ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2018

Справа № 910/5406/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Електро" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК Київ" (м. Київ)

про стягнення 1 082 094,07 грн.

за участю представників:

від позивача: Москвіна Т.В.;

від відповідача: Джига О.В.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Алан-Електро" (далі - ТОВ "Алан-Електро", позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК Київ" (далі - ТОВ "БТК Київ", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 972 880,84 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору купівлі-продажу № 251001 від 25.10.2017 р. в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. У позові ТОВ "Алан-Електро" просив суд стягнути з ТОВ "БТК Київ" заборгованість в сумі 972 880,84 грн., що складається з основного боргу - 904 740,24 грн. та пені - 68 140,60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження, суд вирішив здійснювати розгляд справи у загальному позовному провадженні, сторонам надана можливість для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.

До початку розгляду справи по суті позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 904 740,24 грн., пеню у сумі 177 353,83 грн., а всього - 1 082 094,07 грн. Вказана заява була подана із додержанням вимог ст. 46 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

У строк, встановлений законом, відповідач надав відзив, у якому позовні вимоги визнав частково - на суму заборгованості з основного боргу, проти вимог про стягнення пені заперечив з підстав їх необгрунтованості.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив наявність основної заборгованості, а також зазначив, що умовами договору купівлі-продажу № 251001 від 25.10.2017 р. не передбачена можливість нарахування пені за порушення покупцем зобов'язань щодо несвоєчасної оплати товару, а тому у цій частині вимог - просив відмовити.

Суд, розглянувши заяви учасників спору по суті справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Встановлено, що 25.10.2017 р. між ТОВ "Алан-Електро" (продавець) та ТОВ "БТК Київ" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 251001 (далі - договір). Відповідно до цього договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця електротехнічну продукцію, відповідно до письмової заявки покупця, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Ціна, кількість, асортимент товару обумовлюються у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 1.1, 1.2).

Продавець зобов'язується передати покупцю товар на протязі 10 робочих днів з дня отримання заявки по факсу, електронній пошті, та 100 % передплати. Датою поставки є дата отримання покупцем товару відповідно до накладної, підписаної сторонами (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Покупець здійснює передплату 100 % згідно рахунків продавця. Приймання-передача товару здійснюється у пункті поставки, зазначеному в письмовій заявці, що надана покупцем відповідно до п. 3.1 цього договору (п.п. 5.2, 6.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами. У разі, якщо на момент закінчення дії цього договору залишаються невиконаними зобов'язання будь-якою із сторін, то строк дії даного договору автоматично продовжується до повного виконання сторонами своїх договірних обов'язків (п. 10.1).

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач у період з 04.10.2017 р. по 16.11.2017 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 994 804,62 грн., що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними за вказаний період, наявними в матеріалах справи.

Зі свого боку, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, вартість поставленого товару сплатив частково - на суму 90 064,38 грн. Отже, у відповідача за вказаним договором виникла заборгованість у сумі 904 740,24 грн., яку він визнав під час розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів належної сплати повної вартості поставленого товару відповідач суду не надав, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 904 740,24 грн. підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 177 353,83 грн. за прострочення виконання договірних зобов'язань, нараховану на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України.

Розглянувши позовні вимоги в цій частині, суд прийшов до висновку, що вони задоволенню не підлягають, враховуючи таке.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нормами ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 551 ЦК України, ящо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так само відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У вчиненому сторонами правочині (договорі купівлі-продажу № 251001 від 25.10.2017 р.) розмір пені передбачено не було, а зазначено лише про те, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодаством (п. 8.1).

Однак, за висновком суду таке формулювання не надає права позивачу нараховувати пеню відповідачу за прострочення зобов'язання, також вказаний пункт не визначає порядок нарахування пені.

Водночас, у п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено наступне. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначаються певним законодавчим актом.

У даному випадку спеціальний закон, який визначав би розмір та порядок стягнення пені в разі неналежного виконання зобов'язань з оплати поставленого товару відсутній, а частина 6 ст. 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування вимог про стягнення пені, не є нормою законодавства, яка встановлює обов'язок та умови сплати пені, тобто не є безумовною підставою для стягнення неустойки в силу закону, а відтак, не може бути застосована у даному випадку. При цьому, ні умови договору, ні частина 6 ст. 231 ГК України не встановлюють конкретного розміру (відсотку) пені, а лише передбачають можливість застосування відповідальності у вигляді пені у певному розмірі, виходячи з облікової ставки Національного банку України (вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 р. у справі № 904/5922/17).

За таких обставин позовні вимоги ТОВ "Алан-Електро" в частині стягнення пені на суму 177 353,83 грн. є необгрунтованими та задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим суд задовольняє позов частково на суму основного боргу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даній справі судові витрати складаються із судового збору за подання позову та витрат на професійну правничу допомогу. Під час розподілу судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу у сумі 100 000, 00 грн., про що заявив позивач, суд прийняв до уваги наданий позивачем договір правової допомоги № 0202 від 19.01.2018 р., укладений між ТОВ «Алан-Електро» та адвокатом Мовмигою О.В., відповідний ордер на представництво інтересів позивача в суді (серія ДП № 174/000008 від 13.01.2018 р.), договір про надання правової допомоги № 02/05 від 02.05.2018 р., укладений з адвокатом Москвіною Т.В., відповідне свідоцтво про право на заняття адвокатською діляьністю № 1475 від 20.12.2005 р., ордер на представництво інтересів позивача в суді (серія ДП № 025/000017 від 02.05.2018 р.), акт про обсяг і вартість надання правової допомоги № 1 від 31.01.2018 р., платіжне доручення № 539 від 26.01.2018 р. на суму 100 000,00 грн. у якості оплати юридичних послуг за договором № 0202 від 19.01.2018 р.

Зі свого боку відповідач подав заяву про зменшення судових витрат, оскільки вони є завищеними.

При цьому судом було враховано положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (п. 6.5), згідно з якими суду необхідно прийняти до уваги, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Зокрема, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У даному випадку суд враховує, що спір у справі не є складним; підготовка позову у кваліфікованого фахівця не займає великого обсягу правових знань і часу, розгляд справи не був тривалим, основна заборгованість відповідачем була визнана, також суд зважає на те, що адвокат (місцем перебування якого є місто Дніпро), був присутній на всіх засіданнях у господарському суді міста Києва, тому доведеною та адекватною вартістю наданої професійної правничої допомоги належними доказами суд вважає суму у розмірі 20 000,00 грн. Указана сума підлягає також пропорційному розподілу між сторонами відповідно до правил, передбачених ст. 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Електро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК Київ" про стягнення заборгованості у сумі 1 082 094,07 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК Київ" (03134, місто Київ, вул. Якутська, буд. 8 літ. Л, ідентифікаційний код 34189083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Електро" (49041, місто Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 56, ідентифікаційний код 35496741) основний борг у сумі 904 740 (дев'ятсот чотири тисячі сімсот сорок) грн. 24 коп., судовий збір у сумі 13 571 (тринадцять тисяч п'ятсот сімдесят одна) грн. 10 коп., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16 722 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 03 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 17 вересня 2018 року.

Повний текст рішення складений 27 вересня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.