ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2018 року

Київ

справа №806/1575/16

адміністративне провадження №К/9901/14841/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Токаревої М.С. від 20 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Котік Т.С., суддів: Жизневської А.В., Охрімчук І.Г. від 17 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправною і скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 24 лютого 2016 року №Ф-123-17.

В обґрунтування позову зазначив, що є фізичною особою-підприємцем та водночас інвалідом 3 групи, а відтак згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 24 лютого 2016 року №Ф-123-17.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що підстави для стягнення сум єдиного внеску, які визначені ОСОБА_2 у поданих ним звітах про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 та 2015 роки, відсутні, оскільки позивач не є платником даного виду платежу відповідно до законодавства та не укладав угоди на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки позивачем не сплачено узгоджені відповідно до поданих ним звітів суми єдиного внеску.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець, є платником єдиного податку, інвалідом 3 групи та з цих підстав отримує пенсію.

24 лютого 2016 року Малинською ОДПІ сформовано вимогу №Ф-123-17 про сплату позивачем боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 7 908, 21 грн.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із частиною четвертою статті 4 цього Закону (в редакції Закону України від 07 липня 2011 року №3609-VI, який набрав чинності 06 серпня 2011 року) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Виходячи із зазначених правових норм, право не сплачувати єдиний внесок поширюється на фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або інвалідами, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Отже, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірна вимога про сплату боргу з єдиного внеску є протиправною, оскільки фізична особа - підприємець ОСОБА_2, будучи інвалідом 3-ї групи та отримуючи відповідну пенсію, не має обов'язку зі сплати даного виду платежу незалежно від подачі ним звітів за 2014-2015 роки і визначення у них сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що подавши звіти з визначенням суми єдиного внеску, позивач самостійно визначив грошове зобов'язання, що підлягає сплаті, оскільки ним не укладалася угода про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із вимогами частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Крім того, ОСОБА_2 звернувся до Малинської ОДПІ із заявою щодо здійснення перевірки та перерахунку єдиного внеску за 2014-2015 року у зв'язку із тим, що він є інвалідом 3 групи та звіти, у яких ним визначено суму єдиного внеску, подано помилково.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі №806/1575/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду