ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 803/534/17

адміністративне провадження № К/9901/37435/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 803/534/17

за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» про стягнення адміністративно-господарських санкцій;

за касаційною скаргою Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Волинського окружного адміністративного суду (суддя Хомяк М. І.) від 22 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Старунського Д. М., Багрія В. М., Рибачука А. І.) від 05 жовтня 2017 року, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У квітні 2017 року Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП», в якому просило стягнути адміністративно-господарські санкції в сумі 325782,06 грн. та пеню в сумі 1303,10 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не забезпечено виконання нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів у 2016 році.

3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

7. 13 березня 2018 року касаційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у справі № 803/534/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

8. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження на 19 вересня 2018 року.

9. 19 вересня 2018 року розгляд справи відкладено на 26 вересня 2018 року.

10. Станом на 26 вересня 2018 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наданого 17 лютого 2017 року відповідачем Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою 10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» у 2016 році становила 401 особу, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників у підприємства - 10 осіб, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 16 осіб.

12. Відповідно до копій звітів відповідача за формою 3-ПН за період січень - грудень 2016 року, які долучені до матеріалів справи, підприємство щомісячно інформувало Нововолинський міський центр зайнятості про наявність вакансій.

13. Також судам з'ясовано, що відповідачем щомісячно направлялись до Управління праці та соціального захисту населення Нововолинської міської ради та до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів листи з проханням про направлення на підприємство інвалідів для їх працевлаштування /а. с. 98-121/; щомісячно у 2016 році позивач розміщував у газеті «Безкоштовні оголошення» інформацію із запрошенням на роботу інвалідів /а. с. 139-164/.

14. Крім того, протягом 2016 року відповідачем було запропоновано працевлаштування 6 інвалідам, однак вони відмовились від запропонованої роботи за станом здоров'я, що підтверджується копіями заяв відповідних осіб /а. с. 122-137/.

15. З розрахунку вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені за 6 нестворених (незайнятих) ТзОВ «ВМП» робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році слідує, що Волинським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нараховано відповідачу до сплати адміністративно-господарські санкції у розмірі 325782,06 грн. та за період з 16 квітня 2017 року по 28 квітня 2017 року нарахована пеня у розмірі 1303,10 грн. /а. с. 5/.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив із виконання відповідачем вимог чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів. Суди дійшли висновку, що адміністративно-господарські санкції та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нараховані позивачем безпідставно, оскільки доказів на підтвердження наявності обов'язку відповідача по сплаті штрафних санкцій не надано та вина відповідача не доведена.

17. В своїй оцінці суди попередніх інстанцій виходили з наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин.

17.1. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

17.2. Частиною 1 ст. 20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

17.3. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону).

17.4. Діючим законодавством встановлюється обов'язковий для підприємств норматив робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також передбачається сплата підприємствами адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів.

17.5. При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

17.6. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

17.7. Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

17.8. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

17.9. Згідно ч. 3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

18. Отже, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

19. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем до центру зайнятості з січня по грудень 2016 року щомісячно подавалась інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) шляхом направлення звітів за формою № 3-ПН.

Докази того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМП» створювало перешкоди для працевлаштування інвалідів чи вчиняло інші дії або бездіяльність, які б вказували на суб'єктивне невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування в матеріалах справи відсутні.

20. На підставі викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, у діях відповідача відсутня вина у не працевлаштуванні інвалідів, наявність якої є обов'язковою умовою застосування штрафних санкцій, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарський санкцій та пені є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- суди при вирішенні спору повинні застосовувати положення Конвенції про права осіб з інвалідністю та Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів № 159, які встановлюють права осіб з інвалідністю на працю та занятість;

- одним із напрямків удосконалення законодавства про соціальну захищеність інвалідів в Україні має бути чітке визначення в Законі України «Про основи соціальної захищеності в Україні» не лише розміру адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць, а й підстав для звільнення від такої відповідальності, наприклад, відсутність інвалідів в регіоні, в якому розташоване підприємство, не направлення інвалідів на підприємство для працевлаштування; вжиття роботодавцем всіх заходів по виконанню вимог законодавства щодо створення робочих місць для інвалідів;

- на даний момент адміністративно-господарській санкції, відповідно до ст. 20 Закону, роботодавці зобов'язані сплачувати незалежно від положень, викладених у ст. 18, 18-1 Закону;

- ані законом, ані іншим нормативно-правовим актом не передбачено звільнення роботодавця від відповідальності за не працевлаштування інвалідів у разі відсутності вини роботодавця.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у діях відповідача вини у вчиненні господарського правопорушення, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМП» вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» виконано. А отже, підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відсутні.

23. Як свідчать матеріали справи, відповідачем вказаний обов'язок виконано, а також встановлено, що відповідачем вжиті залежні від нього передбачені законодавством заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу та інформування центру зайнятості про наявність вакансії; відмов зі сторони роботодавця у працевлаштуванні направлених інвалідів встановлено не було. Крім того, відповідачем протягом 2016 року подавались оголошення про запрошення інвалідів на роботу до, що свідчить про вжиття відповідачем додаткових заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушень у сфері господарювання.

24. Враховуючи викладене, Суд зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують їх висновків та ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм. Судами попередніх інстанцій правомірно та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

25. Відповідно до ч.1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

26. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

27. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

28. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 242, 341, 343, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у справі № 803/534/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб