ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2018 року

Київ

справа №2а-2273/10/0770

адміністративне провадження №К/9901/1391/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у складі судді Скраль Т.В. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у складі колегії суддів: Костіва М.В. (головуючий), суддів: Бруновської Н.В., Каралюса В.М. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати протиправним і скасувати наказ начальника Головного управління МВС України в Закарпатській області від 17 квітня 2010 року № 200 «Про звільнення з органів внутрішніх справ дільничного інспектора міліції СДІМ Виноградівського РВ ГУМВС ОСОБА_2В.» (далі - наказ №200) за підпунктом «є» пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114) та наказ начальника Головного управління МВС України в Закарпатській області від 19 квітня 2010 року №158 о/о «Про звільнення ОСОБА_2 дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів Виноградівського районного відділу ГУМВС України в Закарпатській області з 19 квітня 2010 року за підпунктом «є» пункту 64 (за порушення дисципліни) у запас Збройних Сил України» (далі - наказ №158 о/о); зобов'язати відповідача - Головне управління МВС України в Закарпатській області поновити його на посаді дільничного інспектора сектору дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів Виноградівського районного відділу ГУ МВС України та виплатити грошове забезпечення за період вимушеного прогулу з 17 квітня 2010 року в розмірі середньомісячної заробітної плати терміном за один рік.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на відсутність правових підстав для його звільнення з займаної посади, з огляду на недоведеність обставин, які б вказували на порушення ним службової дисципліни.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 24 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили із того, що результати службового розслідування вказували на систематичне порушення позивачем службової дисципліни, у зв'язку з чим його обґрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Не погоджуючись із постановленими у справі судовими рішеннями позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на помилковість висновків суду, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що накази є незаконними, оскільки службове розслідування, яке слугувало підставою для винесення наказу №200, було проведено з порушенням порядку його проведення та звільнено його до набрання вироком суду у кримінальній справі, порушеного щодо нього, законної сили та у період тимчасової непрацездатності.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України згідно з наказом Львівського інституту внутрішніх справ України від 29 липня 2003 року №175. На час звільнення позивач займав посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області.

Наказом №200 за систематичні грубі порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту щодо неухильного дотримання законодавства України, Присяги працівника органів внутрішніх справ, вчинення неправомірних дій, які проявилися у грубому порушенні громадського порядку та заподіянні тілесних ушкоджень з хуліганських мотивів громадянина ОСОБА_3, що призвело до порушення кримінальної справи, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Виноградівського РВ ГУ МВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_2, згідно пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту, із органів внутрішніх справ звільнено за підпунктом «є» пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення №114.

Наказом №158 о/с звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за підпунктом «є» пункту 64 (за порушення дисципліни) у запас Збройних Сил України лейтенанта міліції ОСОБА_2, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Виноградівського районного відділу ГУ МВС України в Закарпатській області, з 19 квітня 2010 року.

Перед звільненням позивача було проведене службове розслідування, призначене за фактом вчинення 11 вересня 2009 року працівником міліції ОСОБА_2 протиправних дій. З матеріалів службового розслідування встановлено, що 11 вересня 2009 року у м. Виноградів по вулиці Миру працівник міліції ОСОБА_2 спровокував бійку, внаслідок якої було нанесено тілесні ушкодження мешканцю с. Олешник Виноградівського району громадянину ОСОБА_3 Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що позивачем вчинені протиправні дії, якими завдано непоправної шкоди авторитету правоохоронних органів та суттєво дискредитовано їх перед громадськістю.

Крім того, відповідачам під час визначення виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення враховано те, що згідно особової справи ОСОБА_2, наказом від 7 серпня 2009 року №240 останній був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідність за неналежне та безвідповідальне ставлення до своїх функціональних обов'язків.

Перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, а також правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, визначено Дисциплінарним статутом.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни є дисциплінарним проступком.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до вимог статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до частини п'ятої статті 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

У свою чергу, порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліцію», Положенням № 114, з наступними змінами.

Згідно Закону України «Про міліцію» працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади та при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам.

Працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Згідно з підпунктом "є" пункту 64 Положення №114 особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Аналізуючи вищенаведені приписи, вбачається, що законодавством України врегульовано перелік підстав та порядок звільнення з посад працівників органів внутрішніх справ.

Виносячи Наказ №200, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни на підставі підпункту "є" пункту 64 Положення №114 та Наказ №158 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ України з 19 квітня 2010 року за підпунктом «є» пункту 64 Положення №114, відповідач діяв на підставі та відповідно до вимог чинного законодавства.

Зокрема, оскаржувані накази були прийняті за наслідками проведеного службового розслідування, оформленого висновком від 16 квітня 2010 року, затвердженого начальником УМВС України в Закарпатській області 17 квітня 2010 року.

За висновком службового розслідування, із урахуванням раніше накладених дисциплінарних стягнень та із урахуванням того, що зазначена подія сталася внаслідок низьких моральних та ділових якостей ОСОБА_2В, ігнорування ним вимог Присяги, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Закону України «Про міліцію», етичного кодексу працівника ОВС, що проявилося у грубому порушенні громадського порядку та заподіянні тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_3, рекомендовано звільнити його з органів внутрішніх справ за підпунктом «є» пункту 64 Положення №114 (за порушення дисципліни).

Доводи касаційної скарги, стосовно того, що підставою для звільнення з органів внутрішніх справ є вчинення позивачем злочину, що, у свою чергу, є протиправним, оскільки на час звільнення позивача був відсутній вирок суду, який набрав законної сили, колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки, як вірно було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

Сам факт порушення скаржником службової дисципліни у вигляді вчинення дій, які мають ознаки злочину, встановлений висновком службового розслідування від 16 квітня 2010 року.

Посилання скаржника на те, що його звільнено у період тимчасової непрацездатності, не заслуговують на увагу, оскільки на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених статтею 16 Статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Статуту здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно листків непрацездатності, позивач перебував на лікарняному з 17 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року та з 5 травня 2010 року по 21 травня 2010 року. Виконання наказу (звільнення позивача) відбулось 21 травня 2010 року, тобто після виходу позивача на роботу, що узгоджується з нормами чинного законодавства.

Окремо колегія суддів Верховного Суду зазначає, що в даному випадку, особою було вчинено діяння, несумісне з його посадою, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

З наведеного слідує, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а дійшли обґрунтованого висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду