ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

07.06.06 Справа № 2/142-11/26

ПОСТАНОВА

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Давид Л.Л.

Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянувши апеляційну скаргу колективного підприємства «Транс-Галичина», м. Дрогобич, вих.. № 17 від 14.03.2006 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2006 року

у справі № 2/142-11/26 (суддя Сало І.А.)

за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобич

до Відповідача –колективного підприємства «Транс-Галичина», м. Дрогобич

про стягнення 8 517 грн. 92 коп. недоїмки по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування

За участю представників сторін

від Позивача: Янкевич А.В. - юрисконсульт;

від Відповідача : Калинюк В.Д. –представник, Куцопей І.І. - директор.

Справа розглядається в порядку п.п. 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Представниками сторін заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 року апеляційну скаргу колективного підприємства «Транс-Галичина», м. Дрогобич, вих.. № 17 від 14.03.2006 року, на постанову Господарського суду Львівської області від 28.02.2006 року у справі № 2/142-11/26 передано на розгляд колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді –Мурської Х.В., суддів –Давид Л.Л. та Краєвської М.В. з підстав, викладених у ньому.

Заяв про відвід колегії суддів не поступало.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 року апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.05.2006 року.

10 травня 2006 року розгляд апеляційної скарги відкладено до 07.06.2006 року на підставі клопотання скаржника.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2006 року у справі № 2/142-11/26 задоволено позов Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобич про стягнення з колективного підприємства «Транс-Галичина», м. Дрогобич 8 517 грн. 92 коп. недоїмки по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване, зокрема п. 6 ч. 12 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»згідно вимог якої страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2006 року у справі № 2/142-11/26 колективне підприємство «Транс-Галичина»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає оскаржуване рішення незаконним, оскільки таке прийняте з порушенням норм матеріального права.

Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що КП «Транс-Галичина»знаходиться на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку за ставкою єдиного податку –10%. У відповідності до вимог п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»- суб’єкт малого підприємництва, який знаходиться на єдиному податку, не є платником такого виду податків і зборів як збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Крім того, на адресу підприємства вимоги про сплату боргу від Управління Пенсійного фонду в м. Дрогобич не надходили, що суперечить п.п.2, 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

У доповненні до апеляційної скарги КП «Транс-Галичина»звертає увагу суду на ту обставину, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права, оскільки суд при прийнятті рішення керувався нормами Господарського процесуального кодексу України, а не нормами Кодексу адміністративного судочинства України, як це передбачено п.п. 6,7 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України. Просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду в м. Дрогобич –відмовити. Крім того, покликається на ту обставину, що ним було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом не взято до уваги.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненні до неї.

Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобич у запереченні на апеляційну скаргу, вих. № 1028/06-11 від 22.03.2006 року проти доводів, викладених в апеляційній скарзі –заперечило, просить оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення. Свої доводи мотивує тим, що у відповідності до вимог ст.. 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст.. 14 даного Закону, зокрема, роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок). Посилання скаржника на ту обставину, що судом порушено його право на захист інтересів є необґрунтованими, оскільки він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, судом до розгляду адміністративної справи було вжито всі необхідні заходи для всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи, рівності всіх учасників процесу.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи, викладені в запереченні на апеляційну скаргу.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2006 року у справі № 2/142-11/26 підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з поданих скаржником Свідоцтв про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –юридичною особою № 1309001720 від 25.12.2003 року та № 1309002184 від 08.12.2004 року, КП «Транс-Галичина»є суб’єктом малого підприємництва –юридичною особою за ставкою єдиного податку –10% та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2004 та 2005 роки.

Як встановлено місцевим господарським судом відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Дрогобич як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за № 02.04.-03764, а тому на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»зобов’язаний сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Згідно картки особового рахунку страхувальника станом на 27.01.2006 року недоїмка відповідача по внесках становить 8 517 грн. 92 коп.

Місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що відповідач в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, а тому спір розглянуто у відповідності до вимог ст.. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про систему оподаткування»під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. В Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов’язкові платежі). До загальнодержавних належить і збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, порядок та умови внесення страхових внесків. Страхові внески відповідно до цього Закону –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

З метою якнайшвидшого виходу із економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні, 19 жовтня 2000 року прийнято Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва»за № 2063-III. Цей Закон визначає правові засади державної підтримки суб’єктів малого підприємництва незалежно від форми власності. Одним з основних напрямів державної підтримки малого підприємництва, згідно ст. 5 даного Закону виступило запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) сплатою єдиного податку та застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

Перелік суб’єктів, порядок та умови реалізації спрощеної системи оподаткування встановлює Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року за №727/98.

Фактично і юридично з набранням чинності Указом Президента № 727/98 в державі було створено дві системи загальнообов’язкового державного страхування, в т.ч. пенсійного, а саме: загальну систему, яка діє сьогодні для тих суб’єктів господарювання, які не мали підстав або не використали своє право на спрощену систему і спрощену систему – для тих хто мав підстави і обрав таку систему.

Право вибору спрощеної системи оподаткування, об’єкт оподаткування єдиного податку, строки сплати єдиного податку і порядок нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов’язаних з виплатою зарплати працівникам, їх розміри, види податків, зборів від сплати яких звільняється суб’єкт та інші підстави, чітко визначені Указом Президента України № 727/98 (зі змінами на 28.06.1999 року № 764/99).

Так, суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності вправі самостійно обрати одну зі ставок єдиного податку та сплачувати щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення ж Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки.

Зазначений механізм сплати податків та зборів, обраний і відповідачем та дотриманий у відповідності з вимогами чинного законодавства.

У відповідності до вимог п.6 вищезгаданого Указу, суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, законодавець, з метою врегулювання економічної ситуації в Україні та сприяння підприємницькій діяльності суб’єктів господарювання пішов по шляху спрощення загальної системи оподаткування шляхом поглинання окремих видів податків та загальнообов’язкових платежів у складі єдиного податку. Вказівки скаржника на колізію нормативного застосування Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та Закону України «Про систему оподаткування»не може виступати безумовною підставою нарахування зазначених внесків та вимоги їх сплати. Кожен з вищенаведених актів спрямований на врегулювання певного виду суспільних відносин, не створюючи конкуренції правових норм. Збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, як зазначено вище є видом загальнодержавного збору, який встановлює Закон України «Про систему оподаткування», однак принципи, засади і механізми сплати передбачено власне Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»та Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва»встановлюють окремий порядок сплати зазначених внесків, створюючи спрощену систему оподаткування шляхом включення декількох податків та зборів у ставку одного. Таким чином, суперечності щодо юридичної сили закону та указу, в даному випадку є недоречними, оскільки не вступають в колізію та не містять взаємовиключаючих норм.

З поданих відповідачем платіжних доручень за грудень 2003 року, січень-грудень 2004 року та січень-грудень 2005 року вбачається, що останнім щомісячно в доход державного бюджету України сплачувався єдиний податок в розмірі 10 %.

Крім того, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 року № 58-р «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування»вирішено підтримати пропозицію Пенсійного фонду України, погоджену з Міністерством Фінансів України та Державною податковою адміністрацією України, щодо тимчасового припинення перевірок юридичних та фізичних осіб –платників єдиного та фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов’язкового державного соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004 році - 1 кварталі 2005 року, застосування пов’язаних з цим санкцій... до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.

Оскільки, на час виникнення спірних правовідносин не внесено змін і не прийнято Закону про спрощену систему оподаткування, то колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що в діях відповідача вина як така - відсутня. Встановлені податки і внески сплачені за рахунок єдиного податку.

Позивач, керуючись Указом Президента України № 727/98 та Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва», сплачуючи виключно єдиний податок, дотримувався вимог законодавчих актів, а тому, безпідставно донараховувати йому недоїмку по страхових внесках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 КАС України.

Відповідачем спростовано належними та допустимими доказами, у розумінні ст.. 70 КАС України, відсутність заборгованості у в розмірі 8 517 грн. 92 коп., а тому місцевим господарським судом неправомірно прийнято рішення про задоволення позову.

Крім того, місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення, керувався нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 6 Розділу VII прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

У відповідності до вимог ст. 158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

За таких обставин, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобич.

Враховуючи вищенаведене та керуючись п.п. 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України та ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України, -

Львівський апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу колективного підприємства «Транс-Галичина»- задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2006 року у справі № 2/142-11/26 –скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог –відмовити.

3. Судові витрати за розгляд справи № 2/142-11/26 в місцевому господарському суді та за перегляд рішення в апеляційній інстанції віднести на рахунок позивача у справі, про що місцевому господарському суду видати відповідні виконавчі листи.

4. Матеріали справи № 2/142-11/26 повернути Господарському суду Львівської області.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Краєвська М.В.