ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 30/69-09-1969

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 про відмову у відкритті апеляційного провадження (головуючий суддя: Будішевська Л.О., судді: Бєляновський В.В., Мишкіна М.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркадія"

до Селянського (фермерського) господарства "Алекс"

про зобов'язання виконати умови договору та визнання права власності,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у справі №30/69-09-1969 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у справі № 30/69-09-1969.

05.07.2018 (згідно із реєстраційним штампом ОАГС) Одеською міською радою подано касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 про відмову у відкритті апеляційного провадження до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2018 року у справі № 30/69-09-1969 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2018 касаційну скаргу Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 про відмову у відкритті апеляційного провадження залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, оскільки скаржником не сплачено судовий збір в сумі 1 762 грн, та надано скаржнику строк для усунення недоліків до 10.08.2018; роз'яснено Одеській міській раді, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

07.08.2018 скаржником на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 30.07.2018 надано платіжне доручення № 586 від 05.07.2018 про сплату судового збору в сумі 1 762 грн.

Відповідно до частини 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

06.09.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження та розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення сторін, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 25.09.2018.

Одеська міська рада (скаржник) мотивує свою касаційну скаргу тим, що рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у справі № 39/69-09-1969 за ТОВ "Аркадія" визнано право власності на об'єкти нерухомого майна та рухомого майна для надання послуг оздоровчо - розважального сервісу, що розташовані на земельній ділянці, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеса та не відводилась для будівництва об'єктів для надання послуг оздоровчо-розважального сервісу. Тобто ТОВ "Аркадія" здійснило будівництво об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці пляжу, яка не була відведена Одеською міською радою для цієї мети, а також без отримання дозволу на будівництво та дозволу на проведення будівельних робіт. Однак Одеська міська рада не була залучена господарським судом Одеської області до участі у даній справі, незважаючи на те, що рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у справі № 39/69-09-1969 ухвалено про її права, інтереси та обов'язки.

Скаржник вказує, що про рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у справі № 39/69-09-1969 Одеська міська рада дізналася з листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 07.05.2018 №01-13/1985, в якому повідомлено, що в ході проведення роботи щодо обліку комунальної власності Департаменту стало відомо, що рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у справі № 39/69-09-1969 було визнано право власності за ТОВ "Аркадія" на об'єкти нерухомого майна та рухомого майна для надання послуг оздоровчо - розважального сервісу, які розташовані на території пляжу "Аркадія" у м. Одеса, між траверсами №18-А та №19, за адресою: пляж "Аркадія", 32.

Одеська міська рада звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у справі №30/69-09-1969 та із заявою про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження вказаного рішення.

Скаржник вважає, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у справі №30/69-09-1969, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вищевказаною апеляційною скаргою Одеської міської ради, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Одеська міська рада зазначає, що рішенням суду про визнання права власності за ТОВ "Аркадія" на спірні об'єкти нерухомого та рухомого майна порушено права територіальної громади м. Одеси, як власника відповідної земельної ділянки, а позбавлення Одеської міської ради права на апеляційне оскарження є обмеженням у доступі до суду та в захисті права власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на земельну ділянку за адресою: пляж "Аркадія", 32.

Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутність узгодженості дій між міською радою та її виконавчим комітетом не може вважатись поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження та відповідно бути підставою для його поновлення.

Одеська міська рада вказує, що зазначала, що виконавчий комітет Одеської міської ради та Одеська міська рада є різними юридичними особами, тому участь представників виконавчого комітету у даній справі не означає участь та/або обізнаність Одеської міської ради про наявність рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у справі №30/69-09-1969, яким ухвалено про її права, інтереси та обов'язки.

Одеська міська рада є юридичною особою, яка має ідентифікаційний код юридичної особи - 26597691, а виконавчий комітет Одеської міської ради є іншою юридичною особою, яка має ідентифікаційний код - 04056919.

При цьому, відповідно до п.1.3. рішення Одеської міської ради від 21.12.2012 №2428 V-І "Про затвердження Положення про виконавчий комітет Одеської міської ради у новій редакції" виконком є юридичною особою, має гербову печатку, штампи, рахунки в органах державного казначейства, набуває від свого імені майнові та особисті немайнові права, виконує обов'язки, може бути позивачем та відповідачем у судах.

З урахуванням викладеного Одеська міська рада вважає, що не була обізнана щодо розгляду справи №30/69-09-1969 з огляду на те, що така юридична особа, як Одеська міська рада є власником земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт, право власності на який було предметом судового розгляду.

При цьому, скаржник посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №815/332/17, та яка, на думку Одеської міської ради не була врахована судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали.

На підставі зазначеного в касаційній скарзі Одеська міська рада просить ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у справі №30/69-09-1969 скасувати та передати справу на розгляд Одеського апеляційного господарського суду.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Позивач зазначає, що згідно приписів частин 1 та 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам.

Відповідно до ч.3 ст.12 зазначеного Закону міський голова очолює виконавчий комітет відповідної міської ради, головує на її засіданнях. Тобто, очільником міської ради і її виконавчого комітету є одна і та ж посадова особа - міський голова.

Позивач вказує, що як встановлено постановою Приморського районного суду від 12.06.2012 у справі №1522/9014/12 ТОВ "Аркадія" зверталося до Одеського міського голови листом №5 від 23.02.2011 з проханням прийняти на баланс КП "Узбережжя" збудовані на орендованому ТОВ "Аркадія" штучному пляжі об'єкти сервісного обслуговування та благоустрою.

Також в зазначений період діяло Положення про юридичний департамент Одеської міської ради, затверджене рішенням Одеської міської ради №384-VІ від 28.02.2011 (зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Одеської міської ради №513-VІ від 08.04.2011), оприлюднене на офіційному веб-сайті міської ради, відповідно до п.п.2.1.2 якого на юридичний департамент, зокрема, покладаються завдання з аналітичного та інформаційно-довідкового забезпечення діяльності міської ради, міського голови, виконавчого комітету міської ради з правових питань, захист прав та представництво інтересів міської ради, міського голови, виконавчого комітету в судових та позасудових спорах. Згідно з п.п.8 п.п.2.2.4. зазначеного Положення юридичний департамент здійснює апеляційне, касаційне оскарження постанов, ухвал, рішень судів, звернення щодо перегляду постанов та рішень судів за нововиявленими та винятковими обставинами, в інтересах територіальної громади міста, а також порушує інші питання щодо перегляду судових рішень в інтересах територіальної громади міста в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, що діє на час порушення зазначених питань.

Позивач зазначає, що представник виконавчого комітету Одеської міської ради щонайменше 4 рази приймав участь у даній справі на стадії перегляду рішення за апеляційною скаргою Одеського міжрайонного прокурора (19.04.2012, 22.05.2012, 12.06.2012, 13.06.2012), що свідчить про обізнаність скаржника про існування рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у справі №30/69-09-1969.

Крім того, позивач вважає, що Одеська міська рада була обізнана про існування вищевказаного рішення у 2013 році при розгляді справи №916/1604/13, у якій приймав участь представник міської ради. Разом з тим, у рішенні Господарського суду Одеської області від 08.10.2013, постанові Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014, постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2014 у справі №916/1604/13 містилися посилання на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у справі №30/69-09-1969.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч.ч.1,3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017 (далі ГПК України), ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених п.п.2 і 3 ч.1 ст.287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у справі № 30/69-09-1969, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

17.04.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркадія" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Алекс" про спонукання виконати умови договору та визнання права власності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у справі № 39/69-09-1969 позов ТОВ "Аркадія" задоволено повністю, зобов'язано Селянське (фермерське) господарство „Алекс" виконати умови договору підряду № СМР-1908 від 19.03.2008 щодо передачі позивачу робіт з будівництва об'єктів для надання послуг оздоровчо-розважального сервісу, а саме: каси, загальною площею 4,7 кв.м; каси, загальною площею 6,4 кв.м; цеху гарячих блюд, загальною площею 66,8 кв.м; адміністративної будівлі, загальною площею 52,4 кв.м; туалет-душова, загальною площею 22, 5 кв.м; кафе, загальною площею 938,2 кв.м, склад; трансформаторна; вимощення, волейбольна площадка; дет. площадка; помост; басейн; емкость води; огорожи, розташованих на території пляжу „Аркадія" у м. Одесі між траверсами № 18-А та № 19 за адресою: пляж „Аркадія", 32.

Визнано за ТОВ "Аркадія" право власності на об'єкти нерухомого майна та рухомого майна для надання послуг оздоровчо - розважального сервісу, а саме: каси, загальною площею 4,7 кв.м; каси, загальною площею 6,4 кв.м; цеху гарячих блюд, загальною площею 66,8 кв.м; адміністративної будівлі, загальною площею 52,4 кв.м; туалет-душова, загальною площею 22, 5 кв.м; кафе, загальною площею 938,2 кв.м, склад; трансформаторна; вимощення, волейбольна площадка; дет. площадка; помост; басейн; емкость води; огорожу, розташованих на території пляжу „Аркадія" у м. Одесі між траверсами № 18-А та № 19 за адресою: пляж „Аркадія", 32.

30.05.2018 Одеська міська рада звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у справі №30/69-09-1969.

Скаржник зазначив, що визнання судом права власності за ТОВ "Аркадія" на спірні об'єкти нерухомого та рухомого майна порушує права територіальної громади м. Одеси, як власника відповідної земельної ділянки.

Разом з апеляційною скаргою Одеською міською радою заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, яке мотивоване тим, що Одеська міська рада лише в березні 2018 року з листа департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-13/1985 від 07.05.2018 дізналась про визнанням судом першої інстанції права власності за ТОВ "Аркадія" на спірні об'єкти нерухомого та рухомого майна.

Наведені скаржником причини пропуску пропущеного процесуального строку визнані колегією Одеського апеляційного господарського суду не поважними, у зв'язку з чим ухвалою суду від 04.06.2018 апеляційну скаргу Одеської міської ради залишено без руху із наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання апеляційному господарському суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, де необхідно вказати інші підстави для поновлення цього строку).

18.06.2018 від скаржника на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 04.06.2018 вдруге надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2009 (вх. № 1692/18 від 18.06.2018).

Відмовляючи у задоволенні первісного клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку, колегія суддів зазначила, що лист департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-13/1985 від 07.05.2018 не може бути належним доказом того, що Одеська міська рада дізналась про своє порушене право лише в день його отримання, тобто 07.05.2018.

Скаржником не доведено, що ним пропущено строк на оскарження рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2009 з поважних причин, враховуючи, що виконавчий комітет Одеської міської ради був обізнаним ще у 2012 році про наявність спору про визнання права власності на об'єкти нерухомого та рухомого майна для надання послуг оздоровчо-розважального сервісу, які розташовані на територіях пляжу "Аркадія" у м. Одеси, між траверсами № 18-А та № 19, за адресою: м. Одеса, пляж "Аркадія", 32.

В обґрунтування нового клопотання скаржник зазначив наступне.

Одеська міська рада і Виконавчий комітет Одеської міської ради мають різні ідентифікаційні коди, є різними юридичними особами, тому участь представників Виконавчого комітету Одеської міської ради у даній справі не означає участь та/або обізнаність Одеської міської ради про наявність рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у даній справі, яким ухвалено про її права та інтереси.

Одеська міська рада не була залучена господарським судом Одеської області до участі у справі, незважаючи не те, що рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у справі № 30/69-09-1969 ухвалено про її права, інтереси та обов'язки.

Вищенаведене означає необізнаність Одеської міської ради з приводу існування зазначеного рішення суду і, відповідно, неможливість звернення із апеляційною скаргою на таке рішення.

Суд апеляційної інстанції вказав, що як вбачається з матеріалів справи, вказане судове рішення вже оскаржувалось в апеляційному порядку.

18.10.2011 Одеський міжрайонний природоохоронний прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у справі №39/69-09-1969. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2011 прокурору відмовлено у відновлені пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги із залишенням її без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2012 ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2011 скасовано, апеляційну скаргу Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2009 направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2012, відмовлено Одеському міжрайонному природоохоронному прокурору Одеської області у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у справі №30/69-09-1969.

Одеська міська рада, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначила, що вона лише в березні 2018 року з листа департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-13/1985 від 07.05.2018 дізналась про визнанням судом першої інстанції права власності за ТОВ "Аркадія" на спірні об'єкти нерухомого та рухомого майна, а обізнаність Виконавчого комітету Одеської міської ради, як іншої юридичної особи про рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у справі № 30/69-09-1969 не може свідчити про обізнаність самої Одеської міської ради про зазначене рішення.

Судова колегія не прийняла до уваги посилання скаржника на те, що обізнаність Виконавчого комітету Одеської міської ради про рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2009 у даній справі не означає обізнаність Одеської міської ради про наявність цього рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції на час первісного звернення Одеського міжрайонного природоохоронного прокурору Одеської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2009) (далі Закон) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях (ч. 3 ст. 12 Закону).

Пунктом 2 ч. 4 ст. 42 Закону встановлено, що міський голова організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету.

Відповідно до п. 6.1 розділу 6 (контроль за діяльністю виконкому, звітність) рішення Одеської міської ради від 21.12.2012 № 2428-VI "Про затвердження положення про виконавчий комітет Одеської міської ради у новій редакції" виконком є підзвітним і підконтрольним раді, а з питань здійснення делегованих повноважень - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Враховуючи вищевикладене, а також підконтрольність Виконавчого комітету Одеської міської ради безпосередньо Одеській міській раді, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що посилання апелянта на п. 1 ч. 2 ст. 261 ГПК України як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованим.

Відсутність узгодженості дій між міською радою та її виконавчим комітетом не може вважатись поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження та відповідно бути підставою для його поновлення.

Фактично скаржником в повторно поданому клопотанні зазначені ті ж підстави, які вже були розглянуті судом та не визнані поважними.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 20.06.2011 зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Відповідно до ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, передбаченому ст. 261 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що причини пропуску строку, зазначені апелянтом у новому клопотанні про поновлення строку (вх. № 1692/18 від 18.06.2018), не являються поважними для поновлення процесуального строку на оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 12.06.2009, що відповідно до вимог ст. 260 ГПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у даній справі.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів господарського суду відмічає наступне.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч.1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції."

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

3. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу."

Згідно з ч.4 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України:

"4. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу."

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо:

4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними."

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зазначив наступне:

"Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків."