Постанова

Іменем України

01 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 766/6014/16-ц

провадження № 61-7751св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Головне управління Держсанепідслужби у Херсонській області, Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області, Державна служба України з питань якості харчової продукції та захисту споживачів,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 липня 2017 року у складі судді Прохоренко В. В. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Пузанової Л. В., Фурман Т. Г.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держсанепідслужби у Херсонській області, Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області, Державної служби України з питань якості харчової продукції та захисту споживачів про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 2013 року він прийнятий на посаду лікаря з гігієни праці відділу соціально-гігієнічного моніторингу Головного управління Держсанепідслужби у Херсонській області. 22 січня 2016 року його попереджено про можливе заплановане звільнення 22 березня 2016 року, у зв'язку з реорганізацією. Підпунктом 1.15 пункту 1 наказу від 12 травня 2016 року № 48-к його звільнено з займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Позивач, вважає своє звільнення незаконним, оскільки управління реорганізовано, тому він міг бути звільненим лише у випадку скорочення численності або штату працівників про що повинен бути повідомлений не пізніше, ніж за два місяці, проте відповідно до персонального повідомлення попереджений про можливе заплановане звільнення, а не про таке, що відбудеться у будь-якому випадку, що випливає із частини першої статті 49-2 КЗпП України. Окрім того, він попереджений про можливе звільнення на визначену дату - 22 березня 2016 року, однак після настання цієї дати продовжував працювати майже два місяці, що свідчить про недотримання відповідачем строків попередження про звільнення з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, а також від управління не надходило жодних пропозицій щодо надання йому роботи за аналогічною посадою або кваліфікацією.

Крім того, зазначив, що звільнили 12 травня 2016 року під час перебування на стаціонарному лікуванні з 06 травня 2016 року по 17 травня 2016 року.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 остаточно просив визнати незаконним та скасувати пункт 1.15 наказу Головного управління Держсанепідслужби у Херсонській області № 48-к щодо його звільнення із займаної посади лікаря гігієни праці відділу соціально-гігієнічного моніторингу Головного управління Держсанепідслужби у Херсонській області; поновити його на посаді лікаря гігієни праці відділу соціально-гігієнічного моніторингу Головного управління Держсанепідслужби у Херсонській області з 12 травня 2016 року; стягнути з Головного управління Держсанепідслужби у Херсонській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 13 травня по 30 червня 2016 року у сумі 6 664,11 грн; допустити негайне виконання рішення, а в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - за один місяць.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03 липня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_4 із займаної посади лікаря гігієни праці відділу соціально - гігієнічного моніторингу Головного управління Держсанепідслужби у Херсонській області та постановлено вважати датою звільнення 17 травня 2016 року.

Стягнуто з Державної служби України з питань якості харчової продукції та захисту споживачів на користь ОСОБА_4 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 травня 2016 року по 17 травня 2016 року у розмірі 910,90 грн.

У решті позову відмовлено за необґрунтованістю. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення відсутністю достатніх правових підстав для поновлення позивача на роботі, з огляду на доведеність відповідачем факту реорганізації Головного управління Держсанепідслужби у Херсонській області із скороченням посади, яку займав позивач, а в наступному і ліквідації зазначеної служби та відсутності у відповідачів прав правонаступника.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 липня 2017 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, визнав їх законними та обґрунтованими, постановленими з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення відбулося з порушенням права на працю та порядку, встановленого трудовим законодавством, оскільки у попередженні було зазначено про можливе звільнення 22 березня 2016 року, однак після настання цієї дати позивач продовжував виконувати трудові обов'язки протягом двох місяців, тому відповідачем не дотримано строків попередження про звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Крім того, процедуру ліквідації Головного управління Держсанепідслужби у Херсонській області не завершено, тому вважає, що має право на поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У березні 2018 року від Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, у якому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

У квітні 2018 року від Державної служби України з питань якості харчової продукції та захисту споживачів надійшов відзив на касаційну скаргуОСОБА_4, в якому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їхній сукупності, є законним та обґрунтованим.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з огляду на таке.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що з 02 січня 2013 року ОСОБА_4 працював на посаді лікаря з гігієни праці Головного управління Держсанепідслужби у Херсонській області,

01 серпня 2015 року переведений на посаду лікаря з гігієни праці відділу соціально-гігієнічного моніторингу Головного управлінні Держсанепідслужби у Херсонській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року за № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (з наступними змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року № 591, від 25 листопада 2015 року № 1087) прийнято рішення про утворення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників).

Відповідно до пункту 1 частини п'ятої цієї Постанови утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються, а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.

Отже, до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці не перейшли.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 871 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за переліком згідно з додатком; реорганізувати територіальні органи Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за переліком згідно з додатком, який втратив чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України

від 16 грудня 2015 року № 1092 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1092 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» вирішено: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за переліком згідно з додатком 1; реорганізувати територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за переліком згідно з додатком 2.; установити, що територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

У додатку № 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1092 визначено, що до Головного управління Держпродспоживслужби у Херсонській області шляхом реорганізації приєднуються: Державна фітосанітарна інспекція Хмельницької області, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Херсонській області, Головне управління Держсанепідслужби у Херсонській області та Головне управління ветеринарної медицини в Херсонській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 348 «Про деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби» постановив: відмінити рішення про реорганізацію Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом її приєднання до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, ліквідувати Державну санітарно-епідеміологічну службу; покласти на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів завдання і функції з реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та із здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства (крім функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників); утворити комісію з ліквідації Державної санітарно-епідеміологічної служби.

Отже, до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів функції з гігієни праці, виконання яких за посадою виконував позивач за місцем роботи у Головному управлінні Держсанепідемслужби у Херсонській області, не перейшли, внаслідок чого на нього не покладений обов'язок працевлаштування позивача.

Наказом від 04 квітня 2016 року № 33 Державної Служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про граничну численність працівників територіальних органів Держпродспоживслужби» затверджено граничну численність працівників територіальних органів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у Херсонській області згідно з додатком 20.

Відповідно до штатного розпису у відділі санітарного нагляду передбачено 11 працівників, із них державних службовців 11, посаду яких позивач не може зайняти у зв'язку з законодавчим обмеженням віку.

22 січня 2016 року ОСОБА_4 попереджений про можливе звільнення 22 березня

2016 року із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв'язку з реорганізацією.

Позивач із 2013 року займав посаду лікаря з гігієни праці відділу соціально-гігієнічного моніторингу Головного управління Держсанепідслужби у Херсонській області, яке входить до структури органів Держсанепідслужби України, трудова діяльність на цій посаді не є державною службою.

Згідно з наказом від 12 травня 2016 року № 48-к позивач звільнений із займаної посади у зв'язку з реорганізацією та припиненням діяльності Головного управління Держсанепідслужби у Херсонської області, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Із 13 липня 2016 року позивач призначений на посаду лікаря з гігієни праці відділу з питань гігієни праці Головного управління Держпраці у Херсонській області.

Пунктом 1 статті 40 КЗпП України визначено, що трудовій договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У частині першій статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, зазначеним у частині другій цієї статті.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина друга статті 49-2 КЗпП України).

За змістом частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення з ініціативи роботодавця працівника, який перебуває на лікарняному.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, із яким погодився й апеляційний суд, що права позивача порушені в частині дати звільнення, оскільки таке звільнення не може відбуватися у період його тимчасової непрацездатності, проте в іншій частині звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України є законним, оскільки у відповідача дійсно мало місце скорочення чисельності штату працівників у зв'язку з реорганізацією.

Наведені у касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги, які були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, і їм надана належна правова оцінка.

Посилання у касаційній скарзі на те, що звільнення відбулося з порушенням права на працю та порядку, встановленого трудовим законодавством, оскільки у попередженні було зазначено про можливе звільнення 22 березня 2016 року, однак після настання цієї дати він продовжував виконувати трудові обов'язки протягом двох місяців, тому відповідачем не дотримано строків попередження про звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, є безпідставним, оскільки працівника про наступне вивільнення персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального або процесуального права, та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г.І. Усик