ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року

Луцьк

Справа № 0340/1808/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 01 серпня 2018 року №000611-40 про застосування фінансових санкцій.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що спірне рішення прийняте на підставі акта від 27 грудня 2017 року №03/40-01 за результатами фактичної перевірки, проведеної в магазині «Продукти», який знаходиться в селі Хренів Іваничівського району та де вона здійснює господарську діяльність. Актом перевірки встановлено зберігання під прилавком тютюнових виробів марки «Марвел» в кількості 10 пачок без марок акцизного податку встановленого зразка. За висновками перевірки відповідач встановив факт порушення вимог статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251.

Позивач вважає, що рішення про застосування фінансових санкцій від 01 серпня 2018 року № 000611-40 є протиправним з таких підстав. Так у рішенні фінансові санкції у сумі 17000,00 грн. застосовані на підставі абзацу шістнадцятого частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів». Однак вказаною нормою передбачено застосування фінансових санкцій у сумі 15000,00 грн. та вона стосується інших порушень, а не стосовно зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку. Крім того, позивач також вважає, що застосування до суб’єкта господарювання санкцій можливе за сукупності винних дій – торгівлі і зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку, а не лише за їх зберігання.

Позивач стверджує, що сам факт зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка також був відсутній, оскільки виявлені цигарки не знаходилися на прилавку та не призначалися для продажу (були придбані для власного вжитку і знаходилися під прилавком тимчасово).

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв не у спосіб, визначений законом: він не дотримався строків його прийняття та форми, встановленої для податкових повідомлень-рішень.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Відповідач - ГУ ДФС у Волинській області – у відзиві на позов позовні вимоги не визнав (а.с.25-27). В обґрунтування своєї позиції відповідач вказав, що факт зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку у належному позивачу магазині встановлено під час фактичної перевірки. Пояснення позивача про те, що ці тютюнові вироби придбані її чоловіком та принесені у магазин, не спростовують факту їх зберігання в магазині «Продукти», де здійснює торгівельну діяльність позивач.

Фінансові санкції, передбачені частиною другою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», застосовуються у тому числі і за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000,00 грн. Оскаржуваним рішенням застосовано фінансову санкцію за виявленим фактом зберігання позивачем тютюнових виробів без марок акцизного податку у розмірі 17000,00 грн., що відповідає зазначеним положенням закону.

Також відповідач вважає, що приймаючи рішення від 01 серпня 2018 року №000611-40, він діяв у спосіб, визначений Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2006 року №790. Пунктом 6 вказаного Порядку зазначено, що порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення про їх застосування встановлюються органом, який видав ліцензію відповідно до його компетенції. Згідно з пунктом 2.8 Інструкції про порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», затвердженої наказом ДАК ДПА України від 08 липня 2003 року №80, в редакції наказу Департаменту САТ ДПА України від 20 червня 2007 року №113, розгляд справи та прийняття рішення здійснюється у термін тридцяти робочих днів з моменту складання акта про порушення суб’єктом підприємницької діяльності вимог законодавства щодо умов провадження діяльності, що ліцензується, чи з дати реєстрації матеріалів перевірок, які надійшли на розгляд від правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади. У разі необхідності отримання додаткових доказів по справі, термін розгляду матеріалів перевірки може бути продовжено на термін не більше ніж 6 місяців з дня виявлення порушення.

Порядком не передбачено десятиденний строк прийняття рішення за матеріалами фактичної перевірки.

Строк розгляду матеріалів перевірки магазину «Продукти», належного позивачу, був продовжений до моменту отримання відомостей від правоохоронних органів – Іваничівського відділення поліції Головного управління Національної поліції України у Волинській області. Однак зважаючи на ту обставину, що зазначеним органом не було повідомлено про результати розгляду матеріалів, то ГУ ДФС у Волинській області 01 серпня 2018 року прийнято рішення про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій за фактом виявленого порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Також відповідач звертає увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності такого рішення і, як наслідок, про його скасування.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив (а.с.41-42) позивач заперечує можливість застосування Інструкції про порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», затвердженої наказом ДААК ДПА України від 08 липня 2003 року №80 (в редакції наказу Департаменту САТ ДПА України від 20 червня 2007 року №113), оскільки даний наказ не є нормативно-правовим актом та не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, а носить рекомендаційний характер. Також зауважує, що будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечать нормам цього Кодексу. Тому відповідач при застосуванні фінансових санкцій за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» зобов’язаний застосовувати норми щодо порядку, способу та строків, визначені Податковим кодексом України для податкових повідомлень-рішень.

Крім того, відповідач не обґрунтував необхідність продовження розгляду матеріалів перевірки від 27 грудня 2017 року, не надав рішення про продовження терміну розгляду таких матеріалів. Рішення про застосування фінансових санкцій прийняте 01 серпня 2018 року – з порушенням прядку і строків їх застосування (як тридцятиденного з моменту складання акту перевірки, так і шестимісячного – з дня виявлення порушення).

Щодо інших мотивів, то їх обґрунтування ідентичне тим, що викладені у позові.

10 жовтня 2018 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.50-52). Нових мотивів, ніж ті, що викладені у відзиві на позовну заяву, відповідач у запереченні не навів.

Ухвалою від 10 вересня 2018 року позовну заву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Згідно із частиною другою статті 262 КАС України якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 22 жовтня 1996 року, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.7).

27 грудня 2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області на підставі наказу від 21 грудня 2017 року про проведення фактичної перевірки, направлень від 21 грудня 2017 року №713 та №714 розпочато і того ж дня завершено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину, розташованого за адресою: Іваничівський район, село Хренів, вулиця Б.Хмельницького, 13а, де здійснює підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 Позивач має ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами серії АС №008994 від 19 вересня 2017 року з терміном дії з 01 жовтня 2017 року по 01 жовтня 2018 року за вказаним місцем господарювання. За результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області складено акт від 28 грудня 2017 року №03/249/40-01/НОМЕР_1 «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами» (бланк №030892, далі – акт перевірки, а.с.31-32, 35), яким зафіксовано факт зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка (10 пачок сигарет марки «Марвел»).

В акті перевірки зроблений висновок про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесено рішення від 01 серпня 2018 року № 000611-40, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка (а.с.41-42).

У справі, що розглядається, предметом спору є правомірність вказаного рішення.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов’язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Дії (рішення) відповідача як суб’єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України 19 грудня 1995 року

№481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі – Закон №481/95-ВР, зі змінами і доповненнями).

Абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР встановлено правило, згідно з яким алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

За правилами підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно з підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Відповідно до пунктів 226.1, 226.9 статті 226 ПК України в разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Згідно з пунктом 226.11 статті 226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

У розумінні статті 1 Закону №481/95-ВР тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.

Пунктом 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251 (далі – Положення №1251) встановлено, що маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Відповідно до пункту 23 Положення №1251 на тютюнові вироби марки наклеюються: на пачки сигарет та цигарок серійного виробництва, сигар, сигарил, а також цигарок, упакованих у сувенірні коробки (незалежно від їх розміру), - у такій спосіб, щоб марки обов'язково розривалися під час відкривання; на тютюнові вироби в упаковці, що підлягає обгортанню у поліпропіленову плівку, - під плівку.

Отже, аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що обіг тютюнових виробів (після їх виробництва до продажу кінцевому споживачу) повинен здійснюватися з обов’язковим нанесенням на пачки марок акцизного податку встановленого зразка.

Згідно зі статтею 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним

законодавством.

Так, зокрема, абзацом п’ятнадцятим частини другої статті 17 вказаного Закону визначено: «До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень».

Отже, Закон передбачає застосування до суб’єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій за будь-яке із діянь: або за виробництво, або за зберігання, або за транспортування, або за реалізацію підакцизних товарів (алкогольних напоїв або тютюнових виробів) без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

Суд зазначає, що підставою для притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності за порушення вимог Закону №481/95-ВР є наявність у його діях складу порушень, передбачених даним нормативним актом, та доведення вини особи у його вчиненні.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що виявлені у належному позивачу магазині «Продукти» під час фактичної перевірки та описані у додатку №1 до акта перевірки тютюнові вироби не призначалися для продажу, бо знаходилися під прилавком та були придбані для власного споживання.

З цього приводу суд зазначає, що магазин «Продукти» у даному випадку є місцем торгівлі. За визначенням, що наведене у статті 1 Закону №481/95-ВР, місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива – без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку у місці торгівлі встановлений актом перевірки за описом у додатку №1 до нього (а.с.31-32, 35). Продавець ОСОБА_2, у присутності якої проводилася фактична перевірка, у письмових поясненнях повідомила, що сигарети марки «Марвел» під прилавком не її, а їх принесла підприємець ОСОБА_1 (а.с.28). Сама позивач не спростовує факт зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка, перерахованих у додатку №1 до акта перевірки та які були вилучені у місці торгівлі 27 грудня 2017 року.

Варто звернути увагу, що абзацом четвертим пункту 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15 червня 2006 року №833 (назва із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2011 року №706, далі - Порядок №833) передбачено, що забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників. Для зберігання верхнього одягу та особистих речей працівників обладнується окреме приміщення (абзац четвертий пункту 22 Порядку №833).

Таким чином, на суб’єкта господарювання покладається відповідальність за весь товар, що знаходиться у місці торгівлі, незалежно від того, де він на момент перевірки знаходився (у торговому залі, у підсобному приміщенні, на вітрині чи під прилавком).

Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не мала права зберігати тютюнові вироби в місці здійснення торгівельної діяльності без марок акцизного податку, а відтак як суб’єкт господарювання вона несе відповідальність на місці вчинення господарської діяльності.

Виходячи із повноважень, визначених частиною четвертою статті 17 Закону №481/95-ВР, відповідач мав право застосувати до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі абзацу п’ятнадцятого частини другої статті 17 вказаного Закону фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Так відповідно до частини четвертої статті 17 Закону №481/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Механізм застосування фінансових санкцій визначено Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 (далі – Порядок №790).

Відповідно до пункту 6 Порядку №790 рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (ДФС та її територіальні органи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

Посилання в рішенні ГУ ДФС у Волинській області від 01 серпня 2018 року №00000611-40 на абзац шістнадцятий (а не п’ятнадцятий) частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР, на що звертає увагу позивач, є недоліком такого рішення, але при цьому застосований відповідачем розмір визначеної санкції (мінімальний штраф, оскільки вартість 10 пачок виявлених і вилучених тютюнових виробів становить менше 17000,00 грн.) відповідає складу правопорушення, виявленого актом перевірки.

Разом з тим, надаючи оцінку доводам позивача щодо форми та строків прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, суд погоджується, що приписи статті 17 Закону №481/95-ВР не встановлюють форми та вимог до рішення про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Пунктом 8 Порядку №790 визначено, що рішення про застосування фінансових санкцій до суб’єкта господарювання за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку. Питання про застосування фінансових санкцій може розглядатися за участю представника суб’єкта господарювання на його вимогу або на вимогу органу, що прийняв рішення про застосування санкцій.

Водночас, пунктом 10 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності ПК України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу. Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні ПК України.

Приписи статті 17 Закону №481/95-ВР у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише у частині, що не суперечить нормам ПК України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами ПК України.

Зазначене цілком стосується органів ДФС України, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

До такого висновку дійшов зі змісту положень пункту 113.3 статті 113 ПК України, відповідно до якого штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Під час вирішення даного спору суд враховує, що відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Зазначена норма встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів з 01 січня 2011 року (від часу набрання чинності ПК України) контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення. Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні ПК України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме цьому Кодексу.

Також не можуть залишитись поза увагою суду доводи позивача щодо строків прийняття оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій.

Порядок і строки прийняття податкового повідомлення-рішення визначені Податковим кодексом України.

Спірне рішення прийняте на підставі акта фактичної перевірки, проведеної ГУ ДФС у Волинській області.

Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пунктом 5 Порядку №790 встановлено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб’єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов’язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб’єкта господарювання, пов’язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб’єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Норми пункту 5 Порядку №790 в частині підстав для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій не суперечать нормам статті 86 ПК України та підлягають застосуванню.

Як уже зазначалося судом, акт фактичної перевірки, проведеної 27 грудня 2017 року, зареєстрований 28 грудня 2017 року. Примірник акти перевірки вручений продавцю ОСОБА_2 27 грудня 2017 року. Заперечення на акт перевірки позивач не подавала (докази протилежного сторони суду не надали). Відтак, рішення про застосування фінансових санкцій відповідач мав прийняти протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення акта перевірки продавцю. Однак таке рішення прийняте лише 01 серпня 2018 року.

Відповідач, обґрунтовуючи строки прийняття спірного рішення 01 серпня 2018 року на підставі акта фактичної перевірки від 28 грудня 2017 року, посилається на Інструкцію про порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженої наказом ДААК ДПА України від 08 липня 2003 року №80, у редакції наказу від 20 червня 2007 року № 113 (із змінами та доповненнями). Відповідно до пункту 2.8 зазначеної Інструкції розгляд справи та прийняття рішення здійснюються у термін тридцяти робочих днів, з моменту складання акта про порушення суб’єктом підприємницької діяльності вимог законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, чи з дати реєстрації матеріалів перевірок, які надійшли на розгляд від правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади. У разі необхідності отримання додаткових доказів по справі, термін розгляду матеріалів перевірки може бути продовжено на термін не більше ніж 6 місяців з дня виявлення порушення.

Однак варто зауважити, що спірне рішення прийняте відповідачем з порушенням як тридцятиденного терміну з дня складення акта перевірки, так і шестимісячного строку з дня виявлення порушення.

З цього приводу також варто звернути увагу, що зазначена вище Інструкція не підлягає застосуванню, оскільки не зареєстрована Міністерством юстиції України у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2005 року №34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15 травня 2013 року № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за № 381/10661, інструкція - акт, який детально визначає зміст і методику правового регулювання у певній сфері суспільних відносин.

В розумінні цього Порядку акти про затвердження інструкцій, що містять правові норми, підлягають державній реєстрації і лише після цього можуть спрямовуватися до виконання.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади» зазначеним органам виконавчої влади прямо приписано - не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому законодавством порядку. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Проте вказаний вище наказ ДААК ДПА України від 08 липня 2003 року №80 (як і наказ Департаменту САТ ДПА України від 20 червня 2007 року №113), якими встановлено порядок і строк розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР, не пройшов державну реєстрацію (в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів такий акт відсутній), тому він не є обов’язковим до застосування.

Крім того, оскільки його положення не узгоджуються із нормами ПК України, який з 01 січня 2011 року підлягає застосуванню і у разі визначення відповідачем грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, то така Інструкція не підлягала б застосуванню із вказаної дати навіть і в разі державної реєстрації.

Відповідач, стверджуючи про продовження строків розгляду матеріалів фактичної перевірки, що відбулася 27 грудня 2017 року в магазині позивача, посилається на необхідність отримання відомостей від правоохоронних органів, а саме від Іваничівського відділення поліції Головного управління Національної поліції України у Волинській області (а.с.29-30). Разом з тим, суду не надано будь-яких рішень про продовження строку розгляду зазначених матеріалів відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Суд вважає такі доводи необґрунтованими з тих підстав, що фактична перевірка проводилася безпосередньо відповідачем; матеріали фактичної перевірки є підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, відповідач наділений повноваженнями для застосування таких санкцій, тому відсутні будь-які правові та об’єктивні підстави для прийняття рішення поза межами строків, визначених статтею 86 ПК України.

Наведене вказує на незаконність прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ДФС у Волинській області від 01 серпня 2018 року №000611-40 не відповідає нормам чинного законодавства, суперечить положенням ПК України щодо порядку та строків його прийняття, а тому не може вважатися законним. Відтак, суд, визнаючи таке рішення протиправним, повинен його скасувати.

Отже, адміністративний позов необхідно задовольнити.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов, то за правилами частини першої статті 139 КАС України на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати, понесені у зв’язку із сплатою судового збору, тобто 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 05 вересня 2018 року №8 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.2, 17).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (45400, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) про визнання протиправним та скасування рішення від 01 серпня 2018 року №000611-40 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 01 серпня 2018 року №000611-40 про застосування фінансових санкцій у сумі 17000,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судові витрати у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк