Справа № 263/7493/18

Провадження № 2/263/1925/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2018 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Томіліна О.М., при секретарі Гущиній О.О., за відсутністю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1, через свого представника – ОСОБА_2, звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить стягнути з ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на свою користь грошові кошти, набуті нею в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 13 липня 2017 року, у розмірі 91551 (дев’яносто одна тисяча п’ятсот п’ятдесят одна гривня) 37 копійок.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13 липня 2017 року померла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. В день її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла неотримана за життя пенсія у розмірі 91551,37 (дев’яносто одна тисяча п’ятсот п’ятдесят одна гривня) 37 копійок. ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину після смерті спадкодавця. 15 березня 2018 року ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю – ОСОБА_2, звернулась до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області за отриманням допомоги на поховання ОСОБА_4, а також належної їй, на праві приватної власності, грошової суми – 91551,37 грн. Позивачка зазначає, що допомога на поховання була виплачена у травні 2018 року її представнику – ОСОБА_2, а успадкована грошова сума в розмірі 91551,37 грн. не повернута відповідачем до теперішнього часу, що являє собою грубе порушення її прав і законних інтересів.

07.08.2018 року від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позов, з якого вбачається, що Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, просить закрити провадження по справі. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що спірні правовідносини мають адміністративну природу, тому розгляд справи повинен здійснюватися в порядку адміністративного судочинства. Крім того, відповідач зазначає, що недоотримана пенсіонером з власної вини пенсія виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії. Листом від 27.02.2018 року №5882/04 нотаріуса було сповіщено, що недоотримана пенсія спадкодавця, станом на 27.02.2018 року, становить 91551,37 грн., яка буде пропорційно зменшена залежно від дати звернення спадкоємців за її отриманням. Позивачка звернулась до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії - 26.04.2018 року. Також, у відзиві відповідач заявляє про визнання за позивачкою права на отримання грошової суми у розмірі 69405,84 грн., але не визнає за ОСОБА_1 права на отримання грошової суми у розмірі 91551,37 грн. Відповідач зазначає, що разовим дорученням (яке провадилось в декілька етапів) від 20.07.2018 року, ОСОБА_1 було перераховано до Центру поштового зв’язку №5 грошові кошти у сумі 69405,84 грн. за період з квітня 2015 року по липень 2017 року. До відзиву надана копія протоколу від 19.07.2018 року. Таким чином, спірною є різниця між належною до виплати сумою недоотриманої пенсії у розмірі 91551,37 грн. та виплаченою – 69405,84 грн.

Представником позивача 13.08.2018 року надано відповідь на відзив, у якому він просить задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позові. Зазначив, що посилання відповідача на виплату ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 69405,84 грн. не відповідає дійсності. Крім того вказує, що у позивача наявні документи, які підтверджують право власності саме на суму 91551,37 грн., документи є чинними, виданими у спосіб, передбачений чинним законодавством, жодною особою не оскаржені.

Крім того, 25.09.2018 року до суду, на виконання ухвали суду від 28.08.2018 року, від відповідача надано письмові пояснення, у яких останній зазначає, що відомості про смерть ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 стали відомі відповідачеві 10.11.2017 року. Листом №5882/04 від 27.02.2018 року було сповіщено нотаріуса, що станом на 27.02.2018 року недоотримана пенсія становить 91551,37 грн., зазначена сума, в залежності від дати звернення спадкоємців буде зменшена. Відтак, згідно з ч.1 ст.46 Закону №1050 розмір недоотриманої пенсії на дату звернення (26.04.2018 року) за недоотриманою пенсією зі всіма необхідними документами склав 69405,84 грн. Разове доручення на недоотриману пенсію у сумі 69405,84 грн. було сформоване та передане на ЦПЗ №5 20.07.2018 р. Недоотримана пенсія за ОСОБА_4 не була отримана ОСОБА_1 Згідно з п.1.15 Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв’язку №464/156 від 28.04.2009 (зі змінами), затвердженої Постановою правління ПФУ №14-1 від 28.04.2009, разові доручення дійсні тільки до кінця місяця, в якому вони були виписані. Таким чином, управління не утримує кошти, призначені для сплати недоотриманої пенсії ОСОБА_4

Відповідно до положення ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд розглядає справу без фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом . Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4 підтверджуються Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01.03.2018 року, яке видане приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстроване в реєстрі №317. Спадкове майно складається з недоотриманої пенсії, що знаходиться на зберіганні в Центральному об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м.Маріуполі Донецької області в сумі 91551,37грн.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Таким чином, позивач, у встановленому законом порядку, набула право власності на грошову суму в розмірі 91551,37 грн., шляхом її спадкування після смерті ОСОБА_4

Як вбачається з письмового відзиву та пояснень ОСОБА_3 об’єднаного управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, відповідач визнає право ОСОБА_1 лише на грошову суму у розмірі 69405,84 грн.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що право на спадщину ОСОБА_1 підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01.03.2018 року, яке видане на її ім’я та не є предметом спору в дійсній справі. Відповідно до положення ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду. ОСОБА_3 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області не надано належних доказів недійсності Свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.03.2018 року, яке видане на ім’я позивача, тому, в цій частині заперечення відповідача є не обґрунтованими та безпідставними.

Крім того, в довідці Центрального об’єднаного управління ПФУ в місті Маріуполі Донецької області від 27.02.2018 року №5882/04 зазначено, що сума недоотриманої за життя ОСОБА_4 пенсії складає 91551,37 грн. У своєму відзиві відповідач зазначає, що виплата пенсії спадкодавцю не провадилась з 01.08.2014 року. Смерть спадкодавця - ОСОБА_4 наступила 13 липня 2017 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 12 жовтня 2017 року серії ІІ-НО №005312. Таким чином, заборгованість з пенсії спадкодавця виникла за період з серпня 2014 по липень 2017 року, тобто, не перевищує трьох років.

Посилання відповідача на положення ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким визначено, що «… нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії …», також не мають правових підстав, оскільки жодних доказів в підтвердження наявності вини спадкодавця - ОСОБА_4, суду не надано. Сам період за який виникла заборгованість не перевищує трьох років.

ОСОБА_1 вперше звернулась, через свого представника за отриманням спадщини до Центрального об’єднаного управління ПФУ м. Маріуполя – 15.03.2018 року. Викладені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи письмової заявою від 15.03.2018 року за підписом ОСОБА_2

Листом від 21.03.2018 № 100/м-26-01-09 Центральне об’єднане управління ПФУ м. Маріуполя відмовило у видачі позивачці грошових коштів успадкованих після смерті ОСОБА_4

Станом на момент звернення з позовом до суду, грошові кошти у розмірі 91551,37 грн. ОСОБА_1 виплачені не були.

У своєму відзиві відповідач заявляє про виплату позивачу грошової суми у розмірі 69405,84 грн., але, такі доводи не знайшли свого підтвердження.

Відтак, у відзиві ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області зазначено про таке: «…Внаслідок провадження нового технічного забезпечення позивачу разовим дорученням (яке провадилось в декілька етапів) від 20.07.2018 р. було перераховано до Центру поштового зв’язку №5 грошові кошти у сумі 69405,84 гр. за період з квітня 2015 року по липень 2017 року (копія протоколу від 19.07.2018 р. – в додатку). …». Також, відзив містить наступну інформацію: «… Управлінням визнано право позивачки на суму 69405,84 грн., з огляду на зазначене спірною у даному випадку є лише різниця між належною до виплати сумою недоотриманої пенсії – 91551,37 грн. та виплаченою – 69405,84 грн. …»

Однак, згідно з відповіддю від 11.09.2018 року №14-2081, наданою директором філії Донецької дирекції ПАТ «Укрпошта» на ім’я ОСОБА_2, разове доручення №914110833793/49 від 20.07.2018 року від Центрального об’єднаного управління ПФУ м.Маріуполя на виплату призначеної пенсії в разі втрати годувальника одержувачу ОСОБА_1 надійшло до Центру поштового зв’язку №5 м.Маріуполя 23.07.2018 року. Передане з поштовою автомашиною до відділення поштового зв’язку Маріуполь – 25.07.2018 року. У зв’язку з невиплатою коштів 27.07.2018 року вищезазначене одноразове доручення було закрите та передане як невиплачене до Центрального об’єднаного управління ПФУ м.Маріуполя.

Зі змісту самого разового доручення №914110833793/49 від 20.07.2018 року, також вбачається, що грошова сума у розмірі 69405,84 грн. являє собою виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії у разі втрати годувальника, за період з 01.04.2015 по 31.07.2017 року.

З цього приводу суд звертає увагу, що виплата призначеної пенсії у разі втрати годувальника має періодичний характер виплати і не пов’язаний із спадковим майном, право на яке набуте ОСОБА_1 в порядку спадкування.

Крім того, не залежно від самого виду виплати за разовим дорученням №914110833793/49 від 20.07.2018 року, грошова сума, про яку зазначено в цьому дорученні - 69405,84 грн., не була виплачена позивачці.

Пунктом 7 письмових пояснень від 21.09.2018 року №10383/34-1/19 відповідач повідомляє про неможливість виконання вимог ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 28.08.2018 року по справі № 263/7493/18 в частині надання доказів сплати позивачу грошової суми в розмірі 69405,84 гривень.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконливого висновку, що грошова сума, набута позивачкою в порядку спадкування, у розмірі 91551,37 грн., не виплачена їй відповідачем до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст цього права становлять можливості власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном. При цьому на зміст права не впливає місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідач отримав відповідне звернення про виплату ОСОБА_1, належних останній на праві власності, в порядку спадкування, коштів. В цей же час, відповідач до теперішнього часу не повернув ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 91551,37 грн.

Відповідно до п. 2.26. Постанови Правління Пенсійного Фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Зазначені вище вимоги були виконані позивачкою та її представником.

Відповідно до абзацу 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права і свободи людини та їх гарантії, відповідно до ст. 3 Конституції України, визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

З системного аналізу викладених вище норм права, суд вважає, що право позивачки на мирне володіння, користування, розпоряджання власним майном у вигляді отриманої спадщини після смерті ОСОБА_4, порушено з боку відповідача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заперечень відповідача в частині самої природи спірних правовідносин, суд зазначає наступне. Спір ґрунтується на цивільних правовідносинах і не пов’язаний з імперативним способом регулювання суб’єктом владних повноважень, саме тому, на підставі ст. 19 ЦПК України, справа віднесена до юрисдикції загальних судів і повинна вирішуватись в порядку цивільного судочинства а не адміністративного.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19, 22, 41 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 625, 1227 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 89, 263-265, 268, 272-273, 274-279 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а; ЄДРПОУ – 42171861) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії ВЕ 271078, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4), грошові кошти, набуті нею в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 13 липня 2017 року, у розмірі 91551 (дев’яносто одна тисяча п’ятсот п’ятдесят одна гривня) 37 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Донецької області або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Томілін