ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року

м.Суми

Справа №581/234/18

Номер провадження 22-ц/788/1488/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

позивача - ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 червня 2018 року в складі судді Сізова Д.В., ухваленого у селищі Липова Долина, повний текст якого складений 22 червня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У квітні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 20 жовтня 2016 року він уклав з адвокатом ОСОБА_3 договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого остання зобов'язалась надати йому юридичні послуги з метою повернення земельної ділянки по АДРЕСА_1 або отримання рівнозначної взамін, а також стягнення грошових коштів з ОСОБА_4 за двома розписками на загальну суму 38000 доларів США та проведення компенсації за даними розписками, а позивач зобов'язався у день підписання договору сплатити відповідачу гонорар у розмірі 1000 доларів США, що було еквівалентно 25000 грн.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання за договором про надання правової допомоги не виконала, тому він звернувся до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сумської області, яка своїм рішенням від 07 вересня 2017 року спочатку зупинила право ОСОБА_3 на заняття адвокатською діяльністю, а в подальшому згідно з рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сумської області від 16 листопада 2017 року право на заняття нею адвокатською діяльністю було припинено з 16 листопада 2017 року, що вбачається із запису в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Зазначаючи, що відповідачка не виконала умови договору і не має права виконувати їх надалі, так як договір про надання правової допомоги є припиненим, тому позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь суму сплаченого гонорару у розмірі 26272 грн 65 коп., що було еквівалентно 1000 доларів США станом на день звернення до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вказане заочне рішення суду позивач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що договір про надання правової допомоги є чинним, ураховуючи, що відповідачка, яку позбавлено права на заняття адвокатською діяльністю, фактично самоусунулась від виконання обов'язків за договором. Зокрема, як послався позивач в апеляційній скарзі, відповідно до п. 32 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, договір про надання правової допомоги, укладений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, припиняється у разі зупинення та/або анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відтак, позивач вважає, що відповідач не має права виконувати вказаний договір, правом щодо чого наділений адвокат. Також, посилаючись на те, що відповідач не виходить з ним на зв'язок з квітня 2017 року, тому він вважає, договір є розірваним за ініціативою відповідача в односторонньому порядку.

Відповідачка ОСОБА_3 в установлений судом строк не подала відзиву чи письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які просили задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3 був укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до якого остання зобов'язалась за дорученням ОСОБА_1 надавати йому юридичні послуги, про що зазначено у п. 2.1 договору в порядку і на умовах, визначених цим договором (а.с. 4-6).

Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору адвокат надає клієнту наступні послуги: щодо захисту (представництва) інтересів на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, в органах Національної поліції України, органах прокуратури України, в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій; подавати заяви та адвокатські запити в інтересах клієнта, отримувати необхідні документи; при представництві інтересів адвоката користується усіма правами, наданими чинним законодавством.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 вказаного договору розмір гонорару, що належить до сплати адвокату, або надання правової допомоги безкоштовно визначається сторонами обопільно, з урахуванням Правил адвокатської етики і положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», і закріплюється у Додатку №1 «Протокол визначення розміру гонорару», який є невід'ємною частиною договору.

Гонорар сплачується адвокату на умовах та у порядку, передбачених додатком № 1 до договору.

Виходячи з пунктів 5.1.1 та 5.4.1 цього ж договору, клієнт має право своєчасно та якісно отримувати послуги, вказані у п. 2.1 договору, а адвокат, в свою чергу, зобов'язаний добросовісно виконувати послуги, вказані у п. 2.1 договору.

У п. 6.1 договору йдеться про те, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Пунктами 7.1, 7.2 укладеного між сторонами договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту виконання мети даного договору, яка зазначена в додатку до нього (додаток№1).

Факт прийому-надання послуг, визначених у п. 2.1 договору, оформлюється актом прийому-передачі.

Крім того, у пункті 7.4 вказаного договору зазначено, що він може бути розірваний за взаємною згодою сторін. Одностороннє розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених цим договором та законодавством України.

Згідно з додатком № 1 до договору про надання правової допомоги від 20 жовтня 2016 року клієнт сплачує адвокату за виконання прийнятого останнім доручення, вказаного у договорі, гонорар у розмірі 1000 доларів США, що еквівалентно 25000 грн, гонорар вносить у день підписання договору.

Метою укладення договору зазначено: повернення земельної ділянки по АДРЕСА_1 або отримання рівнозначної ділянки взамін цієї, а також повернення коштів за двома розписками у розмірі 38000 доларів США від ОСОБА_4 та компенсації за даними розписками (а.с. 7).

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сумської області від 07 вересня 2017 року адвоката ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, в тому числі, і за результатами розгляду скарги позивача ОСОБА_1 стосовно неналежного виконання договору про надання правової допомоги і застосовано стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк шість місяців (а.с. 9-14).

Крім того, згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України право ОСОБА_3 на зайняття адвокатською діяльністю припинено з 16 листопада 2017 року згідно з п. 4 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на підставі рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сумської області від 16 листопада 2017 року (а.с. 8).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на те, що відповідачка на час розгляду даної справи втратила право на заняття адвокатською діяльністю, проте, доказів того, що договір про надання правової допомоги було розірвано або визнано недійсним не встановлено, відтак, на думку суду, діє презумпція правомірності правочину. Також, суд вказав, що факт накладення на відповідачку дисциплінарного стягнення у вигляді припинення права на заняття адвокатською діяльністю не позбавляє її можливості надавати позивачу послуги і отримувати за це винагороду, а також не свідчить про те, що вона не могла чи не вживала заходів для виконання договірних обов'язків після притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Вимогами частини 1 статті 26 вказаного Закону передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Про форму і зміст договору про надання правової допомоги йдеться у статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

При цьому, частиною 3 статті 27 цього Закону передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до вимог статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.

Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому, клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Як передбачено статтею 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Про аналогічне йдеться і у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборчим з'їздом адвокатів України 2017 року від 09 червня 2017 року, в частині 3 якої зазначено, зокрема, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи з вимог частини 2 статті 32 Правил адвокатської етики, договір про надання правової допомоги, укладений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, припиняється у разі зупинення та/або анулювання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, крім випадку укладення договору з адвокатським бюро чи адвокатським об'єднанням. У цьому разі головою адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання здійснюється заміна адвоката.

На підставі наведених норм права та встановлених обставин справи колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір про надання правової допомоги продовжує свою дію, оскільки у зв'язку з накладенням на адвоката ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю у неї припинено право на заняття адвокатською діяльністю і анульовано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, тому договір про надання правової допомоги від 20 жовтня 2016 року є припиненим з усіма наслідками, що витікають з цього, отже, доводи апеляційної скарги позивача в зазначеній частині заслуговують на увагу.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладення, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Виходячи з вимог статті 903 ЦК України, у випадку, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що видами правової допомоги є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що відповідач взагалі не виконала умови укладеного між ними договору про надання правової допомоги від 20 жовтня 2016 року.

Проте, як вбачається з витягу з рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сумської області від 07 вересня 2017 року, яким на ОСОБА_3 було накладено дисциплінарне стягнення, дисциплінарною палатою було встановлено, що в провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебуває адміністративний позов ОСОБА_1, в провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться на розгляді адміністративний позов ОСОБА_5, в якому третьою особою притягнутий ОСОБА_1, а також в Київському відділі ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 про скоєння злочину, передбаченого за ч. 4 ст. 190 КК України. Усі зазначені справи стосуються одного об'єкта нерухомості та у всіх цих справах правову допомогу ОСОБА_1 надавала адвокат ОСОБА_3 за договором про надання правової допомоги від 20 жовтня 2016 року. Також, у витягу з рішення комісії адвокатури Сумської області зазначено, що дані про те, що адвокат ОСОБА_3 не приймала участі у розгляді адміністративних справ у Харківському окружному адміністративному суді чи в Харківському районному суді Харківської області на боці ОСОБА_1, не знайшли підтвердження. В той же час, перевіркою підтверджено, що адвокат ОСОБА_3 не приймала участі в слідчих діях в кримінальному провадженні (а.с. 9-14).

Крім того, про обставини щодо надання деякої правової допомоги відповідачем позивач повідомив суду апеляційної інстанції у відповідній заяві від 05 вересня 2018 року (а.с. 125-126).

Отже, доводи апеляційної скарги позивача про те, що правова допомога з боку відповідача не надавалась йому взагалі, що давало би підстави вимагати повернення сплаченого адвокату гонорару у повному обсязі, спростовуються вищезазначеними матеріалами справи.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що вимогами частини 2 статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Водночас, з наявних у матеріалах справи документів неможливо встановити, за надання яких конкретно правових послуг по кожній із справ сторонами узгоджено гонорар адвокату у сумі 1000 доларів США, що було еквівалентно 25000 грн, а також які конкретно види правової допомоги вже надала відповідач, як адвокат, та яка вартість тієї правової допомоги, а також, яку конкретно правову допомогу вона не надала позивачу або надала неналежним чином та на яку суму.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів щодо факту розрахунку між сторонами у заявленому у позові розмірі, ураховуючи, що у письмовому клопотанні на адресу суду першої інстанції відповідач ОСОБА_3 заперечувала проти зазначених у позові обставин, визнаючи їх неправдивими та такими, що зводять на неї наклеп (а.с. 51).

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає пред'явлений позивачем позов необґрунтованим і недоведеним, у зв'язку з чим він не підлягає задоволенню, отже, апеляційна скарга в зазначеній частині не заслуговує на увагу.

Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких обставин, коли суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, але мотиви відмови не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, тому мотивувальну частину заочного рішення суду від 21 червня 2018 року необхідно змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4, ч. 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Мотивувальну частину заочного рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 червня 2018 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя-доповідач)

Судді: Т.А. Левченко

В.І. Криворотенко