ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 жовтня 2018 року

справа №826/18440/14

адміністративне провадження №К/9901/9105/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2015 року у складі судді Літвінової А.В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у складі суддів Шостака О.О., Горяйнова А.М., Мамчура Я.С. у справі № 826/18440/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

26 листопада 2014 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо не включення до податкової знижки суми витрат понесених позивачем на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла за 2013 року та зобов'язання податкового органу підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві (третя особа у справі) висновок за встановленою формою про повернення у спосіб перерахування на банківський рахунок надміру сплаченої до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 8348 грн. 82 коп. на підставі поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.

27 січня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року, частково задоволено позов ОСОБА_1, визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві щодо не включення до податкової знижки суми витрат понесених ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на сплату задатків на будівництво (придбання) доступного житла за 2013 рік та зобов'язано податковий орган підготувати у встановленому порядку та подати до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплаченої до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розрахунку із врахуванням податкової знижки на підставі поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо права позивача включити суму першого внеску, до податкової знижки, з огляду на аналіз пункту 175.2. статті 175 Податкового кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо будинок (квартира, кімната) купується за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми процентів, що включається до податкової знижки платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року в рахунок його погашення, і коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки, розрахованого відповідно до пункту 175.3 цієї статті, встановивши та врахувавши ті обставини, що позивач придбавав житло за державною програмою "Здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов" в рамках постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 343, та дійшли висновку, що до видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, крім суми пільгового іпотечного кредиту, також відноситься і сума першого внеску.

22 квітня 2015 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи та цитує (викладає) текст норм підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14, підпункту 166.2.1 пункту 166.2, підпункту 166.3.1 пункту 166.3 статті 166, пункту 175.1 статті 175 Податкового кодексу України, вказуючи на те, що позивачем порушений порядок оформлення знижки та не дослідженні усі умови її отримання.

24 квітня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №826/18440/14 з Окружного адміністративного суду міста Києва.

Позивачем заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надавалися, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

18 лютого 2016 року справа №826/18440/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

25 січня 2018 року справа №826/18440/14 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/9105/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 25 квітня 2013 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал", укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва, за умовами якого за позивачем закріплюється об'єкт інвестування, а саме квартира у Дніпровському районі м. Києва.

30 квітня 2013 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" укладено кредитний договір, відповідно до якого, кредит надається для фінансування в об'єкт будівництва, яким є ця сама однокімнатна квартира у Дніпровському районі м. Києва, шляхом внесення коштів Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал" відповідно до умов договору про участь у Фонді фінансування будівництва.

Між публічним акціонерним Товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (Банк) з однієї сторони та Іпотечним центром в місті Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" (одержувач) з другої сторони, та позивачем (позичальник) укладено договір про надання часткової компенсації процентів від 30 квітня 2013 року №352к, відповідно до умов якого, згідно із Порядком здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, одержувач від імені Держави відшкодовує частину процентів за кредитом, що надається позичальнику на будівництво (реконструкцію) або придбання житла. Кредит надається в порядку та на умовах, визначених кредитним договором від 30 квітня2013року №65-Ф/13-16, за умовами якого позичальник повинен сплатити за рахунок власних коштів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла (майнових прав), до надання Банком кредиту визначено у розмірі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Сплата позивачем вказаного обов'язкового першого власного внеску позичальника здійснена згідно платіжного доручення від 30 квітня 2013 №1.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, як громадянином, який потребує поліпшення житлових умов, придбано квартиру (об'єкт інвестування) за державною програмою "Здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують уліпшення житлових умов", що реалізується в рамках постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 343.

Суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз частини одинадцятої статті 4 Закону "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, якою встановлене значення податкової знижки, як документально підтвердженої суми (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та дійшли висновку про те, що право скористатись податковою знижкою виникає у платника по закінченні звітного податкового року.

Платник податку, який бажає скористатись податковою знижкою, заявляє про своє бажання шляхом подання податкової декларації за минулий календарний рік (до 1 травня року, наступного за звітним, в якому понесені витрати - відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України). До податкової знижки дозволяється включати фактично понесені витрати. Платник повинен надати документальні докази здійснених витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 квітня 2014 року позивачем задекларовано право на отримання податкової знижки згідно із підпунктом 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України шляхом подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік , а також додатку 6 до декларації до податкового органу з документальним підтвердженням витрат, що включаються до податкової знижки відповідно до пункту 166.2 статті 166 Податкового кодексу України.

Сума витрат, яка зазначена в податковій декларації, дозволених для включення до податкової знижки, з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України обрахованої із розмірів заробітної плати позивача та сплаченого податку на доходи фізичних осіб склала 55658,75 грн.

Податковим органом 26 червня 2014 року відмовлено позивачу у наданні податкової знижки з посиланням на пункт 175.1 статті 175 Податкового кодексу України, із зазначенням того, що позивачем за рахунок іпотечного житлового кредиту придбаваються майнові права на квартиру, внаслідок чого позивач не може скористатись правом на податкову знижку за наслідком 2013 року, зокрема, за користування іпотечним житловим кредитом.

Крім того, податковий орган відмовив позивачу у наданні податкової знижки зазначивши про те, що право включення до податкової знижки видатків на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту та процентів за ним, наданого на такі цілі, настає з року в якому житловий будинок визначений платником податків як основне його місце проживання, згідно із позначкою у паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

Оцінюючи спір у цій частині, суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі статті 166, статті 175 Податкового кодексу України, з яких вбачається, що цим кодексом окремо врегульовані питання надання платнику податкової знижки під час користування ним іпотечним житловим кредитом та пільговим іпотечним житловим кредитом.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, крім суми пільгового іпотечного кредиту, також відноситься і сума першого внеску, яку позивач просив включити до податкової знижки, внаслідок чого відмова контролюючого органу у наданні податкової знижки є помилковою та безпідставною.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права внаслідок чого, у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі № 826/18440/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер