ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/2062/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Варави Ю.В.,

представників учасників справи:

позивача: ОСОБА_4,

відповідача-1: Фрідман О.О.,

відповідача-2: Наїдко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Пукшин Л.Г.

від 25.04.2018 та

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Пашкіна С.А.

від 03.07.2018

за позовом ОСОБА_7

до Компанії "Лазар Лімітед" (LAZAR LIMITED), Приватного вищого навчального закладу "Міжнародна академія екології та медицини"

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та визнання недійсними в частині рішень загальних зборів,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_7 (далі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Компанії "Лазар Лімітед" (LAZAR LIMITED) (далі - Відповідач-1) та Приватного вищого навчального закладу "Міжнародна академія екології та медицини" (далі - Відповідач-2) про визнання недійсними:

- договору купівлі-продажу частки в розмірі 20 відсотків статутного капіталу Відповідача-2 вартістю 3000,00 грн. №2 від 12.11.2015, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1 (далі - Договір-1);

- договору купівлі-продажу частки в розмірі 10 відсотків статутного капіталу Приватного вищого навчального закладу "Міжнародна академія екології та медицини" вартістю 1500,00 грн. №3 від 12.11.2015, укладеного між відповідачами (далі - Договір-2);

- рішення загальних зборів засновників Відповідача-2, оформленого протоколом №2 від 12.11.2015 (далі - Збори), у частині: прийняття Відповідача-1 до складу засновників Відповідача-2 з часткою у розмірі 30 відсотків статутного капіталу та виведення зі складу засновників Позивача; затвердження нового перерозподілу статутного капіталу Відповідача-2, згідно з яким Відповідачу-1 належить частка в розмірі 30 відсотків вартістю 4500,00 грн.; затвердження статуту Відповідача-2 у новій редакції.

2. Позов мотивований невідповідністю Договору-1 і Договору-2 вимогам закону, оскільки Відповідач-2 не мав права вчиняти такі правочини, а сторони не дотримались письмової форми договорів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2018, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018, у позові відмовлено повністю.

4. Судові рішення мотивовані недоведеністю Позивачем обставин недотримання при укладенні Договору-1 і Договору-2 письмової форми, а також відсутністю порушення при укладенні спірних договорів вимог частини 3 статті 31 Закону України "Про вищу освіту".

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

5. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а також ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.

6. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій положень частини 3 статті 31 Закону України "Про вищу освіту". На думку Позивача, здійснення нерезидентами освітньої діяльності у сфері вищої освіти в Україні через набуття прав засновника закладу вищої освіти без дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки є незаконним і суперечить наведеній правовій нормі.

7. Відповідач-1 та Відповідач-2 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

8. Відповідачі вважають оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, прийнятими з урахуванням усіх обставин справи.

9. Крім того, Позивач подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на вагомість спірного питання у даній справі для інтересів країни в цілому, відсутність правового механізму реалізації частини 3 статті 31 Закону України "Про вищу освіту" та судової практики вирішення аналогічних спорів із застосуванням вказаної норми права.

10. Суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання Позивача, оскільки у справі, що розглядається, немає ознак виключної правової проблеми, та не доведено, що така передача справи необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Відповідно до пунктів 2, 4.2, 4.3 Статуту Відповідача-2 (у редакції від 22.10.2015) розмір статутного капіталу Відповідача-2 становить 15000,00 грн., його власниками (засновниками) є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Медикофармацевтичне об'єднання" (частка у розмірі 6000,00 грн., що відповідає 40% статутного капіталу,) та Позивач (частка у розмірі 3000,00 грн., що відповідає 20% статутного капіталу). Водночас частка в статутному капіталі у розмірі 6000,00 грн., що відповідає 40% статутного капіталу, тимчасово закріплена за Відповідачем-2.

12. Згідно з пунктами 2.1, 2.3 Статуту Відповідача-2 (у редакції на момент укладення Договору-1 і Договору-2) передбачено, що компетенція та права вищого органу Відповідача-2 - загальних зборів засновників (власників), визначені пунктом 8.2 Статуту та чинним законодавством України. Питання про вихід зі складу засновників (власників) або вхід до складу засновників (власників) вирішується на загальних зборах засновників (власників) за наявності усіх представників (особисто - для фізичних осіб) засновників та при одноголосному прийнятті відповідного рішення або надання заяви щодо виходу зі складу засновників (власників), у відповідності до законодавства України про нотаріат.

13. На підставі Договору-1 Позивач продав частку в статутному капіталі Відповідача-2 у розмірі 20% вартістю 3000,00 грн. на користь Відповідача-1, який є нерезидентом України.

14. На підставі Договору-2 Відповідач-2 продав належну йому частку в розмірі 10% у статутному капіталі Відповідача-2 Відповідачу-1.

15. Від імені Відповідача-1 Договір-1 і Договір-2 укладений громадянином України ОСОБА_11 на підставі довіреності від 05.01.2015, засвідченої службовцем окружної канцелярії м. Лімассол 7 січня 2015 року.

16. Підставою для укладення Договору-1 і Договору-2 визначено рішення загальних зборів засновників (власників) Відповідача-2, оформлене протоколом від 28.10.2015. Зазначеним рішенням усі засновники (власники) Відповідача-2 одноголосно надали згоду на продаж Позивачем та Відповідачем-2 частки статутного капіталу Відповідача-2 у розмірі, відповідно, 20% і 10% на користь Відповідача-1 та вступ Відповідача-1 до Відповідача-2 в якості нового засновника.

17. На підставі зазначених договорів на Зборах прийнято наступні рішення, оформлені протоколом №2 від 12.11.2015:

- прийняти Відповідача-1 до складу засновників Відповідача-2 з часткою в розмірі 30% статутного капіталу та вивести зі складу засновників Позивача;

- затвердити новий перерозподіл статутного капіталу Відповідача-2, згідно з яким Відповідачу-1 належить частка в розмірі 30% вартістю 4500,00 грн.;

- затвердити статут Відповідача-2 у новій редакції.

18. На момент проведення Зборів Позивач обіймав посаду виконуючого обов'язки ректора Відповідача-2, був присутнім на Зборах, приймав участь у голосуванні зі всіх питань порядку денного, особисто пропонував загальним зборам затвердити новий перерозподіл часток в статутному капіталі Відповідача-2.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19. Цивільний кодекс України

Стаття 3. Загальні засади цивільного законодавства

1. Загальними засадами цивільного законодавства є: …

3) свобода договору; …

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: …

2) визнання правочину недійсним; …

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. …

Стаття 205. Форма правочину. Способи волевиявлення

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. …

Стаття 206. Правочини, які можуть вчинятися усно

1. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. …

Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину

1. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. …

Стаття 208. Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі

1. У письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 218. Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину

1. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. …

Стаття 627. Свобода договору

1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

2. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Стаття 655. Договір купівлі-продажу

1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

20. Господарський кодекс України

Стаття 167. Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин

1. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. …

Стаття 180. Істотні умови господарського договору

… 2. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. …

Стаття 181. Загальний порядок укладання господарських договорів

1. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. …

21. Закон України "Про вищу освіту"

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

… 7) заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей; …

10) засновник закладу вищої освіти - органи державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад вищої освіти. Права засновника, передбачені цим Законом, набуваються також на підставах, передбачених цивільним законодавством; …

Стаття 27. Правовий статус закладу вищої освіти

1. Заклад вищої освіти як суб'єкт господарювання може діяти в одному із таких статусів:

бюджетна установа;

неприбутковий заклад вищої освіти;

прибутковий заклад вищої освіти. …

2. Юридична особа (крім наукової установи) набуває статусу закладу вищої освіти з моменту отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності. …

Стаття 31. Утворення, реорганізація та ліквідація закладу вищої освіти

… 3. Утворення в Україні закладів вищої освіти за участю іноземних фізичних та юридичних осіб, закладами вищої освіти іноземних країн своїх структурних підрозділів на території України здійснюється за умови отримання дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Такі заклади вищої освіти та їхні структурні підрозділи діють на території України виключно за умови отримання ліцензії на відповідну діяльність у порядку, встановленому цим Законом. …

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

22. Суд виходить з того, що звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач відповідно до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

23. Зважаючи на положення статті 207 Цивільного кодексу України та статей 180, 181 Господарського кодексу України, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відсутність печатки Відповідача-1 на Договорі-1 і Договорі-2 не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми правочинів. При цьому Суд також враховує те, що Договір-1 і Договір-2 укладені від імені Відповідача-1 представником за довіреністю і жодна зі сторін не заперечує факт вчинення зазначених правочинів. Крім того, Суд бере до уваги, що відповідно до вимог 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину за загальним правилом не має наслідком його недійсність, а Позивач не навів правову норму, яка встановлює недійсність оспорюваних договорів у такому випадку.

24. Разом з тим Суд звертає увагу, що згідно з положеннями статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отож задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

25. Позивач звернувся з позовом у даній справі як фізична особа, що не є підприємцем, відповідно до встановленої статтею 20 Господарського процесуального кодексу України юрисдикцією господарських судів щодо спору, який виник з корпоративних відносин (між засновниками юридичної особи, у тому числі засновником, який вибув) та з правочинів щодо корпоративних прав у юридичній особі. Тому для визнання недійсними Договору-1 і Договору-2, а також рішення Зборів Позивач мав довести наявність порушення оспорюваними правочинами та рішенням його корпоративних прав у розумінні статті 167 Господарського кодексу України, які підлягають захисту господарським судом у межах розгляду корпоративного спору.

26. Зокрема, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів засновників (учасників) можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення засновника (учасника) можливості взяти участь у загальних зборах; інші порушення прав чи законних інтересів засновника (учасника) рішенням загальних зборів. Якщо за результатами розгляду справи факт відповідного порушення не встановлений, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

27. Зі змісту рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Суд вбачає, що під час розгляду справи на підставі доводів сторін та наданих ними доказів суди не встановили обставини порушення прав Позивача як засновника (колишнього засновника) Відповідача-2 та продавця за Договором-1 через неотримання Відповідачем-1 відповідного дозволу, передбаченого частиною 3 статті 31 Закону України "Про вищу освіту". У касаційній скарзі Позивач також не наводить доводів щодо безпідставного залишення судами поза увагою певних наданих ним доводів та доказів, які підтверджують порушення його корпоративних прав як колишнього засновника Відповідача-2 у зв'язку з наведеними обставинами або позбавлення його відповідних корпоративних прав поза його волею.

28. Натомість суди встановили, що Позивач особисто уклав Договір-1, був присутнім на Зборах, брав участь у голосуванні зі всіх питань порядку денного, вніс пропозицію щодо затвердження нового перерозподілу часток в статутному капіталі Відповідача-2, тобто погоджувався з юридичними наслідками Договору-1 і Договору-2. Водночас укладення Позивачем Договору-1 щодо продажу частки в статутному капіталі Відповідача-2 (корпоративних прав) є виключним волевиявленням Позивача згідно з вимогами статей 3, 6, 627 Цивільного кодексу України.

29. У зв'язку з викладеним Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними як Договору-1 і Договору-2, так і рішення Зборів, зважаючи на недоведеність наявності порушених корпоративних прав Позивача, які підлягають захисту в межах господарської справи.

30. Водночас Суд не приймає до уваги доводи Позивача щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень частини 3 статті 31 Закону України "Про вищу освіту" та заперечення проти твердження про необхідність отримання дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки лише у випадку утворення нового навчального закладу. Суд звертає увагу, що наведені аргументи не спростовують наведених висновків щодо відсутності доведення Позивачем під час розгляду справи судами попередніх інстанції обставин, які свідчать про порушення його корпоративних прав внаслідок неотримання Відповідачем-1 відповідного дозволу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Виходячи з викладеного, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

32. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Судові витрати

33. Понесені Позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Висновки про правильне застосування норм права

34. Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отож задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні касаційної скарги ОСОБА_7 відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 у справі №910/2062/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

І. Ткач