РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/308/18

21 вересня 2018 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Федас І. О.

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та її представниика ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 та приватний нотаріус Костопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання спадкового договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3В про визнання спадкового договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на пропозицію своєї дружини ОСОБА_7, щодо передачі у майбутньому, належного їм будинковолодіння, її дочці ОСОБА_3, яка догляне їх до смерті та буде утримувати в подальшому, звернувся до нотаріуса для оформлення такого договору. Підписаний ним документ він вважав Договором довічного утримання, за умовами якого після їхньої смерті все їхнє майно перейде у власність дочки дружини, яка буде їх доглядати до смерті. Позивач стверджував, що йому нічого не було відомо про умови та правові наслідки правочину, оскільки він був впевнений, що підписує саме Договір довічного утримання. На даний час відносини з дружиною та її дочкою погіршилися, останні створили незадовільні умови проживання, чинять перешкоди в користуванні власністю.

Позивач, посилаючись на те, що при укладені оспорюваного правочину помилився щодо природи такого правочину, просив позов задовольнити, визнати частково недійсним Спадковий договір від 08.05.2013 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрований в реєстрі за №798 в частині, укладеній між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та зняти заборону на відчуження належної ОСОБА_1 частини будинку з надвірними будівлями, які знаходяться по провулку Рівненський,15 у місті Костопіль Рівненської області, вчинену приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрований в реєстрі за №799, в реєстрі заборон за №3.

Відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив на позов, в якому зазначила про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Ухвалою Костопільського районного суду від 19 березня 2018 року до участі у справі було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 та приватного нотаріуса Костопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5

Приватний нотаріус Костопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 подала до суду пояснення щодо позову ОСОБА_1 з викладенням своїх аргументів на заперечення проти позову.

Пояснення третьої особи мотивовані тим, що позивачем не доведено наявності підстав недійсності правочину, передбачених ст.215 ЦК України з посиланням на ст.203 ЦК України, які дають підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали повністю.

Позивач ОСОБА_1 пояснив, що у квітні 2017 року, ознайомившись зі змістом спадкового договору від 08 травня 2013 року зрозумів, що вчинив його під впливом помилки, а семе що не правильно сприйняв фактичні обставини вчиненого, оскільки в нього було бажання відчужити належне йому майно особі яка буде його забезпечувати утриманням та доглядом довічно, тобто він мав на меті укласти договір довічного утримання, а не спадковий договір. Про свої наміри передати своє майно тому, хто догляне до смерті він неодноразово повідомляв дружині, знайомим, друзям, родині, а також відповідачці - дочці дружині.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4Є в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили відмовити в його задоволенні, вважають вимоги позивача незаконними та безпідставними.

Крім того, представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_4Є пояснив, що при посвідченні Спадкового договору були дотриманні всі суттєві умови даного договору, які в свою чергу підтверджують дійсність намірів сторін щодо його укладення, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Також зазначив про пропуск строків позовної давності, про що подали письмову заяву та просили застосувати позовну давність і в задоволенні позову відмовити у зв'язку з її спливом.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 17.08.2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, який розірвано відповідно до рішення Костопільського районного суду від 22 січня 2018 року.

Позивачу ОСОБА_1 та його колишній дружині ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належав будинок з надвірними будівлями за адресою: провулок Рівненський,15, місто Костопіль Рівненської області.

08 травня 2013 рок ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали спадковий договір із ОСОБА_3, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язалася виконувати передбачені в ньому розпорядження ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та після їх смерті мала набути право власності на належний їм житловий будинок та земельну ділянку, розташовані по провулку Рівненський,15 у місті Костопіль Рівненської області.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину визначено недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Статтями 744, 749, 751 ЦК України визначено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачу) у власність квартиру, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно, у даному договорі можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду(опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надавати набувач, підлягає грошовій оцінці, яка в свою чергу підлягає індексації.

Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визначення правочинів недійсними» визначено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Звертаючись до суду із позовом позивач посилався на те, що укладаючи оспорюваний спадковий договір та підписуючи його, вважав що підписує саме договір довічного утримання, оскільки дочка дружини матиме у власності належне йому майно, якщо буде доглядати та утримувати його до останніх днів.

В судовому засіданні встановлено, що на час укладення спадкового договору, 08 травня 2013 року, ОСОБА_1 виповнилось 62 роки, тобто позивач є особою похилого віку, окрім того він мав проблеми із здоров’ям, про що свідчать медичні документи.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтвердили, що останнім часом погіршилися відносини між ОСОБА_14 та його дружиною ОСОБА_6 і її дочкою ОСОБА_3 Позивач змушений був залишити свій власний будинок, оскільки йому чинилися перешкоди в користуванні житлом та іншим майном, створювалися неналежні умови проживання. Також повідомили суду, що позивач неодноразово зазначав, що залишить свою частину будинку тому, хто його догляне до смерті.

Враховуючи пояснення позивача та покази свідків, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про те, що під час укладення оспорюваного спадкового договору волевиявлення ОСОБА_1 не відповідало його внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених спадковим договором. Позивач помилився щодо природи правочину, оскільки вважав, що підписує разом із своєю дружиною договір довічного утримання.

Судами враховано юридичну необізнаність позивача, його вік та стан здоров'я, а також ті обставини, що після укладання Спадкового договору відношення відповідача ОСОБА_3 до ОСОБА_1 змінилося в гіршу сторону та остання не здійснює обов'язки набувача, що зазначені в спірному договорі та чинить перешкоди в користуванні житлом, що стверджується матеріалами справи, а саме зверненнями ОСОБА_1 до відділу поліції .

Зокрема, суд рахує, що укладаючи спадковий договір та підписуючи його позивач не розумів, що Спадковий договір не є тим договором, що передбачає довічне утримання та забезпечення. Та обставина, що позивач підписав спадковий договір та що договір був зачитаний йому нотаріусом, як зазначено у договорі, не свідчить про те, що ОСОБА_1 не міг помилятися щодо природи правочину.

Доводи відповідача та її представника про те, що позивач усвідомлював, що укладає Спадковий договір, про це йому повідомив приватний нотаріус ОСОБА_5, спростовуються також тим, що ніяких юридично значимих дій, які передували укладенню спадкового договору (щодо оцінки майна, що є предметом спадкового договору та зібрання інших документів) позивачем не здійснювалося.

Крім цього, суд вважає безпідставними доводи представника відповідача ОСОБА_4 про пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Представник позивача та сам позивач зазначали, що лише після ознайомлення з Спадковим договором, копію якого отримав у нотаріуса в квітні 2017 року, йому стало зрозуміло про порушення його прав.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави 704 грн. 80 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.203,215,744, 1305 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 та приватний нотаріус Костопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання спадкового договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним Спадковий договір від 08.05.2013 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрований в реєстрі за №798 в частині, укладеній між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та зняти заборону на відчуження належної ОСОБА_1 частини будинку з надвірними будівлями, які знаходяться по провулку Рівненський,15 у місті Костопіль Рівненської області, вчинену приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрований в реєстрі за №799, в реєстрі заборон за №3.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач :

ОСОБА_1 (житель ІНФОРМАЦІЯ_2, Рівненська обл.), ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач:

ОСОБА_3, (жителька м.Костопіль, провул.Рівненський, 15, Костопільський р-н, Рівненська обл.), ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2.

Повне рішення складено

02 жовтня 2018 року.

Суддя

ОСОБА_15