МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" вересня 2018 р. Справа №369/4370/18
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В., розглянувши у приміщенні суду у смт. Макарів Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу за позовом
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про відновлення становища, що існувала до порушення,
в с т а н о в и в:
ОСОБА _1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (далі - ПрАТ «Київобленерго», відповідач), в якому посилався на те, що у 1994 році він звернувся до Колонщинської сільської ради народних депутатів Макарівського району з заявою про видачу дозволу на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,20 га, про що свідчить Витяг з протоколу №6 засідання Колонщинської сільської ради народних депутатів Макарівського району від 08.07.1994 року.
В подальшому ним було отримано необхідні дозвільні документи, а саме: відведено в натурі присадибну земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку в с. Березівка, Колонщинської сільради Макарівського району, площею 2000 кв.м.; затверджено план будівництва триповерхового будинку на земельній ділянці площею 2000 кв.м за адресою - АДРЕСА_2; було видано Свідоцтво на забудову індивідуальної садиби та 20.06.1996 року отримано Державний акт на право приватної власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,20 га. У 2017 році було встановлено на місцевості межі земельної ділянки та передано на зберігання знаків власнику земельної ділянки - позивачу, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2
04.11.0016 року позивач дізнався про те, шо відповідач на його земельній ділянці за той час поки позивач не навідувався в с. Березівка, з 2010 року, встановив опори (стовпи) для лінії електропередач. Стовпи були встановлені вглиб всієї земельної ділянки, і ведуть в нікуди, що перешкоджає будівництву його житлового будинку.
Вважає, що вказані опори ліній електропередач встановлені відповідачем незаконно, та порушують його права як власника земельної ділянки, посилаючись на ст. 41 Конституції України, ст. ст. 11-19 ЗУ «Про власність», ст. ст. 319, 316, 373 ЦК України.
Враховуючи викладене, просив суд відновити становище, яке існувало до порушення, а саме зобов'язати ПрАТ «Київобленерго» знести самочинно збудовані опори (стовпи) для лінії електропередач за адресою: АДРЕСА_2, знесення провести за рахунок відповідача. Також просив стягнути з відповідача на свою користь сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн.
Ухвалою суду від 19.06.2018 року позовну заяву ОСОБА_1, прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 19.06.2018 року та позовну заяву з додатками відповідач отримав 31.07.2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0800104179971-0813201414300.
В установлений судом строк, а саме 13.08.2018 року, відповідач подав відзив на позовну заяву разом з клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 13.08.2018 року клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача Годятська А.В. просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що за наявною у товаристві інформацією опори та лінія електропередач, про які йдеться у позовній заяві - ПЛ 0,4 кВ Л-1 ТП 503 (опори 6, 7, 8), були побудовані і введені в експлуатацію у 1983 році на виділеній із земель запасу на потреби електроенергетичної галузі території, що підтверджується Паспортом лінії, яка додається. Тобто дана ПЛ була побудована у 1983 році Державою на земельній ділянці, що надавалась з земель запасу на потреби електроенергетичної галузі, при цьому норми ст. 76 діючого Земельного Кодексу України, дають визначення поняття - землі енергетичної системи, тобто землі, надані під електрогенеруючі об'єкти, під об'єкти транспортування електроенергії до користувача. В той період і до 31 грудня 2001 року діяв Земельний Кодекс України у іншій редакції, який не містив поняття приватної власності на земельні ділянки. У 2002 році з введенням в дію нового Земельного Кодексу України, розпочався процес приватизації земельних ділянок, які належали фізичним особам на праві довічного користування. Таким чином, дана ПЛ (разом з опорами) була побудована та введена в експлуатацію правомірно, згідно вимог діючого, на той час законодавства. Даний об'єкт обліковується на балансі ПрАТ «Київобленерго» з 01.08.19983 року. Отже, спірна повітряна лінія була побудована до набуття позивачем права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2
Таким чином повітряна лінія була розміщена на земельній ділянці раніше ніж сформовано земельну ділянку із кадастровим номером: НОМЕР_2, відповідно дана земельна ділянка перейшла у власність позивача вже із зобов'язаннями щодо обмеженого її використання.
У даному випадку відомості щодо опори лінії електропередач та її охоронної зони внесені до Державного земельного кадастру не були, а площа під опорою повітряної лінії не була вирізана із загального об'єму земельної ділянки, а це означає, що документ, який підтверджує право власності на земельну ділянку оформлений не належним чином.
Таким чином присвоєння кадастрового номеру позивачеві відбулося з порушенням вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру .
В установлений судом строк позивач відповіді на відзив не подав.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив, що у 1994 році позивач звернувся до Колонщинської сільської ради народних депутатів Макарівського району з заявою про видачу дозволу на будівництво житлового будинку за адресою, АДРЕСА_2 площею 0,20 га, про що свідчить Витяг з протоколу №6 засідання Колонщинської сільської ради народних депутатів Макарівського району, від 08.07.1994 року (а.с.18).
Актом від 28.09.1994 року, затвердженим районним архітектором Макарівського району, позивачу було відведено в натурі присадибну земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку в с. Березівка, Колонщинської сільради Макарівського району, площею 2000 кв.м. (а.с.19-20).
28.09.1994 року головним архітектором Макарівського району затверджено план будівництва триповерхового будинку на земельній ділянці площею 2000 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 21-22).
30.09.1994 року позивачу відділом Архітектури і будівництва Макарівської районної державної адміністрації Київської області видано Свідоцтво на забудову індивідуальної садиби в с. Березівка Колонщинської сільської Ради на присадибній ділянці площею 2000 кв.м. (а.с. 23-24).
20.06.1996 року позивач отримав Державний на право приватної власності на землю серії КВ на земельну ділянку площею 0,20 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташована на території Колонщинської сільської ради (а.с. 26).
17.02.2017 року ТОВ «ТЕРРА-М» отримало від позивача технічне завдання на проведення геодезичної зйомки (а.с. 27).
Актом від 17.02.2017 року ТОВ «ТЕРРА-М» на території Колонщинської сільської ради Макарівського району було встановлено на місцевості межі земельної ділянки та передано на зберігання знаків власнику земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с. 28-31).
23.02.2017 року відділом у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області позивачу було видано Довідку про присвоєння кадастрового номера НОМЕР_2 земельній ділянці площею 0,20 га (а.с. 32).
04.11.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про демонтаж опор (стовпів) для лінії електропередач, що знаходяться на його земельній ділянці в с. Березівка по вул. Калинова, 49 (а.с. 33), на яку отримав відповідь за № 72 від 22.02.2017 року Макарівського РП, в якій було зазначено, що для переносу ПЛ-0,4кВ позивачу потрібно звернутись до ПАТ «Київобленерго» з установчими документами для видачі технічних вимог на розробку проекту для перенесення опор ПЛ-0,4кВ (а.с. 34).
Тож, позивач зазначає, що не може в повному обсязі реалізувати своє право власності на земельну ділянку площею 0,20 га з кадастровим номером НОМЕР_2, за адресою: Київська область, Макарівський район, Колонщинська сільська рада, власником якої він є відповідно до державного акту на право приватної власності серії КВ від 20.06.1996 року, оскільки, на ній розташована лінія електропередач, а тому останній не в змозі здійснювати роботи щодо будівництва будинку на власній земельній ділянці.
Судом встановлено, що, опори для лінії електропередач, про яку йдеться у позовній заяві - ПЛ 0,4 кВ Л-1 ТП 503 (опори 6, 7, 8), були побудовані і введені в експлуатацію у 1983 році на виділеній із земель запасу на потреби електроенергетичної галузі території, що підтверджується Паспортом лінії (а.с. 70-72).
Даний об'єкт обліковується на балансі ПрАТ «Київобленерго» з 01.08.1983 року за інвентарним номером 30039606.02 (30042716), про що свідчить Довідка про балансову належність від 07.08.2018 року №1182 (а.с. 73).
Отже, спірна повітряна лінія була побудована до набуття позивачем права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, що призначаються для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії.
За змістом ч. 6 ст. 19 Закону України «Про електроенергетику» в охоронних зонах електричних мереж, а також інших особливо важливих об'єктів електроенергетики діють обмеження, передбачені законодавством України щодо використання земель.
Згідно п. е) ч. 1 ст. 91 чинного ЗК України власник земельної ділянки зобов'язаний дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Частиною першою ст. 110 ЗК України передбачено, що на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.
Згідно п. б) ч. 1 ст. 112 ЗК України охоронні зони створюються уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.
На момент встановлення та введення в експлуатацію спірних опор (стовпів) для лінії електропередач діяв Земельний кодекс Української РСР в редакції 1970 року, який також містив поняття «охоронні зони». Так, відповідно до статті 121 цього Кодексу, вздовж повітряних та підземних кабельних ліній електропередачі, що проходять поза населеними пунктами, встановлюються охоронні зони. Землі в межах цих зон не вилучаються у землекористувачів і використовуються ними за призначенням з обмеженнями, встановленими правилами про охорону високовольтних
ліній електропередачі, що затверджуються у встановленому порядку.
На момент виникнення у позивача права власності на земельну ділянку площею 0,20 га відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії КВ від 20.06.1996 року, діяв Земельний кодекс України в редакції 1990 року, відповідно до статті 69 якого, вздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі, телефонно-телеграфних ліній, що проходять поза населеними пунктами, а також навколо випромінюючих споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній встановлюється охоронна зона. Землі в межах цих зон у власників землі та землекористувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, що передбачаються правилами, затверджуваними у встановленому порядку.
Згідно п. п. 1, 2 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 209 від 4 березня 1997 року, правила охорони електричних мереж (далі - Правила) запроваджуються з метою забезпечення збереження електричних мереж, створення належних умов їх експлуатації та запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму і використовуються у разі проектування, будівництва та експлуатації електричних мереж, а також під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж.
Електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами, вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать.
Для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та дотримання вимог техніки безпеки здійснюються такі заходи: відводяться земельні ділянки; встановлюються охоронні зони; визначаються мінімально допустимі відстані; прокладаються просіки у лісових, садових, паркових та інших багаторічних насадженнях.
Згідно п. 4 зазначених Правил на період будівництва та експлуатації електричних мереж земельні ділянки надаються забудовникам відповідно до Земельного кодексу України.
У межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами.
Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об'єкти електричних мереж, зобов'язані вживати належних заходів до збереження зазначених об'єктів.
За змістом п. 5 Правил охоронні зони електричних мереж встановлюються уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на певну відстань.
Судом встановлено, що на момент введення в експлуатацію в 1983 році опор для лінії електропередач, їх розміщення на земельній ділянці, що належить на праві власності позивачу, було правомірним. При цьому на цій земельній ділянці проходить охоронна зона, що є обмеженням земельної ділянки позивача і час встановлення такого обмеження слід пов'язувати з часом встановлення і введення в експлуатацію спірних опор (стовпів) для лінії електропередач, оскільки одночасно з їх встановленням вздовж земельної ділянки та повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів при невідхиленому їх положенні на певну відстань, було встановлено охоронну зону в розумінні вищезазначених нормативно-правових актів.
Крім того, як встановлено судом спірна повітряна лінія була встановлена та введена в експлуатацію набагато раніше ніж виникло право власності позивача на земельну ділянку, на якій вони розташовані, при цьому на момент набуття позивачем земельної ділянки у власність у 1996 році, а сама отримання відповідного державного акту на право приватної власності на землю, відповідно дана земельна ділянка перейшла у власність позивач вже із зазначеними обмеженнями.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тож, оцінюючи належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову щодо відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом знесення опор (стовпів) для ліній електропередач, оскільки на момент набуття позивачем права на земельну ділянку, лінія електропередач вже була побудована та проходила над відповідною земельною ділянкою, що встановлює для землекористувача певні особливості та обмеження в користуванні.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак уразі відмови в задоволенні позову відшкодуванню не підлягає.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.5, 76-81, 83, 95, 247, 265, 141, 354-355 ЦПК України суд,
у х в а л и в :
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в особі представника - адвоката ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про відновлення становища, що існувала до порушення.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 26.09.2018 року.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1, адреса - АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1;
Приватне акціонерне товариство «Київобленерго», адреса - 08132, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, вул. Київська, 2-Б; Код ЄДРПОУ 23243188.
Суддя О.В. Тандир
