ЄУ № 420/1197/18

Провадження №2/420/581/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретаря Рожкової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі державного кордону України малолітньої дитини без згоди батька, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області із позовом до відповідача, в якому просить дозволити їй без згоди батька ОСОБА_2 оформити документи для виїзду малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі державного кордону України та на його в'їзд, а саме до Російської Федерації до досягнення ним повноліття; надати малолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, багаторазовий дозвіл на виїзд та в'їзд за межі державного кордону України, а саме до Російської Федерації до досягнення ним повноліття у її супроводі - ОСОБА_1 без згоди на такий виїзд та супроводу його батька ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона проживала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. На даний час шлюб розірвано. Від шлюбу вони мають малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В даний час дитина проживає разом з нею. Також позивач має доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровану відповідно до ст. 135 СК України, яка проживає з позивачем. Вона матеріально утримує та належним чином піклується про здоров'я дітей, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Її діти часто хворіють, потребують якісного медичного обслуговування, проходження обстеження, яке можна отримати виключно на території, яка контролюється державою Україна, та за кордоном. Відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, її фізичним, духовним та моральним розвитком не займається, матеріальної допомоги не надає. У її доньки ОСОБА_4 встановлений клінічний діагноз: вроджена вада серця: дефект міжпередсердної перегородки, ХНК 1 ст. На даний час її донька є інвалідом дитинства. Позивач має намір поїхати на медичне обстеження на територію, яка контролюється державою Україна, та за кордон до Російської Федерації. На її думку, такі подорожі матимуть неабияке значення для духовного та фізичного розвитку її дитини, адже завдяки значній фінансовій допомозі, яку надають її родичі в м. Ростов на Дону, а саме дядя ОСОБА_6 та тітка ОСОБА_7 вона матиме можливість оздоровити дітей в місцевих санаторіях, що є надзвичайно сприятливим для дітей такого віку, розширити їх кругозір, отримати знання про інші країни, вдосконалити знання іноземних мов, відвідати інші держави. Позивачу не відомо де на сьогоднішній день знаходиться її колишній чоловік, тому вона просить у суду дозволу на надання згоди на в'їзд та виїзд дитини в район проведення ООС на неконтрольовану територію України через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей та за межі державного кордону України.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 27.08.2018 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 19.09.2018 було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду на 04.10.2018.

Позивач в судове засідання не з'явилася, в своїй позовній заяві просить справу розглядати без її участі, на заявлених позовних вимог наполягає.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України», причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.

Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, рішення просить прийняти на розсуд суду.

Оскільки про дату, час і місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що шлюб між позивачем та відповідачем 08 грудня 2010 року було розірвано, що підтверджується випискою з рішення Краснолуцького міського суду Луганської області по справі №2-12470/10 від 08.12.2010, яке набрало законної сили 21.12.2010.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим 07.07.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області, актовий запис № 428, де батьками дитини записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Також позивач має малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про народження відповідно до ст. 135 СК України, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим 23.11.2017 Слов'янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження №00019088056 від 23.11.2017.

Згідно ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Частина 2 ст. 150 СК України передбачає обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 17, 31 визначають право дитини на відпочинок та охорону здоров'я.

Відповідно до ст. 17 Конвенції про права дитини Держави-учасниці визнають важливу роль засобів масової інформації і забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформації і матеріалів із різних національних і міжнародних джерел, особливо до таких інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини.

Стаття 10 Конвенції про права дитини передбачає право дитини залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які установлюються законом.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 313 ЦК України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Відповідно до п. 4 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску або без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків за рішенням суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Сімейне законодавство виходить із принципу повної рівноправності обох батьків - батька і матері - у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей. Зокрема, стаття 155 СК України визначає, що здійснення батьками своїх прав по виконанню обов`язків мають ґрунтуватися на повній повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов'язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Також необхідно зазначити, що згідно із Конвенцією про права дитини (ратифікована Постановою Верховної Ради № 789 від 27.02.1991) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-15цс17, дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення.

Чинним законодавством передбачено можливість ухвалення судом рішення на виїзд, а не постійні виїзди без згоди батька, не позбавленого батьківських прав. Такі поїздки можуть мати разовий характер з певним часовим проміжком перебування у відповідній державі та передбачено можливість вирішувати питання про надання дозволу саме на конкретний виїзд дітей за кордон без згоди одного із батьків (одноразовий), з визначенням його початку і закінчення. Інше розуміння змісту нормативних актів та допустимість неодноразових виїздів дитини за кордон без згоди одного з батьків на підставі одного рішення суду є грубим порушенням права одного з батьків на спілкування з дитиною та на участь у її вихованні.

З огляду на викладене, чинним законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду дітей за кордон, а лише встановлено певний порядок їх в'їзду/виїзду за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Оскільки позивач має намір разом з сином відвідати своїх рідних в Російській Федерації, відпочивати та оздоровити дитину, беручи до уваги той факт, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд неповнолітньої дитини за межі України, а також те,що позивачем не надано жодного доказу, того що виїзд дитини за кордон пов'язаний з виїздом на постійне місце проживання разом із матір'ю або пов'язаний із довгостроковим перебуванням за межами України з інших причин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково та надати дозвіл на виїзд малолітнього ОСОБА_3 за межі державного кордону Українибез згоди батька, а саме до Російської Федерації, в період з 04.10.2018 по 04.10.2019, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється при пред`явленні одного з документів, вказаних в ст. 2 цього Закону.

Законодавством передбачена необхідність подання у пункті пропуску через державний кордон України належно оформленого доказу надання згоди тим з батьків, який не супроводжує дитину, на виїзд дитини за кордон у конкретну країну та в конкретний проміжок часу, а у випадку відсутності такої згоди подання відповідного рішення суду про надання дозволу на виїзд дитини за кордон.

Згідно п. п. 4, 7 підпункту 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою КМУ від 07.05.2014 №152 (зі змінами), паспорт для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли шістнадцятирічного віку, - на 10 років; оформлення, обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники); у разі оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон у закордонній дипломатичній установі - на підставі заяви-анкети одного з батьків/законних представників та письмової згоди другого з батьків/законних представників, яка надається під час подання документів (заява від другого з батьків/законних представників не вимагається, якщо він є іноземцем або особою без громадянства чи за наявності виданої органом державної виконавчої служби довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців). У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява подається нотаріально засвідченою. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа.

Як вбачається з вищезазначеної норми Порядку, згода відповідача також необхідна для оформлення проїзних документів для виїзду малолітнього сина ОСОБА_3 за кордон.

Аналізуючи зазначені законодавчі та нормативні акти, суд дійшов висновку про те, що позивачу необхідно надати дозвіл на оформлення документів для тимчасового виїзду та в'їзду малолітнього сина ОСОБА_3 за межі України.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір повністю, оскільки судом відмовлено в задоволенні позову в частині позовних вимог лише щодо періоду перебування за кордоном.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 80, 81, 89, 141, 259, 263-268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст.150, 154 СК України, ст. 313 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі державного кордону України малолітньої дитини без згоди батька, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, задовольнити частково.

Надати дозвіл ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на оформлення документів для виїзду малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі державного кордону України та на його в'їзд, а саме до Російської Федерації.

Надати малолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразовий дозвіл на виїзд та в'їзд за межі державного кордону України, а саме до Російської Федерації в період з 04.10.2018 по 04.10.2019 у супроводі - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі державного кордону України малолітньої дитини без згоди батька, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, 704,80 грн. в рахунок відшкодування судового збору.

Позивач : ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий 20 лютого 2009 року Краснолуцьким МВ ГУМВС України в Луганській області, адреса: АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, адреса: АДРЕСА_2.

Третя особа: Служба у справах дітей Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, код ЄДРПОУ 34780584, адреса: вул. Українська, 27, смт. Новопсков, Луганська область.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : О.С. Стеценко