ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.09.2018

Справа № 920/454/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,

прокурора Мурашко Т.А.

представника 1-го позивача – ОСОБА_1

представника 2-го позивача – не з’явився

представника відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/454/18

за позовом першого заступника керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі:

1) Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми,

2) Коровинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, с.Коровинці Недригайлівського району Сумської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Коровинці Недригайлівського району Сумської області

про визнання недійсним договору підряду на виконання науково-технічних робіт з розробки науково-технічної продукції від 01.04.2018,

встановив:

До господарського суду звернувся перший заступник керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та Коровинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним та припинення на майбутнє договору підряду на виконання науково-технічних робіт з розробки науково-технічної продукції від 01.04.2018, укладеного між Коровинською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області та ФОП ОСОБА_2. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на відсутність у Коровинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, а саме, передачі її у користування іншим особам. Крім того, на думку прокурора, оспорюваний договір є удаваним правочином, оскільки його вчинено для приховування іншого правочину – договору оренди, який був насправді вчинений.

Від другого позивача до суду надійшло пояснення, в якому він проти позовних вимог не заперечував.

У судовому засіданні прокурор та представник першого позивача, кожен окремо, позов підтримали.

Представник другого позивача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, в умовах належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача на підставі п. 1 ч. 3 зазначеної статті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника першого позивача та прокурора, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

На підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №284265 від 07.03.2012 Коровинській ЗОШ передано в постійне користування земельну ділянку площею 23,8393 га (кадастровий номер 5923583400:07:003:0117) для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, яка розташована на території Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Згідно інформації управління Держгеокадастру у Недригайлівському районі нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки не проведена, а нормативно грошова оцінка 1 га ріллі по області станом на 01.01.2018 з урахуванням коефіцієнта індексації на 2018 рік 1,0 - 26639,19, таким чином, вартість вказаної земельної ділянки становить 634988,12 гри. (23,8393 га Х 26636,19 грн.).

Зазначена земельна ділянка перебуває в державній власності.

1 квітня 2018 року між Коровинською загальноосвітньою школою I-III ступенів, іменована в договорі «Підрядник» та ФОП ОСОБА_2, іменований в договорі «Замовник», укладено договір на виконання науково-технічних робіт з розробки науково-технічної продукції.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору «Підрядник» зобов'язується на власних землях державної власності на території Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, на площі 23,8393 га розробити та передати за завданням «Замовника» науково-технічну продукцію (НТП) на тему: «Модернізація технології вирощування зернових та технічних культур для умов Сумської області», а «Замовник» зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п.п. 4.1.1., 4.1.2., 4.2.1. договору «Замовник» для виконання умов даного договору зобов'язаний забезпечити необхідні засоби та матеріали (насіння. гербіциди, ПММ інші матеріально-технічні ресурси); проводить комплекс механізованих робіт, при виконанні розробки НТП власними силами та за власний рахунок;залишає у своїй власності врожай, отриманий при розробці. Підрядник в свою чергу зобов'язаний розробити за рахунок засобів та матеріалів (насіння. гербіциди, ПММ інші матеріально-технічні ресурси) «Замовника» та передати замовнику НТП.

У відповідності до ст. 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації. обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах. визначених законодавством.

Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом.

Об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про освіту» статус комунального має заклад загальної середньої освіти, заснований на комунальній формі власності.

Згідно із ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Заклади освіти незалежно від форми власності набувають права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Спірна земельна ділянка передана загальноосвітньому навчальному закладу виключно для освітньої діяльності на підставі права постійного користування земельною ділянкою.

Традиційно право володіння розуміється як належність об'єкта певному суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об'єктом; право користування - процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об'єкта, а також створених за його допомогою благ.

Будучи специфічним речовим правом, право постійного користування характеризується обмеженим суб'єктно-об'єктним складом: об'єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності, суб'єктами - лише юридичні особи, визначені законом (ст. 92 ЗК України).

Таким чином, особа, яка користується землею на праві постійного користування, на відміну від власника, позбавлена права розпоряджатися землею. тобто укладати будь-які правочини, спрямовані на передачу земельної ділянки чи іншим способом вирішувати подальшу долю землі.

Право розпорядження майном в силу ст. 317 ЦК України є виключно у власника, а не постійного користувача.

У даному випадку за умовами договору Коровинська загальноосвітня школа I -III ступенів передала у користування земельну ділянку. Тобто, вчинила правочин, не маючи повноважень на його укладання.

Стаття 95 ЗК України чітко визначає права землекористувачів, які мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію: в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках. передбачених законом; г) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Таким чином, саме Коровинська ЗОШ, як землекористувач на титулі права постійного користування, наділена передбаченими правами щодо земельної ділянки, належної їй на праві постійного користування. Закон не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема, і в частині самостійного господарювання на землі. Договором щодо права постійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах.

Формулювання законодавця «право самостійно господарювати» підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем, але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи що таке господарювання має відбуватися самостійно.

Таким чином наведене вище дозволяє дійти висновку про наступне: право на обробку землі та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які, згідно ст. 92 ЗК України, складають титул права постійного користування.

Право володіння та користування, як правомочності, що належать землекористувачеві згідно положень ст.92 ЗК України, за умовами спірного договору реалізуються не землекористувачем - Коровинською ЗОШ, а ФОП ОСОБА_2, шляхом обробки землі.

Таким чином, договір підряду на виконання науково-технічних робіт з розробки науково-технічної продукції від 01.04.2018 не відповідає вимогам ст. ст. 92, 95 ЗК України.

Взявши на себе вказані вище права та обов'язки за спірним договором. Коровинська ЗОШ здійснила розпорядження вказаною земельною ділянкою. визначивши фактичну долю речі (майна) - земельної ділянки. Водночас повноважень щодо розпорядження землею навчальний заклад не має.

Необхідно також зазначити, що використання земельної ділянки, наданої Коровинській ЗОШ для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства порушує принцип цільового використання землі.

Так, відповідно до п. а ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Згідно п. в) ч. З ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Обов'язок землекористувачів використовувати землю за цільовим призначенням, визначений ст. 96 ЗК України, означає як обов'язок використання землі в межах основного цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення), так і в межах цільового призначення (для ведення дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства).

Втім земельна ділянка, з огляду на умови спірного договору, фактично використовується ФОП ОСОБА_2 для ведення товарного сільгоспвиробництва (вирощування, оброблення, збирання та реалізації сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку).

Статтею 20 Земельного кодексу України закріплено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно. а земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певною виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Таким чином, самостійна зміна виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення не допускається. А тому, згідно п. б) ч. 1 ст. 21 Земельного кодексу України, спірний договір підлягає визнанню недійсним.

Крім того, відповідно до договору підряду на проведення проектних та досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи чи досліджу вальні роботи, а замовник зобов'язується їх оплатити.

Отже, суттєвими умовами цього договору є проведення особою, що є фахівцем з тих чи інших питань певного виду робіт (досліджень) і передачу кінцевого результату замовнику та оплата цих робіт.

У даному випадку метою укладення спірного договору є не отримання певного продукту, а саме можливість користування замовником конкретними земельними ділянками навчального закладу з можливістю проводити сільськогосподарську діяльність зі сплатою коштів за користування землею.

Вказане підтверджується як самими умовами договору, так і фактичною неможливістю виконати ті його умови, що пов'язані саме з проведенням науково-технічних досліджувальних робіт.

Зокрема, Коровинська ЗОШ відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальну середню освіту» є навчальним закладом основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері загальної середньої освіти.

Відповідно до п. 5.5. Статуту Коровинської загальноосвітньої школи I-III ступенів база опорного закладу для забезпечення навчально-виховного процесу складається із навчальних кабінетів, спортивного залу, бібліотеки, архіву, медичного кабінету, комп’ютерного кабінетів, їдальні, приміщення для інженерно-технічного та навчально-допоміжного персоналу, кабінетів психолога та соціального педагога, тренінгової кімнати тощо.

Будь-якої матеріально-технічної бази та фахівців для проведення науково-технічних робіт за темою: «Модернізація технології вирощування зернових та технічних культур для умов Сумської області» Коровинська ЗОШ не має. Безпосередньо будь-які науково-технічні роботи закладом не проводилися.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Статтею 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України «Про оренду землі».

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У відповідності до Статуту Коровинської ЗОШ, затвердженого рішенням сесії Коровинської сільської ради від 22.12.2017 Коровинська ЗОШ знаходиться у комунальній власності Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Зі змісту глави 15 ЗК України, як спеціального нормативного акту, що регулює земельні відносини, вбачається, що земельні ділянки можуть бути надані у користування або на праві оренди, або на праві постійного користування.

Земельні ділянки, що використовує ФОП ОСОБА_2 не належать йому на жодному з передбачених чинним законодавством титулів - праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється ФОП ОСОБА_2 за відсутності законодавчо визначеної підстави.

Також, оспорюваний договір не відповідає вимогам ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», якою визначено порядок укладення договору оренди землі, а саме: укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Зі змісту оспорюваного правочину слідує, що Коровинська ЗОШ фактично передала у користування земельну ділянку державної форми власності, якою не мала права розпоряджатися, за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, без проведення аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ч. ч. 1, 4, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін. або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 ст. 207 ГК України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

У зв'язку із тим, що ФОП ОСОБА_2 незаконно набув право на користування земельною ділянкою навчального закладу, даний позов заявлено в інтересах держави, з метою відновлення порушених прав користування навчального закладу земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що укладений договір підряду на виконання науково-технічних робіт з розробки науково-технічної продукції від 01.04.2018 підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України прокуратурі за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у даній справі, а саме 1762 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 185, 232, 233, 236– 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір підряду на виконання науково-технічних робіт з розробки науково-технічної продукції, укладений 01.04.2018 між Коровинською загальноосвітньою школою I-III ступенів Коровинської сільської ради Сумської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (42140, Сумська область, Недригайлівський район, с. Коровинці, вул. Київська, 120; ід. номер НОМЕР_1) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33; ід. код 03527891; р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 01.10.2018.

Суддя В.Л.Котельницька