ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Одеса Справа № 815/2940/18

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,

за участю: секретаря Ягенської К.О., представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “Айтекс” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 10.05.2018 року №№0018341407, НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги мотивовані тим, що що на підставі наплавлень, виданих Головним Управлінням ДФС в Одеській області (надалі - ГУ ДФС в Одеській області або відповідач) від 26.03.2018 року за № 2226/14-07, №2220/14-07, № 2225/14-07, №2223/14-07, №2222/14-07, №2224/14-07, №2221/14-07, відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п. 77.1. ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податку на І квартал 2018 року, на підставі Наказу Головного управління ДФС області від 14 березня 2018 року № 1761, посадовими (службовими) особами ГУ ДФС в Одеської області проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "АЙТЕКС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 року по 31.12.2017 року. За результатами проведеної перевірки складений акт "Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП "АЙТЕКС", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016року по 31.12.2017 року" від 24.04.2018 року №882/15-32-14-07/30389874 (надалі - Акт). У висновках акту перевірки від 24.04.2018 року ГУ ДФС в Одеській області зазначені наступні порушення ПП "АЙТЕКС": п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого наказом міністерства фінансів України від 28 липня 2000 №181 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 р. за № 487/4708, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 136.1 ст. 136, п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.5. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 161 784 грн., в т.ч. за 2016 рік - 161 784 грн.; порушення п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, абз. "в" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на загальну суму 100 162 грн., в т.ч. за грудень 2017 року; порушення п 3, п. 3 Розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, при визначенні обсягу операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковується за нульовою ставкою відповідно до вимог підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу, не враховано суму коригування митної декларації у розмірі 13751 грн.; п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 9140,20 грн.; п.п.141.4.2. п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в частині не утримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 15% від суми сплаченого доходу нерезиденту, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента в сумі 12933,61 грн., в т.ч. 2017 рік - 12 933,61 грн.. Проте, ПП "АЙТЕКС" не погоджується з висновками, зробленими посадовими особами контролюючого органу - ГУ ДФС в Одеської області, викладеними в Акті перевірки від 24.04.2018 року №882/15-32-14-07/30389874, та вважає їх протиправними, безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, і прийнятими із порушенням норм чинного законодавства. У зв'язку з чим, прийняті Головним управлінням ДФС в Одеській області податкові повідомлення-рішення №0018341407 від 10.05.2017 року, №0018351407 від 10.05.2017 року, №0018361407 від 10.05.2018 року, №0018201402 від 10.05.2017 року, які складені на підставі цього Акту, повинні бути визнані протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим що, ГУ ДФС в Одеської області була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "АЙТЕКС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 року по 31.12.2017 року. За результатами проведеної перевірки складений акт "Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП "АЙТЕКС", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016року по 31.12.2017 року" від 24.04.2018 року №882/15-32-14-07/30389874 (надалі - Акт). На підставі акту перевірки від 24.04.2018 року Головним управління ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення – рішення: №0018341407 від 10.05.2018 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на загальну суму 242676,00 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням - 161 784,00 грн., за штрафними санкціями - 80 892,00 грн.; №0018351407 від 10.05.2018 року, відповідно до якого зменшено від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 100162,00 грн.; №0018361407 від 10.05.2018 року, відповідно до якого застосовано штрафу у розмірі 10% у сумі 914,02 грн.; №0018201402 від 10.05.2018 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 19460,95 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням - 12933,61 грн., за штрафними санкціями - 6527,34 грн..

Ухвалою суду від 16.06.2018 року адміністративний позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 26.06.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі наплавлень, виданих Головним Управлінням ДФС в Одеській області (надалі - ГУ ДФС в Одеській області або відповідач) від 26.03.2018 року за № 2226/14-07, №2220/14-07, № 2225/14-07, №2223/14-07, №2222/14-07, №2224/14-07, №2221/14-07, відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п. 77.1. ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податку на І квартал 2018 року, на підставі Наказу Головного управління ДФС області від 14 березня 2018 року № 1761, посадовими (службовими) особами ГУ ДФС в Одеської області була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "АЙТЕКС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 року по 31.12.2017 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт "Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП "АЙТЕКС", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016року по 31.12.2017 року" від 24.04.2018 року №882/15-32-14-07/30389874 (надалі - Акт).

У висновках акту перевірки від 24.04.2018 року ГУ ДФС в Одеській області зазначені наступні порушення ПП "АЙТЕКС":

- п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого наказом міністерства фінансів України від 28 липня 2000 №181 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 р. за № 487/4708, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 136.1 ст. 136, п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.5. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 161 784 грн., в т.ч. за 2016 рік - 161 784 грн.;

- порушення п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, абз. "в" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на загальну суму 100 162 грн., в т.ч. за грудень 2017 року;

- порушення п 3, п. 3 Розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, при визначенні обсягу операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковується за нульовою ставкою відповідно до вимог підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу, не враховано суму коригування митної декларації у розмірі 13751 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 9140,20 грн.;

- п.п.141.4.2. п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в частині не утримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 15% від суми сплаченого доходу нерезиденту, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента в сумі 12933,61 грн., в т.ч. 2017 рік - 12 933,61 грн..

На підставі акту перевірки від 24.04.2018 року Головним управління ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення – рішення:

№0018341407 від 10.05.2018 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на загальну суму 242676,00 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням - 161 784,00 грн., за штрафними санкціями - 80 892,00 грн.;

№0018351407 від 10.05.2018 року, відповідно до якого зменшено від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 100162,00 грн.;

№0018361407 від 10.05.2018 року, відповідно до якого застосовано штрафу у розмірі 10% у сумі 914,02 грн.;

№0018201402 від 10.05.2018 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 19460,95 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням - 12933,61 грн., за штрафними санкціями - 6527,34 грн..

Щодо податкового повідомлення - рішення №0018341407 від 10.05.2018 року яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на загальну суму 242676 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням - 161784 грн., за штрафними санкціями - 80892 грн., суд зазначає наступне.

Так в акті перевірки перевіряючими зазначено про порушення позивачем п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого наказом міністерства фінансів України від 28 липня 2000 №181 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 р. за № 487/4708, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 136.1 ст. 136, п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.5. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 161 784 грн., в т.ч. за 2016 рік - 161 784 грн..

Проте суд не погоджується з вказаними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до акту перевірки від 24.04.2018 року, та податкового повідомлення-рішення №0018341407 від 10.05.2018 року ПП "АЙТЕКС" порушило пп. 139.1.5. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 139.1.5. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахування пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Так суд зазначає, що перевірка здійснювалась за період з 01.10.2016 р. по 31.12.2017 р.

Період, в якому сталося порушення - 2016 рік.

Разом з тим, пп. 139.1.5. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України був виключений з Податкового кодексу України з 01.01.2015 року, а стаття 139 Податкового кодексу України була викладена у новій редакції відповідно до Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71 -VIII.

Таким чином, висновки щодо порушення ПП "АЙТЕКС" норм законодавства, а саме: пп. 139.1.5. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, який на період, за який була проведена перевірка вже був нечинним, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України.

Крім того, згідно матеріалів справи основними видами діяльності ПП "АЙТЕКС" є виробництво тари з пластмас (код за КВЕД 22.22.).

Виробництво тари з пластмас здійснюється за місцезнаходженням виробництва.

Так, між Підприємством з іноземними інвестиціями у вигляді ТОВ "АВЕРС" (Орендодавець) та ПП "АЙТЕКС" (орендар) був укладений договору оренди №4/3-С від 01 січня 2014 року (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 1.1. договору оренди №4/3-С від 01 січня 2014 року (з наступними змінами та доповненнями) орендодавець передав на строк та за плату на умовах, встановлених цим договором, а орендар прийняв в оренду приміщення площею 1588,95 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, 19 км. Старокиївського шосе, 4.

Відповідно до статті 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, пунктом 4.2.2. та 4.2.4 вищевказаного договору оренди передбачений обов'язок орендаря утримувати орендоване приміщення у порядку, передбаченому санітарними та протипожежними нормами та проводити поточний ремонт орендованого об'єкту за рахунок власних коштів.

Як зазначив позивач у зв'язку з виробничою необхідністю, підлога складського приміщення та електропроводка в складському приміщенні 1111 "АЙТЕКС" потребувала поточного ремонту, а саме: відновлення стану об'єкту придатного до експлуатації.

В зв’язку з чим відповідно до Наказу ПП "АЙТЕКС" від 27 вересня 2016 року № 27-09 "Про затвердження кошторису для проведення поточного ремонту" у зв'язку з виробничою необхідністю для проведення поточного ремонту був затверджений загальний кошторис на проведення поточного ремонту виробничих та складських приміщень за адресою: м. Одеса, 19 км. Старокиївської дороги, 4 та заміну кабелю електричного для безперебійного здійснення. Роботи здійснити протягом жовтня-грудня 2016 року.

Також вищевказаним наказом визначено, що роботи повинні були проводитися власними силами з створенням робочої бригади. Списання використаних матеріалів проводити по періодам, у яких фактично було їх використано.

За час здійснення поточного ремонту, а саме: за період з жовтня по грудень 2016 року ПП "АЙТЕКС" було списано видаткових матеріалів для проведення поточного ремонту відповідно до наступних актів списання видаткових матеріалів та наказів по підприємству:

акт списання видаткових матеріалів від 27 жовтня 2016 року №9 на суму 197 424,16 грн., про що був прийнятий Наказ № 28-10 від 28 жовтня 2016 року "Про списання використаних матеріалів на ремонт";

акт списання видаткових матеріалів від 29 листопада 2016 року № 16 на суму 353 261.74 грн., про що був прийнятий Наказ № 29-11 від 29 листопада 2016 року "Про списання використаних матеріалів на ремонт";

акт списання видаткових" матеріалів від 19 грудня 2016 року № 9 на суму 217 778,90 грн., про що був прийнятий Наказ № 20-12 від 20 грудня 2016 року "Про списання використаних матеріалів на ремонт";

акт списання видаткових матеріалів від 30 грудня 2016 року № 13 на суму 483 270,09 грн., про що був прийнятий Наказ № 30-12 від 30 грудня 2016 року "Про списання використаних матеріалів на ремонт".

Також позивачем складені акти виконаних будівельних робіт за формами КБ-2В, КБ-3.

Як вбачається з вищевказаних актів виконаних робіт, ПП "АЙТЕКС" були здійснені власними силами роботи з часткового відновлення стану бетонного полу та часткове відновлення заміна електропроводки з втягуванням у труби електропроводу та заміна самих труб.

Що стосується зазначення ГУДФС в Одеській області, що проведені роботи відносяться не до поточного, а до капітального ремонту та посиланням на положення Примірного Переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2004 р. за №1046/9645 (з наступними змінами та доповненнями) суд зазначає наступне.

Листом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003 р. №7/7-401 "Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів", передбачено:

Капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без, зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в иілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Крім того відповідно до п. 3.7. ДБН А2.2-3-2014 капітальний ремонт - це сукупність робіт на об'єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення його експлуатаційних показників, а також благоустрій території. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Отже, до капітального ремонту відносяться роботи, пов'язані зі зміною існуючого вигляду раніше експлуатованого приміщення з заміною конструктивних елементів споруди, а при поточному ремонті заміни конструктивних елементів споруди не відбуваються.

Крім того, з Переліку вбачається, що поняття "капітальний ремонт" і "поточний ремонт" збігаються за назвою виконуваних робіт, проте при капітальному ремонті експлуатація будівлі за цільовим призначенням призупиняється, а при поточному ремонті -ні.

Якщо після поточного ремонту відновлюється можливість експлуатації конструкцій та систем будівлі, як правило, без їх повної заміни, без відселення мешканців та без покращення експлуатаційних показників, то при капітальному ремонті ці ознаки повністю або частково мають місце.

Згідно матеріалів справи площа об'єкту, що орендується ПП "АЙТЕКС" у ПП TOB "АВЕРС" складає 1588,95 кв.м, поточний ремонт здійснювався на близько 950 кв.м., що підтверджується актами виконаних робіт.

Як зазначив представник позивача під час здійснення поточного ремонту приміщення не зачинялося, підприємство та виробництво не припинялось.

Що стосується електропроводки, то ПП "АЙТЕКС" не здійснювало роботи з силовими проводками, ніяких замін вимикачів та інших виробничих пристроїв, які б потребували спеціальних дозволів не проводилось. Були здійсненні електромонтажні роботи по заміні, кріпленню проводки, яка відвисла та затягування її у труби (пластмасові короба) згідно з Правилами техніки безпеки.

Так, відповідно до Актів інвентаризації за 2016 р. ПП "АЙТЕКС" був використаний кабель електричний ПВС 4*2,5 мм, який не є силовим відповідно до державних стандартів та використовується у побуту.

Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 № 150 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 року за № 1046/9645) на який посилається відповідач в акті перевірки визначає роботи з технічного обслуговування, поточного та капітального ремонтів житлових будівель. Таким чином віднесення будь-яких робіт до капітального, або поточного ремонту на виробництві у відповідності до цього переліку є помилковими.

Відповідно до пп 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 138.1. Податкового кодексу України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму залишкової вартості окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих у основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Положенням 138.2. Податкового кодексу України передбачено фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Таким чином ст. 138 Податкового кодексу України не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на витрати, що пов'язані з поточними ремонтами, тобто прибуток або збиток діяльності підприємства визначається виключно за Національними положеннями (Стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно п. 8 Стандарту 14 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від - ч 28 липня 2000 р. № 181 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 р. за 3487/4708 зазначається затрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

Як раніше було зазначено, ПП "АЙТЕКС" ніякого поліпшення об'єкту оренди - не здійснювало, а мало місце підтримання орендованого приміщення в стані, придатному до експлуатації у порядку, передбаченому санітарними та протипожежними нормами (відновлення бетонної підлоги складу та електропроводки).

Слід зазначити, що правила обліку поточного ремонту основних засобів визначені п. 15 Стандарту 7 «Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 18 травня 2000 р. за N288/4509 витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Таким чином, ПП "АЙТЕКС" правомірно було зменшено фінансовий результат до оподаткування на вартість матеріалів та робот щодо відновлення корисності основних засобів (відновлення бетонного полу та електропроводки).

А у зв'язку з цим, суд доходить висновку, що порушення зазначені в акті перевірки від 24.04.2018 року в цій частини не відповідають діючому законодавству України, а тому ПП "АЙТЕКС" правомірно зменшило фінансовий результат до оподаткування по податку на прибуток на 898500 грн.,у т.ч. за 2016 рік на 898500 грн..

Щодо податкового повідомлення - рішення №0018201402 від 10.05.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 19460,95 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням - 12933,61 грн., за штрафними санкціями - 6527,34 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а саме: п.п.141.4.2. п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в частині не утримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 15% від суми сплаченого доходу нерезиденту, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента в сумі 12933,61 грн., в т.ч. 2017 рік - 12 933,61 грн. На думку ГУ ДФС в Одеській області ПП "АЙТЕКС" не надано до перевірки жодних документів, які підтверджують, що компанія SC LISTRANS&уа S.R.L. (Молдова) фактично має право на отримання фрахту, тобто є особою - фактичним власником виплачених доходів (бенефіціаром), відповідно до вимог п. 103.3 ст. 103 ПКУ.

Проте суд не погоджується з вказаними порушеннями з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ПП "АЙТЕКС" (Україна) та компанією SC LISTRANS&у. S.R.L. (Молдова) укладений договір на надання транспортно-експедиторських послуг №16/1 від 16 серпня 2017 року.

Пунктом 1.1. договору від 16.08.2017 року передбачено, що в порядку та на умовах, визначених у зазначеному договорі, SC LISTRANS&ух S.R.L. (в якості Експедитора за договором) взяв на себе зобов'язання за плату та за рахунок ПП "АЙТЕКС" (в якості Клієнта за договором) виконати та організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних с доставкою вантажу, дані якого зазначаються Клієнтом у Замовленні, яке в свою чергу є невід'ємною частиною цього договору.

Положенням пункту 1.2. Договору від 16.08.2017 року передбачалось, що за вимогою Клієнта Експедитор організовує перевезення вантажу своїм або залученим транспортом за маршрутом. визначеним Клієнтом.

За період, який перевірявся, ПП "АЙТЕКС" надало SC LISTRANS&ук S.R.L. наступні замовлення на перевезення вантажу за маршрутом Україна (Одеса) - Румунія (Бухарест): Контракт-Замовлення № 478/10/2017; Контракт-Замовлення №30/09/2017; Контракт-Замовлення №16/08/2017.

SC LISTRANS&уа S.R.L. були виконанні послуги з перевезення вантажу, про що складено наступні Акт приймання-здачі виконаних робіт по перевезенню вантажу:

акт від 03 листопада 2017 року №478, про те, що роботи з перевезення вантажу – пластикової упаковки виконані в повному обсязі на суму 900 (дев'ятсот) євро;

акт від 04 жовтня 2017 року №428, про те, що роботи з перевезення вантажу - пластикової упаковки виконані в повному обсязі на суму 900 (дев'ятсот) євро;

акт від 21 серпня 2017 року №310, про те, що роботи з перевезення вантажу - пластикової упаковки виконані в повному обсязі на суму 900 (дев'ятсот) євро.

Всього за період, який перевірявся ПП "АЙТЕКС" перераховано на користь нерезидента SC LISTRANS&ут S.R.L. 2700,00 (дві тисячі сімсот) (86224,03 грн.).

На вимогу діючого законодавства компанією SC LISTRANS&CП S.R.L. було надано Сертифікат про резидентство від 15 березня 2017 року, який діяв протягом 2017 року та відповідно до якого Компетентнім органом було підтверджено, що платник податків - SC LISTRANS&уо S.R.L. (ідентифікаційний номер 1004600052655) є резидентом Республіки Молдови у розумінні ст. 4 Конвенції (Угоди) про уникнення подвійного оподаткування між Республікою Молдовою та Україною.

Особливості оподаткування окремих видів діяльності та операцій встановлює стаття 141 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 141.4.2. п. 141.4. ст. 141 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденті осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно із п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України закріплено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування визначено ст. 103 Податкового кодексу України, зокрема, п. 103.3 визначено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Пунктом 103.4 зазначеної статті Податкового кодексу України передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі -довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті ПК України доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування (п. 103.10 ст. 103 ПК України).

Статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правша міжнародного договору. Аналогічні положення закріплені і в пункті 3.2 статті 3 Податкового кодексу України.

Згідно ст.. 3 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» №1955-ІV від 01.07.2004 року (далі - Закону №1955) відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до ст. 9 Закону №1955 платою експедитору вважають кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 11 Закону №1955 експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

За необхідності відступати від вказівок клієнта, зокрема в разі виникнення загрози пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, експедитор зобов'язаний попередньо отримати згоду клієнта на таке відступлення. У разі якщо немає можливості попередньо повідомити про це або якщо відповідь на такий запит не отримано експедитором у належний за наявними обставинами строк, експедитор має право діяти на свій розсуд, повідомивши клієнта про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим.

Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки експедитора.

Згідно абз. 2 ст. 12 ЗУ №1955 клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Вирішуючи питання "бенефіціарності" компанії SC LISTRANS&уо S.R.L. у спірних правовідносинах слід виходити з поняття бенефіціарного (фактичного) власника доходу, відповідно до якого, як зазначено вище у пункті 103.3 статті 103 Податкового кодексу України, що таким отримувачем (власником) доходів вважається особа, що має право на отримання відповідного доходу. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Деякі ознаки бенефіціарного власника доходу визначені у постановах Вищого адміністративного суду України у справі №826/8945/15 від 30.06.2016 року та у справі № 800/52155/13 від 24.03.2014 року, в яких суд зазначив, що для визнання особи в якості фактичного отримувача доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу. Крім того, при визначенні фактичного отримувача доходу слід також враховувати виконувані функції та покладені на резидента ризики.

Аналогічний висновок викладений у Листі ДФС України N 9033/7/99-99-10-02-02-17 від 31.10.2014

року.

Крім того, важливим для визнання нерезидента бенефіціарним власником доходів є дотримання ним такої формальної вимоги, як необхідність діяти в рамках відповідних договірних зобов'язань від власного імені та за власний рахунок.

У відповідності до глави 31 "Комерційне посередництво" Господарського кодексу України посередницька діяльність розуміється як агентська діяльність.

З огляду на викладене, якщо договір, який укладено правовласником та платником податків, не є договором комісії, доручення та агентським договором, для оподаткування платежів, які нараховуються на користь нерезидента, платник податку може застосовувати положення статті 103 Кодексу і міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування .

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.03.2015 року у справі № К/800/18928/13 та листі ДПС України від 14.05.2012 року №8229/6/15-1215.

SC LISTRANS&Cs S.R.L. (Молдова) діяло за договором від 16.08.2017 року від власного імені, за власний рахунок, та за змістом вказаного договору є особою, яка в подальшому визначає економічну долю доходу, отриманого за договором. Беручи до уваги, що договір від 16.08.2017 року не є агентською діяльністю ( не є договором комісії, доручення, агентським договором), суд вважає, що SC LISTRANS&уд S.R.L. (Молдова) є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у розумінні ст. 103 Податкового кодексу України.

Законом України від 23 квітня 1996 року № 134/96-ВР "Про ратифікацію Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень" було ратифіковано Конвенцію між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, підписану 29 серпня 1995 року в м. Кишиніві (надалі за текстом для зручності -"Конвенція").

Відповідно до ч. 1, 3 та 4 ст. 2 Конвенції, Конвенція застосовується до податків на доходи і майно, що стягуються від імені Договірної Держави, або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення. Податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є: в Україні: податок на прибуток підприємств; і прибутковий податок з громадян. Ця Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються однією з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції, в доповнення до або замість існуючих податків цієї Договірної Держави. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що відбуваються в їх законодавствах щодо оподаткування.

Частиною 1 ст. 4 Конвенції передбачено, що при застосуванні цієї Угоди вираз "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місцезнаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію. Цей термін, разом з тим, не виключає особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел в цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться.

Положеннями статті 7 Конвенції визначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницької діяльності у другій Договірній Дероісаві через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

Аналізуючи вищевказані норми діючого законодавства, та враховуючи документи наявні в матеріалах справи, суд вважає, висновки ГУ ДФС в Одеській області, викладені в акті перевірки від 24.04.2018 року стосовно того, що SC LISTRANS&CА S.R.L. (Молдова) не є бенефіциарним власником виплачених доходів із джерелом їх походження з України, такими, що не відповідають діючому законодавству України, а це в свою чергу передбачає, що ПП"АЙТЕКС" не порушувало оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а саме: п.п.141.4.2. п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України.

Щодо податкового повідомлення - рішення від №0018361407 від 10.05.2018 року, відповідно до якого застосовано штрафу у розмірі 10% у сумі 914,02 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до Акту перевірки від 24.04.2018р. (арк. 23) ПП "АЙТЕКС" в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушило терміни при реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 9 140,20 грн.

Але ці висновки не відповідають обставина справи.

Так, відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України передбачено реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

ПП "АЙТЕКС" були складені серед зазначених ГУ ДФС в Одеській області:

податкова накладна від 31.05.2017 року № 265 на загальну суму 2016,00 грн., в т.ч. ПДВ 336,00 грн.

податкова накладна від 31.05.2017 року № 264 на загальну суму 44820,00 грн., в т.ч. ПДВ 7470,00 грн.

Таким чином оскільки обидві податкові накладні складені 31 травня 2017 року, то за правилами податкового кодексу граничний термін реєстрації податкових накладних до 15 червня 2017 року.

У межах, встановлених діючим законодавством України строків, а саме 15.06.2017 року ПП "АЙТЕКС" здійснило реєстрацію вищевказаних податкових накладних, але у зв'язку із технічним неполадками у роботі реєстру квитанція щодо реєстрації так і не надійшла.

В зв’язку з чим 16.06.2017 року ПП "АЙТЕКС" було повторно відправлено податкові накладні на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Після прийняття, у квитанції зазначалось, що документ доставлений 16.06.2017 року, разом з тим у карточці податкової накладної вбачається, що відправлення було здійснено 15.06.2017 року.

Пунктом 47.1. статті 47 Податкового кодексу України передбачено відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть; юридичні особи, постійні представництва нерезидентів. Які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Таким чином в зв’язку з тим, що у карточці податкової накладної вбачається, що відправлення було здійснено 15.06.2017 року, та не реєстрація саме у цей день податкових накладних не залежало від позивача, суд доходить висновку, що ПП «Айтекс» не повинно нести відповідальність у вигляді накладення штрафу.

Щодо податкового повідомлення – рішення №0018351407 від 10.05.2018 року, відповідно до якого зменшено від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 100162,00 грн., то суд зазначає наступне.

Перевіркою відображених у рядку 12 податкових декларацій «Коригування податкового кредиту» показників за період з 01.10.2016 по 31.12.2017 у загальній сумі «-» 106 433 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з повернення грошових коштів постачальникам, виправлення помилково виписаних податкових накладних та коригуванням податкового кредиту.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2016 по 31.12.2017 в сумі «-»: 106433 грн. на підставі документів наведених у додатку 4 до акта перевірки, встановлено заниження задекларованих ПП «Айтекс» показників у рядку 12 податкових декларацій «Коригування податкового кредиту» у сумі 99829,9 грн.

Згідно до пп.192.1.1 ст.192. Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями «Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг».

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Разом з тим, якщо продавець відмовляється скласти розрахунок коригування до податкової накладної, платник податку - покупець має враховувати норми ПКУ щодо загальних правил формування податкового кредиту.

А саме: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг і складається з суми податків, нарахованих (сплачених) платників податку за ставкою, встановленою п. 193,1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду в зв'язку з:

придбання або виготовлення товарів та надання послуг;

придбання (будівництво, будівництво) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротне капітальні активи);

ввозом товарів та / або необоротних активів на митну територію України (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

Тому, у випадку повернення покупцем - платником ПДВ товарів / послуг постачальника, або при поверненні постачальником покупця суми попереднього платежу за товари / послуги, придбання товарів / послуг фактично не відбувається, а тому такий покупець - платник ПДВ повинен здійснити корекцію суми податкового кредиту, сформованого при придбанні товарів / послуг, за результатами податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. Корегування податкового кредиту здійснюється незалежно від факту отримання розрахунку корекції до податкової накладної від продавця.

ПП «Айтекс» відповідно договору поставки від 11.01.2016 №1/11-16 із TOB «ІПГ «Майстер» (код за ЄДРПОУ 33658179) у січні 2017 року отримано матеріали, на загальну суму 99829,90 грн.

До суду надано накладну на повернення товару постачальнику від 26.01.2017 №1 на суму 598 979,44 гри., у т.ч. ПДВ 99 829,9 грн., відповідно якої отриманий товар по податковій накладній від 06.01.2017 №68 повернуто постачальнику товарів TOB «ІПТ «Майстер».

У Єдиному реєстрі податкових накладних коригуючий розрахунок до податковий накладної від 06.01.2017 №68 не зареєстрований.

Зазначена операція відображена в бухгалтерському обліку відповідно наступних рахунків: 06.01.2017:

Дт 205 Кт 6851 на суму 499 149,54 грк.

Дт 6442 Кт 6851 на суму 99 829,9 грн.

26.01.2017:

Дт 6851 Кт 205 на суму 499 149,54 грн.

Дт 6442 Кт-6851 на суму «-» 99 829,9 грн.

В порушення пп. 192.1.1, п.192.1 ст. 192 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, ПП «Айтекс» не зменшено суму податкового кредиту у січні 2017 року на суму 99 829,9 грн.

Таким чином перевіркою повноти визначення від’ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.10.2016 року по 31.12.2017 року встановлено його завищення у розмірі 100162 грн. у тому числі за грудень 2017 року у розмірі 100162 грн..

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст..ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства “Айтекс” до Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №№0018341407, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 від 10.05.2018 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646 місцезнаходження: м.Одеса, вул.Семінарська 5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства “Айтекс” (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 2-а) код ЄДРПОУ 30389874 витрати по сплаті судового збору у сумі 1762грн. сплачені по платіжному дорученню №925 від 11.06.2018р.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст..255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Іванов Е.А.

.