ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №466/1725/17

адміністративне провадження №К/9901/38961/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року (головуючий суддя - Сапіга В.П., судді: Кухтей Р.В., Обрізко І.М.) у адміністративній справі № 466/1725/17 за позовом ОСОБА_1 до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова (далі - Управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 1 червня 2015 року та зобов'язати відновити з 1 червня 2015 року виплату пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. На час призначення пенсії за віком вона працювала на посаді судді Львівського апеляційного Господарського суду, де працює і до цього часу. Однак, з 1 квітня 2015 року відповідно до Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» виплату пенсії їй припинено. З діями відповідача щодо припинення виплати пенсії не погоджується та вважає, що оскільки пенсія їй призначена довічно, її виплата не може бути припинена.

Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 26 квітня 2017 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 8 червня 2016 року та зобов'язано відновити з 8 червня 2016 року виплату пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову. Позовні вимоги в частині визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії за період з 1 червня 2015 року по 8 вересня 2016 року залишено без розгляду. Визнано неправомірними дії Управління ПФУ щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 9 вересня 2016 року. Зобов'язано Управління ПФУ відновити ОСОБА_1 з 9 вересня 2016 року виплату пенсії за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління ПФУ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що з 1 квітня 2015 року набули чинності норми Закону України № 213 від 2 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» яким внесено зміни до частини четвертої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких, зокрема, тимчасово у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Оскільки позивач продовжує працювати на посаді судді, то підстави для поновлення їй виплати пенсії відсутні.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Львова, правонаступником якого є Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Львова (далі - Управління ПФУ), отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV та продовжує працювати на посаді судді Львівського апеляційного господарського суду.

З 1 квітня 2015 року Управління ПФУ на підставі Закону України № 213 від 2 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» припинило позивачу виплату пенсії за віком.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 8 червня 2016 року про визнання неконституційними певних положень Законів № 213-VIII та № 911-VIII визнано неконституційною заборону виплати пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV особам, які працюють на посаді судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», то з 8 червня 2016 року позивачу, який працював на посаді судді, необхідно поновити виплату пенсії за віком за Законом № 1058-IV.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції. Разом з тим встановивши, що вимоги за період з 1 квітня 2015 року по 7 вересня 2016 року заявлені поза межами встановленого строку звернення до суду, дійшов висновку про необхідність залишення їх без розгляду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено забезпечення суддів та передбачена виплата суддівської винагороди. Суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії за віком) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.

Так, Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» абзац другий частини першої статті 47 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується.

Аналогічні зміни також внесено до положень статті 141 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширювався на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Крім того, з 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911-VІІІ), яким було продовжено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV (зі змінами, внесеними Законом № 911-VIII, які набрали чинності з 1 січня 2016 року) було передбачено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Крім того, статтею 141 Закону № 2453-VI було встановлено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про прокуратуру", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Однак, 8 червня 2016 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 4-рп/2016 (справа №1-8/2016), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частини третьої статті 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 213-VIII від 2 березня 2015 року; абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону № 2453-VI у редакціях Закону № 213-VIII, Закону № 911-VIII; пункту 5 розділу III Прикінцеві положення Закону № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 8 червня 2016 року було визнано неконституційною заборону виплати пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV особам, які працюють на посаді судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності поновлення позивачу виплати пенсії за віком, оскільки в рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 8 червня 2016 року визначено зазначені нормативно-правові акти як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

При цьому, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що виходячи з приписів статей 99, 100 КАС України, права позивача підлягають захисту в межах шестимісячного строку звернення до суду.

З огляду на наведене, апеляційний суд обґрунтовано поклав на Управління ПФУ обов'язок поновити позивачу виплату пенсії та правомірно застосував правові наслідки, визначені статтею 100 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми процесуального права, у зв'язку з чим касаційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду