Справа №639/5463/18

1-в/639/849/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Макарова В.О.,

за участю секретаря – Чубенко О.С.,

прокурора – Манохіна А.В.,

представника установи виконання покарань – ОСОБА_1,

засудженого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова клопотання засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, засудженого вироком Харківського районного суду Харківської області від 18.08.2014 р. за ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся засуджений ОСОБА_2 з клопотанням про умовно – дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 18.08.2014 р., яким його засуджено за ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 позитивно характеризується, відбув більш ніж 2/3 призначеного строку покарання, заохочувався адміністрацією установи, вважає, що сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, вказавши, що засуджений, згідно матеріалів особової справи, лише почав ставати на шлях виправлення, має лише 1 заохочення від адміністрації, яке має стимулюючий характер та не пов’язане з особистими здобуттями засудженого, який за своє життя офіційно ніколи не працював, дані про можливість його офіційного працевлаштування також відсутні, поведінка засудженого за час відбування покарання також не свідчить про доведення ним свого виправлення.

Представник адміністрації установи виконання покарання проти задоволення клопотання також заперечував, вважав його таким, що подане передчасно.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши думки учасників судового провадження, приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 засуджений вироком Харківського районного суду Харківської області від 18.08.2014 р. за ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.02.2016 року ОСОБА_2 строк попереднього ув’язнення з 02.09.2013 року по 04.09.2013 року та з 08.12.2013 року по 16.12.2013 року зараховано у строк відбування покарання за правилами, передбаченими ч. 5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахується з 10.04.2015 року, кінець строку відбування покарання – 19.03.2020 року.

На момент розгляду подання 10.10.2018 року засуджений відбув більш ніж 2/3 строку покарання, тобто: 3 роки 6 місяців 21 день, залишилось 1 рік 5 місяців 9 днів.

З характеристики засудженого вбачається, що в Холодногірській виправній колонії № 18 працевлаштований різноробом, до праці ставиться зухвало, характеризується посередньо. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Приймає участь у програмі диференційного виховного впливу «Духовне відродження», до якої ставиться зухвало, має 1 заохочення, стягнень не має, зв’язок з рідними підтримує. Не завжди сумлінно виконує передбачені законом вимоги персоналу установи.

Дослідженням відомостей про особу засудженого ОСОБА_2 встановлено, що за час відбування покарання має 1 заохочення, стягнень не має, працевлаштований,відбув більш ніж 2/3 призначеного строку покарання.

Разом з тим, суд бере до уваги, що 05.08.2018 р. комісією установи розглядалось питання про можливість застосування до ОСОБА_2 положень ст. 81 КК Укпраїни, у представленні відповідних матеріалів було відмовлено, оскільки засуджений не довів своє виправленняМуковоз Є.В. не стає на шлях виправлення (протокол № 33).

Раніше, 20.09.2017 року на комісії ХВК № 18 розглядалось питання щодо застосування ст. 82 КК України. Згідно висновку комісії установи засудженому відмовлено в застосуванні ст. 82 КК України, оскільки засуджений не став на шлях виправлення (протокол №37).

Також матеріали особової справи містять дані щодо неодноразової відмови у застосування до ОСОБА_2 заходів заохочення.

Вимогами ч.2 ст.67 КВК України встановлено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст.81 КК України).

Згідно положень п.17 вказаної постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 року, судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни.

Враховуючи, що засуджений фактично не приймає активної участі у роботі самодіяльних організацій, має значний термін невідбутого покарання, призначеного судом, , а також те, що він хоча і не мав стягнення, отримав лише 1 заохочення, та фактично отримане не за активну поведінку, а за відсутність порушень, суд приходить до висновку, що на даний час засуджений ОСОБА_2 своєю поведінкою і ставленням до праці не довів свого повного виправлення.

Таким чином, засуджений не має усіх належних умов, передбачених ст.81 КК України, для його умовно-дострокового звільнення, а тому подання ХВК №18 є передчасним та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладено, керуючись ст. 81 КК України, ст. 537, 539 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно – дострокове звільнення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з моменту її проголошення, а засудженим – в той же термін після отримання її копії, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова.

Повний текст ухвали складено 11.10.2018 р.

Суддя В.О. Макаров