ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2018 року

Київ

справа №816/40/17

адміністративне провадження №К/9901/34536/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року (суддя Бойко С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року (колегія суддів у складі: Тацій Л.В., Григорова А.М., Подобайло З.Г.) у справі № 816/40/17 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області про визнання протиправними і скасування рішень,

установив:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області, в якому просила визнати протиправними та скасувати: рішення від 17 листопада 2016 року про порушення дисциплінарної справи; рішення від 8 грудня 2016 року про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення; рішення від 10 лютого 2017 року про припинення права на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у зв'язку із застосуванням дисциплінарного стягнення і виключення з Єдиного реєстру адвокатів України (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати такі судові рішення і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вважає, що суди дійшли помилкових висновків при ухваленні судових рішень. Вказує, що суди не дослідили усі наявні у справі докази, зокрема ті, які підтверджують правомірність дій позивача при наданні правової допомоги клієнту, та які свідчать про протиправність дій КДКА Полтавської області під час дисциплінарного провадження стосовно позивача.

Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_1 здійснювала адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 287/178, виданого КДКА Кіровоградської області 15 червня 1998 року.

Рішенням КДКА Полтавської області 18 березня 2016 року зупинено право на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1 строком на шість місяців у зв'язку із застосуванням до неї дисциплінарного стягнення. Згідно з цим рішенням право заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1 зупиняється з 18 березня 2016 року по 18 вересня 2016 року.

Вказане рішення отримане позивачем 23 березня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач оскаржила рішення КДКА Полтавської області від 18 березня 2016 року до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, однак за результатами розгляду рішенням ВКДКА від 10 червня 2016 року №VI-017/2016 скаргу залишено без задоволення, а рішення КДКА Полтавської області від 18 травня 2016 року - без змін.

У подальшому, 26 жовтня 2016 року до КДКА Полтавської області надійшла скарга ОСОБА_5 на дії адвоката ОСОБА_1

За змістом скарги 18 березня 2016 року між ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги у цивільній справі про припинення права власності, знесення самочинно збудованого домоволодіння, та оформлено довіреність на ОСОБА_1, однак адвокатом жодних дій по наданню правової допомоги по вказаній справі вчинено не було. У зв'язку з неотриманням від адвоката правової допомоги ОСОБА_5 звернулась до неї з вимогою розірвати договір від 18 березня 2016 року, скласти кошторис по виконаній роботі та повернути залишок грошей. Однак адвокат договір про надання правової допомоги не розірвала, не повернула клієнту ані оригіналу довіреності, ані залишку коштів, у зв'язку з чим ОСОБА_5 звернулася до КДКА Полтавської області зі скаргою на дії адвоката та за сприянням у поверненні залишку коштів.

17 листопада 2016 року дисциплінарною палатою КДКА Полтавської області прийнято рішення про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_5

8 грудня 2016 року дисциплінарною палатою КДКА Полтавської області винесено рішення про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

Рішенням КДКА Полтавської області від 10 лютого 2017 року припинено право на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1 шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у зв'язку із застосуванням до неї дисциплінарного стягнення у вигляді припинення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

Підставою для притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що вона систематично грубо порушує Правила адвокатської етики, що принижує авторитет адвокатури України.

Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що оскаржувані позивачем рішення є правомірними, прийнятими на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, при повному та всебічному дослідженні відповідачем усіх обставин дисциплінарної справи та із застосуванням співмірних із допущеними порушеннями наслідків.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами є одним із видів адвокатської діяльності (пункт 6 частини першої статті 19 Закону № 5076-VI).

Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний, у тому числі: дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

Частиною першою статті 26 Закону № 5076-VI визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути, серед іншого: договір про надання правової допомоги; довіреність.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону № 5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 34 Закону № 5076-VI підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката є, у тому числі: порушення правил адвокатської етики; невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків.

Статтею 32 Закону № 5076-VI визначено, що право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю (пункт 4 частини першої статті). Накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі: порушення присяги адвоката України (пункт 1 частини другої статті); систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України (пункт 4 частини другої статті).

За змістом частини першої статті 42 Закону № 5076-VI оскарження рішення у дисциплінарній справі не зупиняє його дії.

Згідно зі статтями 11, 17, 26, 27, 28 Правил адвокатської етики, затверджених 17 листопада 2012 року Установчим З'їздом адвокатів України (чинних на час виникнення спірних правовідносин) адвокат зобов'язаний надавати правову допомогу клієнтам, здійснювати їх захист та представництво компетентно і добросовісно. Приймаючи доручення на надання правової допомоги, адвокат повинен зважити свої можливості щодо його виконання і зобов'язаний відмовитись від прийняття доручення, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що стосовно доручення норми цих Правил не можуть бути дотримані адвокатом. Адвокат повинен з розумною регулярністю інформувати клієнта про хід виконання доручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи. Кожному дорученню, незалежно від розміру обумовленого гонорару, адвокат повинен приділяти розумно необхідну для його успішного виконання увагу. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги;

Судами встановлено, що підставою для порушення дисциплінарної справи відносно позивача слугувала скарга ОСОБА_5 щодо неналежного виконання адвокатом своїх обов'язків за договором про надання правової допомоги від 18 березня 2016 року.

Позивач стверджувала, що договір про надання правової допомоги у цивільній справі від 18 березня 2016 року, укладений між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_5, було розірвано, у зв'язку з прийняттям відповідачем 18 березня 2016 року рішення про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю. Цього ж дня ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_1 видано довіреність на представництво її інтересів, зокрема, в судах загальної юрисдикції. Тобто, інтереси клієнта позивач представляла не як адвокат, а як приватна особа на підставі довіреності.

Водночас, як встановили суди, незважаючи на чинне рішення КДКА Полтавської області про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, позивач продовжувала займатись адвокатською діяльністю.

Обставини надання ОСОБА_1 правової допомоги саме як адвокатом, а не фізичною особою, підтверджується наявними в матеріалах справи адвокатськими запитами, датованими квітнем 2016 року, та скріпленими підписом і печаткою ОСОБА_1 як адвоката. До вказаних запитів позивачем було долучено договір про надання правової допомоги та свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю, а також ордер, виписаний 14 квітня 2016 року на підставі договору про надання правової допомоги.

Наведене спростовує доводи позивача про те, що договір про надання правової допомоги у цивільній справі від 18 березня 2016 року був розірваний.

При цьому ані в ході слухання дисциплінарної справи, ані під час судового розгляду цієї справи позивачем не надано належних та допустимих доказів анулювання договору про надання правової допомоги у цивільній справі від 18 березня 2016 року, тоді як ОСОБА_5 категорично заперечувала проти цього.

Крім того, у порушення статті 30 Закону № 5076-VI та статті 28 Правил адвокатської етики, у договорі про надання правової допомоги від 18 березня 2016 року відсутня інформація про ціну договору, як і умови збільшення або зменшення його розміру. Також, суди встановили, що адвокатом ОСОБА_1 не видано на вимогу ОСОБА_5 квитанцію про отримання гонорару. Протилежного позивачем у цій справі не доведено.

Враховуючи викладене, КДКА Полтавської області дійшла висновку, що такі дії адвоката ОСОБА_1 призвели до порушення прав ОСОБА_5

Суди правильно вказали, що факт відкликання ОСОБА_5 9 лютого 2017 року скарги на адвоката ОСОБА_1 обґрунтовано не прийнятий КДКА Полтавської області до уваги, оскільки дисциплінарне провадження стосовно адвоката вже завершене, рішення у дисциплінарній справі було прийняте дисциплінарною палатою 8 грудня 2016 року. У свою чергу, рішенням КДКА від 10 лютого 2017 року було лише реалізоване рішення, прийняте за результатами розгляду дисциплінарної справи, та припинено право на заняття адвокатською діяльністю адвоката шляхом анулювання свідоцтва.

Таким чином, висновки відповідача щодо неналежного виконання своїх професійних обов'язків позивачем як адвокатом та невиконання нею рішень органу адвокатського самоврядування, а отже систематичне, грубе порушення правил адвокатської етики, знайшли своє підтвердження. Такі дії мають ознаки дисциплінарного проступку та є підставою для застосування до адвоката дисциплінарного стягнення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржуваних у цій справі рішень КДКА Полтавської області та відсутність підстав для їх скасування.

У касаційній скарзі позивач звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили усі наявні у справі докази. Водночас, суди надали належну правову оцінку доводам позивача, якими вона обґрунтовувала свої позовні вимоги, а також наданим сторонами доказам, і правильно вирішили спір.

Суд не досліджує долучені позивачем до касаційної скарги письмові докази, оскільки за змістом статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Судами не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконних рішень, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець