Провадження № 2/661/326/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

26 вересня 2018 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:

судді Матвєєвої Н.В.

за участю секретаря судового засідання Лазор В.М., Антонової В.В.

за участю позивачки та законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

Неповнолітньої позивачки – ОСОБА_1

Представника позивачки ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3

Відповідачки ОСОБА_4

Представника відповідачки – адвоката ОСОБА_5

Представника ОСОБА_6 загальноосвітньої школи ОСОБА_7

Представників відділу освіти Новокаховської міської ради Херсонської області - ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нова Каховка Херсонської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 загальноосвітньої школи, відділу освіти Новокаховської міської ради Херсонської області про протиправну діяльність педагогічного працівника школи (службової та цивільної особи) комунального навчального закладу, органу, що виконує делеговані повноваження в галузі освіти під безпосереднім керівництвом органу управління освітою навчального закладу та зобов’язання поновити порушені права позивачів, відшкодувати спричинені моральні збитки,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, зазначивши, що рівень освіти соціального педагога школи ОСОБА_4 та здобута нею спеціальність, відсутність належної кваліфікації і компетентність не відповідають вимогам Державного стандарту загальної середньої освіти. Відповідач ОСОБА_4 призначена та затверджена на посаду соціального педагога школи згідно наказу відділу освіти Новокаховської міської ради 31.08.2004 року № 356 з 01.08.2004 року. Відповідач ОСОБА_6 загальноосвітня школа усвідомлено дозволяє ОСОБА_4 перебувати на займаній посаді соціального педагога та приховує факт службового порушення, беручи безпосередню участь у спричиненні морального тиску на позивачів та перешкоджає у поновленні прав позивачів на належну освіту, перешкоджаючи позивачам у доступі до публічної інформації про освітній та кваліфікаційний рівень ОСОБА_4 Відповідач відділ освіти Новокаховської міської ради Херсонської області умисно сприяє незаконному зарахуванню до штату педагогічних працівників ОСОБА_6 ЗОШ ОСОБА_4, нехтує результатами атестаційної комісії педагогічних працівників та перешкоджає позивачу ОСОБА_2 в доступі до публічної інформації про освітній і кваліфікаційний рівень ОСОБА_4, що порушує конституційне право позивачів на отримання належної освіти про доступ до публічної інформації.

Невідповідність соціального педагога кваліфікаційним вимогам, прийнятого на роботу відповідачами – ОСОБА_6 ЗОШ та відділом освіти Новокаховської міської ради призвів до чисельних порушень прав позивачів через вчинення на них морального тиску і психологічної наруги особою відповідача ОСОБА_4 Так, 13.01.2015 року в перший день після канікул, ОСОБА_1 прийшла ошатно одягнена в сірий сарафан, білу блузку та піджак. Проте повернулася додому заплакана, бо її однокласниця ОСОБА_10 сказала, що ОСОБА_1 неправильно вдяглася, так як треба вдягатися в спортивному стилі : джинси, кросівки та спортивна кофта.Того ж дня, ввечорі, позивачка ОСОБА_2 зателефонувала до класного керівника ОСОБА_11 та просила залучити батьків ОСОБА_10 до вирішення проблеми, на що класний керівник пообіцяла наступного дня звернутися до спеціаліста школи для врегулювання конфлікту. 14.01.2015 року ОСОБА_1 для уникнення конфлікту з малозабезпеченими дітьми вдяглася не в сарафан з блузкою, а в буденні зимові джинси, блайзер та гумові чоботи. Проте знову повернулася додому заплакана та знервована. При цьому принесла з собою пакети з ношеним одягом невідомого походження та пояснила, що їй дали це одягати для школи. 14.01.2015 року після висловлювання претензії 13.01.2015 року однокласницею ОСОБА_10 у класному приміщенні її рідний брат – ОСОБА_12 та ще один однокласник вчинили агресивні дії відносно ОСОБА_1. Того ж дня, під час уроку фізкультури її побив однокласник на очах у вчителя фізкультури. В коридорі ОСОБА_1 зустріла класний керівник і не відпустила додому. Вона відвела її до кабінету соціального педагога школи ОСОБА_4 Дитина сподівалася на отримання захисту обох педагогічних працівників школи з приводу регулярних агресивних нападів на неї однокласників, натомість у кабінеті соціального педагога ОСОБА_4 запропонувала дитині міряти одяг та забрати собі той, що підійшов за розміром. Відібраний одяг ОСОБА_4 поклала в пакети і надала ОСОБА_1, яка з пакетами прийшла додому. 15.01.2015 року ОСОБА_1 принесла додому ще один пакет таких речей. Різке потепління 14.01.2015 року і злива 15.01.2015 року спричинила затоплення асфальтного покриття, тому гумові чоботи були належним взуттям в ті дні. Вважають, що дії по перевдяганню дитини в «правильний» одяг таємно від батьків після сьомого уроку, є умисними діями з іншою метою. 15.01.2015 року позивачка ОСОБА_2 з приводу надання одягу відвідала соціального педагога, яка повідомила, що вони в школі завжди допомагають дітям в скрутних обставинах. Вважає, що надавши в такий спосіб одяг неповнолітній ОСОБА_1 у відсутності батьків, ОСОБА_13 завдала їй моральної шкоди, принизила честь та гідність дитини, порушила звичний стиль вдягання дитини, знаючи родину дитини, в якій сестра є конструктором з виготовлення верхнього жіночого одягу та практикуючим консультантом з шопінгу, а родина сама надає гуманітарну допомогу малозабезпеченим родинам.

Крім того, 24 листопада 2016 року під час проведення батьківських зборів відповідачка здійснила публічний наклеп, сказавши : «Ваша дитина прийшла на той час на босу ногу в резинових сапогах, без колгот» та «вона прийшла в гумових чоботах, у нас тоді була акція, люди принесли дуже хорощі вєщі». Також, 24.11.2016 року в зазначеній школі під час проведення позачергових батьківських зборів ОСОБА_4 перервала виступ позивача ОСОБА_2 заявою на її адресу : «Ви не педагог, вибачте». Тим самим, в такий спосіб відповідачка скориставшись своїм службовим положенням намагалася унеможливити намагання позивача ОСОБА_2 висловити свою думку та надати її виступу нікчемності. Вважає, що фраза промовлена відповідачкою ОСОБА_4 : «Ви не педагог, вибачте», не є оціночним судженням, а містить негативні дані про позивача, тому порушує її честь та гідність, бо вона має диплом про вищу освіту, під час навчання проходила курс педагогіки, обіймала посаду старшого викладача університету «Київський національний Унівеситет культури і мистецтв». Про умисний характер дій відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ЗОШ свідчить порушення ними їх прямих службових обов’язків. 13.01 та 14.01.2015 року отримавши усну інформацію від класного керівника школи про потенційний конфлікт, а 14.01.2015 року та 15.01.2015 року отримавши письмове звернення представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, при явних ознаках поглиблення конфлікту між учнями 6-а класу :ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_14, соціальний педагог школи не вчинила жодних дій по його розв’язанню, не надала представнику позивача будь-якої звітної інформації про заходи по його усуненню. Крім цього, відповідач ОСОБА_6 ЗОШ проводить повторну видачу гуманітарної допомоги ОСОБА_1 15.01.2015 року на території навчального закладу, під час навчально – виховного процесу, не надаючи представнику навчально-виховного процесу інформацію про хід розгляду звернення до класного керівника щодо потенційного конфлікту через одяг у школі та відповіді на письмове звернення позивача ОСОБА_2

Протиправність дій стосовно позивачів по віднесенню їх до статусу злидарів доводить відсутність обов’язкового ведення шкільної документації ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ЗОШ : відсутня заява від батьків чи представників учнів, що потребують надання їм матеральної допомоги, не складено акт обстеження матеріально- побутових умов проживання дитини, дані про незадовільний стан учня не внесені в особову справу учня ІНФОРМАЦІЯ_1, при колегіальному вирішенні питання надання матеріальної допомоги родинам учнів школи 14.01 та 15.01.2015 року не заведено на отримувачів матеріальної допомоги «Особову справу на дітей пільгових категорій та дітей, що перебувають на внутрішньому шкільному обліку», до журналу реєстрації звернень учнів, батьків, учителів не внесено дані про проведення благодійного заходу школи 14.01. та 15.01.2015 року. В частині здійснення благочинної діяльності на користь позивачів, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ЗОШ спричинили психологічний конфлікт учасників навчально-виховного процесу школи. Прийнявши незаконне рішення про розпорядження благодійними внесками, надавши їх позивачам, всупереч забороні педагогічним працівникам та дирекції школи втручатися в благочинну діяльність благодійних фондів і піклувальних рад. Негативну інформацію про отримання позивачами матеріальної допомоги 14 січня та 15 січня 2015 року відповідачі поширювали невідомому колу осіб в усний спосіб всупереч вимогам чинного законодавства – обов’язкового ведення обліку благодійної допомоги у звітній документації школи, що передбачено ч.4 ст.13 БКУ та п.3 ст.17 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації». Доказом незаконності дій відповідачів з надання матеріальної допомоги є порушення ними процедур з організації та проведення благочинних заходів, відсутність облікової (звітної) документації по обігу майнових та фінансових внесків, у розміщенні публічної інформації про дії та процедури благочинних заходів, а саме передача предметів гуманітарної\ допомоги, що перебували на балансі школи, проводилася без складання акту про передачу, отримання матеріальних цінностей. Переймаючись за психологічний та емоційний стан дитини, якій дії відповідача ОСОБА_4 нанесли моральну шкоду, позивач ОСОБА_2 звернулася до адміністрації школи та міського відділу освіти з заявою про надання інформації щодо даних про освіту працівників навчального закладу ОСОБА_6 ЗОШ – ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_4, ОСОБА_11, їй було відмовлено в наданні публічної інформації. Це також підтверджує умисні дії з незаконного призначення на посаду ОСОБА_4 та чинення нею тиску через приховування публічної інформації. Усупереч вимогам Державного стандарту загальної середньої освіти, незважаючи на тривалий час перебування на посаді соціального педагога з 2004 року, лише у 2013 році відповідачці ОСОБА_4 було встановлено 9 – й розряд професійного рівня за результатами проходження нею атестації. Позивачі вважають, що увесь цей час соціальний педагог школи перебувала на посаді, не маючи на те законних підстав. Призначення та утримання відповідачами на посаді соціального педагога ОСОБА_4 без наявності в неї обов’язкової вищої освіти та відповідної кваліфікації і атестації є грубим порушенням вимог до обов’язкового дотримання державних стандартів освіти і є протиправним щодо позивачів, оскільки такі дії призвели до порушення їх конституційних та громадянських прав, свобод, інтересів позивачів, гарантованих міжнародним та вітчизняним правом, а саме права на освіту. Через особливий статус відповідача ОСОБА_4 соціальний педагог та педагогічний працівник, серед оточуючих поширювала неправдиві чутки про дійсний хід подій, перекручені відомості про характер та особисті риси позивачів, їх спосіб життя та інші громадянські надбання та чесноти. Дана ситуація призвела до нервового стану дитини та її відмови відвідувати школу. Факт приниження дитини перед усім класом підірвав довіру дитини до закладу освіти в цілому, знищив бажання отримувати знання, відвідувати школу та зневелював в очах дитини довіру та авторитет вчителя. Відповідач ОСОБА_4 за власною ініціативою вчинила дії, що суперечать її прямим службовим обов’язкам : перебувала на займаній посаді соціального педагога незаконно, замовчувала факт вчинення незаконних дій, чинила моральний тиск на позивачів. Також вона примусила ОСОБА_1 роздягатися, переодягатися в кабінеті соціального педагога під приводом примірювання одягу, примусила ОСОБА_1 контактувати з предметами одягу невідомого походження і носити його на собі, надала уживані предмети одягу позивачам без супровідної документації про відповідність на користування, інформації про санітарно –гігієнічний стан предметів одягу, його хімічний склад тощо. ОСОБА_4 вирішувала питання майнового характеру з малолітньою дитиною. Тривалий час вона як службова особа поширювала неправдиву інформацію про майновий стан позивачів та неправдиву негативну інформацію про відсутність освіти у позивача ОСОБА_2

Дії відповідача ОСОБА_6 загальноосвітньої школи, що призвели до порушення прав позивачів : допущення до вчинення протиправних дій підлеглим соціальним педагогом щодо позивачів в частині неналежного виконання та перевищення службових повноважень, що призвело до порушення прав дитини та її законного представника. Також зазначений відповідач не контролював ведення ділової документації, яку веде соціальний педагог школи, вирішувалося питання майнового характеру та заходів благочинності одноосібно без рішень педагогічного колективу, приховувалася публічна інформація щодо обігу благодійних внесків, відсутнє ведення ділової документації що стосується обліку об’єктів гуманітарної допомоги та її санітарно-гігієнічний стан. Відповідач – відділ освіти Новокаховської міської ради проявив протиправні дії в частині допущення незаконного перебування на посаді соціального педагога ОСОБА_4 ОСОБА_6 ЗОШ, що призвело до тривалого порушення конституційних прав позивачів на здобуття повної загальної середньої освіти, право бути повноцінним учасником такого навчально-виховного процесу, що відповідає вимогам Державного стандарту загальної середньої освіти. Внаслідок дій відповідачів позивачам завдано моральну шкоду.

Просили суд визнати дії відділу освіти Новокаховської міської ради та ОСОБА_6 загальноосвітньої школи у частині призначення та тривалого утримання на посаді соціального педагога школи ОСОБА_4 без наявності у неї обов’язкової вищої освіти та відповідної кваліфікації, з грубим порушенням вимог до обов’язкового дотримання державних стандартів освіти- такими, що сприяли та призвели до вчинення відповідачем ОСОБА_4 як службовою особою таких дій по відношенню до малолітньої ОСОБА_1 : у частині усамітнення в робочому кабінеті з нею на території ОСОБА_6 ЗОШ та вимогою знімати (переодягати) одяг і взуття таємно від її законних представників; по відношенню до осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – у частині нелегальної передачі матеріальних цінностей позивачу ОСОБА_1 без відома та згоди його законних представників від виглядом гуманітарної допомоги – умисними протиправними діями з вчиненням тривалої психологічної наруги, що призвели до нанесення психологічної травми та моральних страждань, та як наслідок перешкоджать в реалізації гарантованих міжнародних та конституційних прав позивачів : на здобуття освіти (належного рівня, визначеного державними стандартами), прав дитини, права на безпечні умови життя і навчання, особистої недоторканності, інших особистих свобод і інтересів.

Визнати інформацію поширювану публічно відповідачем ОСОБА_4 стосовно позивачів : «Родина потребує матеріальної допомоги та отримує її», стосовно позивача ОСОБА_2 «Ви не педагог, вибачте!», стосовно позивача ОСОБА_1 як беззаперечний факт : «Ваша дитина прийшла на той час на босу ногу в резинових сапогах, без колгот»; стосовно позивача ОСОБА_1 : «Вона прийшла в гумових чоботах, у нас тоді була акція, люди приносили дуже хороші вєщі»; стосовно родини позивачів : сповіщення про їх потребу отримувати матеріальну допомогу та статус малозабезпеченої родини та факт отримання такої – неправдивою, недоведеною, недостовірною та такою, що не відповідає дійсності і не знаходить документального підтвердження, є наклепом, наносить особисту образу, порушує право позивачів на інформаційну недоторканість, на захист честі, гідності та ділової репутації, що спричиняє збитки немайнового характеру та перешкоджає особам повно і своєчасно здійснювати таке особисте немайнове право. Стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів моральну шкоду в сумі 63 000 грн. Стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів сплачений судовий збір.

В подальшому позивачами були уточнені позовні вимоги та викладені в наступній редакції : «Визнати дії відповідача 3 - відділу освіти Новокаховської міської ради та відповідача 2 – ОСОБА_6 загальноосвітньої школи у частині призначення та утримання на посаді з 2004 року до нинішнього часу соціального педагога школи ОСОБА_4 без наявності в неї обов’язкової вищої освіти та кваліфікації соціального педагога – неправомірними та такими, що внаслідок грубого порушення вимог до обов’язкового дотримання державних стандартів освіти призвели до перешкоджання особі позивача 1 – ОСОБА_1 у реалізації права на здобуття освіти (у частині відповідності належному рівню та якості, визначеного державними стандартами) та тривалий час завдає збитки особистим немайновим правам позивача 1 - ОСОБА_1

Визнати дії відповідача ОСОБА_4 та Відповідача ОСОБА_6 загальноосвітньої школи у частині нелегальної передачі позивачам 14 та 15 січня 2015 року під виглядом гуманітарної допомоги матеріальних цінностей, доведеними : а) публічною заявою до особи позивача 2 – ОСОБА_2 : «Ваша дитина прийшла на той час на босу ногу в резинових сапогах, без колгот», «Вона прийшла в гумових чоботах, у нас тоді була акція, люди приносили дуже хароші вєщі»; б) відсутністю обов’язкової належної службової документації; в) відсутністю розміщення публічної інформації; 2) у частині поширення негативної та неправдивої інформації щодо родини осіб позивачів, а саме : про їх статус малозабезпеченої родини, їх потребу отримувати матеріальну допомогу та факт отримання ними такої – умисними, протиправними діями з вчиненням психологічної наруги і моральним тиском, що наносить їм особисту образу через порушення відповідачами 1,2 педагогічної етики та перевищення службових повноважень та внаслідок чого привели до перешкоджання в реалізації гарантованих конституційних прав позивачів : а) визнання прав людини, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека; б) прав дитини: на безпечні умови життя і навчання, базових особистих свобод та інтересів; в)право на вільний розвиток своєї особистості;г) право на інформаційну недоторканість; д) право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; е) на захист від втручання в його особисте і сімейне життя; є) право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, - що призвело до збитків немайнового характеру.

Визнати дії відповідача 1 та відповідача 2 у частині нелегальної передачі вживаного одягу позивачам 14 і 15 січня 2015 року під виглядом гуманітарної допомоги з утриманням на території ОСОБА_6 ЗОШ малолітнього позивача 1 проти волі, після уроків, з вимогою знімати одяг, з приховуванням інформації про фізичний стан позивача 1 – ОСОБА_1 – протиправними та такими, що призвели до порушення прав і свобод позивача 2 – ОСОБА_2 як законного представника, через перешкоджання у здійсненні його функцій у навчально-виховному процесі та виконанню цивільних обов’язків законного представника малолітньої особи.

Визнати інформацію, поширювану публічно відповідачем 1 щодо особи позивача 2 ОСОБА_2 : «Ви, не педагог, вибачте!» - неправдивою, недоведеною, недостовірною та такою, що не відповідає дійсності. Визнати інформацію, поширювану відповідачем 1 ОСОБА_4 щодо особи позивача 2 – ОСОБА_2 : «Ви не педагог, вибачте !» - такою, що є наклепом з метою вчинення психологічного тиску на осіб позивачів 1,2 наносить особисту образу, та призводить до порушення таких конституційних та міжнародних прав позивачів 1,2 : на інформаційну недоторканість, на захист честі, гідності та ділової репутації, - що спричиняє збитки немайнового характеру та перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Покласти на відповідачів обов’язок солідарно відшкодувати на користь позивачів моральну шкоду в сумі 63 000 грн. Покласти на відповідачів обов’язок солідарно відшкодувати на користь позивачів сплачений ними судовий збір.

Позивачі ОСОБА_1, її законний представник ОСОБА_2, позивачка ОСОБА_2 та її представник – адвокат ОСОБА_3 під час судового розгляду підтримали уточнені позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник не визнали позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що ОСОБА_4 працює в ОСОБА_6 ЗОШ соціальним педагогом з 2004 року, завжди захищає дітей, а не карає. Вона веде зошити проведення бесід з дітьми, в її записах відсутній запис про спілкування з дитиною ОСОБА_1 13.01.2015 року. В зошитах практичного психолога відмічено дату 07.02.2014 року, коли відбувся конфлікт між ОСОБА_1 та дівчатами на уроці фізкультури. Класний керівник привела 10.02.2014 року в понеділок дитину до психолога, щоб поспілкуватися. ОСОБА_17 була вдягнена не по сезону, в гумових чоботях, відкриті ноги, без колгот. На той час в школі проходила акція «Милосердя», був зібраний одяг. ОСОБА_17 запропонували з цього одягу щось вибрати, щоб перевдягтися. Це відбувалося на першому поверсі, а не в кабінеті соціального педагога. ОСОБА_17 не роздягалася та не перевдягалася. Коли вона вибрала одяг, його склали до пакету, і дитина його забрала. Класний керівник ОСОБА_11 телефонувала матері ОСОБА_17, але ОСОБА_17 повідомила, що мати зранку відпочиває, вона сама вдягалася в школу, мати не бачила, в чому вона вдягнена. ОСОБА_18 був наданий лише тому, що вона була вдягнена не по погоді, ніхто не мав на меті диткувати стиль одягу дитині.

З приводу іншої позовної вимоги про поширення недостовірної інформації, відповідачка повідомила, що події мали місце в 2016 році. Це була бесіда в кабінеті директора школи. Був присутній директор, класний керівник, батько ОСОБА_19, ОСОБА_2, діти, ОСОБА_2 хотіла поспілкуватися з батьками дітей, які ображали її доньку. ОСОБА_2 намагалася нав’язати свої методи виховання, тому вона заперечувала, сказавши, що ОСОБА_2 не має на це права, про її освіту їй не було відомо.

Представник відповідача – ОСОБА_6 загальноосвітньої школи ОСОБА_7 заперечувала проти позову, зазначивши, що ОСОБА_4 відповідає займаній посаді, за весь час роботи жодних зауважень та дисциплінарних стягнень не мала. Проводилася атестаційна експертиза школи, перевірялася кваліфікація спеціалістів, зауважень з приводу невідповідності ОСОБА_4 займаній посаді не було. Соціальний педагог за своїми функціональними обов’язками поновлює банк даних пільгових категорій дітей, веде документацію з питань соціально - педагогічної системи, займається просвітницькою роботою, присутня при вирішенні конфліктних ситуацій в школі. Ситуація з одягом виникла в 2014 році, коли ОСОБА_1 прийшла вдягнена не по сезону, на вулиці стояла морозна погода, тому ОСОБА_17 запропоновано було речі. Акція "Милосердя" в школі діяла на протязі року, речі приносили всі, в тому числі і вона принесла деякі речі своєї дитини, що були новими, але не спеціально для ОСОБА_1. ОСОБА_17 після того, як ОСОБА_17 запропонували одяг приходила до школи, і говорила про позитивну енергетику речей, наданих дитині, ОСОБА_17 носила речі деякий час, нарікань ніяких не було. В цій ситуації школа діяла лише в інтересах дитини. Всі звернення ОСОБА_2 завжди розглядаються і надаються консультації та відповіді.

Представники відділу освіти Новокаховської міської ради під час судового розгляду були відсутні, проте надали свої заперечення. Із заперечень вбачається, що відділ освіти не погоджується з позовом, оскільки соціальний педагог відноситься до педагогічних працівників і відповідно до ст. 24 Закону України «Про освіту» педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту та /або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, належний рівень професійної підготовки, що дозволяє виконувати професійні обов’язки в закладах системи загальної середньої освіти. Скарги та зауваження до адміністрації закладу та відділу освіти стосовно порушення педагогічної етики та професійної діяльності ОСОБА_4 не надходили, крім ОСОБА_2 в 2015 році. Педагогічний працівник має право займати дану посаду. ОСОБА_4 неодноразово підвищувала свою кваліфікацію, атестація запланована на квітень 2018 року. ОСОБА_18 із аргументів позивачів являється те, що вони в своїх доводах керуються емоціями, особистою зацікавленістю до ОСОБА_4 та прискіпливістю до свободи висловленої думки оточуючих. Із цього випливають помилкові судження позивачки ОСОБА_2

Суд заслухавши вступні слова учасників справи, пояснення свідків: ОСОБА_11, ОСОБА_20,ОСОБА_14, письмові, речові та електронні докази, надані учасниками справи, оцінивши відповідно до ст.89 ЦПК України їх належність, достатність, достовірність та взаємний зв'язок між собою приходить до наступного висновку.

Так судом встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_1 народилася 06.01.2003 року, її матір'ю є позивачка ОСОБА_2 15.01.2015 року, як зазначено в заяві ОСОБА_2 звернулася із заявою до директора ОСОБА_6 ЗОШ з приводу прояву агресії учнів школи, зазначивши, що на уроці англійської мови учні ОСОБА_14 та ОСОБА_12 били лінійками по парті її доньки ОСОБА_1, їй довелося забратися зі свого робочого місця.

В другій заяві (з виправленням року) ОСОБА_2 зазначає, що 14.01.2015 року на уроці фізкультури ОСОБА_14 навмисно поцілив м’ячем в обличчя ОСОБА_1, вдаривши її в губу. Просила вжити відповідних адміністративних заходів стосовно порушника та спонукати його до вибачення. З прогнозу погоди на 15.01.2015 року, наданого позивачкою ОСОБА_2 вбачається, що 15.01.2015 року була волога погода, з температурою повітря +2-+3 °C тепла. З довідки директора ОСОБА_6 ЗОШ ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_2 у 2008 році закінчила 11 класів і отримала атестатат про повну загальну середню освіту. ОСОБА_21 з 01.09.2012 року до 20.02.2014 року навчалася в Київському вищому професійному училищі технологій та дизайну одягу та в Державному вищому навчальному закладі «Київський коледж легкої промисловості» до 30.06.2016 року. Позивачкою надані публікації з інтернет-видань, в яких зазначається, що ОСОБА_2 разом з донькою займалися благодійницькою діяльністю. З характеристики, наданої учениці ІНФОРМАЦІЯ_3, що ОСОБА_1 замкнута, конфліктна, не товариська. Друзів немає. До думки колективу не прислухається, у спілкуванні з однолітками проявляє агресію. До вчителів ставиться недовірливо, відкривається та спілкується відверто дуже рідко. До виконання громадських доручень ставиться недбало. Не приймає участі у громадському житті школи та класу. В більшості випадків виконує роль стороннього спостерігача.

02.12.2016 року ОСОБА_2 звернулася з клопотанням до відділу освіти Новокаховської міської ради, зазначивши, що якось (не зазначаючи дати) її донька ОСОБА_1 прийшла до школи ошатно вбрана, але виник конфлікт з однокласницею з приводу одягу. Наступного дня ОСОБА_1 вирушила до школи в джинсах, блузці та в гумових чоботях. Після чого класний керівник ОСОБА_11 відвела її до соціального педагога ОСОБА_4. Після бесіди з соціальним педагогом дитина прийшла додому заплакана. Принесла додому пакети з одягом, який порадили вдягати для школи. Протягом декількох місяців донька вперто не бажала слухати про діловий стиль вбрання в школі, одягати речі, які її старша донька, дизайнер та конструктор одягу надавала своїй молодшій сестрі. Просила надати правову та юридичну оцінку діям посадових осіб навчального закладу. 12.12.2016 року позивачка ОСОБА_2 отримала відповідь на звернення, в якому відділ освіти повідомив про те, що ОСОБА_4 не є державним службовцем, має педагогічний стаж роботи більше 18 років, володіє державною мовою. З приводу оцінки дій педагогічних працівників повідомили, що відповідь нададуть після проведення службового розслідування.

26.12.2016 року ОСОБА_2 знову звернулася до відділу освіти з клопотанням надати посадові обов’язки вчителів та ОСОБА_4, статус згідно займаної посади, інформацію про освіту, участь у заходах з підвищення кваліфікації за останніх 6 років, дані про успішність проходження атестаційних комісій, присвоєний кваліфікаційний рівень. На своє звернення отримала відповідь, що відомості про освіту, підвищення кваліфікації, проходження атестації та присвоєння кваліфікаційного рівня є персональними даними, які відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» розголошуються лише за згодою суб’єкта персональних даних.

З аналогічною заявою стосовно освіти та кваліфікаційного рівня вчителів школи ОСОБА_2 звернулася до директора ОСОБА_6 загальноосвітньої школи ОСОБА_7 20.02.2017 року, 01.03.2017 року ОСОБА_2 надано відповідь на її звернення від 20.02.2017 року, в тому числі на заяву № 01-44/7, повідомлено, що ОСОБА_4 має відповідну займаній посаді педагогічну освіту, надано копію посадової інструкції педагогів, в тому числі і ОСОБА_4, повідомлено про виконання плану підвищення кваліфікації на 100 %.

Крім того, ОСОБА_2 09.11.2017 року зверталася з інформаційним запитом до директора ОСОБА_6 ЗОШ з метою отримання вичерпної інформації з приводу освіти, займаної посади, підвищення кваліфікації педагогічних працівників ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_4, ОСОБА_11

Позивачка ОСОБА_2 надала індивідуальні відомості про застраховану особу, відповідно до яких вона працювала в Інституті проблем штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України і Національної академії наук України та в Київському національному університеті культури і мистецтв, відповідно до посвідчення №1189 займала посаду старшого викладача. Також ОСОБА_2 вивчала психологію та педагогіку навчаючись в Київському державному інституті культури, про що свідчить додаток до диплому.

Наказом № 356к від 31.08.2004 року ОСОБА_4 прийнята на посаду соціального педагога ОСОБА_6 загальноосвітньої школи з 01 вересня 2004 року.

З відповіді управління освіти, науки та молоді Херсонської обласної державної адміністрації від 06.02.2017 року на звернення ОСОБА_2 слідує, що ОСОБА_4 має неповну вищу освіту за спеціальністю «Викладання в початкових класах загальноосвітньої школи». Відповідно до п. 3.26 Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 року №930 , особи з повною вищою педагогічною освітою або іншою повною вищою освітою, прийняті на посади педагогічних працівників за спеціальностями, фахівці з яких не готувалися вищими навчальними закладами або підготовлені у недостатній кількості, за умови проходження ними підвищення кваліфікації, атестуються як такі, що мають відповідну освіту.

З витягу з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_2 слідує, що вона зареєстрована як фізична особа – підприємець, вид господарської діяльності – діяльність в сфері фотографії, виробництво іншого одягу й аксесуарів.

В публікації «ОСОБА_6 школа відсвяткувала ОСОБА_22 народження», наданої позивачкою ОСОБА_2 зазначено, що ОСОБА_1 – 7-А клас відзначена за учнівський твір про рідну школу.

Крім того, позивачка надала довідку про те, що ОСОБА_1 у 2014-2015 роках навчалася по класу скрипки в КЗ «Новокаховська дитяча школа мистецтв». З чеків магазину «Сучасний одяг» слідує, що 16.06.2016 року придбано одяг на суму 3 753 грн., 7 550 грн., як слідує з пояснень ОСОБА_2 вказаний в чеках одяг придбано для ОСОБА_1 Також позивачка пояснила, що для доньки було придбано джинси фірми Levis та інший одяг в ТЦ «Глобус».

Судом переглянуто фотографії та відеофайли щодо джинсової лінії, яку використовує донька позивачки ОСОБА_2 – ОСОБА_1 для повсякденного вжитку, як слідує з їх пояснень шодо дотримання дрескоду ОСОБА_1, щодо естетичного виховання в родині, фото ОСОБА_21 , яка працює шопером та є дизайнером - стилістом, а також листівки, які виготовлені ОСОБА_2 до свят.

Також судом прослуховувалися аудіо записи розмов ОСОБА_2, стенограми яких долучені до матеріалів справи, в яких зафіксовано розмови з класним керівником ОСОБА_1 з приводу конфлікту в класі між дівчатами та ОСОБА_1 та бесіди представників школи та батьків учнів щодо розв’язання конфлікту.

ОСОБА_6 загальноосвітньою школою надано витяг з журналу реєстрації звернень вчителів, батьків, учнів ОСОБА_6 ЗОШ на 2014-2015 рік соціального педагога ОСОБА_4 , з якого вбачається, що після запису 25.11.2014 року, наступний запис зроблено 16.01.2015 року, в якому зазначено про бесіду з хлопцями 6-А класу ОСОБА_14, який образив ОСОБА_1 на уроці фізкультури 14.01.; ОСОБА_12 та ОСОБА_22, які час від часу ображають ОСОБА_1 словесно.

З журналу щоденного обліку роботи соціального педагога ОСОБА_6 ЗОШ на 2014-2015 р. ОСОБА_4 слідує, що 16.01.2015 року нею проводилася бесіда з хлопцями 6-А класу ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_22 в присутності директора школи, класного керівника, вчителя фізкультури щодо заяви мами учениці ІНФОРМАЦІЯ_4, записи 13.01, 14.01, 15.01.2015 року щодо бесід з ОСОБА_1 відсутні. У журналі щоденного обліку роботи та журналів протоколів індивідуальних консультацій практичного психолога ОСОБА_6 ЗОШ на 2013-2014 р. ОСОБА_20 є запис 07.02.2014 р.. – бесіда з класним керівником 5-А класу щодо конфлікту Клочкової, ОСОБА_1 та 10.02.2014 року – бесіда з ученицею 5-А класу ОСОБА_1 щодо конфлікту з однокласниками, зовнішній вигляд. Надання гуманітарної допомоги (одяг).

З журналів щоденного обліку роботи та реєстрації звернень вчителів, батьків, учнів ОСОБА_6 ЗОШ соціального педагога ОСОБА_6 ЗОШ на 2013-2014 р.р. ОСОБА_4 07.02.2014 року – запис відсутній, 10.02.2014 року з ОСОБА_1 не спілкувалася.

Відповідно до наказу відділу освіти Новокаховської міської ради № 404 від 07.09.2012 року «Про участь у заходах Всеукраїнської благодійної акції «Милосердя» наказано у вересні –грудні 2012 року у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах провести Всеукраїнську благодійну акцію «Милосердя». Відповідно до комплексного плану на 2013-2014 навчальний рік, затвердженого директором ОСОБА_6 загальноосвітньої школи 1-3 ступенів, заплановано проведення акції «Милосердя» з метою надання допомоги дітям з малозабезпечних, багатодітних та неблагополучних сімей.

Відповідно до наказу відділу освіти Новокаховської міської ради № 258-к/тр від 03.09.2014 року ОСОБА_7 призначено на посаду директора ОСОБА_6 загальноосвітньої школи 1-3 ступенів Новокаховської міської ради Херсонської області з 03 вересня 2014 року.

Свідок ОСОБА_14 під час судового розгляду пояснив, що був присутнім під час бесіди в кабінеті директора, бо його викликали з приводу поведінки його сина. Під час бесіди були присутні ОСОБА_2 з донькою, директор школи, класний керівник та соціальний педагог. Коли ОСОБА_2 почала говорити про відсутність освіти у педагогів, тоді ОСОБА_4 сказала репліку : "Ви не педагог, вибачте". Але це не було сказано в образливій формі, педагоги намагалися владнати конфлікт, бесіда проходила на нормальних тонах.

Свідок ОСОБА_11 допитана в якості свідка пояснила суду, що дитина з'явилася до школи в штанцях і гумових чоботях, між штанцями та чоботами було голе тіло. Це сталося в 2014 році, в п’ятницю 07.02.2014 року виник конфлікт з дівчатами класу та ОСОБА_1, вони поговорили щодо цієї сутички, і вона вирішила поговорити з психологом. Вона побачила, що ОСОБА_1 прийшла в понеділок в такому вигляді і вирішила звернутися до соціального педагога і директора школи, яка повідомила про акцію "Милосердя" і дозволила вибрати речі для ОСОБА_1. Директор школи сказала, що дитину треба вдягти. Дівчинка із задоволенням вибирала речі. Вона запитала у ОСОБА_1, чи мати бачила як вона вдягнена, на що дівчинка відповіла, що мама спала і не треба їй телефонувати. На той час ОСОБА_1 було 11 років, вона навчалася в 5 класі, в неї не було певного стилю одягу. Надаючи їй одяг вони діяли лише в інтересах дитини. Якщо б одяг не сподобався ОСОБА_1, вона б могла висловити свою думку, почала б плакати і нервувати. Психологічний тиск відносно ОСОБА_1 ніколи не здійснювався, ОСОБА_4 завжди її захищала та допомагала.

Щодо бесіди в кабінеті директора, де був присутній батько ОСОБА_14, свідок пояснила, що на фразу ОСОБА_2 : «Между нами педагогами говоря», ОСОБА_4 сказала : «Вибачте, ви не педагог».

Свідок ОСОБА_20 пояснила під час судового розгляду, що 10.02.2014 року ОСОБА_11 привела до неї ОСОБА_1 щодо конфлікту, який стався у п’ятницю. Вона побачила, що ОСОБА_1 легко вдягнута, ноги були оголені. Вона запропонувала звернутися до соціального педагога та директора школи. ОСОБА_17 сказала, що вдягалася сама, мама її не бачила. Директор школи сказала, що треба одягти дитину. В ігровій кімнаті вони разом з ОСОБА_4 та класним керівником ОСОБА_11 запропонували обрати речі, ОСОБА_17 сама відбирала одяг, була задоволена. В подальшому 2-3 місяці носила цей одяг. Речі приносили діти та педагоги. Речі надавалися ОСОБА_17, бо педагоги повинні піклуватися про здоров'я дітей, діяли в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 3,21,23,24,28,29,32,55 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 10,14,15,22,36,50,54,59 Закону України « Про освіту», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, в Україні для управління освітою створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування.

Місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на:

управління навчальними закладами, що є комунальною власністю;

організацію навчально-методичного забезпечення навчальних закладів, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти;

контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію навчальних закладів, що є комунальною власністю.

Відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається засновником навчального закладу, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації та акредитації навчальних закладів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За результатами атестації дошкільних, середніх, позашкільних та професійно-технічних навчальних закладів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень:

визначають відповідність освітніх послуг, які надаються навчальними закладами, державним стандартам певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня;

Згідно із ст. 22 Закону України «Про освіту» в редакції від 23.05.1991 року, соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії навчальних закладів, сім'ї і суспільства у вихованні дітей, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам, особам, які їх замінюють. Педагогічний патронаж здійснюється соціальними педагогами. За своїм статусом соціальні педагоги належать до педагогічних працівників.

Ст.36 цього Закону передбачено, що основним видом середніх навчальних закладів є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший - початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту, другий - основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту, третій - старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту.

Згідно зі ст. 53 цього Закону вихованцям, учням, студентам, курсантам, слухачам, стажистам, клінічним ординаторам, аспірантам, докторантам може надаватися додатково соціальна і матеріальна допомога за рахунок місцевих бюджетів, центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, коштів громадян, юридичних і фізичних осіб за межами України, благодійних організацій, а також з інших надходжень.

Ст. 54 Закону України «Про освіту» передбачено, що педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки.

Педагогічні працівники підлягають атестації. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання. Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

Рішення атестаційної комісії є підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи у порядку, встановленому законодавством.

Згідно із ст. 56 Закону України «Про освіту», педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані:

додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента;

захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

Ст. 59 Закону України «Про освіту» на батьків дитини покладено відповідальність

за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

Згідно із ст. 10,19 Закону України «Про охорону дитинства», кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно із ст. 24,38 Закону України «Про загальну середню освіту», педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров’я якої дозволяє виконувати професійні обов’язки в закладах системи загальної середньої освіти. Перелік посад педагогічних працівників системи загальної середньої освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Заступник керівника, педагогічні та інші працівники закладу загальної середньої освіти призначаються на посади та звільняються з посад керівником цього закладу. Керівник закладу загальної середньої освіти має право оголосити конкурс на вакантну посаду.

Керівництво закладом загальної середньої освіти здійснює директор, повноваження якого визначаються законом, статутом закладу освіти та трудовим договором.

Колегіальним органом управління закладу загальної середньої освіти є педагогічна рада, повноваження якої визначаються цим Законом і статутом закладу освіти.

Педагогічна рада створюється в усіх закладах освіти, що забезпечують здобуття загальної середньої освіти, незалежно від підпорядкування, типів і форми власності за наявності не менше трьох педагогічних працівників. Усі педагогічні працівники закладу освіти мають брати участь у засіданнях педагогічної ради.

Педагогічна рада закладу загальної середньої освіти:

обговорює питання підвищення кваліфікації педагогічних працівників, розвитку їхньої творчої ініціативи, визначає заходи щодо підвищення кваліфікації педагогічних працівників, затверджує щорічний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

розглядає питання щодо відповідальності учнів (вихованців), працівників закладу та інших учасників освітнього процесу за невиконання ними своїх обов’язків;

Відповідно до ст.1 Закону України «Про гуманітарну допомогу», гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», суб’єктами благодійної діяльності є благодійні організації, які утворені та діють відповідно до цього Закону, а також інші благодійники та бенефіціари.

Відповідно до ст. 269, 273, 277, 280, 288, 289, 297, 299, 23, 1167 ЦК України, особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Фізична особа має право на особисту недоторканність.

Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.

Кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В абзаці 1 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності, ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Право висловлювати судження, оцінку, думки закріплено також у ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які відповідно до ст.9 Конституції України є частиною законодавства України.

Наклеп — юридичний термін на позначення певного виду протиправної дії. В Кримінальному кодексі України 1960 р.наклеп визначався як поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу (Постанова ПВСУ № 7 від 28.09.90 р.).

Відповідно до п. 18, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.09.2009 року

«Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно з положеннями статті 277 ЦК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

З доказів наданих суду вбачається, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1, яка навчається в ОСОБА_6 загальноосвітній школі 1-3 ступенів. ОСОБА_4 працює соціальним педагогом в ОСОБА_6 ЗОШ 1-3 ступенів. Позивачі позиваються до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ЗОШ 1-3 ступенів, відділу освіти Новокаховської міської ради з приводу незаконного перебування ОСОБА_4 на посаді соціального педагога без вищої освіти, що потягло за собою наслідки у виді заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та порушення прав позивачів, в тому числі на отримання належної освіти.

Позивачі пов'язують порушення права малолітньої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як законного представника дитини з невирішенням соціальним педагогом школи ОСОБА_4 конфліктних ситуацій, що відбувалися між ОСОБА_1 та її однокласниками, передачею малолітній ОСОБА_1 речей невідомого походження без згоди батьків, примушуванні роздягатися та переодягатися в присутності соціального педагога, усамітненні з дитиною у кабінеті соціального педагога, вказавши, що зазначені події відбувалися 14.01.2015 року, після того як ОСОБА_1 прийшла до школи ошатно вбрана та отримала зауваження від однокласників, а наступного дня прийшла в гумових чоботах.

Вказані позивачами обставини частково знайшли підтвердження під час судового розгляду. Так, відповідачі ОСОБА_4 та представник ОСОБА_6 загальноосвітньої школи заперечували час події, на яку вказують позивачі 13.01.2015 року та 14.01.2015 року, зазначаючи, що конфлікт з приводу одягу між ОСОБА_1 та однокласницями виник в 2014 році, що підтверджується показами свідків ОСОБА_11 – класного керівника ОСОБА_1, психолога школи ОСОБА_20, журналом щоденного обліку роботи та журналом протоколів індивідуальних консультацій практичного психолога ОСОБА_6 ЗОШ на 2013-2014 р. ОСОБА_20, оригінали яких оглянуті під час судового розгляду,наказом відділу освіти про призначення директором школи ОСОБА_7 з 03 вересня 2014 року, яка на час зазначеного конфлікту не була директором школи.

Суд вважає, що позивачами не доведено неправомірності дій відповідачів щодо перебування ОСОБА_4 на посаді соціального педагога, оскільки нормами Закону України «Про загальну середню освіту», передбачено, що педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, належний рівень професійної підготовки, суду не надано доказів невідповідності соціального педагога займаній посаді, рішення атестаційної комісії, якою визначається кваліфікаційний рівень педагогічного працівника про відсутність належної кваліфікації у соціального педагога ОСОБА_4 відсутнє, висновки за результатами атестації навчального закладу, які б свідчили про невідповідність освітніх послуг, які надаються ОСОБА_6 загальноосвітньою школою, державним стандартам певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня суду також не надавалися.

Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 прийшла до школи 10.02.2014 року в легкому одязі та гумових чоботах, частина ніг була оголеною. Зважаючи на пору року класний керівник ОСОБА_11 відвела дівчинку до соціального педагога, поставила до відома психолога і директора школи. В подальшому було прийнято рішення педагогами, а неодноособово ОСОБА_4, про приведення зовнішнього вигляду ОСОБА_1 у відповідність до сезону. В присутності соціального педагога, психолога та класного ккерівника з дозволу директора школи в кімнаті, де перебували речі, що були зібрані учнями та вчителями школи за акцією «Милосердя», а не в кабінеті соціального педагога, ОСОБА_1 запропоновано було вибрати одяг, який їй підходить. ОСОБА_1 не роздягалася, приміряла одяг самостійно, поверх свого одягу, в подальшому обраний нею одяг їй дозволили взяти та використовувати у повсякденному житті. Вказані обставини підтвердили відповідачі ОСОБА_4, директор школи ОСОБА_7, а також свідки – ОСОБА_11 та ОСОБА_20 Суд не приймає до уваги пояснення позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо перебування малолітньої дитини наодинці із соціальним педагогом ОСОБА_4, в її кабінеті, примушуванні роздягатися та приміряти одяг, а також у здійсненні психологічного тиску на дитину ОСОБА_1, зі сторони соціального педагога у зв’язку із наданням їй одягу невідомого походження, внаслідок якого ОСОБА_1 вимушена була носити одяг, який суперечив її стилю одягу та спричиняв їй моральні страждання.

Зазначені пояснення повністю спростовуються доказами наданими відповідачами, а також не підтверджуються доказами, що зібрали та надали до суду позивачі.

Суд критично ставиться до чеків про придбання одягу, оскільки в них не зазначено, ким саме одяг придбаний, чеки датовані 2016 роком, хоча події мали місце в 2014 році. Відеозаписи надані позивачкою ОСОБА_2, що переглянуті судом, суд також не приймає до уваги як доказ, що підтверджує наявність чіткого стилю в одязі ОСОБА_1, оскільки на них дитина зображена в різному одязі і неможливо встановити конкретний стиль одягу, на відео відображені різні проміжки часу. Окрім того, посилання позивачки ОСОБА_2 на порушення права дитини на вибір стилю в одязі спростовується тим, що ОСОБА_1 прийшла до школи ошатно вдягнена в одяг, що відноситься до офісного стилю, як слідує з аудіо запису розмови ОСОБА_2 та ОСОБА_11, що спричинив конфліктну ситуацію між однокласницями, свідок ОСОБА_11 зазначила, що в учениці 5-А класу ОСОБА_1 не було певного стилю одягу. В той же час позивачі стверджують про наявність у ОСОБА_1 джинсового стилю, який був порушений наданням їй одягу в школі, що суперечить обставинам, встановленим судом.

Також позивачами не доведено, що перебування соціального педагога ОСОБА_4 на посаді соціального педагога з 2004 року і до теперішнього часу, порушило право малолітньої дитини ОСОБА_1 на здобуття освіти належного рівня. Так за своїми функціональними обов’язками соціальний педагог має опосередковане відношення до навчального процесу, бо не проводить уроків, а лише приймає участь у соціальному житті школи, позивачами не надано доказів зниження успіхів дитини після випадку з передачею їй речей за участю соціального педагога.

Крім того, сама позивачка ОСОБА_1, а також її мати – позивачка ОСОБА_2 пояснили суду, що вони передали одяг, наданий ним в школі дітям з Авдіївки, дитина носила його недовгий час, доказів примушування до його використання зі сторони соціального педагога та школи не надали.

Що стосується позовної вимоги про визнання дій відповідача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_6 загальноосвітньої школи у частині нелегальної передачі позивачам 14 та 15 січня 2015 року під виглядом гуманітарної допомоги матеріальних цінностей, доведеними, у частині поширення негативної та неправдивої інформації щодо родини осіб позивачів, а саме : про їх статус малозабезпеченої родини, їх потребу отримувати матеріальну допомогу та факт отримання ними такої – умисними протиправними діями з вчиненням психологічної наруги і моральним тиском, що наносить їм особисту образу через порушення відповідачами педагогічної етики та перевищення службових повноважень, що призвело до перешкоджання в реалізації гарантованих конституційних прав позивачів, то зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню. Так відповідачі не заперечують самого факту надання одягу ОСОБА_1, але метою надання одягу стало перебування дитини в несезонному одязі – гумових чоботях, чого не заперечують позивачі, на босу ногу, в зимовий період часу 10.02.2014 року. Тому посилання позивачів про передачу одягу під виглядом гуманітарної допомоги без відповідної документації, з метою віднесення позивачів до статусу малозабезпеченої сім'ї та нанесення їм образи, під моральним тиском та з метою спричинити порушення їх прав не заслуговує на увагу та не підтверджується жодним доказом. Окрім того, відповідно до Закону України «Про освіту» передбачено право щодо надання учням допомоги, в тому числі від благодійних організацій та інших надходжень.

Крім того, речі зібрані ОСОБА_6 ЗОШ в ході проведення акції «Милосердя» не є гуманітарною допомогою в розумінні ст. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу», тому вимоги до обліку зазначених речей, які передбачені для обліку гуманітарної допомоги цим Законом на них не поширюються.

Оскільки ОСОБА_6 ЗОШ 1-3 ступенів не є благодійною організацією, тому посилання позивачів на необхідність дотримання навчальним закладом положень Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», в частині ведення звітності щодо передачі матеріальних цінностей – одягу, теж є хибним.

Натомість проходження акції «Милосердя» в ОСОБА_6 ЗОШ 1-3 ступенів підтверджується наказом відділу освіти Новокаховської міської ради від 07.09.2012 року та планом на 2013-2014 навчальний рік в навчальному закладі - ОСОБА_6 ОСОБА_23 ступенів.

Суд не встановив порушення прав позивачки ОСОБА_1 та позивачки ОСОБА_2 у зв’язку з наданням одягу її доньці, оскільки зазначений одяг ОСОБА_1 обрала за своїм бажанням, її не примушували його брати, передача зазначеного одягу відбулася в інтересах дитини, з метою упередження захворювання позивачки у зв’язку із невідповідністю її вбрання порі року (зимовий період). Доказів невідповідності наданого одягу санітарно-гігієнічним нормам, заподіяння шкоди ОСОБА_1 через носіння одягу, суду не надано. Передача зазначеного одягу відбулася не у зв’язку з віднесенням родини до малозабезпеченої сім'ї, надання їй такого статусу, не з метою приниження дитини перед однолітками, а у зв’язку з нагальною потребую та виниклою ситуацією. До того ж, як зазначили свідки, про надання одягу ОСОБА_1, не знали однокласники, чого не заперечувала і ОСОБА_1, що спростовує твердження позивачів про приниження дитини перед однокласниками та поширення інформації щодо родини, яка потребує матеріальної допомоги.

З тих же підстав не підлягає задоволенню вимога позивачів про визнання дій відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ЗОШ у частині нелегальної передачі вживаного одягу позивачам 14 і 15 січня 2015 року під виглядом гуманітарної допомоги з утриманням на території ОСОБА_6 ЗОШ малолітнього позивача ОСОБА_1 проти волі після уроків, з вимогою знімати одяг, з приховуванням інформації про фізичний стан позивача – ОСОБА_1 – протиправними та такими, що призвели до порушення прав і свобод позивача – ОСОБА_2 як законного представника, через перешкоджання у здійсненні його функцій у навчально-виховному процесі та виконанню цивільних обов’язків законного представника малолітньої особи. Як показали свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_20, одяг знаходився в ігровій кімнаті, ОСОБА_1 не роздягалася, під час надання одягу були присутні три педагогічні працівники, надання одягу відбувалося зі згоди директора школи, ОСОБА_1 ніхто не примушував вибирати та забирати одяг, психологічний тиск на неї не здійснювався, вона в добровільному порядку обрала, те, що їй сподобалося і деякий час носила обраний одяг. Зазначені події відбувалися 10.02.2014 року, зранку, між уроками, тому посилання позивачки ОСОБА_2 про утримання на території школи її доньки в позаурочний час не підтверджується наданими доказами та спростовується поясненнями відповідачів, записами в журналах психолога ОСОБА_20

Позовна вимога позивачки ОСОБА_2 про визнання інформації, поширюваної публічно відповідачем ОСОБА_4 щодо неї : «Ви, не педагог, вибачте!» - неправдивою, недоведеною, недостовірною та такою, що не відповідає дійсності не підлягає задоволенню, оскільки не є інформацією, бо не містить фактів, які можливо спростувати, зазначений вислів був сказаний на противагу фразі ОСОБА_2 : «Між нами педагогами, говорячи», без наміру поширити інформацію щодо позивача ОСОБА_2 щодо відсутності в неї вищої та педагогічної освіти, є оціночним судженням, яке не може бути визнане неправдивим, недоведенем та недостовірним, бо є думкою відповідачки ОСОБА_4 Зазначена фраза не є негативною інформацією, позивачкою не надано доказів про заподіяння їй моральної шкоди внаслідок поширення зазначеного виразу ОСОБА_4

Крім того, суд вважає, що позовна вимога про визнання інформації, поширюваної відповідачем ОСОБА_4 щодо особи позивача – ОСОБА_2 : «Ви не педагог, вибачте !» - наклепом з метою вчинення психологічного тиску на осіб позивачів та порушення конституційних та міжнародних прав позивачів на інформаційну недоторканість, на захист честі, гідності та ділової репутації, спричиняє збитки немайнового характеру, перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право не підлягає задоволенню, також. Так, наклепом є поширення завідомо неправдивих відомостей, що ганьблять честь і гідність особи, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_24 не було взагалі відомо про освіту ОСОБА_2, посвідчення про перебування її на посаді старшого викладача надане в судовому засіданні. Окрім того, зазначений вислів : «Ви не педагог, вибачте!» віднесений судом до оціночних суджень, не є негативною інформацією та не може свідчити про відсутність освіти у позивача ОСОБА_2, тому жодним чином не порушує її конституційних прав на інформаційну недоторканість.

Вимога про покладення обов’язку на відповідачів про відшкодування моральної шкоди в солідарному порядку в сумі 63 000 грн., задоволенню не підлягає, бо є похідною від попередніх позовних вимог про визнання дій протиправними, визнання порушення прав позивачів та визнання недостовірною інформації, які не знайшли підтвердження під час судового розгляду та не підлягають задоволенню. До того ж позивачами не розмежовано розмір моральної шкоди, завданий внаслідок неправомірних дій відповідачів та поширенням недостовірної інформації, розмір завданої моральної шкоди кожному позивачу окремо, та не додано обґрунтованого розрахунку моральної шкоди.

З цих підстав суд вважає, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, витрати, понесені позивачами на сплату судового збору не підлягають відшкодуванню у зв’язку з відмовою їм в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 3, 21, 23, 24, 28, 29, 32, 55 Конституції України, ст. 10, 14, 15, 22, 36, 50, 54, 59 Закону України «Про освіту», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, ст. 269, 273, 277, 280, 288, 289, 297, 299, 23, 1167, постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", ст.6-16, 141, 265-268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 загальноосвітньої школи, відділу освіти Новокаховської міської ради Херсонської області про протиправну діяльність педагогічного працівника школи (службової та цивільної особи) комунального навчального закладу, органу, що виконує делеговані повноваження в галузі освіти під безпосереднім керівництвом органу управління освітою навчального закладу та зобов’язання поновити порушені права позивачів, відшкодувати спричинені моральні збитки, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області (Херсонського апеляційного суду) або через Новокаховський міський суд Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне рішення суду виготовлене 05.10.2018 року.

Суддя Н. В. Матвєєва