ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 жовтня 2018 року № 826/8493/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна»

до

Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.02.2015 №0000084050, №0000094050 і №0000104050.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та необґрунтованістю висновків акта Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 03.02.2015 №4/28-10-40-3/30307207 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з рядом контрагентів, в тому числі з ТОВ «Агрофірма Сокільське», ПП «Агрофірма «Хлібодар», ТОВ «Дельта В.В.В.» і ТОВ «Центуріон-ЛТД» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013. Позивач зазначає, що господарські операції ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» з названими контрагентами є реальними, підтверджені всіма необхідними та належним чином оформленими первинними документами та безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю товариства. Товариством дотримано всі передбачені Податковим кодексом України умови для формування показників витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість. За наведених обставин, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими йому донараховано податкові зобов?язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість, та зменшено задекларовані до відшкодування суми податку на додану вартість, протиправними і просить їх скасувати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 відкрито провадження у справі №826/8493/15 за даним позовом ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна») та справу призначено до судового розгляду (головуючий суддя Кузьменко В.А.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2015 у справі призначено економічну (судово-бухгалтерську експертизу), проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та провадження у даній справі зупинено до одержання результатів такої експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2016 провадження у справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2017 справу №826/8493/15 прийнято до провадження суддею Скочок Т.О. та призначено до судового розгляду.

04.12.2017 від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач додатково просив присудити на його користь з Державного бюджету України здійснені ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» витрати у вигляді судового збору у сумі 487,20 грн. та витрат на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 88 704 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017) позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити розмір позовних вимог.

З урахуванням вищенаведеного дана заява про збільшення позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 07.12.2017 представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги повністю, а представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених у тексті його заперечень.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовував тим, що в ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлені факти протиправності формування платником податків (позивачем) показників витрат і податкового кредиту за рахунок господарських операцій з постачальниками сільськогосподарської продукції - ТОВ «Агрофірма Сокільське», ПП «Агрофірма «Хлібодар», ТОВ «Дельта В.В.В.» і ТОВ «Центуріон-ЛТД», шляхом відображення ну первинних документах і податкової звітності недостовірних даних щодо придбаних товарів, що, у свою чергу, призвело до заниження сум податків і завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

На підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017) суд ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, проаналізувавши надані у судових засіданнях усні показання свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4, пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Протягом періоду з 31.07.2014 по 28.01.2015 працівниками Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з рядом контрагентів, в тому числі з ТОВ «Агрофірма Сокільське», ПП «Агрофірма «Хлібодар», ТОВ «Дельта В.В.В.» і ТОВ «Центуріон-ЛТД» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 03.02.2015 №4/28-10-40-3/30307207 надалі - акт перевірки, а.с. 28 - 96 Т. 1).

Згідно висновків цього акта перевірки, працівники Міжрегіонального головного управління ДФС, правонаступником якого є відповідач, встановили порушення позивачем наступних норм податкового законодавства:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв?язку з віднесенням до складу витрат у ІІІ-му кварталі 2011 року та 2012 році витрат, пов?язаних з придбанням товарів у ТОВ «Агрофірма Сокільське», ПП «Агрофірма «Хлібодар», ТОВ «Дельта В.В.В.» і ТОВ «Центуріон-ЛТД», всього на загальну суму 57 424 376 грн., які не спричиняють реального настання правових наслідків (в т.ч. за ІІІ-ій квартал 2011 року у сумі 7 181 056 грн., за 2012 рік - 50 243 320 грн.). Дане порушення призвело до заниження Товариством податку на прибуток на загальну суму 11 028 170 грн. (в т.ч. за ІІІ-ій квартал 2011 року у сумі 477 074 грн., за 2012 рік - 10 551 097 грн.) та до завищення об'єкта оподаткування за ІІІ-ій квартал 2011 року на 5 106 820 грн.;

- п. 198.3 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 3 317 500,37 грн. (в т.ч. за періоди березень, липень, жовтень, листопад і грудень 2012 року);

- п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від?ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 3 164 144,98 грн. (в т.ч. за періоди березень, липень, жовтень і листопад 2012 року);

- п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов?язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року (ряд. 18 податкової декларації) на суму ПДВ у розмірі 153 355,39 грн., яка підлягає збільшенню, та суми ПДВ за грудень 2012 року (ряд. 25 податкової декларації), яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ у розмірі 572 500,17 грн., яка підлягає донарахуванню;

- пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ у розмірі 2 745 000,20 грн. (в т.ч. за періоди квітень, серпень і листопад 2012 року).

Суть зазначених правопорушень, на думку перевіряючих, полягає у неправомірному формуванні позивачем показників витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з контрагентами-постачальниками сільськогосподарської продукції - ТОВ «Агрофірма Сокільське» (періоди вчинення операцій - березень-грудень 2012 року), ПП «Агрофірма «Хлібодар» (періоди вчинення операцій - березень, серпень і вересень 2012 року), ТОВ «Дельта В.В.В.» (періоди вчинення операцій - липень-грудень 2012 року) і ТОВ «Центуріон-ЛТД» (періоди вчинення операцій - ІІІ квартал 2011 року). Такі висновки акта перевірки сформовані на підставі наступних документів та інформації:

- акта Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів Дніпропетровської області від 09.09.2013 №34/22.3-32685222 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агрофірма Сокільське» (код ЄДРПОУ 32685222) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010 по 30.06.2013. За висновками цього акта перевірки ТОВ «Агрофірма Сокільське» в порушення норм Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств»: не підтвердило належними і необхідними первинними документами (перелік яких наведений в акті перевірки) та обліковими регістрами факти виробництва ним та реалізації контрагентам-покупцями сільськогосподарської продукції врожаю 2010 - 2013 року саме власного виробництва, та/або придбання такої сільськогосподарської продукції в інших виробників, - та відповідно не підтвердило формування собівартості сільськогосподарської продукції; не підтвердило обставини наявності у названого Товариства договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (ріллі) за 2010 рік та здійснення реєстрації аналогічних договорів оренди у 2011 році в ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»; не підтвердило правомірність використання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2011 році та статусу платника спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства починаючи з грудня 2010 року, що виключає право на нарахування Товариством податкових зобов?язань з податку на додану вартість на операцій з постачання митній території України зернових культур відповідних товарних позицій; не подавало починаючи 2011 року до податкового органу податкові декларації з податку на прибуток підприємств; відображало у бухгалтерській та податковій звітності отримані від контрагентів-покупців сільськогосподарської продукції безготівкові кошти як суми доходів, а не як безповоротну фінансову допомогу; не визначило податкове зобов?язання з податку на додану вартість за підсумками звітного періоду грудень 2010 року, в якому було допущено перевищення обсягів поставки протягом попередніх 12-ти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів/послуг;

- протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_5 від 28.02.2013, складеного в рамках кримінального провадження №32012000000000009. Зі змісту цього протоколу допиту, текст якого наведений в акті Західно-Донбаської ОДПІ від 22.04.2013 №122/22/5, відповідачем встановлено, що у період з вересня по листопад 2012 року директором ТОВ «Агрофірма Сокільське» ОСОБА_5 вчинено дії з оформлення первинної та іншої документації щодо проведення господарських операцій з поставки на адреси покупців - ТОВ «Прометей-Зерноторгова компанія», ТОВ «Сталь», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ТОВ «Вента-трейд», ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей», ПАТ «Креатив» без здійснення реальних поставок сільськогосподарської продукції на адреси названих суб?єктів господарювання;

- акта Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.08.2013 №337/221/30364137 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Агрофірма «Хлібодар» (код ЄДРПОУ 30364137) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.05.2013. За висновками цього акта перевірки ПП «Агрофірма «Хлібодар» в порушення норм Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгал-терському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, за відсутності певних первинних документів (перелік, яких наведений в акті перевірки), які підтверджують факт виробництва підприємством саме власної сільськогосподарської продукції, врожаю 2012 - 2013 років, ПП «Агрофірма «Хлібодар»: відображало у бухгалтерському обліку господарські операції з виробництва, оприбуткування та зберігання такої продукції, як продукції власного виробництва; незаконно набуло та користувалося статусом сільськогосподарського підприємства як суб?єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за період з січня 2012 року по червень 2013 року, незаконно набуло та користувалося статусом суб?єкта спеціального податкового режиму з фіксованого сільськогосподарського податку у 2013 році; не зареєструвало договори оренди земельних ділянок (паїв) за 2012 - 2013 роки, тобто на період проведення польових робіт;

- акта Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 21.08.2014 №478/11-23-22-06/36023200 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Дельта В.В.В.» (код ЄДРПОУ 36023200), що перебувало у фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013. Відповідно до цього акта, зустрічну звірку не вдалося провести у зв?язку з тим, що ТОВ «Дельта В.В.В.» має стан 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». За даними інформаційних баз даних АІС «Реєстр платників податків», АРМ «Податковий блок», що використовуються регіональною податковою інспекцією, встановлено, що: свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Дельта В.В.В.» №100338550 від 16.09.2008 анульовано за ініціативою контролюючого органу 23.11.2012 з причини «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; основним видом господарської діяльності ТОВ «Дельта В.В.В.» є оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; остання податкова декларація з ПДВ подана за звітний період листопад 2012 року (20.12.2012), а декларація з податку на прибуток підприємства - за 3-ій квартал 2012 року (07.11.2012);

- інформації, отриманої з АІС Міндоходів «Податковий блок», відповідно до якої встановлено, що станом на лютий 2015 року стан ТОВ «Центуріон-ЛТД» (код ЄДРПОУ 35934574) - 5 «порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію)»; основним видом господарської діяльності ТОВ «Центуріон-ЛТД» є «інші види оптової торгівлі»; свідоцтво платника ПДВ №100146219 анульоване 26.09.2011; остання податкова декларація з податку на додану вартість подана за звітний період серпень 2011 року (16.09.2011) з нульовими показниками, а декларація з податку на прибуток підприємства за 2011 рік взагалі не подавалась;

- протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_6 від 26.02.2013, за змістом якого останній пояснив, що надав за грошову винагороду свої документи для реєстрації на своє ім?я суб?єкта господарської діяльності - ТОВ «Центуріон-ЛТД» без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності. Факт причетності до діяльності названого товариства, окрім періодичного підписання невідомих йому документів, а також факт укладання договорів з ТОВ «Агрофірма Сокільське» допитаний не підтвердив.

17.02.2015 Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на підставі цього акта перевірки прийняло спірні у справі податкові повідомлення-рішення (а.с. 97, 107, 108 Т. 1):

- за №0000084050 (форми «Р»), яким відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, за порушення вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило позивачу до сплати грошове зобов?язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвестицій, у сумі 15 826 645,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 10 551 097 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 275 548,50 грн.). Згідно доданого до цього податкового повідомлення-рішення розрахунку податкового зобов'язнання та штрафних санкцій суд встановив, що до сплати позивачу нараховано податок на прибуток виключно за період 2012 рік (тобто, по господарським операціям позивача з постачальниками ТОВ «Агрофірма Сокільське», ПП «Агрофірма «Хлібодар» і ТОВ «Дельта В.В.В.»);

- за №0000094050 (форми «Р»), яким відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, за порушення вимог п. 193.1 ст. 193, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, визначило позивачу до сплати грошове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 858 750,26 грн. (в тому числі за основним платежем - 572 500,17 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 286 250,09 грн.). Зі змісту акта перевірки вбачається, що донарахування позивачу вказаної суми податку до сплати стосується виключно епізоду господарських операцій платника з ТОВ «Агрофірма Сокільське», а заниження сум податкового кредиту по операціях з ПП «Агрофірма Хлібодар» за звітні періоди березень, серпень і вересень 2012 року встановлено в іншому акті - акті документальної позапланової невиїзної перевірки №1314/40-50/37-20/30307207 від 31.10.2013;

- за №000010450 (форми «В1»), яким відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 і 198.6 ст. 198, п. 200.1 і 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, зменшило задекларовані позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, серпень і листопад 2012 року, суми бюджетного відшкодування, всього у розмірі 2 745 000,20 грн. та нарахувало штрафні санкцій у розмірі 1 372 500,10 грн. на суму ПДВ - 717 188,44 грн., яка була відшкодована платнику на момент перевірки. Зі змісту акта перевірки вбачається, що зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування стосується виключно епізоду господарських операцій платника з ТОВ «Агрофірма Сокільське».

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення від 17.02.2015 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств визначено прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, загальне поняття «витрат» закріплене у пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 ПК України. Зокрема, за змістом норми пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Поряд з цим, нормами п.п. 200.1 - 200.4 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Також, згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту

За визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) «первинний документ» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з аналізу наведених норм Кодексу в сукупності суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, як викладені у його постановах від 30.01.2018 №К/9901/2803/18 (у справі №820/11856/13-а), від 31.01.2018 №К/9901/5557/18 (у справі №826/245/14), від 06.02.2018 №К/9901/7258/18 (у справі №810/6695/14).

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали, заслухавши показання свідка ОСОБА_3, суд встановив, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» здійснювало господарську діяльність у сфері оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин, виробництва продуктів борошно-круп?яної промисловості та складського господарства.

Упродовж періоду з 14.03.2012 по 11.12.2012 між ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (в особі посадових осіб ОСОБА_7 та/або ОСОБА_3/ОСОБА_8/ОСОБА_9), як покупцем з однієї сторони, і ТОВ «Агрофірма Сокільське» (в особі директора ОСОБА_5), як постачальником з іншої сторони, були укладені однотипні за змістом договори поставок №К1203-5522 від 14.03.2012, №К1203-5524 від 14.03.2012, К1207-3010 від 18.07.2012, №К1210-3013 від 16.10.2012, №К1211-5202 від 13.11.2012, №К1211-5204 від 15.11.2012, №К-1211-5208 від 27.11.2012 та додаткова угода № 1 від 04.12.2012, №К1212-5201 від 04.12.2012, №К1212-5202 від 11.12.2012.

Відповідно до умов цих договорів поставок, ТОВ «Агрофірма Сокільське» зобов'язувалось постачати та передавати за оплату позивачеві насіння соняшника насипом відповідної якості на умовах EXW (франко-склад/елеватор) - на зернові склади-елеватори ТОВ «Аякс»/ФГ «Лепневе»/Михайлівський зерносклад ЛДУ (відповідно до Інкотермс-2010), а позивач зобов'язувався такий товар прийняти та оплатити. У визначений сторонами у кожному договорі термін поставки, товар повинен бути транспортований на склад/елеватор, розвантажений, проаналізований на якість та переоформлений з облікової картки постачальника на ім'я покупця з наданням відповідного складського документу. Товар вважається поставленим відповідно до умов договору в момент оформлення постачальником на ім'я покупця складського документу на товар.

За змістом норм ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 №37-ІV(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа; реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів, а зерновий склад - юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Відповідно до ст. 37 зазначеного Закону, зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Згідно зі ст. 46 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - «погашено». Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

З контексту вищенаведених норм Закону можна дійти висновку, що складські квитанції є тими первинними документами, які відповідно до законодавства підтверджують факт прийняття зерна на зберігання на зерновий склад та факт його належності на праві власності поклажодавцеві. Відмітка «погашено» на складській квитанції підтверджує факт видачі зерна власнику.

Допитаний у судовому 31.10.2016 в якості свідка ОСОБА_3, який на період спірних правовідносин обіймав посаду менеджера з оптової торгівлі на ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» та безпосередньо приймав участь при укладенні та виконанні окремих договорів поставок з ТОВ «Агрофірма Сокільське», підтвердив факт наявності фінансово-господарських відносин між позивачем і ТОВ «Агрофірма Сокільське». Свідок пояснив, що товар за договорами поставок (насіння соняшника) доставлявся ТОВ «Агрофірма Сокільське» безпосередньо на визначені сторонами у договорах зернові склади та елеватори. На елеваторах та зернових складах здійснювалося прийняття такого товару зерновим складом від вказаного постачальника з подальшим переоформленням його з ТОВ «Агрофірма Сокільське» на користь ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», за результатами чого оформлялися спочатку складські квитанції, а потім інші первинні документи - видаткові накладні, податкові накладні, проводилась оплата за отримані партії товару. ОСОБА_3 також пояснив, що при укладенні контрактів на поставку сільськогосподарської продукції він особисто зустрічався з директором ТОВ «Агрофірма Сокільське» ОСОБА_5

Допитаний у судовому засіданні 28.07.2016 ОСОБА_4 показав, що в 2012 році він обіймав посаду керівника Михайлівського зерноскладу ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД». У цьому періоді ним від імені Михайлівського зерноскладу з ТОВ «Агрофірма Сокільське», в особі директора ОСОБА_5, був укладений та підписаний договір відповідального зберігання зерна. Після укладення цього договору ТОВ «Агрофірма Сокільське» здійснило в листопаді-грудні 2012 роки поставки партій соняшника, що після проходження відповідних процедур по аналізу якості та зважуванню насіння, прийняття такого насіння на зерновий склад були переоформлені на ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД».

Крім того, суд встановив, що між ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (в особі посадових особі ОСОБА_7 та ОСОБА_3), як покупцем з однієї сторони, і ПП «Агрофірма «Хлібодар» (в особі директора Аветісяна О.Д.), як постачальником з іншої сторони, були укладені однотипні за змістом договори поставок №К1209-3009 від 23.03.2012, №К1203-3013 від 27.03.2012, №К1203-3012 від 27.03.2012, №К1203-3017 від 30.03.2012, №К1208-3007 від 15.08.2012 з доповненнями до нього, №К1208-3022 від 28.08.2012, №К-1209-3001 від 03.09.2012.

Відповідно до умов цих договорів поставок, ПП «Агрофірма «Хлібодар» зобов'язувалось постачати та передавати за оплату позивачеві насіння соняшника насипом відповідної якості на умовах EXW (франко-склад/елеватор) на зернових складах - ТОВ «Аякс»/ФГ «Лепневе»/Павлоградзернопродукт/ДП ДАК «Хліб Україна»/Павлоградський КХП (відповідно до Інкотермс-2010), а позивач зобов'язувався такий товар прийняти та оплатити.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов'язань за переліченими вище договорами поставок позивач надав до суду копії наступних документів: видаткових накладних, податкових накладних, актів приймання-передачі продукції, актів приймання-передавання зерна, наказів/актів на переоформлення зерна - за змістом яких позивачем було придбано у ТОВ «Агрофірма «Сокільське» 4 698,405 тон соняшника на загальну суму 19 905 002,22 грн. (в тому числі ПДВ - 3 317 500,37 грн.), та у ПП «Агрофірма «Хлібодар» 3 023,982 тон соняшника на загальну суму 15 017 663,27 грн. (в тому числі ПДВ - 2 502 943,88 грн.); платіжних доручень про перерахування коштів на користь контрагентів-постачальників у поновному обсязі. На підтвердження обставин прийняття поставлених ТОВ «Агрофірма «Сокільське» та ТОВ «Агрофірма «Хлібодар» партій зерна на зберігання відповідними зерновими складами-елеваторами (ТОВ «Аякс», ФГ «Лепневе», Михайлівський зерносклад ЛДУ ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», ТОВ «Павлоградзернопродукт», ДП ДАК «Хліб Україна») та переоформлення соняшника на позивача надані такі документи: копії складських квитанцій з відмітками «погашено», карток аналізу зерна, аркушів з журналів кількісно-якісного обліку за формою № 36 (дана форма встановлена Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 № 661, для оприбуткування надходження зерна), реєстрів накладних на прийняте насіннєве зерно із зазначенням показників якості по середньодобовому зразку.

Також, які свідчать наявні матеріали справи, між ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», як покупцем з однієї сторони, і ТОВ «Дельта В.В.В.» (в особі директора Воронюка В.В.), як постачальником з іншої сторони, були укладені однотипні за змістом договори поставок, перелік яких наведений на стор. 36 - 49 акта перевірки.

Відповідно до умов цих договорів поставок, ТОВ «Дельта В.В.В.» зобов'язувалось постачати та передавати за оплату позивачеві пшеницю груп «А» і «Б», ячмінь фуражний/продовольчий, кукурудзу насипом відповідної якості на умовах СРТ (перевезення оплачено до) - порт «Південний», ТОВ «ТІС-Зерно» або Іллічівськ, СП ТОВ «Трансбалктермінал» (відповідно до Інкотермс-2010), а позивач зобов'язувався такий товар прийняти та оплатити. Датою поставки є дата на штемпелі автотранспортної накладної, поставленому в пункті призначення товару.

Згідно пояснень наданих позивачем в ході проведеної перевірки, що відображено в тексті акта перевірки, частина товару була придбана в морських портах, що підтверджується листами ТОВ «Тіс-Зерно» №2101/04 від 21.01.2015 і ТОВ СП «Трансбалктермінал» № 13/15 від 21.01.2015, де наведені відомості про прийняття та відвантаження для експортера - позивача разом з транспортом товару постачальника ТОВ «Дельта В.В.В.».

Додатково в якості документального підтвердження обставин виконання цих договорів позивачем до матеріалів справи надані копії наступних документів: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відмітками відповідних терміналів про зважування вантажів та проведення аналізу лабораторіями таких терміналів, податкових накладних, - згідно яких позивачем у ТОВ «Дельта В.В.В.» було придбано 8 875,252 тон товару на загальну суму 21 141 098,71 грн. (ПДВ за вказаними операціями не нараховувалося); платіжних доручень про перерахування коштів на користь контрагента-постачальника у повному обсязі.

Між ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (в особі посадових осіб ОСОБА_7 та/або ОСОБА_12, ОСОБА_13), як покупцем з однієї сторони, і ТОВ «Центуріон-ЛТД» (в особі директора Гладчука М.Д.), як постачальником з іншої сторони, були укладені однотипні за змістом договори поставок, перелік яких наведений на стор. 62 - 64 акта перевірки.

Відповідно до умов цих договорів поставок, ТОВ «Центуріон-ЛТД» зобов'язувалось постачати та передавати за оплату позивачеві пшеницю груп «А» і «Б», ячмінь фуражний, кукурудзу насипом відповідної якості на умовах СРТ (перевезення оплачено до) - порт «Південний» або Іллічівський морський торговий порт, ТОВ «ТІС-Зерно»/СП ТОВ «Трансбалктермінал»/ТОВ «МСП «Ніка-Тера» (відповідно до Інкотермс-2010), а позивач зобов'язувався такий товар прийняти та оплатити. Датою поставки є дата на штемпелі автотранспортної накладної, поставленому в пункті призначення товару.

На підтвердження обставин виконання цих договорів позивачем до матеріалів справи надані копії наступних документів: видаткових накладних, товаро-транспортних накладних з відмітками терміналів про отримання вантажу, податкових накладних, що містяться в матеріалах справи. Відповідно до зазначених документів позивачем було придбано у ТОВ «Центуріон-ЛТД» 4 083,837 тон соняшника на загальну суму 7 181 055,58 грн. (ПДВ за вказаними операціями не нараховувалося). Оплата товару позивачем на загальну суму 7 181 055,58 грн. підтверджується платіжними дорученнями, залученими позивачем до матеріалів справи.

За даними наданих позивачем до матеріалів справи копій листів ТОВ «Тіс-Зерно» (лист від 21.01.2015 №2101/04) і ТОВ СП «Трансбалктермінал» (листи від 21.01.2015 №13/15 і №16/15), вказаними підприємствами було прийнято та розвантажено транспорт з партіями товарів (зерна в асортименті) для експортера - позивача від постачальників ТОВ «Центуріон-ЛТД» і ТОВ Дельта В.В.».

Згідно усних та письмових пояснень представників позивача придбане у ТОВ «Агрофірма Сокільське» і ПП «Агрофірма «Хлібодар» насіння соняшника було як сировина передане на переробку в готову продукцію на «Запорізький оліяжиркомбінат» згідно договору переробки №687 від 10.10.2012, та після переробки як готова продукція (олія соняшникова нерафінована) реалізовані позивачем покупцям - ТОВ «Белацет» і ТОВ «Сталь» на підставі договорів поставок. Решта товарів, придбаних за договорами поставок з ТОВ «Центуріон-ЛТД» і ТОВ Дельта В.В.», були експортовані з місць їх поставок в портах за зовнішньоекономічними контрактами.

В якості документального підтвердження наявності фінансово-господарських взаємовідносин з третіми особами (зерновими складами), які були задіяними під час спірних поставок сільськогосподарської продукції, та обставин використання придбаних у постачальників товарів у своїй подальшій господарській діяльності позивач додатково надав суду: копію договору № 7 складського зберігання зернових, зернобобових, олійних культур і продуктів їх переробки від 08.07.2011, укладеного між ТОВ «АЯКС» (зерновим складом) і ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (як поклажодавець). За змістом цього договору зерновий склад надає поклажодавцю послуги з приймання, зберігання та відвантаження (відпущення) зернових, зернобобових, олійних культур і продуктів їх переробки, а також послуги з сушіння та очищення такої продукції. Крім того, у п. 3.3 ст. 3 зазначеного договору передбачений порядок приймання на зберігання шляхом переоформлення продукції з зернового рахунку третьої особи, яка є контрагентом складу, на зерновий рахунок поклажодавця. При прийнятті партії продукції на зберігання зерновим складом видається складська квитанція; копію договору №46 щодо надання сільськогосподарських послуг від 24.02.2012, укладеного між Фермерським господарством «Лепневе» (виконавцем) і ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (як замовником), згідно якого перше зобов'язується здійснювати приймання, сушіння, очищення, зберігання, охолодження та відпуск насіння соняшника згідно ДСТУ 7011-2009 для технічних потреб; копії договорів складського зберігання зерна №52 від 06.08.2012 та №6 від 05.07.2011, укладених між ТОВ «Павлоградзернопродукт» (зерновим складом) і ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (як поклажодавцем) щодо надання послуг зі зберігання плодів зернових, зернобобових та олійних культур, а також у разі необхідності послуг щодо сушіння та очищення; копію договору складського зберігання № 85 від 28.08.2012, укладеного між ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (зерновим складом) і ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (як поклажодавцем) щодо надання послуг зі зберігання зернових, зернобобових та олійних культур та надання інших послуг; копії витягів з Реєстру складських документів на зерно, виданих Державним підприємством «Держреєстри України» на підтвердження обставин зберігання ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» на зернових складах (ТОВ «Павлоградзернопродукт», ФГ «Липневе», ДП ДАК «Хліб України», ТДВ «Фундукліївське хлібоприймальне підприємство») певних обсягів зерна (соняшника) на підставі певних складських квитанцій; копії договорів переробки №23-03-12 від 23.03.2012, № 687 від 10.10.2012, укладених між ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» (виконавцем) і ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (як замовником) щодо виконання робіт з переробки сировини замовника в продукцію (олія соняшникова нерафінована, олія змішана, шрот соняшниковий), та складених до таких договорів актів виконання послуг, актів приймання-передачі насіння соняшнику, товарно-транспортних накладних; копії вантажних митних декларацій на експорт зернових; копії договорів поставок продукції - олії соняшникової та специфікацій до них, укладених ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (як постачальником) з ТОВ «Балацет», ТОВ «Сталь».

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів, суд встановив, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, Порядку виписку бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 № 510, (останнє стосується складських квитанцій на зерно) і в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

З наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» на придбання товарів (насіння соняшника, зерна) і здійснюваними ним основними видами господарської діяльності.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua) суд встановив, що станом момент укладення спірних договорів поставок та виписки податкових накладних за звітні періоди 2012 року на підставі цих договорів, контрагенти позивача (ТОВ «Агрофірма Сокільське», ПП «Агрофірма «Хлібодар» і ТОВ «Дельта В.В.В.») були зареєстровані як юридичні особи та/або платники податку на додану вартість. Суд встановив, що наведені в тексті акта перевірки відомості про причину анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Дельта В.В.В.» 23.11.2012 не відповідають відомостям, що розміщені в електронному Реєстрі платників податків на офіційному веб-сайті ДФС України (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv), а саме причиною анулювання є «є платником єд. под. за ставкою без ПДВ», підстава анулювання - анульовано за ініціативою платника. При цьому, зі змісту акта перевірки вбачається, що позивач здійснював формування спірного податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період виключно за рахунок господарських операцій з ТОВ «Агрофірма Сокільське», ПП «Агрофірма «Хлібодар». Також згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відповідно до наданих позивачем копій витягів та виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформованих відносно постачальників - ТОВ «Агрофірма «Сокільське», ТОВ «Агрофірма «Хлібодар», ТОВ «Дельта В.В.В.», одними із основних видів діяльності названих підприємств є вирощування зернових та технічних культур; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля, - що відповідає характеру та суті вчинених спірних господарських операцій.

Таким чином, суд вважає, що наявними у матеріалах справи первинними та іншими документами, документами податкового обліку підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операції з вищезазначеними контрагентами, які спричинили реальну зміну його майнового стану позивача, та ті обставини, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності.

При цьому, суд бере до увагу той факт, що за результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у межах цієї справи на підставі ухвали суду від 17.08.2015 судово-економічної експертизи стосовно результатів документальної перевірки ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (акт від 03.02.2015 №4/28-10-40-3/30307207) був складений висновок експерта від 20.11.2015 №16853/21813-21815/15-45 (а.с. 96 - 148 Т. 13). Згідно цього висновку експерта від 20.11.2015 описані вище висновки акта Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 03.02.2015 №4/28-10-40-3/30307207 свого документального та нормативного підтвердження не знайшли.

Суд вважає, що відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій, з наступних мотивів.

Надаючи оцінку обгрунтованості посилань відповідача на матеріали перевірок та зустрічних звірок контрагентів позивача, то суд дійшов висновку, що такі матеріали не є належними доказами факту порушення позивачем норм ПК України у зв'язку з наступним:

- під час розгляду справи в суді висновки акта Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів Дніпропетровської області від 09.09.2013 №34/22.3-32685222 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агрофірма Сокільське» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010 по 30.06.2013 (а.с. 13 - 42 Т. 12), в частині реальної можливості у названого Товариства здійснювати упродовж березня-грудня 2012 року поставки спірних партій соняшника на адресу ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» були спростовані наданими позивачем первинними документами (зокрема, складськими квитанціями зернових складів), а також усними показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (зміст яких стисло наведений вище по тексту рішення суду), наданими у судових засіданнях у цій справі. Зокрема, ОСОБА_3 пояснив, що перед укладенням договорів поставок з ТОВ «Агрофірма Сокільське» ним та іншими працівниками ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» відповідно до доступних у вільному доступі баз даних і електронних реєстрів було перевірено статус контрагента як юридичної особи, платника ПДВ та сільськогосподарського підприємства, від постачальника отримані копії реєстраційних та статутних документів (так, позивачем до матеріалів справи були надані копії таких отриманих документів - витягу та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з органу статистики, статуту ТОВ «Агрофірма Сокільське», свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість форми №2-РС, довідки паро взяття на облік платника податків, наказу про призначення ОСОБА_5 директором ТОВ «Агрофірма Сокільське», аркушів паспорту громадянина України ОСОБА_5). Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_3 стверджував, що була також досліджена статистична звітність ТОВ «Агрофірма Сокільське» форми №4СГ «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай», №37СГ «Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт» і №29СГ «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду», за даними якої позивач дійшов висновку про наявність у названого контрагента достатнього обсягу вирощеної сільськогосподарської продукції, що було необхідно для закупівлі ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД». До матеріалів справи позивачем були подані копії вказаної звітності ТОВ «Агрофірма Сокільське» за 2012 рік/на 1 грудня 2012 року з відповідними показниками. Таким чином, беручи до уваги вищенаведене суд приходить до висновку, що вказаний вище акт перевірки контрагента позивача ТОВ «Агрофірма Сокільське» не є достатніми доказами відсутності ресурсів для ведення господарської діяльності такою особою, та не доводить безтоварності здійснених ним господарських операцій.

- нормативна та документальна обгрунтованість висновків акта Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.08.2013 №337/221/30364137 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Агрофірма «Хлібодар» (код ЄДРПОУ 30364137) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.05.2013 (а.с. 1 - 12 Т. 12), а також питання реальності вчинених між ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» і ПП «Агрофірма «Хлібодар» господарських операцій в березні, серпні та вересні 2012 року, правомірність формування ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» сум податкового кредиту з податку на додану вартість за вказані звітні періоди 2012 року вже були предметом судового розгляду у межах інших адміністративних справ, а саме:

у справі №804/14241/13-а за позовом ПП «Агрофірма Хлібодар» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій. Так, у тексті постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2013, з урахуванням змін внесених постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014, судом спростовано обгрунтованість висновків акта перевірки про протиправність отримання ПП «Агрофірма Хлібодар» статусу суб'єкта спеціального податкового режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського господарства та незаконність використання ним спеціального податкового режиму з фіксованого сільськогосподарського податку, та про здійснення цим підприємством безтоварних операцій за період 2012 року. В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.06.2016 № К/800/24647/14 дані рішення судів у справі №804/14241/13-а в частині задоволення позову ПП «Агрофірма Хлібодар» були скасовані виключно з тих мотивів, що акт Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.08.2013 №337/221/30364137 є таким, що не порушує прав позивача (ПП «Агрофірма Хлібодар») за відсутності прийнятого контролюючим органом на підставі такого акта перевірки податкового повідомлення-рішення відносно цього платника;

у справі №826/1398/14 за позовом ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» до Міністерства доходів і зборів України, Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування рішення про результати розгляду скарги, скасування податкових повідомлень-рішень. Так, в тексті своєї постанови від 03.07.2014 Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що на момент проведення перевірки у ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого позивачем ПП «Агрофірма «Хлібодар» у складі вартості товарів та робіт, та за результатами аналізу наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить - про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з названим контрагентом. Постановою Верховного Суду від 16.01.2018 №К/9901/2558/18 (у справі №826/1398/14) дана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 залишена без змін, та відповідно набрала законної сили. У силу норм ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

Додатково позивачем на спростування висновків акта від 27.08.2013 №337/221/30364137 до матеріалів справи були надані копії наступних документів, отриманих від ПП «Агрофірма «Хлібодар» під час фінансово-господарських взаємовідносин: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з органу статистики, статуту ПП «Агрофірма «Хлібодар», свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість форми №2-РС, довідки про взяття на облік платника податків, наказу про призначення Аветісяна О.Д. директором ПП «Агрофірма «Хлібодар», аркушів паспорту громадянина України Аветісяна О.Д., довідки Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області від 03.02.2012 №356/10/15-322 про те, що ПП «Агрофірма «Хлібодар» є платником фіксованого сільськогосподарського податку у 2012 році, та довідки Заплавської сільської ради народних депутатів Магдалинівського району Дніпропетровської області від 06.03.2012 №76 та довідки Відділу Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області від 05.09.2012 №01-14/2680 з відомостями про те, що ПП «Агрофірма «Хлібодар» орендує (використовує) на території Заплавської сільської ради земельні частки (паї) загальною площею 2 168,48 га, списку основних засобів ПП «Агрофірма «Хлібодар» станом на 01.01.2012, окремої податкової звітності ПП «Агрофірма «Хлібодар» за періоди 2012 року;

- суд відхиляє посилання контролюючого органу в тексті акта перевірки на висновки акта Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 21.08.2014 №478/11-23-22-06/36023200 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Дельта В.В.В.», оскільки наведена в такому іншому акті інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних та бухгалтерських документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Також, як відзначив Верховний Суд у свій постанові від 14.08.2018 у справі № №816/4857/14, зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю (ці) обставину (обставини) і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні ст. 109 Податкового кодексу України.

Додатково позивачем на спростування висновків акта від 21.08.2014 №478/11-23-22-06/36023200 до матеріалів справи були надані копії наступних документів, отриманих від ТОВ «Дельта В.В.В.» під час фінансово-господарських взаємовідносин - виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з органу статистики, довідки про взяття на облік платника податків форми №4-ОПП, свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, наказу про призначення Воронюка В.В. директором ТОВ «Дельта В.В.В.», аркушів паспорту громадянина України Воронюка В.В.

Надаючи окрему правову оцінку обгрунтованості посилань відповідача на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.05.2015 по кримінальній справі № 185/309/15-к, кримінальне провадження №320140000000000122 (а.с. 69 - 74 Т. 13), яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 11.12.2014 між прокурором Генеральної прокуратури України радником юстиції Демяненком А.В. з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_5 з іншого боку; визнано ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в сумі 272 000 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків в підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, відомчої належності, та структурного підпорядкування строком на 3 роки, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов'язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків.

Як вбачається з тексту вироку від 03.02.2015 (відомості про набрання таким законної сили в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні), Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області було встановлено, що: у період з 01.11.2011 по 30.06.2013 директор ТОВ «Агрофірма Сокільське» ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_16, маючи єдиний злочинний намір, спрямований на пособництво гр. ОСОБА_16 в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, шляхом зловживання ОСОБА_5 своїм службовим становищем, за не встановлених слідством обставин документально оформили реалізацію ТОВ «Агрофірма Сокільське» сільськогосподарських товарів, соняшнику, кукурудзи, пшениці та незначної кількості іншої сільськогосподарської продукції, як вироблених ним (товариством) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, хоча фактично товариство не здійснювало їх виробництва, безпідставно склавши та видавши первинні документи: договори, акти приймання-передавання зерна, видаткові накладні, акти приймання-передавання товару, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та податкові накладні про продаж ТОВ «Агрофірма Сокільське» сільськогосподарської продукції власного виробництва ряду підприємств, в т.ч. ДП «Сантрейд», ТОВ «Луї Дрейфус Україна ЛТД» (код за ЄДРПОУ 30307207), всього на загальну суму 223 535 900 грн., в т.ч. ПДВ 37 255 983 грн. Надалі ОСОБА_5, як директором ТОВ «Агрофірма Сокільське», безпідставно отримано на свої банківські рахунки від контрагентів платежі, які складалися з оплати вартості поставлених сільськогосподарських товарів і сум податку на додану вартість. З метою приховання своїх злочинних дій, спрямованих на пособництво в ухиленні від сплати податків та надання їм видимості законних ОСОБА_5, як директор ТОВ «Агрофірма Сокільське», діючи за вказівками ОСОБА_16 з 20.12.2012 по 17.07.2013, подав до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області податкову звітність про діяльність товариства із внесеними в облікову та звітну документацію неправдивими даними з метою отримання податкової пільги, передбаченої положеннями ст. 209 ПК України. Так, за вищенаведених обставин, у період з 03.11.2011 по 23.05.2013 на поточні рахунки ТОВ «Агрофірма Сокільське» з поточних рахунків ряду підприємств, в т.ч. ДП «Сантрейд», ТОВ «Луї Дрейфус Україна ЛТД» зараховано грошові кошти за сільськогосподарську продукцію, нібито вирощену ТОВ «Агрофірма Сокільське» та послуги в сумі 178 264 407 грн. При цьому, в 2011 - 2013 роках ТОВ «Агрофірма Сокільське» податкові декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Агрофірма Сокільське» не складалися і до податкового органу не подавалися, натомість підприємство сплачувало фіксований сільськогосподарський податок. Відповідно до матеріалів кримінального провадження (без наведення опису таких в тексті вироку) міськрайонний суд дійшов висновку, що ОСОБА_16, ОСОБА_5, умисно вчинив пособництво в ухиленні від сплати податку на прибуток на суму 56 673 724,94 грн.

Проаналізувавши текст цього вироку міськрайонного суду, суд дійшов висновку, що Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області під час розгляду матеріалів кримінального провадження та угоди про визнання винуватості не досліджувалися епізоди по конкретним господарським операціям ТОВ «Агрофірма Сокільське» з тим чи іншим контрагентом-покупцем, зокрема, обставини вчинення спірних господарських операцій з ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» з урахуванням їх специфіки (а саме - посередництва при отриманні та передачі сільськогосподарської продукції від постачальника до покупця третіх осіб - зернових складів). У зв'язку з цим суд вважає, що наданий відповідачем вирок суду від 03.02.2015, не можна розцінювати як такий, що містить відомості про встановленні міськрайонним судом обставин фіктивності (нереальності) спірних господарських операцій, вчинених між ТОВ «Агрофірма Сокільське» і ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД».

Крім того, даний вирок суду був предметом оцінки Київського апеляційного адміністративного суду у межах розгляду іншої адміністративної справи №826/20153/14 за позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Сокільське», Приватне підприємство «Агрофірма «Хлібодар» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Так, в тексті своєї постанови від 20.02.2018 у справі №826/20153/14, яка набрала законної сили, Київський апеляційний адміністративний суд відхиляючи посилання контролюючого органу на вирок від 03.02.2015 у справі № 185/309/15-к, зазначив, що у межах даної кримінальної справи конкретно не досліджувалась реальність/фіктивність господарської діяльності позивача, що є предметом розгляду даної адміністративної справи. Також вирок винесений не стосовно посадових осіб позивача (в даному випадку ДП з ІІ «Сантрейд»), а отже не може вважатися доказом будь-яких порушень законодавства саме з боку позивача.

У зв'язку з цим суд розцінює як безпідставні посилання відповідача на вказаний вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.02.2015, як на належний і беззаперечний доказ безтоварності спірних правочинів позивача з ТОВ «Агрофірма Сокільське».

Також, суд критично ставиться до посилань відповідача на обставини, наведені у матеріалі кримінального провадження №32012000000000009 (протоколі допиту в якості свідка ОСОБА_5 від 28.02.2013, а.с. 43 - 44 Т. 13), оскільки таким матеріалам не була надана належна оцінка судом в порядку кримінального судочинства. Більш того, в тексті цього протоколу допиту свідка відсутні жодна інформація, що стосується спірних господарських операцій між ТОВ «Агрофірма Сокільське» і ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД».

При цьому, під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду безпосередньо відносно посадових осіб ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також додати, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 Господарського кодексу України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), вироку суду за ст. 205 Кримінального кодексу України («Фіктивне підприємництво»). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 Господарського кодексу України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів поставок та специфіку придбаних товарів у контрагентів, суд приходить до висновку, що позивач надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт реального вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських операцій з ТОВ «Агрофірма Сокільське», ПП «Агрофірма «Хлібодар» і ТОВ «Дельта В.В.В.» сформовано безпідставно, що ним в ході судового розгляду справи виконано не було.

У силу ч.ч. 1 та 2 , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає податкові повідомлення-рішення рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 17.02.2015 №0000084050, №0000094050 і №0000104050 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення останніх.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, за змістом норм ч. 1 і 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на пов'язані із проведенням експертиз.

Наявними у матеріалах справи квитанцією №PN304 від 26.05.2015, платіжними дорученнями від 23.06.2015 №852 та від 21.10.2015 №5462 підтверджено, що ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»» під час звернення до суду з вказаними позовними вимогами понесено судові витрати: на оплату судового збору у сумі 974,40 грн. і на проведення експертизи у сумі 88 704 грн. Відтак, суд вказує про присудження вказаних судових витрат у повному обсязі на загальну суму 89 678,40 грн. на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» (код ЄДРПОУ 30307207, адреса: 04073, м. Київ, Куренівський провулок, 12, оф. 601, а/с 4) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 17.02.2015 №0000084050, №0000094050 і №0000104050.

3. Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» (код ЄДРПОУ 30307207, адреса: 04073, м. Київ, Куренівський провулок, 12, оф. 601, а/с 4) документально підтверджені судові витрати у розмірі 89 678,40 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень 40 копійок), в тому числі 974,40 грн. - на оплату судового збору у сумі і 88 704 грн. - на проведення судово-економічної експертизи за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок