ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/17685/14

адміністративне провадження №К/9901/1533/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі Суд):

Судді-доповідача Бевзенка В.М.,

Суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/17685/14

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування пункту наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства оборони України

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року (головуючий Гарник К.Ю., судді Добрівська Н.А., Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В., Сорочка Є.О.),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу відповідача від 08 вересня 2014 року №629-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Короткий зміст рішення суду І інстанції

11 грудня 2014 року Окружний адміністративний суд м. Києва вирішив:

- адміністративний позов задовольнити повністю;

- визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу Міністерства оборони України від 08 вересня 2014 року №629-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні докази встановлення вини військовослужбовця - ОСОБА_1 , а тому застосування до останнього дисциплінарного стягнення є протиправним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

10 лютого 2015 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

- апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року без змін.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України, яка у січні 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі скаржник просить:

- скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року;

- прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.

Скаржник зазначає, що оскаржуваний наказ Міністерства оборони України від 08 вересня 2014 року №629-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» був прийнятий на підставі чинного законодавства та в межах повноважень відповідача.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не подавав.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 01 липня 2014 року № 431 "Про призначення службового розслідування" Головним управлінням Військової служби правопорядку Збройних Сил України проведено службове розслідування з метою встановлення причин та умов неналежного представництва інтересів військової частини НОМЕР_1 під час розгляду судової справи № 919/1381/13 щодо сплати заборгованості за виконані роботи з модернізації підводного човна "Запоріжжя", та встановлення ступеня вини посадових осіб.

Як встановлено відповідачем під час службового розслідування, представник військової частини НОМЕР_1 полковник юстиції Школяр В.І., в порушення вимог пункту 3.7 Інструкції з організації представництва інтересів Міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів, затвердженої наказом Міністра оборони України від 14 грудня 2007 року № 686, відзив на позовну заяву Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" до суду не надав.

З урахування висновків службового розслідування, відповідачем прийнято спірний наказ, пунктом 4 якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів 3.5, 3.7 Інструкції з організації представництва інтересів Міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів, затвердженої наказом міністра оборони України від 14 грудня 2007 року № 686, посадової інструкції заступника начальника юридичної служби командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України щодо забезпечення належного захисту законних інтересів командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Не погоджуючись із зазначеним наказом, позивач оскаржив його до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999р. № 551-XIV (далі Закон № 551-XIV)

Стаття 1 Закону № 551-XIV. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Стаття 45 Закону № 551-XIV. У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Статті 83-84 Закону № 551-XIV. На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині). Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць (стаття 85 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»).

Стаття 86 Закону № 551-XIV. Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Інструкції з організації представництва інтересів Міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів, затверджено Наказом міністра оборони України від 14 грудня 2007 року № 686 (далі Інструкція).

Згідно з пунктами 3.5 та 3.7 Інструкції позовна робота - це система заходів, що вживаються керівним складом та іншими посадовими і службовими особами військових частин для організації вирішення в судовому порядку спірних правовідносин, забезпечення належного представництва інтересів військових частин під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, недопущення заподіяння збитків та майнових втрат державі.

До позовної роботи належить: підготовка, збір, одержання та складання документів, необхідних для пред`явлення і розгляду позовів; підготовка позовів; підготовка відповідей (заперечень, відзивів) на позови та апеляційних (касаційних) скарг на рішення, ухвали, постанови судів загальної юрисдикції; захист інтересів військових частин під час розгляду спорів у судах загальної юрисдикції; здійснення організаційно-технічних заходів (реєстрація, облік, зберігання та відправка претензійно-позовних матеріалів); забезпечення контролю за позовним провадженням; розгляд, аналіз та узагальнення результатів позовної роботи; підготовка висновків та пропозицій щодо поліпшення позовної роботи.

Позовна робота здійснюється юридичною службою (юрисконсультом) військової частини за участю фінансової (фінансово-економічної служби) та відповідальних підрозділів.

Юридична служба (юрисконсульт) військової частини за участю відповідальних підрозділів та фінансової (фінансово-економічної) служби готує письмовий відзив (заперечення) стосовно позовних вимог.

За необхідності, юридична служба (юрисконсульт) військової частини готує та подає зустрічний позов у порядку, встановленому підрозділом 3.6 цієї Інструкції. Відзив на позовну заяву після його візування керівниками відповідального підрозділу, фінансово-економічної та юридичної служб підписується командиром військової частини або посадовою (службовою) особою, уповноваженою на здійснення таких дій відповідною довіреністю.

Після підписання відзив на позовну заяву реєструється в журналі реєстрації вихідних документів та обліковується юридичною службою (юрисконсультом) у Журналі обліку позовних заяв, пред`явлених до військової частини (додаток 8 до Інструкції).

Відзив обліковується юридичною службою (юрисконсультом) у Журналі обліку позовних заяв, пред`явлених до військової частини (додаток 8 до Інструкції).

Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Пункт 1-2 частини 1 статті 341. Межі перегляду судом касаційної інстанції.

1. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем у справі № 919/1381/13 було Державне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець», а відповідачем Міністерство оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 .

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 , інтереси якої представляв Школяр В.І., проти позову заперечувалося протягом всього провадження.

Вказане підтверджується наданими судам та дослідженими документами, а саме: письмовим клопотанням військової частини НОМЕР_1 від 12 грудня 2013 року про припинення провадження у справі № 919/1381/13 у зв`язку з відсутністю предмету спору; вхідною відміткою Господарського суду міста Севастополя від 12 грудня 2013 року за № 14821/13; протоколом судового засідання від 12 грудня 2013 року; письмовим клопотання військової частини НОМЕР_1 від 18 грудня 2013 року № 154/11/1-4075 про заміну первісного відповідача належним відповідачем у господарській справі № 919/1381/13; вхідною відміткою Господарського суду міста Севастополя від 18 грудня 2013 року за № 15104/13; протоколом судового засідання у справі № 919/1381/13 від 12 грудня 2013 року; відзивом військової частини НОМЕР_1 від 18 грудня 2013 року за № 154/11/1-4073 на позовну заяву, що підтверджується реєстрацією Господарського суду міста Севастополя від 10 січня 2014 року за № 208/4 та протоколом судового засідання у справі № 919/1381/13 від 10 січня 2014 року.

Крім того, військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Севастополя від 27 січня 2014 року у справі № 919/1381/13 у встановлені строки, що підтверджується і відповідачем в оскаржуваному наказі.

Суд погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що висновки акту службового розслідування про те, що відзив на позовну заяву Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" до суду не був поданий, спростовуються матеріалами справи та наведеними обставинами справи.

Таким чином, в даному випадку встановлено відсутність як правопорушення так і обставин, якими відповідач обґрунтовує накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Отже, аналізуючи встановлені судами обставини справи, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржуваний наказ в частині, що стосується позивача, прийнято неправомірно.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідачВ.М. Бевзенко

СуддіВ.М. Шарапа

Н.А. Данилевич