ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.09.2018 м. Ужгород Справа № 907/283/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус Проперті», м. Київ до ТОВ «ОСОБА_1 ЕНЕРДЖИ», смт. Воловець Закарпатської області, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород та до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м. Ужгород про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі зміною цільового призначення» №101-сг від 18.01.2018; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №20/57-18-ДО від 31.01.2018 кадастровий номер 2124080300:11:001:0020, посвідченого 05.02.2018 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, номер запису про право 24724337; визнання недійсним договору про приєднання до електричних мереж, укладеного між ТОВ «ОСОБА_1 ЕНЕРДЖИ» та ОСОБА_3 підприємством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» та Технічні умови приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж електроустановок, що є додатком до цього договору; зобов’язання приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 скасувати державну реєстрацію права оренди землі зареєстрованого 05.02.2018 за реєстраційним номером 24724337 (позовні вимоги викладені з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог),

За участю представників:

Від позивача - ОСОБА_4 – представник за довіреністю від 10.01.2018

Від відповідача 1 – ОСОБА_5 – представник за довіреністю від 16.05.2018; ОСОБА_6 – представник за довіреністю від 16.05.2018

Від відповідача 2 – ОСОБА_7, представник за довіреністю № 31-7-0.72-41/2-18 від 03.01.2018

Від відповідача 3 – не з’явився

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі зміною цільового призначення»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 2124080300:11:001:0020, посвідченого 05.02.2018 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, номер запису про право 24724337; визнання недійсним договору про приєднання до електричних мереж, укладеного між ТОВ «ОСОБА_1 ЕНЕРДЖИ» та ОСОБА_3 підприємством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» та Технічні умови приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж електроустановок, що є додатком до цього договору; зобов’язання приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 скасувати державну реєстрацію права оренди землі зареєстрованого 05.02.2018 за реєстраційним номером 24724337, посилаючись на порушення відповідачами вимог ст.ст. 6, 11, 215 Цивільного кодексу України та ст.ст. 122, 186 Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 16.04.18 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків.

03.05.18 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2018 у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судом було відкрито загальне позовне провадження та призначено дату підготовчого засідання на 23.05.2018.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.05.2018 відкладено підготовче засідання на 26.06.2018.

Проте, судове засідання 26.06.2018 не відбулося, у зв’язку з перебуванням головуючого судді Ремецькі О.Ф. у відпустці, згідно з наказом голови Господарського суду Закарпатської області від 23.06.18 року №02.4-08/21-к.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 18.07.2018.

Ухвалою суду від 18.07.2018 підготовче засідання відкладено на 01.08.2018.

Ухвалою суду від 01.08.2018 підготовче засідання відкладено на 07.08.2018. На день підготовчого засідання позивачем заявлені позовні вимоги підтримано, разом з тим, подано заяву про зміну підстав позову, яка по своїй суті є додатковими письмовими обґрунтуваннями до позовної заяви, з огляду на що представником позивача подано письмову заяву.

Ухвалою суду від 07.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.08.2018.

На день судового засідання позивачем подано суду клопотання у порядку вимог ст. 81 ГПК України про витребування доказів та заяву про зупинення провадження у справі у порядку вимог п. 5 ст. 227 ГПК України.

Представниками відповідача 1 заперечено стосовно наявності підстав для задоволення судом поданих позивачем клопотання та заяви з мотивів, наведених у засіданні суду.

За результатами судового засідання 28.08.2018 судом постановлено протокольну ухвалу про повернення клопотання про витребування доказів без розгляду з огляду на таке.

Статтею 194 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

При цьому, імперативною нормою ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Частиною 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Зважаючи на те, що позивач письмово не повідомляв суд на виконання приписів ч. 4 ст. 80 ГПК України про неможливість подати пояснення з доданими до них документами у встановлений законом строк, керуючись ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду клопотання позивача від 28.08.18. б/н.

Окрім того, подаючи клопотання про витребування доказів, заявником не зазначаються підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа. Жодних підстав того, що вказані докази перебувають або можуть перебувати у Відділу Держгеокадастру у Свалявському районі та ОСОБА_8 позивачем не наведено.

Відповідно до ч2 ст. 216 ГПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

У засіданні суду 28.08.2018 за згодою представників сторін у відповідності до вимог ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 18.09.2018 для надання сторонам можливості подати суду письмово викладені позиції по суті поданої позивачем заяви про зупинення провадження у справі.

За результатами судового засідання 18.08.2018 судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача щодо зупинення провадження у справі з огляду на таке.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення

Так, предметом розгляду справи №306/1407/18 є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, право власності на яку належить ТОВ «Таурус Проперті».

Проте, розгляд зазначеної справи №306/1407/18 не перешкоджає розгляду справи №907/283/18 та зібрані в матеріалах справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а тому в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі судом відмовлено.

Позивач просить суд заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та поданому суду додатковому пояснення по суті спору, посилаючись на їх обгрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, вказує на те, що згідно з матеріалами викопіювання з детального плану території за межами сіл Березники, Дусино, Неліпино та Тибава Свалявського району Закарпатської області з метою оформлення земельних ділянок для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об’єктів енергогенеруючих підприємств, організацій та установ (для розміщення вітрової електростанції з необхідною інфраструктурою), у відповідності до схеми місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 за матеріалами Державного земельного кадастру, порівнявши з даними публічної кадастрової карти України, можна дійти висновку про те, що санітарно-захисна зона земельної ділянки, наданої в користування ТОВ «ОСОБА_1 НІІЕРДЖИ» поширюється на земельну ділянку, власником якої є ТОВ «Таурус Проперті». На підтвердження вищезазначеного ТОВ «Таурус Продерті» надає в якості додатків вище перелічені документи.

Враховуючи те, що санітарно-захисна зона земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 та цільовим призначенням - для розміщення будівництва та експлуатації та обслуговування будівель і споруд об’єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій поширюється на сусідню земельну ділянку з кадастровим номером 2124080300:11:001:0014, власником якої є ТОВ «Таурус Проперті», це унеможливлює використання Позивачем землі за її цільовим призначенням, а саме вирощування сільськогосподарських культур.

Таким чином, надавши в оренду ТОВ «ОСОБА_1 ЕНЕРДЖИ» земельну ділянку для розміщення будівництва та експлуатації та обслуговування будівель і споруд об’єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, охоронна захисна зона якої поширюється на сусідню земельну ділянку, що перебуває у власності ТОВ «Таурус Проперті», відповідач 1 та відповідач 2 обмежили та порушили права ТОВ «Таурус Проперті» на використання землі за її цільовим призначенням, як законного власника земельної ділянки, право власності та право користування якою є неоспорюваним та невідміненим та було набуто ще у 2014 році.

Також позивач зазначає, що порушення вищезазначених норм права під час видання Наказу про затвердження проекту землеустрою, а також наступна передача земельної ділянки Відповідачу 1 в оренду є підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.02.2018 року, укладеного між ГОВ «ОСОБА_1 ЕНЕРДЖИ» та Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області.

Враховуючи те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області було затверджено проект землеустрою, який підготовлено з порушенням норм діючого законодавства та враховуючи, що Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області було перевищено повноваження під час видачі Наказу «Про затвердженім проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі зміною цільового призначення», його має бути визнано недійсним. А, зважаючи на те, що даний Наказі став підставою для укладення відповідного договору оренди землі, його також має бути визнано недійсним.

З метою реалізації ТОВ «ОСОБА_1 ЕНЕРДЖИ» свого проекту та початку запланованої діяльності, було укладено договір про приєднання до електричних мереж з ОСОБА_3 підприємством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», далі - ДП «НЕК «Укренерго», згідно з умовами якого ДП «НЕК «Укренерго» має здійснити підключення об’єкта Відповідача 1 до власних електричних мереж. Крім того, невід’ємним додатком до договору про приєднання до електричних мереж є Технічні умови приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж електроустановок.

Відповідно до п. 1.3 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 17.01.2013 року № 32, для отримання проекту договору про приєднання замовник звертається до електропередавальної організації за місцем розташування його електроустановок із заявою про приєднання електроустановки певної потужності. До заяви про приєднання електроустановки певної потужності додаються копія документа, який підтверджує право власності чи користування цим об'єктом або* за відсутності об'єкта, право власності чи користування земельною ділянкою.

Враховуючи те, що документом, який підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою є оспорюваний договір оренди земельної ділянки, який порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, останній вважає такою обгрунтованою вимогу про визнання недійсним договору про приєднання до електричних мереж, укладеного між ТОВ «ОСОБА_1 ЕНЕРДЖИ» та ОСОБА_3 підприємством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» та Технічні умови приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж електроустановок, що є додатком до цього договору.

Відповідач 1 заперечує по суті заявлених позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов та додатково поданому суду письмовому поясненні посилаючись на їх обгрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, просить суд взяти до уваги те, що як вбачається з публічної кадастрової карти та витягів з Державного земельного кадастру, земельні ділянки кадастровий номер 2124080300:11:001:0020, перебуває в користуванні відповідача, та кадастровий номер 14080300:11:001:0014, що є власністю позивача, не примикають до загальної межі, тобто не є суміжними.

Відповідно до відповіді ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 31.05.2018 року № 21-7-0.2-4229/2-18 земельна ділянка з кадастровим номером 2124080300:11:001:0014, площею 2,0000 га, розташована за межами села Березники Свалявського району Закарпатської області. Цільове призначення земельної ділянки – для ведення особистого селянського господарства (01.03). Форма власності - приватна, землевласник - товариство з обмеженою відповідальністю “Таурус Проперті”. Зазначена земельна ділянка примикає до загальної межі району, але не є суміжною із земельною ланкою з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020. Земельна ділянка з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020, площею 0,9993 га, розташована за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області. Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (14.01). Форма власності - державна. Землекористувач - товариство з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 Енерджи”. Зазначена земельна ділянка не примикає до загальної межі району і не є суміжною із земельною ділянкою з кадастровим номером 2124080300:11:001:0014.

Відтак, при закріпленні межовими знаками меж земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 в натурі у землевпорядника не було обов’язку повідомляти позивача про дату та час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі.

У свою чергу, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення ТОВ «ОСОБА_1 Енерджи» в повній мірі відповідає вимогам встановленим Законом України «Про землеустрій» та іншим нормативно-правовим актам в сфері землеустрою, в тому числі Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 у №376.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою від 14.06.2018 року № 11684/18-41, за результатах дослідження копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення ТОВ «ОСОБА_1 Енерджи» із земель сільськогосподарського призначення державної власності для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об’єкт енергоутворюючих підприємств, установ і організацій, розташованої за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 18.01.2018 року № 101-сг, невідповідностей вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на дату ствердження вказаного проекту землеустрою, не виявлено.

Також відповідач 1 зазначає, що повноваження щодо надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності у власність або користування, в тому числі зі зміною цільового призначення, є виключною в компетенцією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і її територіальних органів, тому Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області діяло в межах повноважень наданих законом. Дана позиція також підтверджується відповіддю Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.05.2018 року № 29-28-0.13-5093/2-18.

Стверджує, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що санітарно-захисна зона земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 та цільовим призначенням для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об’єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій, поширюється на сусідню земельну ділянку з кадастровим номером 2124080300:11:001:0014, власником якої є позивач.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» розміри охоронних та санітарно-захисних зон об'єктів енергетики залежно від їх конструкції та напруги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Межі охоронних та санітарно-захисних зон об'єктів енергетики зазначаються в містобудівній документації, документації із землеустрою та кадастрових планах. Розмір охоронних та санітарно-захисних зон уздовж повітряних ліній електропередачі визначається паралельними прямими по обидва боки ліній від крайніх проводів на відстані від 2,0 до 40,0 метра залежно від напруги. Розмір охоронних зон уздовж підземних кабельних ліній електропередачі визначається паралельними прямими по обидва боки ліній від крайніх кабелів на відстані від 0,6 до 1,0 метра. Розмір охоронних зон уздовж переходів повітряних ліній електропередачі через судноплавні водні об'єкти та підводних кабельних ліній електропередачі визначається паралельними прямими по обидва боки лінії від крайніх проводів та кабелів на відстані 100,0 метра. Розмір охоронних зон магістральних теплових мереж визначається паралельними прямими по обидва боки від крайніх елементів трубопроводів та навколо інших об'єктів магістральної тепломережі на відстані від 3,0 до 5,0 метра.

Однак, відповідач 1 звертає увагу, що земельна ділянка із кадастровими номером 114080300:11:001:0020 розташована за межами населених пунктів, а тому під час значення порядку їх використання не можуть застосовуватися Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства я рони здоров'я України від 19.06.1996 № 173 (зареєстровано в Міністерстві юстиції таїни 24 липня 1996 р. за № 379/1404), оскільки вони регулюють питання планування к забудови виключно в межах населених пунктів.

Крім того, земельна ділянка із кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 дана для розміщення будівництва та експлуатації та обслуговування будівель і споруд об’єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (код 14.01), а не розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної та теплової енергії (код 14.02), та на ній не планується розміщення повітряних ліній електропередач, а тому навколо неї не можуть встановлюватися обмеження у використанні земель, передбачені для об'єктів передачі електричної енергії (ліній електропередачі).

При цьому, нормативно-правовими актами у даний час не встановлені чіткі розміри санітарно-захисних зон для вітрових електричних станцій і підстанцій, а тому, відповідно до статті 21 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» такі обмеження можуть встановлюватися лише на території, на якій напруга електричного поля доведено перевищуватиме допустимі норми.

Також відповідач 1 заперечує обгрунтованість доводів позивача щодо вимоги про зобов’язання приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 скасувати державну реєстрацію права оренди землі зареєстрованого 05.02.2018 за реєстраційним номером 24724337 з огляду на те, що запис про державну реєстрацію права оренди скасовується державним реєстратором (в даному випадку нотаріусом) в позасудовому порядку на підставі рішення суду про визнання недійсним договору оренди.

За відсутності звернення позивача до державного реєстратора – нотаріуса із заявою про скасування запису про державну реєстрації та подання відповідних документів, вимога про зобов’язання нотаріуса вчинити дії є передчасною.

З огляду на вищенаведене, відповідач 1 стверджує, що позивачем не доведено, в чому полягає порушення його прав оспорюваним у даній справі договором оренди земельної ділянки кадастровий номер 2124080300:11:001:0020 та наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 18.01.2018 року № 101-сг.

Що стосується посилання позивача на те, що на земельну ділянку позивача поширюється санітарно-охоронна зона земельної ділянки кадастровий номер 2124080300:11:001:0020, що перешкоджає позивачу використовувати належну йому земельну ділянку за цільовим призначенням. тобто для вирощування сільськогосподарських культур, то, по-перше, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження існування санітарно-охоронної зони і її поширення на земельну ділянку позивача. По-друге, земельна ділянка позивача, кадастровий номер 2124080300:11:001:0014 має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель — 01.03).

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» ведення особистого селянського господарства має на меті виробництво сільськогосподарської продукції для задоволення потреб громадянина - власника земельної ділянки та осіб, які перебувають з ним у сімейних чи родинних відносинах, у вирощуваній сільськогосподарській продукції, а також у реалізації надлишків такої продукції на ринку.

У даному випадку позивач не є фізичною особою у контексті вищеназваного закону і не використовує земельну ділянку кадастровий номер 2124080300:11:001:0014 за цільовим призначенням.

Відповідач 2 також заперечує по суті заявлених позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у поданому відзиві на позов, посилаючись на його обгрунтованість наявними у справі матеріалами. Зазначає, що на замовлення ТОВ «ОСОБА_1 ЕНЕРДЖИ» на підставі Договору з ТОВ “ЦЕНТР ПРОЕКТІВ” розроблено проект землеустрою щодо підведення земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення. Форма власності земельної ділянки - державна. Земельна ділянка вільна від забудови,

обмежень (обтяжень) та сервітутів. Земельна ділянка, відведена в оренду ТОВ

«ОСОБА_1 ЕНЕРДЖИ», надається за рахунок земель, які згідно

державної статистичної звітності з кількісного обліку земель по формі 6-зем

станом на 01.01.2016, класифікація угідь земельної ділянки: 13 - гірські

пасовища (полонини) (довідка Відділу у Свалявському районі Головного

управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 03.08.2017 №32-7-0.26-

91/171-17). Земельна ділянка має загальну площу 1,0000 га, яка відводиться в оренду

із зміною цільового призначення за рахунок земель державної власності

сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території

Березниківськоїї сільської ради Свалявського району Закарпатської області і

межує з землями державної власності.

Як вбачаються з Публічної кадастрової карти, земельні ділянки з

кадастровими номерами 2124080300:11:001:0020 та 2124080300:11:001:0014 не мають суміжної межі та спільних поворотних точок.

Оскільки дані земельні ділянки не є суміжними, підстави для здійснення

закріплення меж земельної ділянки з кадастровим номером

1124080300:11:001:0020 межовими знаками в натурі (на місцевості) в

присутності власника земельної ділянки з кадастровим номером

2124080300:11:001:0014 відсутні.

На думку Позивача, санітарно-захисна зона земельної ділянки з

кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 поширюється і на сусідню

земельну ділянку з кадастровим номером 2124080300:11:001:0014, що

унеможливлює її використання Позивачем за цільовим призначенням, а саме

вирощування сільськогосподарських культур.

Такий висновок Позивача також не відповідає фактичним обставинам

справи. Цільове призначення належної ТОВ “ТАУРУС ПРОПЕРТІ” земельної

ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0014 - 01.03, тобто для

ведення особистого селянського господарства. Тип угідь - пасовища.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про особисте селянське

господарство” така господарська діяльність може здійснюватися виключно

фізичними особами. Таким чином, в силу викладеного вище Позивач не може здійснювати на вказаній земельній ділянці свою господарську діяльність відповідно до її цільового призначення, перешкоди у якій нібито створені санітарно-захисними зонами спірної

земельної ділянки.

Поряд з цим, відсутні докази про те, що ТОВ “ТАУРУС ПРОПЕРТІ” є

сільськогосподарським підприємством у розумінні законодавства України, має

відповідні коди Класифікації видів економічної діяльності та здійснює

сільськогосподарську діяльність.

Відтак, враховуючи цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0014, відсутність на ній жодних об’єктів, того, що ділянка не призначена для розміщення житлових об’єктів, об’єктів соціальної інфраструктури та інших об’єктів, пов’язаних з постійним перебуванням людей, підстав для встановлення санітарно-захисних зон немає.

Відповідач 3 у поданому суду відзиві на позов вказує на безпідставність вимоги про зобов’язання приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 скасувати державну реєстрацію права оренди землі зареєстрованого 05.02.2018 за реєстраційним номером 24724337 з огляду на доводи, викладені у ньому.

Зазначає, що порядок внесення до Державного реєстру прав записів про скасування державної реєстрації прав врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Відповідно до ч. 2 ст. 26, п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 вказаного Закону підставами для внесення запису про скасування державної реєстрації прав є: скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; скасування рішення про державну реєстрацію прав на підставі рішення Міністерства юстиції України та його територіальних органів, прийнятого за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації прав.

Оскільки на даний час договір оренди земельної ділянки кадастровий номер

2124080300:11:001:0020, посвідчений 05.02.2018 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, номер запису про право 24724337, є дійсним, підстави для скасування державної реєстрації права оренди землі - відсутні.

Виключно за наявності визначених Законом підстав та відповідного звернення

заінтересованої особи приватним нотаріус вносить до Державного реєстру прав запис про

скасування державної реєстрації права.

Також вказує, що позивачем не доведено наявності спору з приватним нотаріусом з приводу скасування державної реєстрації речового права (зокрема, відмови нотаріуса зробити це в добровільному порядку), а тому вимога про зобов'язання нотаріуса скасувати державну реєстрацію є передчасною і у її задоволенні слід відмовити також з цих підстав.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.18. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів 1 та 2 не визнали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просили суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач 3 у судове засідання не з’явився, разом з тим, у поданому суду запереченні вказує на безпідставність заявлених позовних вимог.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.09.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 26.07.2017 року № 2444-сг надано ТОВ «ОСОБА_1 Енерджи» дозвіл на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення, орієнтовною площею 1,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об’єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель - 14.01), розташованої за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області.

На підставі Наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 26.07.2017 року № 2444-сг, за клопотанням ТОВ «ОСОБА_1 Енерджи» від 02.08.2017 року вих. №02/08-05, ТОВ «Центр проектів» був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення ТОВ «ОСОБА_1 Енерджи».

Наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 18.01.2018 року № 101-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі міною цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення ТОВ «ОСОБА_1 Енерджи» для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій, що знаходиться за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області. Передано в оренду зі зміною цільового призначення ТОВ «ОСОБА_1 Енерджи» на строк 25 років земельну ділянку площею 0,9993 га, кадастровий .мер 2124080300:11:001:0020, для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об’єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій, (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель - 14.01), яка знаходиться за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області.

На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 18.01.2018 року №101-сг, 31.01.2018 року між ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та ТОВ «ОСОБА_1 Енерджи» укладено договір оренди землі № 20/57-18-ДО, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка площею 0,9993 га, кадастровий номер 2124080300:11:001:0020 для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об’єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій, (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель - 14.01), яка знаходиться за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Таурус Проперті» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий номер 532, було набуто право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 2124080300:11:001:0014, площею 2 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с/рада Березниківська.

Із інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку розміщеної на сайті Публічної кадастрової карти України Товариству з обмеженою відповідальністю «Таурус Проперті» (надалі позивач або ТОВ «Таурус Проперті») стало відомо, що Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області (надалі відповідач 2) передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ЕНЕРДЖИ» (надалі відповідач 1) земельну ділянку з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020, площею 0,9993 га, із цільовим призначенням - для розміщення будівництва та експлуатації та обслуговування будівель і споруд об’єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с/рада Березниківська та межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 2124080300:11:001:0014, що належить ТОВ «Таурус Проперті».

У відповідності до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, розміщеної на сайті Публічної кадастрової карти України, право оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 2124080300:11:001:0020зареєстровано в реєстрі державної реєстрації прав 05.02.2018 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, номер запису про право 24724337

Позивач зазначає про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з прийняттям оскаржуваного наказу, договору оренди земельної ділянки та його посвідчення з підстав перевищення ГУ Держгеокадастр у Закарпатській області наданих йому законом повноважень, неможливістю використання належної на праві власності земельної ділянки за цільовим призначенням, поширення на таку санітарно-охоронної зони.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відтак, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право.

В обгрунтування своєї позиції позивач вказує на те, що розроблення проекту землеустрою відбулось з порушенням п. 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 18.05.2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686, а саме, здійснено закріплення меж земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 межовими знаками в натурі (на місцевості) за відсутності власника суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0014.

Дані позиція Позивача є помилковою, виходячи з наступного.

Вимоги п. 3.12 Інструкції зобов’язують здійснювати закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції межа земельної ділянки – сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Згідно п. 3 Збірника укрупнених показників вартості відтворення функціональних об'єктів-аналогів для оцінки малоповерхових будинків, будівель та споруд, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 23.12.2004 року № 2929/277, суміжними вважаються земельні ділянки, які безпосередньо примикають до загальної межі.

Однак, як вбачається з Публічної кадастрової карти, а також з Державного земельного кадастру, земельні ділянки з кадастровими номерами 2124080300:11:001:0020, що перебуває у користуванні Відповідача - 1, та 2124080300:11:001:0014, яка є власністю Позивача, не примикають до загальної межі, тобто не є суміжними.

Вказані обставини підтверджуються також листом ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області від 31.05.2018 року № 21-7-0.2-4229/2-18 та висновком спеціаліста ОСОБА_10, які наявні у матеріалах справи.

Відтак, при закріпленні межовими знаками меж земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 в натурі у землевпорядника не було обов’язку повідомляти Позивача про дату та час проведення робіт із закріплення межовими знаками земельної ділянки в натурі.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою від 14.06.2018 року № 11684/18-41, замовленому Відповідачем - 1 в порядку ст. 101 ГПК України у Київському НДІСЕ, за результатами дослідження копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення ТОВ «ОСОБА_1 ЕНЕРДЖИ» із земель сільськогосподарського призначення державної власності для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об’єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій, розташованої за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, затвердженого наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 18.01.2018 року №101-сг, не виявлено невідповідностей вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на дату затвердження вказаного проекту землеустрою.

Оскільки дані земельні ділянки не є суміжними, підстави для здійснення закріплення меж земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 межовими знаками в натурі (на місцевості) в присутності власника земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0014 відсутні.

Також позивач вважає, що Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області перевищено повноваження під час надання земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 в оренду, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України Відповідач – 2 наділений повноваженнями розпоряджатись землями одного цільового призначення, а саме, сільськогосподарського призначення, а вказана земельна ділянка була надана в оренду ТОВ «ОСОБА_1 ЕНЕРДЖИ» для розміщення будівництва та експлуатації та обслуговування будівель і споруд об’єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.

Однак, дана позиція ТОВ «ТАУРУС ПРОПЕРТІ» є помилковою з огляду на те, що відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно ч. 2 ст. 20 ЗК України Держгеокадастр та його територіальні органи наділені в межах компетенції, визначеної ч. 4 ст. 122 ЗК України повноваженнями зміни цільового призначення земельних ділянок.

Відповідно до підпунктом 31 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 15.01.2015 року, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, встановлених Земельним кодексом України безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Як визначено Положенням про ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016 року, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Закарпатської області.

У даному випадку і передача землі в оренду, і зміна її цільового призначення відбулись одночасно на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області.

На правомірність надання ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області спірної земельної ділянки в оренду звернуто увагу у п. 6.4 Висновку спеціаліста щодо організаційно-правового механізму надання земельної ділянки державної власності у користування від 15.05.2018 року, а також листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.05.2018 року № 29-28-0.13-5093/2-18, та окрім того така позиція підтверджена висновком експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою від 14.06.2018 року.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати перевищенням повноважень з боку Відповідача – 2 під час надання в оренду вищевказаної земельної ділянки.

Також позивач вказує на те, що санітарно-захисна зона земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 поширюється і на сусідню земельну ділянку з кадастровим номером 2124080300:11:001:0014, що, відповідно до ст. 24 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів», яка регламентує розмір охоронних та санітарно-захисних зон уздовж повітряних ліній електропередач, а також п.5.10 ОСОБА_3 санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених Наказом МОЗ України № 173 від 19.06.1996 року, унеможливлює її використання Позивачем за цільовим призначенням, а саме вирощування сільськогосподарських культур.

Позивачем, в порушення загальних засад доказування, не надано жодного доказу на підтвердження вищевказаної обставини, а тому така є припущенням.

Крім цього, як визначено ч.ч. 1, 2 ст. 114 ЗК України, санітарно-захисні зони створюються навколо об’єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об’єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об’єктів, об’єктів соціальної інфраструктури та інших об’єктів, пов’язаних з постійним перебуванням людей.

Відповідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» санітарно-захисна зона об’єктів енергетики встановлюється для захисту населення від шкідливого впливу електричних полів, спричиненого певною їх напругою.

Також позивачем не доведено передачу земельної ділянки відповідачу 1 у користування з порушенням вимог п. 5.10 ОСОБА_3 санітарних правил планування та забудови населених пунктів, оскільки згідно вказаної норми не допускається використання для вирощування сільськогосподарських культур, пасовищ для худоби земель санітарно-охоронної зони підприємств, що забруднюють навколишнє середовище високотоксичними речовинами та речовинами, що мають віддалену дію.

При цьому, вітрова електростанція до таких підприємств не відноситься, що не спростовано позивачем.

Як зазначено у п. 6.5 Висновку спеціаліста ОСОБА_10 щодо організаційно-правового механізму надання земельної ділянки державної власності у користування від 15.05.2018 року, навколо належної Відповідачу – 1 земельної ділянки через її особливе цільове призначення не можуть встановлюватись обмеження (санітарно-захисні зони), передбачені для об’єктів передачі електричної енергії (ліній електропередач), та, окрім того, санітарно-захисні зони можуть встановлюватись лише на території, на якій напруга електричного поля перевищує допустимі норми, що Позивачем не доведено.

Окрім того, позивачем не надано доказів того, що ним на належній йому земельній ділянці ведеться діяльність, для охорони якої згідно із вказаними позивачем ОСОБА_3 санітарними правилами планування та забудови населених пунктів встановлюється санітарно-охоронна зона. Також ним не доведено і того факту, що на земельній ділянці, орендованій відповідачем-1 вчиняються будівельні роботи чи інша діяльність, яка порушує або може порушити права чи законні інтереси позивача.

Не підтверджується позиція позивача і матеріалами санітарно-епідеміологічної експертизи проектів будівництва сучасних вітряних електростанцій, що проводились ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзєєва НАМН України».

Відтак, суд приходить до висновку про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 розташована за межами населених пунктів, а тому в даному випадку не підлягають застосуванню Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені Наказом МОЗ України № 173 від 19.06.1996 року; по-друге, на ній не планується розміщення повітряних ліній електропередач і, відповідно, передбачені законом обмеження для таких об’єктів також не застосовуються; по-третє, законодавство України на даний момент не містить жодних норм, які б передбачали порядок встановлення та розміри санітарно-охоронних зон за обставин, які досліджуються у даному спорі, а наявні у матеріалах справи документи містять лише рекомендаційні покликання на розмір санітарно-охоронних зон, по-четверте, жодними належними та допустимими доказами Позивачем не доведено наявності санітарно-захисної зони, її меж та розміру накладення на належну йому земельну ділянку, а також гіпотетичне перевищення допустимих норм напруги електричного поля після введення об’єкту в експлуатацію.

Також позивач просить визнати недійсним договір про приєднання до електричних мереж, укладений між ТОВ «ОСОБА_1 ЕНЕРДЖИ» та ДП «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» та технічних умови приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж електроустановок, що є додатком до цього договору у зв’язку з тим, що для укладення такого Відповідач – 1 подав договір оренди землі, вимога про визнання недійсного якого заявлена у даній справі.

Відповідно до вимог ст. ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки судом не встановлено підстав для визнання договору оренди землі недійсним, а обставин, з якими закон пов’язує недійсність правочину у зв’язку з його нікчемністю Позивач не наводить, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки №20/57-18-ДО від 31.01.2018 кадастровий номер 2124080300:11:001:0020, посвідченого 05.02.2018 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, номер запису про право 24724337 недійсним.

Окрім того, Позивачем не конкретизовано які саме норми закону порушено договором про приєднання та технічними умовами, що є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині.

Позивачем також заявлено вимогу про зобов’язання приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 скасувати державну реєстрацію права оренди землі, зареєстровану 05.02.2018 року за реєстраційним номером 24724337. Аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідачів з цього приводу суд констатує наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Суд зазначає, що спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 4 ГПК України. При цьому, нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Отже, виходячи з положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, такі справи повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, оскільки співвідповідачем у позовній заяві зазначено приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, тобто фізичну особу без статусу суб'єкта підприємницької діяльності, то наведене виключає можливість розгляду даної справи господарським судом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 3 вказаної статті, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що провадження в частині поданого позивачем позову в частині заявлених вимог до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 саме, як до фізичної особи підлягають закриттю, з огляду на те, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У справі "Кудла проти Польщі" Європейський суд з прав людини ухвалив рішення, де зазначив, що обсяг зобов'язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, змінюється в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути "ефективним" як на практиці, так і за законом. Такий спосіб має бути достатньою мірою гарантовано не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

Так, частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

В той час, статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, зважаючи на те, що мотивація позивачем його порушеного права полягала в неможливості використання власної земельної ділянки за її цільовим призначенням через порушення чинного законодавства при передачі іншої земельної ділянки відповідачем 1 відповідачу 2 не підтверджується наявними у справі матеріалами, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі зміною цільового призначення» №101-сг від 18.01.2018; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №20/57-18-ДО від 31.01.2018 кадастровий номер 2124080300:11:001:0020, посвідченого 05.02.2018 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, номер запису про право 24724337; визнання недійсним договору про приєднання до електричних мереж, укладеного між ТОВ «ОСОБА_1 ЕНЕРДЖИ» та ОСОБА_3 підприємством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» та Технічні умови приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж електроустановок, що є додатком до цього договору відмовити.

Провадження у справі в частині позовних вимог про зобов’язання приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 скасувати державну реєстрацію права оренди землі зареєстрованого 05.02.2018 за реєстраційним номером 24724337 закрити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 02.10.2018.

Суддя О.Ф. Ремецькі