загальною вартістю 1665384,25 грн., оскільки саме вказаним рішенням встановлені обставини незаконності вибуття з володіння держави належного їй вищезазначеного нерухомого майна, які створили правову підставу для стягнення незаконно сплачених бюджетних коштів за користування вказаним майном.

Таким чином, перелік позовної давності для позивача - Державної фіскальної служби України розпочався з моменту, коли позивач дізнався про вказане рішення, яке набрало законної сили 03.11.2016 р.

Крім того, заява відповідача-1 не містить обґрунтування підстав пропущення заступником керівником Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України строків позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурором при зверненні з даним позовом до господарського суду Київської області не пропущено, встановлений ч. 1 ст. 257 ЦК України строк позовної давності.

Отже, вимога позивача про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 130230 від 28.01.2013 р., укладеного між Ірпінською фінансово-юридичною академією у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Національним університетом державної податкової служби України підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч. 3 ст. 216 Цивільного кодексу України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Визнання недійсними договору оренди нерухомого майна № 130230 від 28.01.2013 р. з причин недодержання сторонами вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, за наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами, є підставою для стягнення за рішенням суду в дохід держави все одержане за таким правочином.

Як уже зазначалось, на виконання умов договору оренди нерухомого майна від № 130230 від 28.01.2013 р. відповідачем-2 перераховано на рахунок відповідача-1 грошові кошти з орендної плати в сумі 1440258,83 грн.

Отже, відповідно до приписів ст. 228 Цивільного кодексу України та враховуючи те, що вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 130230 від 28.01.2013 р. задоволена судом, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про стягнення з відповідача-1 в дохід держави грошових коштів у сумі 1440258,83 грн., сплачених відповідачем-2 на користь відповідача-1 за вказаним договором оренди в якості орендних платежів, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи відповідачі посилались на те, що Державна фіскальна служба України є неналежним позивачем у справі.

Проте, відповідно до п. 1.2 Статуту Національного університету державної податкової служби України, університет заснований на державній власності і підпорядкований Державній податковій службі України (Державній фіскальній службі).

А отже, Державна фіскальна служба України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тобто належним позивачем.

Прокурор звернувся з даним позовом до господарського суду Київської області в інтересах Державної фіскальної служби України у зв'язку з неналежним виконанням вищезазначеним органом своїх повноважень.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідачів в рівних частинах оскільки, як вже зазначалось, судом встановлено наявність умислу обох сторін.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійним договір оренди № 130230 від 28.01.2013 р., укладений між Національним університетом державної податкової (фіскальної) служби України та Ірпінською фінансово-юридичною академією у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

3. Стягнути з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. Тургенівська, буд. 50, код 32240252) у дохід держави 1440258,30 грн. (один мільйон чотириста сорок тисяч двісті п'ятдесят вісім грн. 30 коп.), сплачених за договором оренди № 130230 від 28.01.2013 р.

4. Стягнути з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. Тургенівська, буд. 50, код 32240252) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, код 02909996) 11682,94 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят дві грн. 94 коп.) судового збору.

5. Стягнути з Університету державної фіскальної служби України (08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 31, код 40233365) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, код 02909996) 11682,94 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят дві грн. 94 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено і підписано 19.10.2018 р.

Суддя О.О. Рябцева