ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №802/4402/13-а

адміністративне провадження №К/9901/6205/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року (головуючий суддя Вергелеса А.В., судді: Дончик В.В., Слободонюк М.В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2015 року (головуючий суддя Загороднюк А.Г., судді: Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П.) у справі №802/4402/13-а за позовом ОСОБА_1 до Бершадської міської ради Вінницької області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування постанови, припису, заборони на проведення будівельних робіт, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом, в якому просила постанову №1053 від 3 жовтня 2013 заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області Фурдипала А.О. про визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100грн. - визнати протиправною і скасувати; припис від 19 липня 2013 року Головного державного інспектора відділу по Східному регіону управління контролю за будівництвом об'єктів, державного ринкового нагляду №1 інспекції Держархбудконтролю у Вінницькій області Колібабчука Г.С. визнати протиправним і скасувати; заборону на проведення будівельних робіт за №16 від 12 липня 2013 року за підписом Бершадського міського голови п.Кольченка М.І. визнати протиправною та скасувати.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що рішенням виконавчого комітету Бершадської міської ради №15 від 25 лютого 1993 року їй було надано дозвіл на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 - погреба та літньої кухні. Згідно плану забудови індивідуальної садиби будівництво передбачалось поза межами норм ДБН 360-92*, тобто менше ніж 1 м до суміжної земельної ділянки, яка належала ОСОБА_6 При цьому, ОСОБА_6 надала письмову згоду на таке будівництво. З цих підстав, на думку позивача, нею здійснюється будівництво відповідно до наявної технічної документації, а заборона на проведення будівельних робіт, а так само і припис є незаконними і підлягають скасуванню. Крім того, невиконання незаконного припису (продовження будівництва - зведення даху) було зумовлено погодними умовами (штормове попередження і сильні зливи). Позивач вважає, що підстав для притягнення її до відповідальності за ч.1 ст.188-42 КУпАП не було, а сума штрафу у розмірі 5100грн. є занадто великою для неї як інваліда 2 групи.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправною та скасування заборони Бершадського міського голови від 12 липня 2013 року на проведення будівельних робіт. В цій частині прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправною та скасувати заборону Бершадського міського голови від 12 липня 2013 року на проведення будівельних робіт. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що відповідно до рішення виконавчого комітету Бершадської міської ради народних депутатів від 25 лютого 1993 року № 15 громадянці ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення будівництва по АДРЕСА_1 літньої кухні з погребом.

Згідно дозволу на виконання будівельних робіт, який видано на підставі вищевказаного рішення встановлено строк закінчення будівельних робіт червень 1996 року, а строк дії дозволу - до 15 червня 1996 року (т.1 а.с.20). Також у Госпрозрахунковому бюро 28 травня 1993 року було складено і затверджено план забудови земельної ділянки, згідно з яким відстань від новобудованої літньої кухні з погребом до меж суміжної земельної ділянки становить 0,5 м ( т.1 а.с. 21).

12 липня 2013 року Бершадський міський голова видав ОСОБА_1 заборону на проведення будівельних робіт за №16, згідно якої у зв'язку з багаточисленними скаргами до міської ради та поданням прокуратури просив зупинити будівництво літньої кухні із погребом по АДРЕСА_1.

19 липня 2013 року на підставі наказу Інспекції від 12 липня 2013 року №697-ПП та на виконання резолюції першого заступника Голови Держархбудінспекції України щодо звернення гр. ОСОБА_3, ОСОБА_2 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої встановлено, що в ході будівництва порушено вимоги п. 3.25 ДБН 360-92** щодо розміщення будівлі на присадибній земельній ділянці, зокрема розміщення будівлі ближче 1 м від меж суміжної земельної ділянки, що є порушенням п. 3.25 ДБН 360-92**, висновки якої зафіксовані в акті №697-ПП.

19 липня 2013 року головним державним інспектором відділу по Східному регіону управління контролю за будівництвом об'єктів, державного ринкового нагляду №1 інспекції Держархбудконтролю у Вінницькій області Колібабчуком Г.С. за результатами позапланової перевірки видано ОСОБА_1 припис про зупинення виконання будівельних робіт та приведення будівельного паспорта на забудову та будівництво об'єкта у відповідність до ДБН 360-92** у термін до 20 жовтня 2013 року.

В подальшому за результатами позапланової перевірки, проведеної на будівництві літньої кухні з погребом по АДРЕСА_1, виявлено порушення вимог п.3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме ОСОБА_1 не виконано вимоги п. 1 припису від 19 липня 2013 року щодо зупинення виконання будівельних робіт та продовжено виконання будівельних робіт - влаштовано дах будівлі з покрівлею із азбестоцементних хвильових листів, що також було зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення від 24 вересня 2013 року та акті №927-ПП перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

У протоколі в графі пояснення особи ОСОБА_1 зазначила (мовою оригіналу): «Вимушена накрити будівлю, так як ідуть постійні дощі і червона цегла розмокає, а також я будуюсь з дозволу міської ради від 25.02.1993 року, узгодженого техпаспорта від 28.05.1993р.»

3 жовтня 2013 року на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 24 вересня 2013 року винесено постанову №1053 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. 00 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відстань від межі сусідньої земельної ділянки до підвалу під літню кухню ОСОБА_1 становить 0,5 м, що є порушенням п. 3.25 ДБН-360-92**. ОСОБА_1 не виконано вимоги припису від 19 липня 2013р., натомість продовжено виконання будівельних робіт - влаштовано дах будівлі з покрівлею із азбестоцементних хвильових листів, що зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення від 24.09.2013р. та акті №927-ПП перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (т.1 а.с. 65-66, 42). З цих підстав суд дійшов висновку, що заступником начальника інспекції ДАБК у Вінницькій області Фурдипал А.О. правомірно винесено постанову №1053 по справі про адміністративне правопорушення, визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. 00 коп. Також суд зазначив, що заборона міського голови фактично є проханням і не є актом органу чи посадової особи місцевого самоврядування обов'язковим до виконання в розумінні ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", а тому не створює жодних правових наслідків для позивача та не порушує її прав.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними і скасування припису від 19 липня 2013 року та постанови №1053 від 3 жовтня 2013 року. Натомість, вказав, що за змістом статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова не наділений повноваженнями приймати рішення про заборону на проведення будівельних робіт, у зв'язку з чим рішення №16 від 12 липня 2013 року підлягає скасуванню.

Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанції в частині відмовлених позовних вимог, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову щодо визнання протиправними і скасування постанови і припису.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що будівельні роботи виконуються на підставі та у повній відповідності з дозвільними документами, отриманими у 1993 році, в тому числі й у відповідності до плану забудови, згідно якого відстань від новобудови до суміжної земельної ділянки складає 0,5м. Законність і правомірність рішення виконавчого комітету Бершадської міської ради народних депутатів від 25 лютого 1993 року №15 про надання їй дозволу на будівництво літньої кухні було предметом судового розгляду, за наслідками якого рішення визнано законним. Відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об'єкта. Тобто, на думку позивача, суди дійшли помилково висновку, що дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий на підставі рішення №15, втратив чинність. Крім цього, оскільки такий дозвіл було отримано до набрання чинності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», то вимоги посадових осіб щодо оформлення будівельного паспорту на забудову є протиправними. Скаржник зазначає, що в межах наданих Інспекції повноважень, перевірці підлягають не затверджена у встановленому законом порядку документація, а об'єкти будівництва на предмет відповідності їх затвердженим проектним рішенням.

У запереченнях на касаційну скаргу треті особи посилаються на безпідставність доводів касаційної скарги та правильність висновків судів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на доводи касаційної скарги, яка не містить заперечень щодо судових рішень в частині задоволених позовних вимог, враховуючи, що відповідачами та третіми особами постанови судів не оскаржені, тому підстави для перегляду судових рішень в частині задоволених позовних вимог відсутні.

Перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального права в частині відмовлених позовних вимог про визнання протиправними і скасування припису від 19 липня 2013 року та постанови №1053 від 3 жовтня 2013 року, колегія суддів касаційного суду виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3.14 Державних будівельних норм України ДБН А 3.1 2-93 «Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», затверджених Наказом Мінбудархітектури України від 10.08.93 N136 та введених в дію з 01.01.94, термін дії дозволу запроваджується органами держархбудконтролю залежно від часу, необхідного для будівництва об'єкта будови або виконання окремих видів робіт та інших місцевих умов будівництва. По закінченні терміну дії дозволу забудовник (замовник) повинен продовжити його в органах держархбудконтролю в місячний строк. Якщо дозвіл на будівництво не було продовжено на протязі місяця після закінчення його терміну, він вважається таким, що втратив чинність.

Отже, суди попередніх інстанції правильно зазначили, що Дозвіл від 28 травня 1993 року втратив свою чинність 15 червня 1996 року, оскільки строк його дії позивачем продовжено не було, а будівництво об'єкта (літньої кухні та погребу) позивачем не здійснювалося.

Посилання позивача на пункт 8 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038) є безпідставним, оскільки він стосується дозволів, які були чинні на момент набрання чинності Законом, проте не відновлює дію тих, які вже втратили свою чинність.

Отже, доводи скаржника про неправомірність вимог щодо оформлення будівельного паспорта на забудову є безпідставними, оскільки будівництво було розпочато у 2013 році, відповідно, під час дії Закону №3038.

Відповідно до ст. 41 Закону №3038 державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до абзацу 14 частини першої наведеної статті, підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Згідно з п.3.25 Державними будівельними нормами "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" ДБН 360-92**, затверджених Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Пунктом 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 р. №553 (далі - Порядок №553), передбачено, що посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема: складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (пп. 2-3 п.11 Порядку №553).

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (п.17 Порядку №553).

Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Припис підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку (п. 19 Порядку №553).

Так перевіряючими було проведено позапланову перевірку на підставі звернення фізичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства, за результатами якої встановлено порушення вимог п. 3.25 ДБН 360-92** щодо розміщення будівлі на присадибній земельній ділянці, зокрема розміщення будівлі ближче 1 м від межі земельної ділянки. У зв'язку з цим винесено припис, яким повідомлено позивача про негайне зупинення будівельних робіт та приведення будівельного паспорта на забудову та будівництво об'єкта у відповідність до ДБН 360-92** у термін до 20.10.2013р.

З огляду на встановлені судами обставини справи, які не спростовані доводами касаційної скарги, позивачем здійснюється будівництво об'єкта на відстані 0,5м. до суміжної земельної ділянки, у зв'язку з чим Інспекцією правомірно винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконується без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ст.188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У зв'язку з невиконанням припису та продовженням позивачем проведення будівельних робіт, її притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу, що відповідає вимогам законодавства та повноваженням Інспекції.

Посилання позивача на те, що припис не було виконано з поважних причин: погодні умови та необхідність часу для отримання будівельного паспорта, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки законна письмова вимога Головного інспектора будівельного нагляду винесена в процесі здійснення державного архітектурно-будівельного контролю є обов'язковою до виконання, і виключень, за яких такі вимоги можуть не виконуватися, законодавство не визначає. Натомість, закріплено, що за невиконання письмових вимог головних інспекторів будівельного нагляду посадові особи об'єктів нагляду несуть відповідальність відповідно до закону (ст.41-1 Закону №3038).

Посилання позивача на те, що будівництво здійснюється відповідно до плану, затвердженого у 1993 році та письмової заяви власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_6 про надання згоди на будівництво літньої кухні з погребом на відстані менше ніж 1 м до її ділянки, є безпідставними, оскільки, як вже було зазначено, дозвіл на виконання будівельних робіт відповідно до плану втратив чинність у червні 1996 року.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2015 року у справі №802/4402/13-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду