521/7248/18

2/0198/203/18

28.09.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2018 року Юр»ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., представника відповідача Сметанюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Юр»ївка, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» м. Київ про захист прав споживача шляхом визнання договору про надання послуг не дійсним, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, в редакції від 02.07.2018 року (ас. 46-51), про захист прав споживача шляхом визнання договору про надання послуг недійсним та стягнення коштів.

В обгрунтування заявлених вимог позивачка зазначала, що 05.01.2018 року між нею та відповідачем по справі було укладено договір № 731971 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі, з метою придбання легкового автомобіля Cherry Tiggo 2, вартістю 372 640 грв.. На виконання умов зазначеного договору позивачка сплатила відповідачу ряд грошових внесків, однак автомобіль так і не був нею отриманий.

Позивачка вважає, що зазначений договір не відповідає вимогам ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якими забороняється здійснення нечесної підприємницької практики, що вводить в оману, зокрема утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем та включення у договір несправедливих умов, які, всупереч принципу добросовісності цивільних відносин, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача.

Так, позивачка вказувала, що статтею 12 оспорюваного договору, яка передбачає порядок розірвання договору та повернення коштів, порушуються її права споживача, оскільки умови реалізації права на односторонню відмову від договору протягом 14 календарних днів з дати підписання договору та повернення учаснику всієї суми коштів, сплачених за договором про адміністрування (п. 12.1.5 договору), є нездійсненними, так як на протязі 14 днів з дня підписання договору не можливо встановити його несправедливі умови, що, в свою чергу, надає можливість виконавцю не повертати в повному обсязі кошти, сплачені споживачем, у разі відмови останнього виконати договір. Підписання позивачкою оспорюваного договору, як зазначає остання, було фактично здійснено нею в зв'язку з введенням її в оману, шляхом «замилювання очей» вигідними умовами та захмарними перспективами, які очікують її після підписання договору.

Посилаючись на ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 175 ЦПК України, ст. 1212 ЦК України позивачка просила визнати договір № 731971, укладений між нею та відповідачем ТОВ «Авто Просто» 05.01.2018 року - недійсним, внаслідок здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики та як такий, що містить несправедливі умови, стягнувши з відповідача по справі на її користь в рахунок сплачених за договором платежів 135 762, 07 грв., з яких 17 886, 07 грв. - за послуги адміністрування, 103 050, 00 грв. - авансовий внесок, 9 279, 76 грв. - сума всіх періодичних платежів, 4 621, 33 грв. - загальна сума щомісячної винагороди, 924, 26 грв. - ПДВ на щомісячну винагороду.

В судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином (ас. 181), при цьому в матеріалах справи міститься клопотання останньої про розгляд справи за її відсутності, в якому позивачкою зазначено про підтримання заявлених позовних вимог у повному обсязі (ас. 138).

Представник відповідача по справі Сметанюк І.М., який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідно до ухвали суду від 10.09.2018 року (ас. 174-175), в судовому засіданні позовні вимоги повністю не визнав, надавши як суду так і, в свою чергу, направивши на адресу позивачки, відзив на позовну заяву з викладеними в ньому запереченнями проти позову (ас. 107-112, 123).

В ході розгляду справи судом вчинено наступні процесуальні дії:

- 15.06.2018 року позовна заява залишена без руху (ас. 40-41);

- 09.07.2018 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та її розгляд за правилами загального позовного провадження (ас. 82-83);

- 27.07.2018 року постановлено ухвалу про повернення без розгляду клопотання представника відповідача Сметанюк І.М. щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції (ас. 99-100);

- 31.07.2018 року постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання (ас. 103);

- 20.08.2018 року постановлено ухвалу про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції (ас. 142-143);

- 28.08.2018 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (ас. 149-151);

- 07.09.2018 року постановлено ухвалу про відкладення судового засідання (ас. 170);

- 10.09.2018 року постановлено ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (ас. 174-175).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За викладених вище обставин, суд знаходить можливим розглянути дану справу у відсутності не з'явившогося позивача по справі, враховуючи наявне в матеріалах справи клопотання останнього про розгляд справи за його відсутності, проти чого представник відповідача не заперечував в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника відповідача Сметанюк І.М., дослідивши письмові матеріали додані до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

-відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право, в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про , в тому числі, надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; права споживача або небезпеки, що йому загрожує. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору . Забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження; недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції; використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції; вживання образливих або загрозливих висловів; використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача; встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання; загроза здійснити незаконні або неправомірні дії. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла; здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача; вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання. Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Фінансовими вважаються і послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (п. 11-1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг»).

Як встановлено в судовому засіданні 05.01.2018 року між позивачкою по справі ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Авто Просто» було укладено договір № 731971 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі (ас. 53-62).

Предметом договору є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «АвтоТак». Договір укладається шляхом його підписання сторонами договору та підписання Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до умов Додатку № 1 до договору № 731971 позивачкою ОСОБА_2 погоджено марку автомобіля та його модель, а також поточну ціну автомобіля, а саме транспортний засіб Cherry Tiggo, вартістю 372 640 грв. (ас. 63).

Окрім того, відповідно до умов визначених Додатком № 1 до договору № 731971 позивачка ОСОБА_2 зобов'язалася сплатити винагороду за послуги пов'язані з включенням договору до системи «АвтоТак» та формування групи у % + ПДВ в розмірі 17 886, 72 грв., періодичний платіж у % - 0, 8333, щомісячну винагороду у % + ПДВ - 0, 415 + ПДВ, а також винагороду за послуги, пов'язані з передачею автомобіля учаснику у % + ПДВ - 3, 00 + ПДВ (ас. 63).

Відповідно до умов Додатку № 2 до договору № 731971 позивачку ОСОБА_2, як учасника, зобов'язано протягом строку дії договору належним чином та у встановлений договором строк виконати всі зобов'язання зі сплати періодичних платежів разом із щомісячною винагородою Товариства, при цьому, в такому разі, учасник має право на сплату 50 % від розміру щомісячної винагороди у складі кожного сплаченого авансового внеску (ас. 64).

На виконання умов укладеного договору позивачкою на рахунок відповідача було сплачено грошову суму в загальному розмірі 135 762, 07 грв., що підтверджено в судовому засіданні копією квитанції № ПН2830728 від 05.01.2018 року на суму 17 886, 72 грв. (ас. 65), копією квитанції № 1 від 14.02.2018 року на суму 5 069, 71 грв. (ас. 67), копією квитанції № 136 від 15.02.2018 року на суму 103 050, 00 грв. (ас. 69), копією квитанції № 3 від 15.03.2018 року на суму 4 879, 60 грв. (ас. 71), копією квитанції на суму 4 876, 04 грв. (ас. 75).

Згідно статті 1 розділу І Договору - «Авто Просто» є товариством, що надає фінансову послугу з адміністрування фінансових активів для придбання автомобілів учасниками через систему придбання у групах «АвтоТак». «Авто Просто» забезпечує придбання автомобіля за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників на умовах договору та у відповідності до внутрішніх правил за умови виконання учасником всіх зобов'язань, передбачених договором про адміністрування (ас. 54).

В статті 2 розділу І Договору передбачено зобов'язання відповідача щодо надання учаснику системи послуг, в тому числі, щодо забезпечення функціонування системи «АвтоТак», організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками системи, здійснення процедур необхідних для сплати та передачі автомобіля учаснику, адміністрування групи.

Відповідно до статті 4 розділу І Договору учасник зобов'язується виконувати зобов'язання, передбачені договором про адміністрування в порядку та строки визначені договором.

Положеннями статті 5 розділу І Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом десяти років, але в будь-якому разі до моменту виконання обома сторонами всіх зобов'язань, передбачених договором.

Відповідно до п. 12.1.5 статті 12 розділу ІІ Договору, якщо учасник системи виявить бажання односторонньо відмовитись від договору про адміністрування протягом 14 календарних днів з дати підписання договору, договір вважається розірваним і учасник звільняється від будь - яких зобов'язань за ним. Такому учаснику повертається вся сума коштів, сплачена за договором про адміністрування. Протягом зазначених 14 днів учасник зобов'язаний письмово повідомити про односторонню відмову від договору шляхом подання заяви в центральний офіс ТОВ «Авто Просто» (ас. 59).

Згідно до п. 19.2 статті 19 розділу ІІ Договору підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору і додатків до нього (ас. 61).

Отже, як вбачається зі змісту договору та додатків до нього, відповідно до умов укладеного договору позивачка повинна сплатити винагороду за послуги, пов'язані із включенням договору до системи «АвтоТак» та формування групи, а також щомісячно сплачувати періодичні платежі, які товариство може використовувати для формування фонду групи, для здійснення оплати поточної ціни автомобіля, а також щомісячну винагороду. При цьому, товариство організовує і проводить розподіл товару у групі, що є відкритим заходом і на ньому можуть бути присутні всі учасники.

Разом з тим, положення закріплені у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняють здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь - яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому, в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не наведено, але визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Отже, вбачається, що для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак. Натомість, відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той самий час, предметом договору сторін, укладеного в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах АвтоТак, є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі, фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.

Відповідно до ст. 1 розділу І Договору - ТОВ «Авто Просто» забезпечує придбання автомобіля за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників на умовах договору та у відповідності до внутрішніх правил, за умови виконання учасником всіх зобов'язань, передбачених договором про адміністрування.

Положеннями п. 5.1 ст. 5 розділу ІІ Договору передбачено, що учасник, який належним чином виконує свої зобов'язання за даним договором, отримує автомобіль через визначені договором механізми надання права на отримання автомобіля. При цьому, відповідно до п. 5.5 ст. 5 розділу ІІ Договору, ТОВ «Авто Просто» зобов'язане повідомити учасника про надання права на отримання автомобіля та повідомити строк і порядок оформлення документів отримувачем автомобіля для передачі товару.

Також, ТОВ «Авто Просто» зобов'язується надіслати постачальнику замовлення на передачу автомобіля учаснику та здійснити оплату за автомобіль постачальнику протягом 5 робочих днів після того, як виконані визначені в цьому пункті договору умови. Відповідно до договору із постачальником, останній не пізніше ніж протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення повинен передати автомобіль учаснику, який одержав право на отримання автомобіля (п. 8.1 ст. 8 розділу ІІ Договору).

Передбачені договором умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в договорі «Періодичний платіж».

Відповідно до визначення термінів в договорі, періодичний платіж - це грошові кошти, що періодично (щомісяця) вносяться учасником групи на окремий поточний рахунок товариства в банку для оплати поточної ціни автомобіля та використовуються для формування фонду групи, відповідно до умов договору про адміністрування та внутрішніх правил. Розмір періодичних платежів визначається товариством щомісяця шляхом ділення поточної ціни автомобіля на загальну кількість періодичних платежів.

Згідно з п. 2.5 ст. 2 розділу ІІ Договору, періодичні платежі, сплачені учасником у встановлені строки та відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент сплати, зараховуються як відсоток від поточної ціни автомобіля та не підлягають перерахунку.

Таким чином, в договорі чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля, тобто договором передбачена щомісячна сплата періодичних платежів за товар «автомобіль», який передається споживачеві в рамках укладеного договору, а не за можливість одержання права на купівлю товару.

Споживач, який виконав усі умови договору, має повне право вимагати від ТОВ «Авто Просто» виконання свого зобов'язання, а саме: оплатити постачальнику вартість автомобіля та передати автомобіль споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

Отже, вбачається, що за системою придбання товарів (автомобілів) у групах системи «АвтоТак» кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за договором, отримує автомобіль через механізм, передбачений в договорі, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок фонду групи, створеного за рахунок сум періодичних платежів учасників групи.

За таких обставин посилання позивача на те, що діяльність ТОВ «Авто Просто» за угодою сторін є функціонуванням «пірамідальної схеми», суперечить змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв'язку з відсутністю головних ознак «пірамідальної схеми» - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами - учасниками схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним із них, за умови виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до визначення термінів договору система «АвтоТак» це торговельна марка, яка зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення фінансової послуги, що надається ТОВ «Авто Просто» з адміністрування фінансових активів для придбання товарів (автомобілів) у групах. Кожний укладений договір об'єднується у групу з іншими договорами системи, кожній створеній групі учасників надається номер, кожному учаснику порядковий номер в його групі. Після створення групи учасників залучення інших учасників не відбувається. Право на отримання автомобіля здійснюється в порядку, передбаченому договором, і відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи.

Отже, отримання кожним споживачем автомобіля здійснюється виключно відповідно до платежів, здійснених ним самим, і незалежно від платежів інших клієнтів відповідача.

Як вбачається з вищенаведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття «пірамідальна схема» та «придбання товарів у групах». Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності «пірамідальної схеми», згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

Так, за схемою придбання товарів у групах, придбання товарів для кожного споживача (крім останнього) відбувається, у тому числі й за рахунок внесків інших учасників. Різниця між споживачами - учасниками є тільки в часі одержання товару кожним із них, оскільки в кінцевому підсумку товар одержать усі учасники, навіть ті, які фінансово були найменш «активними», за умови виконання ними умов договору.

Верховний суд України у постанові від 11.09.2013 року № 6-40цс13 висловив правову позицію, відповідно до якої поняття «пірамідальна схема», у розумінні п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Утворення та експлуатація пірамідальних схем забороняється як нечесна підприємницька практика, а правочин здійснений з використанням такої практики є недійсним. Водночас придбання товарів у групах передбачає надання споживачу товару в обмін на внесення ним коштів і, за умови отримання відповідного дозволу, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність ТОВ «Авто Просто» з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття «фінансова послуга».

Так, положення п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» визначають, що під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 02 червня 2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності з 08 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (відповідним розпорядженням «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах» від 09 жовтня 2012 року № 1676, яке на даний час втратило чинність, а саме 21.11.2017 року).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах. З аналізу згаданих ліцензійних умов слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг. Згідно з п. 1.2 ч. 1 цих ліцензійних умов, адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Після набрання чинності розпорядженням № 1676 від 09.10.2012 року ТОВ «Авто Просто», на підставі розпорядження Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 2239 від 15.09.2015 року, отримало ліцензію на право надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, що вбачається з долученої до матеріалів справи копії ліцензії (ас. 113).

Крім того, постановою КМУ від 07.12.2016 року № 913 було затверджено ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), згідно яких адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах - фінансова послуга, яка передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

З огляду на зазначене, встановлено, що поняття «придбання товарів у групах» є законною підприємницькою діяльністю за умови дотримання всіх встановлених вимог та отримання відповідного дозволу.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що спірна угода передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови, за яких такий товар може бути одержано, при цьому, договір укладено у повній відповідності до діючих ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг.

Так само безпідставними та необґрунтованими є й посилання позивачки щодо введення її в оману з підстав оплати нею не самого товару, а права купівлі товару та відсутності залучення власних коштів відповідача, оскільки такі посилання позивачки суперечать нормам чинного законодавства й суті самого правочину, визначеного в ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».

Так, виходячи зі змісту абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Разом із цим, як вбачається з матеріалів справи, під час укладення договору позивач отримав примірник договору та додатки до нього, які містять опис послуг ТОВ «Авто Просто» (ас. 61).

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 розділу ІІ Договору підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього.

Згідно з положеннями п. 12.1.5 ст. 12 розділу ІІ Договору, якщо учасник системи виявить бажання односторонньо відмовитись від договору про адміністрування протягом чотирнадцяти календарних днів від дати підписання договору, договір вважається розірваним, і учасник звільняється від будь - яких зобов'язань за ним. Такому учаснику повертається вся сума коштів, сплачена за договором про адміністрування. Протягом зазначених чотирнадцяти календарних днів учасник зобов'язаний письмово повідомити про односторонню відмову від договору шляхом подання заяви в центральний офіс ТОВ «Авто Просто».

Крім того, позивачем було підписано довідку про ознайомлення з внутрішніми правилами надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах ТОВ «Авто Просто» (ас. 62).

Однак, як було встановлено в ході судового розгляду, позивач із заявою про розірвання договору в чотирнадцятиденний термін до ТОВ «Авто Просто» не звертався, що свідчить про його розуміння та згоду з усіма умовами договору.

Таким чином, умови надання позивачеві послуг на підставі договору та інформація про ці послуги викладені досить детально і ясно в договорі та додатках до нього, а тому суд вважає, що позивач мав повну і достовірну інформацію про послуги відповідача та порядок їх надання.

Суд зауважує, що позивачка ОСОБА_2 не надала будь - яких доказів того, що на момент укладення правочину відповідач замовчував певні обставини та ввів позивача в оману, а також докази того, що позивачка помилялася щодо обставин, які мають істотне значення.

Відтак, посилання позивача щодо наявності обману та ознак «пірамідальної схеми» у діях ТОВ «Авто Просто» під час укладення договору є безпідставними і не узгоджуються з положеннями п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з нормами Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».

Посилання позивачки на те, що відповідач набув майно позивача (кошти) без достатньої правової підстави, в порушення ст. 1212 ЦК України, а відтак останній, має повернути це майно не заслуговують на увагу з огляду на наступне:

-згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Між тим, ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої; шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України вказана норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі, й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Відтак, кошти, сплачені стороною договору на виконання умов такого договору не можуть вважатися безпідставно набутим майном (постанова ВСУ № 6-122цс14 від 24.09.2014 року).

Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивачки на те, що укладений сторонами договір порушує права позивача, як споживача, оскільки містить несправедливі умови.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Оскільки дисбаланс це нерівна кількість прав та обов'язків, то позивачу необхідно було зазначити в якій кількості нерівні права та в якій кількості нерівні обов'язки сторін та ще й така нерівність повинна бути на шкоду споживача, крім того, така нерівність повинна бути істотною.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по - перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по - друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по - третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Однак, зазначаючи посилання на цю норму, позивачка наведених положень закону не врахувала та не вказала, на підставі яких саме ознак, зазначених у ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вона кваліфікувала умови договору несправедливими, і чи тягне несправедливість цих умов недійсність договору в цілому. Тому суд під час розгляду справи також враховує положення ч. 1 ст. 11 ЦПК України, згідно яких, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Позиція позивачки стосовно того, що на протязі 14 днів з моменту підписання договору неможливо на практиці встановити несправедливість умов договору, а відтак розірвати останній та отримати повернення всієї суми коштів, сплачених за договором про адміністрування (п. 12.1.5 ст. 12 розділ ІІ Договору), при цьому, встановити несправедливість умов договору можливо лише після сплати першого платежу за таким договором, на думку суду, є необґрунтованою, оскільки наявність чи відсутність ознак, які кваліфікують умови договору як несправедливу, є безумовною та не залежить від того почала виконуватися така умова, чи ні.

Підписавши договір позивачка мала можливість протягом чотирнадцяти календарних днів від дати підписання договору детально його вивчити та у випадку незгоди з умовами подати заяву про розірвання, чого зроблено не було.

Неподання заяви про розірвання договору відповідно до п. 12.1.5 ст. 12 розділу ІІ Договору та підпис позивача на цьому договорі та додатках до нього є доказом того, що позивачу були повністю зрозумілі усі визначення, умови та зміст договору і додатків до нього і, що сторони досягли домовленості з усіх істотних для них умов, а також те, що позивач вважає дані умови договору справедливими по відношенню до себе.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження порушення його прав, враховуючи визначену ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» сукупність ознак, необхідних для визнання умов договору несправедливими.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про неможливість задоволення позову, оскільки відсутні передбачені законом підстави для визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору по справі відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при цьому, в свою чергу, позов останньої не підлягає до задоволення, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача будь - яких судових витрат по справі на користь позивачки, при цьому, суд також приймає до уваги, що відповідачем не надано будь - яких доказів про те, що ним понесені судові витрати по справі, які б, відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України, підлягали компенсуванню за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У позові ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» м. Київ про захист прав споживача шляхом визнання договору про надання послуг не дійсним, стягнення коштів - повністю відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 4 ст. 265 ЦПК України:

- позивач : ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1;

- відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», місцезнаходження 03045, Столичне шосе, буд. 90, 4 поверх м. Київ, код ЄДРПОУ 35509011.

Повне судове рішення буде складено 28 вересня 2018 року.

Суддя С. О. Маренич