Справа № 263/16486/17

Провадження № 2-а/263/896/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Маріуполя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, уточненим в ході його розгляду, вказуючи, що він є учасником бойових дій, а відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва. Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному статтею 118 ЗК України. 07.08.2017 року він звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, яка розташована за адресою: місто Маріуполь, вулиця Маркелова. Рішенням Маріупольської міської ради №7/28-2539 від 28.02.2018 року йому було відмовлено в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, яка розташована за адресою: місто Маріуполь, вулиця Маркелова. Вважає, що оскаржуване рішення не містить будь-якого обґрунтування відносно такої відмови, а посилання на висновок Головного управління містобудування та архітектури міської ради є безпідставним, оскільки він не відповідає положенням законодавства. Стверджує, що спірна земельна ділянка є вільною, оскільки не входить до охоронної зони метеомайданчику морської гідрометеорологічної станції міста Маріуполя, оскільки таке рішення не приймалося відповідно до «Порядку встановлення охоронних зон навколо об’єктів для гідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності, режими їх використання», який було затверджено постановою КМ України № 2262 від 11.12.1999року, при цьому відсутні докази того, що вказана земельна ділянка знаходиться у приватній власності, оренді або постійному користуванні інших осіб відсутні. На підставі викладеного просить визнати противоправним та скасувати рішення Маріупольської міської ради № 7/28-2539 від 28.02.2018 року щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею від 0,0900 га до 0,100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вулиці Маркелова в Приморському районі міста Маріуполя, а також зобов’язати відповідача надати такий дозвіл.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву з підтримкою заявлених позовних вимог та проханням про розгляд справи за його відсутності, проте за участю його представників.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні. Зазначили, що безпідставна відмова у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку грубо порушує Конституційні права позивача, який є учасником АТО. Земельна ділянка, яку просить виділити позивач, не перебуває у межах охоронної зони, оскільки гідрометеорологічна станція не відповідає вимогам законодавства, щодо об’єктів навколо яких вона має бути встановлена. Також відсутні докази дотримання порядку встановлення меж охоронної зони.

Представники відповідача в судовому засідання заперечували проти позовних вимог, зазначивши, що дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, оскілки земельна ділянка, на яку претендує позивач розташована у охоронній зоні гідрометеорологічної станції міста Маріуполя, де забороняється будівництво. Наявність домоволодінь та будівель на суміжних земельних ділянках не є підставою для задоволення позовних вимог.

Допитана в судовому засіданні в якості спеціаліста заступник начальника управління – начальника Служби містобудівного кадастру ОСОБА_3 пояснила, що нею був погоджений висновок Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради №06-03-06/162-05 від 20.09.2017 року про погодження місця розташування об’єкта, який був зроблений на підставі наявної містобудівної документації: плану зонування території міста Маріуполя, рішенням Виконавчого комітету Жданівської міської ради народних депутатів від 18.04.1984 №162/5. При цьому документація, яка була надана при складанні висновку, була не масштабованою та не графічною. План зонування території міста Маріуполя був розроблений певним інститутом на замовлення Маріупольської міської ради, та на підставі «Порядку встановлення охоронних зон навколо об’єктів, призначених для гідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності та режим їх використання», затвердженому постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 11.12.1999 року №2262. Даний висновок був наданий лише на підставі містобудівної документації, документація земельного кадастру нами не враховувалась, при цьому інформація наявна в плані зонування території міста Маріуполя та земельному кадастрі може різнитись, оскільки процедура їх ідентичності нормативно не розроблена на державному рівні. У пояснювальній записці до вказаного плану зонування вказано, що земельна ділянка, яку просив позивач йому виділити, є охоронною територією, на яку накладені певні обмеження. При складення даних видів висновків не передбачено виїзд на територію або здійснення її замірів. Висновки нашої установи не є остаточним рішенням, в даному випадку ми лише повідомили Маріупольську міську раду про наявність охоронної зони. Наявність будівель та споруд у межах спірної охоронної зони могла виникнути ще до ухвалення плану зонування території міста Маріуполя.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши спеціаліста, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення серії МВ №045243, виданого безтермінове Головним управлінням Національної гвардії України 04.11.2015 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на отримання пільг, встановлених законодавством України для ветеранів війни.

07.08.2017 року ОСОБА_1 до міського голови міста Маріуполя ОСОБА_5, на Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», було подане клопотання про відведення земельної ділянки, розташованої по вулиці Маркелова в місті Маріуполі, площею від 0,09 га до 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.

Рішенням Маріупольської міської ради від 28.02.2018 року №7/28-2540 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вулиці Маркелова в Приморському районі міста громадянину ОСОБА_1Г.» на підставі ст.. 12 ЗК України, ст.ст.26,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та враховуючи висновок Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради, відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею від 0,09 га до 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вулиці Маркелова в Приморському районі міста громадянину ОСОБА_1

При цьому, згідно висновку Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради №06-03-06/162-05 від 20.09.2017 року про погодження місця розташування об’єкта: замовник ОСОБА_1; адреса об’єкта: вулиця Маркелова, б/н, у Приморському районі міста Маріуполя Донецької області; площа земельної ділянки орієнтовно від 0,09 га до 0,1 га; наміри замовника для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); територіальна зона: Ж-1п – зона садибної житлової забудови, що проектується. Планувальні обмеження: зони історико-культурного призначення, прибережно-захисні смуги, санітарно-захисні зони, сейсмічна територія, приаеродромна територія, зелені, частково зсуви, зона можливих підтоплень, охоронні зони інженерних комунікацій, червоні лінії вулиць і доріг (потрібне підкреслити). Використання земельної ділянки та розміщення об’єктів нерухомості в зонах планувальних обмежень здійснювати з урахуванням вимог, визначених розділу 6 вимог пояснювальної записки плану зонування території міста. Відповідність намірів замовника встановленим видам дозволеного використання земельної. Відповідно до п. 6.3.6 плану зонування території міста Маріуполя використання зсувонебезпечних земельних ділянок дозволяється за умови вжиття заходів щодо їх протизсувного захисту. Розміщення будинків та споруд на земельних ділянках в межах зсувів допускається тільки при наявності відповідного висновку спеціалізованої організації за погодження територіального органу МНС. Висновок: Відповідно до наданих графічних матеріалів прошена земельна ділянка розташована в охоронній зоні метеомайданчику морської гідрометеорологічної станції міста Маріуполя, визначеної рішенням Виконавчого комітету Жданівської міської ради народних депутатів від 18.04.1984 №162/5. Відповідно до п.6.3.19 Зонінгу в охоронних зонах гідрометеорологічних станцій забороняється будівництво та розміщення будь-яких споруд та інших об’єктів, висаджування дерев і чагарників, тощо.

Слід зауважити, що у п.7 вказаного висновку підкреслено, що планувальними обмеженнями спірної земельної ділянки є: сейсмічна територія, приаеродромна територія, частково зсуви, а у висновках зазначено, що прошена земельна ділянка розташована в охоронній зоні метеомайданчику морської гідрометеорологічної станції міста Маріуполя. Таким чином вбачаються наявні розбіжності у мотивувальній частині висновку про погодження місця розташування об’єкта та у висновку. При цьому ці розбіжності не були обґрунтовані та пояснені допитаним в судовому засіданні спеціалістом управління – начальника Служби містобудівного кадастру.

Рішенням Виконавчого комітету Жданівської міської ради народних депутатів від 18.04.1984 №162/5 встановлено охоронну зону метеомайданчику морської гідрометеорологічної станції міста Жданова (колишня назва міста Маріуполя) по вулиці Усурійській, 21, обмежену замкнутою лінією, яка віддалена від меж метеомайданчику на 200 метрів у всі сторони та заборонити в межах охоронної зони виконання будь-яких будівельних робіт. Архітектурно-планувальному управлінню доручено закріпити в натурі межу вказаної охоронної зони.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ДН №009198 від 25.07.1997 року Донецькому обласному центру по гідрометеорології Маріупольською міською радою надано у постійне користування 0,1397 га землі для обслуговування споруд метеомайданчика, а також обслуговування будівель та споруд морської гідрометеостанції по вулиці Усурійській, на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 21.05.1997 року № 144/1. З Плану зовнішніх меж землекористування вбачається, що метеомайданчик та гідрометеорологічна станція межують з землями Маріупольської міської ради, а також з землями наступних приватних домоволодінь: вулиця Маркелова, 118; вулиця Маркелова, 116; вулиця Усурійська, 19.

Згідно відповідей Донецького регіонального центру з гідрометеорології Державної служби з надзвичайних ситуацій від 03.10.2017 року на території міста Маріуполя знаходиться гідрометеорологічна обсерваторія, фахівці якої проводять гідрометеорологічні спостереження на наступних об’єктах: метеостанція 1-го розряду (вулиця Усурійська, 21), морський гідрологічний пост МГП 1-го розряду (проспект Адмірала Луніна, 2). Комплексна лабораторія спостережень за забрудненням природного середовища проводить спостереження на 5 стаціонарних постах, які розміщені в різних районах міста. На усі об’єкти спостережень оформлені Державні акти на право користування земельними ділянками. Гідрометеорологічні спостереження у місті Маріуполі проводяться згідно Настанови гідрометеорологічним станціям і постам. Згідно Постанови КМУ №2262 від 11.12.1999 року навколо цих об’єктів встановлені та документально оформлені охоронні зони на відстані 200 метрів від метеомайданчика та 50 метрів від інших постів спостережень. Суміжні забудовники не завжди дотримуються вказаних та інших вимог, а також не отримують погодження гідрометеослужби. На території охоронної зони дозволяється вести господарську діяльність, якщо вона не суперечить вказаним вище вимогам. Також може здійснюватися приватне будівництво (одноповерхове) не порушуючи вимоги Настанов гідрометеорологічним станціям та Постанови КМУ №2262 від 11.12.1999 року.

Як вбачається із відповіді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області відділу у місті Маріуполі №277/105-18 від 15.02.2018 року, відомості про перенесення в натуру (на місцевості) меж охоронної зони земельної ділянки, розташованої за адресою: вулиця Усурійська, 21, та наданої Донецькому регіональному центру з метеорології, відсутні.

Згідно відповіді ГУ ДСНС у Донецькій області № 12/03/760 від 14.02.2018р., будь-яких клопотань про встановлення межі метеомайданчика морської гідрометеорологічної станції міста Маріуполя до Маріупольської міської ради не надавалось.

Вирішуючи справу, суд виходить з наступного.

«Порядок встановлення охоронних зон навколо об'єктів для гідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності, та режим їх використання», надалі Порядок, було затверджено постановою КМ України №2262 від 11.12.1999 року.

Порядком визначено, що рішення про встановлення охоронних зон приймає відповідний орган місцевого самоврядування на підставі клопотання ДСНС або її підприємства, установи чи організації відповідно до законодавства. Клопотання має містити відомості про місцезнаходження об'єкта, площу, яку він займає, площу охоронної зони, що встановлюється навколо нього, характер його діяльності, власників (користувачів) суміжних земельних (водних) ділянок. До клопотання додаються викопіювання з кадастрових планів зазначених власників землі та землекористувачів. На підставі рішення органу місцевого самоврядування про встановлення охоронної зони межі охоронних зон переносяться в натуру (місцевість) землевпорядними організаціями разом з підприємствами, установами та організаціями ДСНС з установленням спеціальних знаків, про що складається відповідний акт. Зазначеною правовою нормою передбачено певний порядок встановлення охоронної зони, згідно з яким повинно бути у наявності клопотання ДСНС, рішення органу місцевого самоврядування про встановлення охоронної зони та на підставі такого рішення складається відповідний акт.

Вказаним Порядком також регламентовані вимоги до певних об’єктів та умови їх розташування.

Відповідно п.6.3.19 Плану зонування території міста Маріуполь навколо метеорологічних станцій встановлюється охорона зона 200 метрів відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про гідрометеорологічну діяльність», «Порядку встановлення охоронних зон навколо об’єктів, призначених для гідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності та режим їх використання», затвердженому постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 11.12.1999 року №2262, зокрема забороняється будівництво та розміщення будь-яких споруд та інших об’єктів.

Відповідно до вимог статі 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Учасникам бойових дій (до яких відносяться особи, визначені статтями 5, 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») надаються відповідно до статті 12 (пункт 14) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» серед інших, такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному статтею 118 ЗК України

Згідно з вимогами ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у тому числі для будівництва та обслуговування жилого будинку, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.112 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, визначені ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в України».

Відповідно до вимог ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Виходячи із змісту оскаржуваного рішення відповідача, обґрунтування прийнятого рішення по клопотанню позивача не містить визначених ст.118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що є порушенням вказаної норми, в той час як з рішення вбачається, що воно було ухвалено на підставі на підставі ст. 12 ЗК України, ст.ст.26,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та враховуючи висновок Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради.

При цьому, відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, встановленим Земельним кодексом України, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Також слід зауважити на наявні протиріччя в оскаржуваному рішенні Маріупольської міської ради від 28.02.2018 року №7/28-2540, оскільки в його вступній частині вказано: «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вулиці Маркелова в Приморському районі міста громадянину ОСОБА_1Г.», в той час як в резолютивній частині рішення вказано навпаки «відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею від 0,09 га до 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вулиці Маркелова в Приморському районі міста громадянину ОСОБА_1Г.»

Згідно з вимогами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що і було зроблено позивачем в частині позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

Суд вважає, що відповідачем не підтверджено, що морська гідрометеорологічна станція, яка розташована по вулиці Усурійський, 21, в місті Маріуполі не входить до Переліку реперних кліматичних станцій ДСНС України, а відповідно застосування вимог щодо визначення охоронної зони до вказаного об’єкту можливо застосувати щодо наявності певних умов та відповідного законодавчого оформлення.

При цьому, відповідачем не надано доказів визначення та встановлення меж охоронної зони навколо гідрометеостанції, а також доказів того, що спірна земельна ділянка по вул. Маркелова в м. Маріуполі знаходиться у приватній власності, оренді або постійному користуванні інших осіб відсутні.

Посилання відповідача лише на висновок Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради №06-03-06/159-05 від 13.09.2017 року, як на достатнє обґрунтування прийнятого рішення, суд не приймає, оскільки в самому рішенні Маріупольської міської ради не наведено належне мотивування прийнятого рішення у відповідності до вимог ст.118 ЗК України та ст.2 КАС України. При вирішенні справи суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо правомірності оскаржуваного рішення, оскільки воно спростовано дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

За таких обставин позовні вимоги позивача про скасування рішення відповідача, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, судом встановлено таке.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Наведене повністю відповідає змісту ст.245 КАС України, якою визначені повноваження суду при вирішенні справи. Так, вимогами ч.3 ст.245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Відповідно до вимог ч.4 цієї ж статті, у випадку, визначеному п.4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Маріупольська міська рада при вирішенні питання про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наділене дискреційними повноваженнями, при цьому при наявності звернення, суб'єкт владних повноважень повинен самостійно прийняти рішення з урахуванням обставин, які встановлені судами.

У даному випадку повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності територіальної громади міста Маріуполя Донецької області є виключною компетенцією відповідача, який реалізує такі повноваження у порядку, встановленому ст.118 ЗК України. Визначений у вказаній статті порядок безоплатної приватизації земельної ділянки наділяє орган місцевого самоврядування певною свободою розсуду під час вирішення питання про надання особі дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зокрема, повноваженнями відмовляти у наданні такого дозволу з підстав, визначених ч.7 ст.118 ЗК України.

Задовольнивши вимоги позивача у частині зобов'язання відповідача видати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, суд фактично підмінив би собою орган місцевого самоврядування, до виключної компетенції якого належить розпорядження земельними ділянками комунальної власності відповідних територіальних громад і співставлення відповідності їх місця розташування з вимогами законів, прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, генеральними планами населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приймаючи до уваги дискреційні повноваження відповідача у питаннях розпорядження землями відповідної територіальної громади та враховуючи положення ч.2 ст.9, ч.4 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.118 ЗК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати противоправним та скасувати рішення Маріупольської міської ради № 7/28-2539 від 28.02.2018 року щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею від 0,0900 га до 0,100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вулиці Маркелова в Приморському районі міста Маріуполя.

Зобов'язати Маріупольську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею від 0,0900 га до 0,100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вулиці Маркелова в Приморському районі міста Маріуполя.

В задоволенні інших вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня її проголошення.

Суддя Н.В. Хараджа