Справа №612/18/18

Провадженн №2/612/57/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Мороза О.І., за участю секретаря Коняєвої Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Близнюки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки, третя особа - Фермерське господарство «Святовіт -2011»,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки, третя особа - Фермерське господарство «Святовіт -2011», в якому, після уточнення позовних вимог, просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 04.12. 2006, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» (надалі – ТОВ «Краєвид Агро»), посилаючись на наступне(а.с.37-41).

Він є власником земельної ділянки загальною площею 7,5515 га ріллі, кадастровий №6320686000:02:001:0104, яку успадкував після смерті ОСОБА_2

У 2006 році зазначена земельна ділянка ОСОБА_2 була передана в оренду ТОВ «Краєвид Агро».

Орендар ТОВ «Краєвид Агро», в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України №164 «Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах», не дотримується оптимального співвідношення культур у сівозмінах, зокрема соняшника, чим завдає йому істотної шкоди оскільки допускається виснаження грунтів. Протягом 2014-2017 суборендарем ФГ «Святовіт-2011» на земельній ділянці вирощується соняшник, який допустимо вирощувати на одному і тому полі не частіше ніж через сім років. Недотримання сівозміни призводить до поширення хвороб сільськогосподарських культур. Вважає, що тим самим орендарем порушені умови договору оренди, визначені в пунктах 6.1, 6.2 ст. 6. На його письмові претензії орендар не реагує. Такі дії орендаря загрожують збереженню належного стану орендованої ділянки.

Крім того орендар без згоди орендодавця передав земельну ділянку в суборенду, він не отримав копію договору, а тому договір оренди і має бути розірваний. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 15.01.2018 позовну заяву залишено без руху(а.с.32).

Ухвалою суду від 30.01. 2018, після усунення недоліків, позовна заява прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадженення, провадження відкрите(а.с.44).

20.02. 2018 відповідачем ТОВ «Краєвид Агро» надано відзив на позовну заяву(а.с.71-74).

28.02. 2018 позивачем надано відповідь на відзив(а.с.81-84).

22.03. 2018 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив(а.с.90-92).

04.04. 2018 проведене підготовче судове засідання, справа призначена до судового розгляду по суті(а.с.99,100).

Ухвалою суду від 18.04.2018 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Фермерське господарство «Святовіт-2011» (надалі –ФГ «Святовіт-2011») (а.с.113).

У судовому засіданні та відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на задоволені позову наполягав, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Крім того пояснив, що агрохімічний паспорт на землю орендарем не виготовлявся. Позивач такий паспорт сам не виготовляв, оскільки це не передбачене договором оренди. Погіршення властивостей землі можна встановити тільки за наявності агрохімічного паспорту. Орендна плата за землю сплачувалася, але із цієї суми орендарем на користь держави неправомірно утримувався прибутковий податок. Крім того орендар не сприяв збереженню межових знаків, передав землю в суборенду.

Представник відповідача ТОВ «Краєвид Агро» ОСОБА_4 у відповіді на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказавши на таке.

Договір оренди землі, укладений між ТОВ «Краєвид Агро» та ОСОБА_2 містить всі належні істотні умови, визначені ЗУ України «Про оренду землі». Законних підстав для його розірвання немає. Право на передачу земельної ділянки в суборенду передбачене п.8.1.4 цього договору. Інші доводи позивача не підтверджені належними доказами і є лише його припущеннями. Зокрема щодо вирощування на цій землі соняшника чотири роки поспіль. Акти надані позивачем начебто на підтвердження цього факту не дають можливості ідентифікувати осіб які їх підписали, справжність їх підписів. Обстеження земельної ділянки не проводилося за участі спеціалістів Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель. Особи у цих актах вказані як суміжні землекористувачі в той час як суміжними землекористувачами насправді є інші особи.

Крім того, всупереч тверджень позивача, орендареам була проведена робота по складанню агрохімічних паспортів. Інформація є відкритою і позивач міг нею скористатися. Позивачем не надано належних доказів завдання відповідачем матеріальної шкоди.

Третя особа ФГ «Святовіт-2011», про дату, час та місце судових засідань повідомлялася своєчасно та належним чином, представник у судові засідання не з’являвся.

Надано письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позову заперечують(а.с.126). Письмових пояснень щодо позову або відзиву ними не подано.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. На підставі ст. 223 ЦПК України розгляд справи проведено за відсутності представника третьої особи, проти чого представники позивача та відповідача заперечень не мали.

Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши відзив, заперечення на відзив, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, суд приходить до висновку про необхідність у задоволенні позову відмовити повністю, виходячи із наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

Судовим розглядом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на землю Серії –ХР №081658, ОСОБА_2 була власником земельної ділянки, площею 7,5515 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Семенівської сільської ради Близнюківського району Харківської області. Кадастровий номер земельної ділянки №6320686000:02:001:0104. Складено акт установлення та погодження меж земельної ділянки. Суміжними землевласниками є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8І.(а.с.11,13).

Між нею та ТОВ «Краєвид Агро» 04 грудня 2006 року укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 25 років (надалі – Договір оренди)(а.с.9,10).

Договір оренди зареєстрований в Державному реєстрі ДП «Центр ДЗК при ДКУ по ЗР в Близнюківському районному відділі Харківської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 21.08. 2007 за № 049768500020.

Цього ж дня сторонами Договору оренди складено ОСОБА_9 прийому-предачі вказаної земельної ділянки(а.с.12)

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.05. 2016 №671, позивач ОСОБА_1 як спадкоємець померлої 06.10. 2015 ОСОБА_2, став власником цієї земельної ділянки(а.с.6).

Зазначене право власності крім того підтверджене і Інформаційною довідкою № 59580491 від 21.05. 2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно…. (Відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно) (а.с.7,8).

У 2014,2015,2016,2017 роках до Договору оренди укладалися додаткові угоди якими ст.4 Договору оренди викладалася у новій редакції – збільшувався розмір орендної плати. Остання така Угода укладена між ОСОБА_1І та ТОВ «Краєвид Агро» 04.07. 2017 року. При цьому зазначено, що всі інші умови Договору оренди залишаються без змін, отже новий землевласник їх визнав та заперечень не мав(а.с. 165).

Відповідно до частини першої статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За змістом статті 1 вказаного Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 5 ЗК України визначені основні принципи земельного законодавства, серед яких зазначено принцип раціонального використання та охорони земель.

Раціональним вважається таке використання сільськогосподарських земель, у ході якого забезпечується одержання сталих високих урожаїв сільськогосподарських культур, запобігання необґрунтованому вилученню земель зі сфери сільськогосподарського виробництва для потреб інших галузей народного господарства, збереження та підвищення родючості ґрунтів, охорона навколишнього середовища.

Згідно зі статтею 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до пункту третього частини 1 статті 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі.

За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Аналогічна норма закріплена і в статті 31 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 6-1998цс15 та № 6-1980цс15.

Відповідно до статті 33-1 Закону України «Про охорону земель», яка була чинною з 4 червня 2009 року по 12 лютого 2015 року, нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втраті родючості ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 164 затверджено Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах. З примітки до вказаних вище Нормативів видно, що допустимі норми періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі становлять: для кукурудзи в сівозміні або на тимчасово виведеному із сівозміни полі - протягом двох-трьох років поспіль; для соняшника - не менше, ніж через сім років; для лікарських рослин (залежно від біологічних властивостей) - один - десять років.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ст. 6 Договору оренди - «Умови збереження об’єкта оренди», зазначено, що орендар повинен дотримуватися режиму використання земель сільськогосподарського призначення згідно з вимогами чинного законодавства(п.6.1). Орендар повинен дотримуватися вимог законодавства щодо екологічної безпеки користування земельною ділянкою та збереження родючості її грунту та якості землі(п.6.2)(а.с.9).

Посилаючись на ці умови Договору оренди позивач стверджує, що відповідач - орендар їх порушує, зокрема тим, що 2014-2017 роках на орендованій землі вирощує соняшник, що призводить до виснаження родючості грунту, поширенню хвороб і є істотним порушенням договору.

Вказуючи на зазначені обставини, ОСОБА_1 у 2017 направляв ТОВ «Краєвид –Агро» дві претензії з пропозиціями розірвати договір без взаємних фінансових вимог(а.с.18,19).

ТОВ «Краєвид Агро» із ззначеними пропозиціями не погоджувалося, стверджуючи, що підприємство виконує усі вимоги договору, проводить роботи по поліпшенню і підвищенню родючості грунтів, впроваджує нові технології тощо(а.с.20,21).

На доведення своїх тверджень позивачем надано «ОСОБА_9 обстеження» від 10.08. 2014, 02.06. 2015, 18.07. 2016, 22.07. 2017 (надалі - ОСОБА_9). ОСОБА_9 однаковий. Стверджується, що на орендованій земельній ділянці ОСОБА_1, вирощується соняшник. Акт від 10.08. 2014 підписаний громадянами ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6 ОСОБА_9 від 02.06. 2015 підписаний громадянами ОСОБА_10,ОСОБА_6, ОСОБА_12 ОСОБА_9 від 18.07. 2016 підписаний громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_10 ОСОБА_9 від 22.07.2017 підписаний громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Також позивачем надано письмові заяви ОСОБА_12, ОСОБА_6 та ОСОБА_14 в яких вони стверджують вказані обставини та те, що підписи на цих ОСОБА_9 виконані ними. Підписи осіб на заявах посвідчені секретарем виконкому сільської ради (а.с.133-135).

Представник відповідача ОСОБА_15 зазначені докази просить суд до уваги не брати з підстав які зазначені вище. Суд з цим погоджується, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи(ч.1). Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків(ч.2).

За ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування(ч.1). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення(ч.2).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи(ч.1 ст. 79 ЦПК України).

Як визначено ч.ч.1,2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування(ч.1). Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання(ч.2).

Частиною першою ст.90 ЦПК України визначено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору(ч.1 ст. 95 ЦПК України).

Як встановлено судовим розглядом, зазначені ОСОБА_9 як письмові докази додані до позовної заяви.

Вони містять прізвища осіб які їх підписали та підписи цих осіб.

Представник відповідача ОСОБА_15 стверджує, що на вказаних ОСОБА_9 підписи одних і тих же осіб очевидно різні. Із цією обставиною представник відповідача ОСОБА_3 погодився, пояснивши, що підпис за одну особу виконувала інша.

Проти пропозиції представника відповідача ОСОБА_15 викликати осіб вказаних в ОСОБА_9 у судове засідання для допиту як свідків, що передбачало б приведення їх до присяги, попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, ОСОБА_3 заперечував навіть погодившись з очевидністю того, що підписи на актах виконані не тими особами які вказані.

Крім того, у цих ОСОБА_9 зазначені особи вказані як суміжні з ОСОБА_1 землевласники. Разом із тим, згідно Державного акту на право власності на землю Серії –ХР №081658 та ОСОБА_9 установлення та погодження меж земельної ділянки кадастровий номер 6320686000:02:0016:104, суміжними землевласниками насправді є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8І.(а.с.11,13). Отже особи які вказані в ОСОБА_9, крім ОСОБА_6, не є суміжними землевласниками ОСОБА_1, як це стверджує позивач.

За таких обставин суд зазначені докази визнає неналежними, недостовірними та їх до уваги не бере.

На підтвердження того що на спірній земельній ділянці чотири роки поспіль вирощувався соняшник, інших доказів не надано.

На підтвердження спричинення збитків, представником позивача ОСОБА_3 надано виконий ним розрахунок матеріальних збитків за цим позовом(а.с.127).

Він викладений таким чином: 7.55 га х 0,3 т. діючої речовини = 2,265 т. д.р х 4 роки = 9.1 т д.р х 20 тис. = 181,2 тис.

Суд цей розрахунок не може вважати достовірним та належним доказом оскільки у ньому відсутнє будь-яке обґрунтування вказаних величин та речовин крім обставини щодо площі земельної ділянки та спірного терміну у 4 роки її неналежного використання на думку позивача.

Надана як доказ накладна на придбання ОСОБА_3, 5 т. нітроамофоски за ціною 9700 грн за 1 т. цих висновків не спростовує, оскільки ніяк не кореспондується із вказаним розрахунком(а.с.126). Крім того накладна свідчить про придбання нітроамофоски не позивачем.

Не може бути таким доказом і долучена позивачем до справи стаття із Вісника Полтавської державної аргарної академії (а.с.129-132) оскільки вона є узагальненою наковою статтею з приведенням орієнтовних розрахунків щодо окремих сортів соняшника за відповідних попередників та різних зон лісостепу і різної урожайності. При цьому предметом дослідження, як це вказано в преамбулі (вступній частині), було вивлення впливу внесених мінеральних добрив на стан землі. Так зокрема щодо Харківської області зазначено, що має місце велике варіювання в показниках яке залежить від рівня врожаю і хімічного складу продукції тощо(а.с.129).

Отже виснаження орендованої земельної ділянки внаслідок ґрунтовтоми, спричиненої порушенням допустимих нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах, позивачем не доведене, як і завдання йому істотної шкоди.

Не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і посилання позива як на істотне порушення умов Договору оренди – не виготовлення орендарем ТОВ «Краєвид Агро» агрохімічних паспортів.

ТОВ «Краєвид Агро» надані і судовому засіданні вивчені агрохімічні паспорти на земельні ділянки орендовані ТОВ «Краєвид Агро» на території Семенівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

Відповідачем цим доказом доведено, що на орендованій ним спірній земельній ділянці (контур 602) показники вмісту гумусу, калію тощо не нижче середніх(а.с.141-150).

Крім того позивач, як на підставу розірвання Договору оренди, вказує на погіршення стану землі внаслідок її неналежного використання відповідачем. Разом із тим, доказів на підтвердження якісних характеристик землі до її передання в оренду, не надано, що унеможливлює об’єктивно встановити чи відбулося таке погіршення.

Судом у судовому засіданні роз’яснювалося право сторонам заявити клопотання про призначення експертиз з питань які потребують спеціальних знань для підтвердження обставин на які вони посилаються. Таких клопотань заявлено не було.

Однією із підстав для дострокового розірвання Договору оренди позивач вважає передання орендарем ТОВ «Краєвид Агро» орендованої земельної ділянки в суборенду.

Суд із такою правовою позицію не погоджується, оскільки право орендаря здавати земельну ділянку чи її будь-яку частину у суборенду прямо передбачене в п. 8.1.4 Договору оренди. Речове право – суборенда зареєстроване, що вбачається з Інформаційної довідки № 59580491 від 21.05. 2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно…. ((Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права) - 12.04. 2016 зареєстроване речове право – суборенда земельної ділянки. Строк дії – 3 роки. Орендар – ТОВ «Краєвид Агро». Суборендар – ФГ «Святовіт -2011»(а.с.7,8).

Таким, що не може бути взятим до уваги судом, є і посилання позивача як на підставу розірвання Договору оренди те, що він не отримав свою копію спірного Договору оренди, орендар не сприяв збереженню межових знаків. Суд вважає що немає потреби давати правове обґрунтування несприйняття судом цієї правової позиції, оскільки листом-підтвердженням від 04.07. 2017 доведено, що таку копію ОСОБА_1 отримав.

Цей же лист свідчить і про те, що станом на 04.07.2017 орендодавець ОСОБА_1 будь-яких претензій до орендаря ТОВ «Краєвид Агро» не має, що суперечить змісту його позову(а.с. 167).

Щодо межових знаків – позивачем не надано доказів як про їх встановлення так і про їх відсутність.

09.07.2018 представником позивача ОСОБА_3 до суду надано заяву про збільшення позовних вимог – просив стягнути заборгованість по орендній платі за 2015-2017 роки в сумі 6663,26 грн. та орендну плату за 2018 рік в сумі 17398,57 грн. Заборгованість пояснює тим, що з орендної плати були вираховані податки та збори.

Представник відповідача ОСОБА_15 просив суд ці вимоги до уваги не брати з огляду на те, що п.2 ч.1 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити позовні вимоги лише до закінчення підготовчого судового засідання. Вказав, що орендна плата орендодавцю сплачена повністю і своєчасно, відрахування із неї податків і зборів на користь держави є вимогою закону.

Вислухавши думку представника відповідача, ОСОБА_3 свою заяву про збільшення позовних вимог просив суд до уваги не брати як додаткову позовну вимогу але врахувати те, що відрахування із орендної плати податків і зборів є істотним порушенням умов Договору оренди, а отже є підставою для його розірвання.

Оцінючи ці обставини суд виходить з такого. Представник позивача у судовому засіданні визнав, що орендна плата орендодавцем виплачувалася своєчасно та у розмірі передбаченому Договором оренди з урахуванням додаткових угод. Зазначене підтверджено і листами – повідомленнями ТОВ «Краєвид Агро» на ім’я ОСОБА_1 за 2015-2017 роки. У них зазначені як сума орендної плати так і утримані суми з прибуткового податку та військового збору(а.с.168-170).

Суд вважає, що за умови нарахування орендної плати в належному розмірі, її своєчасної виплати, виниклий спір щодо утримання із цієї плати сум податків та зборів, сам по собі не може бути належною підставою для розірвання Договору оренди.

Щодо орендної плати за 2018 рік то строк її виплати взагалі ще не настав так як п. 4.2 Договору оренди передбачено її виплату до 30 вересня кожного року.

Крім того, подання заяви із зазначенням нової підстави для задоволення позовних вимог, у даному випадку виплата орендної плати не у повному розмірі, суперечить вимогам ч.3 ст. 49 ЦПК України оскільки позивач має право змінити предмет або підстави позову лише до закінчення підготовчого судового засідання.

При укладенні договору оренди сторони у ст. 9 погодили підстави припинення його дії. Так в п.п. 9.2. 9.3 зазначено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку на який його було укладено; придбання земельної ділянки орендарем у власність; ліквідації юридичної особи – орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємного згодою сторін, рішенням суду, а також з інших підстав, визначених законом.

На ці обставини позивач, не посилається крім припинення договору за рішенням суду, а також з підстав, визначених законом.

За правилами ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом(ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях(ч.6).

За ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів(ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності(ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)(ч.3).

При поданні позову судовий збір позивачем сплачений. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інших судових витрат по справі немає.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог позивачу необхідно відмовити повністю.

А тому, керуючись ст. 14 Конституції України, ст.ст. 15,16,629,651, 783 ЦК України, ст.ст.1,2, 24,25,31,32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 5, 141 Земельного Кодексу України, ст.33-1 Закону України «Про охорону землі», ст.ст.4, 5, 7, 12,13, 76-83,90, 97, 133, 141, 258, 259, 265, 268, 351, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса проживання: інд.64810, вул. Центальна, 59, Семенівка Близнюківського району Харківської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро», 64811, вул. Центральна, буд. 32, с. Алісівка Близнюківського району Харківської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34174009, про розірвання договору оренди земельної ділянки, третя особа - Фермерське господарство « Святовіт -2011», 64670, вул. Садова, буд. 1, кім. 3, с. Нова Іванівка Лозівського району Харківської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37915019, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Харківської області через Близнюківський районний суд Харківської області.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складене 28 вересня 2018 року.

Суддя О.І. Мороз