Номер справи місцевого суду: 523/9532/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1В

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.

суддів: Черевко П.М., Погорєлової С.О.

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 02 серпня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про стягнення матеріального збитку та відшкодування моральної шкоди завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ „Українська пожежно-страхова компанія”, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Вподальшому, ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги та згідно останньої редакції просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 18 465 грн. 30 коп; моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.; вартість послуг за виготовлення експертного дослідження у розмірі 1000 грн.; витрати за евакуацію транспортного засобу та його розміщення на штраф майданчику у розмірі 3039, 60 грн.; витрати за виклик телеграмою в розмірі 83, 98 грн, а в загальному розмірі 32 588, 88 грн.

При цьому, позивач просив залишити без розгляду його позовні вимоги до ПАТ „Українська пожежно-страхова компанія” про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 18 465, 30 грн. (а.с. 117-121).

В обгрунтування вимог, позивач посилався на ті обставини, що 23.06.2015 року приблизно о 15 годині 30 хвилин в м.Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3В та «ВАЗ 2103», р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав значних механічних пошкоджень. Вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 09.11.2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Завдана позивачу матеріальна шкода підтверджується висновком № 170/15 експортного автотоварознавчого дослідження про оцінку розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля від 30.07.2015 року та складає 18 465, 30 грн., вартість послуг за виготовлення експортного дослідження складають 1000 грн. Крім того, авто було евакуйоване на штраф майданчик, що становить 3 039, 60 грн.

Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ „УПСК”. 06 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ „УПСК”, але страхова компанія йому відмовила у виплаті, посилаючись на ту обставину, що транспортний засіб станом на 12.08.2015 року був розібраний та розкомплектований.

Крім того, як зазначає позивач, дана ДТП завдала йому і моральної шкоди, яку він оцінює в 10 000 грн. Моральна шкода, як зазначає позивач полягає у перебуванні у постійному стресі, тривалим переживанням, були порушені його нормальні життєві зв”язки. ОСОБА_2 тривалий час знаходився у пригніченому стані, нервував, не міг вести звичайний спосіб життя, оскільки даний автомобіль був засобом заробітку.

Викладені обставини стали підставою звернення до суду.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 26.04.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 в частині вимог до ПАТ „УПСК” про стягнення суми страхового відшкодування залишено без розгляду (а.с.148).

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 26.04.2018 року залучено до участі у справі третю особу, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 (а.с.149).

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 02 серпня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені витрати за виготовлення експертного дослідження в розмірі 1 000 грн. 00 коп; понесені витрати за доставку евакуатором автомобіля на штрафний майданчик в розмірі 1 800 грн. 00 коп.; витрати понесені за зберігання автомобіля на штрафному майданчику в розмірі 1 180 грн. 00 коп.;витрати понесені за виклик телеграмою в розмірі 83 грн. 98 коп. та моральну шкоду заподіяну дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 500 грн.

В частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди – відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 02.08.2018 року в частині відмови у стягненні матеріальної та моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 18 465 грн.30 коп. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на своє абсолютне право вибору звернення за захистом свого порушеного права між завдавачем шкоди та його страховою компанією.

Крім того, стягнута сума моральної шкоди у розмірі 500 гривень, на думка апелянта, є не співмірною його моральним стражданням, які виражаються у погіршенні стану здоров”я, постійному перебуванні у стресі, пригніченому стані, втраті нормального життєвого укладу.

Таким чином, рішення суду переглядається лише в частині вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди. В іншій частині рішення не оскаржено, тому в силу Закону, в іншій частині не переглядається.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процессуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Відмовляючи у стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 18 465, 30 грн., суд першої інстанції виходив з того, що оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в ПАТ „УПСК” то позивач повинен звертатися за відшкодуванням шкоди до страхової компанії завдавача шкоди, тим більше що розмір заподіяної матеріальної шкоди не перевищує встановленого Полісом страхового ліміту за шкоду заподіяну майну.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погоджується.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2015 року в м.Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3В та «ВАЗ 2103», р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 09.11.2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України (а.с.58-63).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.04.2017 року вирок Суворовського районного суду м.Одеси від 09.11.2016 року відносно ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України залишено без зміни (а.с.64-68).

Згідно полісу АІ/5002901 обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність автомобіля НОМЕР_3 застрахована ПАТ „УПСК” строком на період з 26.12.2014 року по 25.12.2015 рік. Згідно страхового полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров”ю становить 100 000 грн., а за шкоду, заподіяну майну становить 50 000 грн. (а.с.50).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки Ваз 2103, легковий (сєдан) 1975 року випуску, шасі (рама, кузов, коляска) № ХТА21030050308493 ВАЗ 21030308493, р.н. НОМЕР_4 належить ОСОБА_5, яка згідно довіреності від 24.11.2014 року надала право керувати та розпоряджатися даним транспортним засобом ОСОБА_2 (а.с.08-09) строком на п”ять років до 24.11.2019 року.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль НОМЕР_5 належить ОСОБА_6 (а.с.48-49).

Відповідно висновку № 170/15 експертного автотоварознавчого дослідження від 30.07.2015 року, вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля НОМЕР_6, рівна його ринкової вартості на дату ДТП, оскільки відновлювати траспортний засіб економічно не доцільно та сума визначена в 18 465, 30 грн. (а.с.16-41).

Відповідно матеріалів справи, 06.08.2015 року ОСОБА_2 повідомив ОД ГРУ ПрАТ „УПСК” про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.105).

12.08.2015 року представник ПрАТ „УПСК” ОСОБА_7 здійснив огляд пошкодженого транспортного засобу та згідно акту останнього автомобіль знаходився в перевернутому вигляді та в розкомплектованому стані: без коліс, мосту, тощо. Даний акт підписаний представником ПрАТ „УПСК” ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (а.с.106).

Відомостей про звернення ОСОБА_2 до ПрАТ „УПСК” про стягнення матеріальної шкоди матеріали справи не містять.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст.1 ЗУ „Про страхування).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов”язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов”язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 ЦК).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч.1 ст.10 ЗУ „Про страхування”).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов”язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст.980 ЦК України).

Розрізняють добровільну і обов”язкову форми страхування (ст.5 ЗУ „Про страхування). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п.6 ч.4 ст.6 ЗУ „Про страхування”). Втім, законом може бути встановлений обов”язок фізичної або юридичної особи бути стахувальником життя, здоров”я майна, або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов”язкове стархування) (ч.1 ст.999 ЦК України).

Види обов”язкового страхування в Україні визначені у ст.7 ЗУ „Про страхування”. До них п.9 ч.1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, ЗУ „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до ст.22 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Відповідно до ст.28 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана:

- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

- з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

- з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст.29 вказаного Закону https://ips.ligazakon.net/verdictum/result?docs_npa=T041961&a м;links_npa=T041961%20681&aи ;p=1у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст. 33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний:

- дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди;

- вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;

- поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;

- невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

У разі оформлення працівниками відповідного підрозділу Національної поліціївідповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду вони також встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди і сприяють представникам страховиків (МТСБУ) у проведенні огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і транспортних засобів, причетних до неї.

Відповідно до ст.34 Закону https://ips.ligazakon.net/verdictum/result?docs_npa=T041961&aпо;links_npa=T041961%20937&aнн;p=1страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно ст.35 вказаного Закону https://ips.ligazakon.net/verdictum/result?docs_npa=T041961&aон;links_npa=T041961%20946&are;p=1для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно ст.36 Закону Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу ;an=23">Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Якщо водії транспортних засобів скористалися правом, передбаченим пунктом 33.2 статті 33 цього Закону, страховик відшкодовує виключно шкоду, визначену статтями 29 та 30 цього Закону.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ).

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Відповідно до п.37.1.4 Закону https://ips.ligazakon.net/verdictum/result?docs_npa=T041961&aва;links_npa=T041961%20988&aла;p=1підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (п.37.2 Закону).

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_8 Верховного Суду відступила від правової позиції ВСУ (постанова від 23.12.2015 року у справі № 6-2587цс15), згідно з якою страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно вибирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, має право вимоги до винної особи про стягнення коштів в розмірі виплаченого ним відшкодування.

ВС дійшов висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги шляхом звернення з позовом до страховика, у якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Так, в постанові від 4 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц, викладені наступні висновки про правильне застосування норм права.

Стаття 1191 ЦК і стаття 38 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК, стаття 27 Закону «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

Якщо деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником в деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик заподіювача шкоди.

Страховик зобов'язаний виплатити потерпілому страхове відшкодування замість заподіювача шкоди в передбаченому Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком заподіювача шкоди замість останнього. Сраховик набуває право зворотньої вимоги (регрес) до заподіювача шкоди на суму виплаченого відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ГК і 27 Закону «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди в деліктних зобов'язаннях в рамках виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, яке належить цьому потерпілому в деліктному зобов'язанні, в межах виплаченого йому страхового відшкодування (суброгация).

Відповідно до статті 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливо за умови, що згідно з цим договором або Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок по виплаті страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених в статті 37), або розмір збитку перевищує ліміт відповідальності і страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страховика обмежений різницею між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладення обов'язку по відшкодуванню шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування та сплатити страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик в разі виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, яка завдала шкоди. Тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування реалізує право вимоги, передбачений статтями 993 ГК і 27 Закону «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, у якого заподіювача шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, оскільки цивільно-правова відповідальність автомобіля НОМЕР_3 на момент ДТП - 23.06.2015 була застрахована в ПАТ „УПСК”, то потерпілий ОСОБА_2 протягом встановленого Законом строку, повинен звертатися безпосередньо до СК заподіювача шкоди – ПАТ „УПСК” про відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ „УПСК” не перебуває в процесі припинення.

Належним зверненням до страховика за виплатою страхового відшкодування в розумінні ст. 35 Закону України “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” вважається подання заяви про страхове відшкодування.

З такою заявою позивач до страховика не звертався та рішення про відмову у виплаті ОСОБА_2 страхового відшкодування ПАТ „УПСК” не приймалося.

При таких обставинах, звернення ОСОБА_2 з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, безпосередньо до завдавача шкоди, не звертаючись у передбаченому законом порядку до страхової компанії, де застрахована цивільно-правова відповідальність автомобіля, яким керувала особа, визнана винною у скоєнні ДТП (завдавач шкоди), є передчасним.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у страховика не виник обов”язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст.37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

ОСОБА_8 Верховного Суду вважає, що покладання обов”язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Уклавши договір обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов”язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов”язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі ст.3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України і 27 ЗУ „Про страхування”, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільну-правову відповідальність.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_3

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у зв”язку з ДТП, пошкодженням автомобіля, позивач втратив душевний спокій, нервував та переживав, на тривалий час був позбавлений засобу пересування.

Поняття моральної (немайнової) шкоди й порядок її відшкодування визначаються ст.23 ЦК. Підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових (стст.386, 396 ЦК), особистих немайнових (ст.280 ЦК) прав особи, а також зобов’язань у випадках, передбачених договором або законом (ст.611 ЦК), прийняття неправомірних рішень, а також дій чи бездіяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст.1167 ЦК), заподіяння каліцтва, іншого ушкодження здоров’я або смерті особи (ст.1168 ЦК) тощо. Моральна шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Незалежно від наявності вини відшкодовується шкода у випадках, передбачених ч.2 ст.1176 ЦК

Тому, суд правильно вважав, що з вини відповідача порушені цивільні права позивача, що виразилися в порушенні нормальних життєвих зв'язків, позивач переніс моральні переживання.

В той же час колегія суддів не може повністю погодитись з визначеним районним судом розміром грошової компенсації за спричинені моральні страждання в сумі 500 гривень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що під час ДТП, з вини відповідача автомобіль позивача перекинувся через дах та вилетів за межі проїзної частини. Наслідком даної ДТП стало отримання пасажиром, який знаходився в автомобілі позивача середньої тяжкості тілесних ушкоджень, яку в момент ДТП крізь скло викинуло за межі салону на дорогу. Автомобіль позивача зазнав значного пошкодження. Відповідно висновку експерта відновити автомобіль економічно не доцільно. Колегія суддів повністю погоджується з доводами апеляційної скарги, що від даної ДТП позивач зазнав значного стресу, був позбавлений засобу пересування та не міг вести звичний спосіб життя, оскільки, як зазначає сам апелянт даний автомобіль був засобом його заробітку. Тому, виходячи з засад розумності та виваженості, колегія суддів вважає за небхідне збільшити розмір стягнутої районним судом моральної шкоди з 500 гривень на 2000 гривень.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди зміні. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд

П О С ТА Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 02 серпня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 2000 гривень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено: 09.10.2018 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: П.М. Черевко

ОСОБА_9