АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа

№ 607/1332/17

у 1-й інстанції Ромазан В.В.

№ 22-ц/789/742/18

- Сташків Б.І.

- 19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Хома М. В., Костів О. З.,

за участю секретаря — ОСОБА_1

та сторін — представника ОСОБА_2- ОСОБА_3, представника ПАТ “Банк “Київська Русь” - ОСОБА_4, представника ТОВ “Фінансова компанія “Сіті Фінанс” - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеозв'язку цивільну справу № 607/1332/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 — ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року, ухваленого суддею Ромазан В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь”, правонаступником якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Сіті Фінанс” про зобов'язання виконати умови договору, здійснити зарахування зустрічних однорідних зобов'язань та визнання правовідносин припиненими,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року звернувся в суд з позовом до ПАТ «Банк «Київська Русь», в якому, уточнивши позовні вимоги, просить зобов'язати ПАТ «Банк «Київська Русь» виконати зобов'язання за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 104191-59-14-2 від 17.09.2014 р. шляхом спрямування грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_2 в ПАТ «Київська Русь», відкритого згідно договору банківського вкладу № 103919-59 від 17.09.2014 р. в сумі кредитної заборгованості станом на 16 квітня 2015 року на рахунки з обліку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 104191-59-14-2 від 17.09.2014 р.; зобов'язати ПАТ «Банк «Київська Русь» здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог за договором № 104191-59-14-2 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 17.09.2014 р. та договором № 103919-59 банківського вкладу в іноземній валюті «СУПЕР-вклад» від 17.09.2017 р.; визнати припиненими правовідносини між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Київська Русь» за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 104191-59-14-2 від 17.09.2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 17 вересня 2014 року між ним (Позичальник), та ПАТ «Банк «Київська Русь» (Кредитор) був укладений кредитний договір № 104191-59-14-2 на відкриття відновлювальної кредитної лінії за умовами якого Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит на споживчі цілі у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 1 750 000,00 гривень із терміном повернення до 16 квітня 2015 року, а Позичальник зобов'язується погашати кредитну лінію, сплачувати проценти в розмірі 22,00 % річних за користування кредитною лінією та можливі штрафні санкції в порядку та на умовах цього Договору.

Крім того, 17 вересня 2014 року між ним, та ПАТ «Банк «Київська Русь» був укладений договір № 103919-59 банківського вкладу в іноземній валюті «СУПЕР-вклад», за умовами якого, Вкладник надає Банку, а Банк приймає від Вкладника на зберігання грошові кошти в формі депозитного Вкладу в сумі 200 000,00 доларів США, термін повернення Вкладу - 17 квітня 2015 року. Майнові права за договором банківського вкладу були передані йому в заставу ПАТ «Банк «Київська Русь» відповідно до договору застави № 104191-59 від 17.09.2014 р. укладеного між ним та ПАТ «Банк «Київська Русь».

Також, 17 вересня 2014 року між ним та ПАТ «Банк «Київська Русь» був підписаний договір про внесення змін до договору банківського вкладу № 103919-59 «СУПЕР-вклад» у іноземній валюті від 17 вересня 2014 року, за умовами якого, зокрема пунктом 2.8.1 передбачено, що Вкладник доручає Банку, і відповідно Банк має право здійснювати договірне списання коштів з вкладного (депозитного) рахунку Вкладника №2630233663012 у випадку невиконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії №104191-59-14-2 від 17 вересня 2014 року, (зі всіма змінами та доповненнями до нього), а саме у випадку виникнення права Банку як Заставодержателя за Договором застави №104191-59 від 17 вересня 2014 року, на звернення стягнення на предмет застави (майнові права за цим Договором), тобто у випадках передбачених п.п.4.1.1., 4.1.2., 4.1.3. Договору застави, укладеного між сторонами. 16 квітня 2015 року закінчився строк користування кредитною лінією. Разом з тим, станом на 16 квітня 2015 року заборгованість за кредитним договором позивачем погашена не була.

Оскільки, у момент настання строку виконання основного зобов'язання воно не було виконане, він. вважає, що настала відкладальна умова визначена п. 5.4 Договору застави та 17 квітня 2015 року, а тому відбувся факт відступлення права вимоги за Договором банківського вкладу № 103919-59 від 17 вересня 2014 року до ПАТ «Банк «Київська Русь». Станом на 17 квітня 2015 року курс долара США встановлений НБУ становив - 21,45 грн. за один долар США, відповідно розмір депозитного вкладу в сумі 2 000 000,00 доларів США в еквіваленті до гривні становив 4 290 000, 00 гривень. Згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_2, станом на 22.06.2015 року заборгованість по кредитному договору становить 1 635 005,41 грн.

Позивач вважає, що оскільки сума вкладу була більшою від суми заборгованості за кредитним договором, то ним було відступлено ПАТ «Київська Русь» право вимоги на суму вкладу в розмірі суми заборгованості за кредитним договором. Також позивач вважає, що оскільки, 17 квітня 2015 року відбувся факт відступлення ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» права вимоги за Договором банківського вкладу № 103919-59 від 17 вересня 2014 року в сумі заборгованості за кредитним договором, то Договір №104191-59-14-2 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 17.09.2014 р. припинив свою дію, а зобов'язання по даному договору вважаються виконаними ним в повному обсязі.

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Банк «Київська Русь» про зарахування зустрічних однорідних вимог та спрямування коштів, розміщених на депозитному рахунку на погашення заборгованості за кредитом. Разом з тим, Банк в односторонньому порядку не виконує умов договору застави, договору банківського вкладу, не перераховує кошти із депозитного рахунку на погашення заборгованості по кредитному договору, не визнає припиненими правовідносини за кредитним договором № 104191-59-14-2 та безпідставно вимагає погашення кредитної заборгованості. Оскільки, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено можливість після початку ліквідаційної процедури банку зарахування зустрічних однорідних вимог у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року ухвалено:

“У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про зобов'язання виконати умови договору, здійснити зарахування зустрічних однорідних зобов'язань та визнання правовідносин припиненими — відмовити.”

Не погодившись із даним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим, посилається на те, що суд не взяв до уваги, ті обставини, що Законом України від 12 серпня 2015 року”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку” було доповнено Закон України “ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” відповідною нормою щодо можливості проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме ч.2 п.8 ст.46 цього Закону. Зазначеним законом було внесено зміни і до ст.602 ЦК України, якою доповнено п.4-1, відповідно до якого не допускається зарахування зустрічних вимог за зобовязаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.

Представник позивача зазначила, що зарахування зустрічних вимог на стадії ліквідації банку стала можливою лише за наявності умов визначених ч.2 п.8 ст.46 Закону України “ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, в редакції від 12.08.2015 року, а саме його вимоги є зустрічними та однорідними, заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог подавалися після внесення змін до ч.2 п.8 ст46 ЗУ “ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, редакція якої вступила в законну силу 12 серпня 2015 року,строк повернення кредиту настав 16 квітня 2015 року, а строк повернення коштів по депозиту настав 17 квітня 2015 року, майнові права були ним передані в заставу ПАТ “ Банк” Київська Русь№, заміна застави не проводилася, кошти по депозитному рахунку та кредитному договорах перебували на рахунках банку на дату початку процедури виведення Банку ринку і договором про внесення змін до договору банківського вкладу надавалося право здійснювати договірне списання коштів з депозитного рахунку вкладника у випадку невиконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором.

Представник ПАТ «Банк «Київська Русь» - у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Вказує, що відповідно до п.8 ч.2 ст.46 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Зазначив про те, що в зазначений законом строк, тобто протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензій, ліквідацію банку, яка була запроваджена з 17.07.2015 року, ОСОБА_2 не скористався своїм правом та не заявив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про свої вимоги до банку, з метою включення їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів з подальшим задоволенням їх у порядку черговості згідно ст.52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала, заславшись на доводи викладені в ній.

В суді апеляційної інстанції за клопотанням ПАТ “Банк”Київська Русь” в якості співвідповідача залучено ТОВ “Фінансова компанія “Сіті Фінанс”, яка набула право кредитора у відповідності до Договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 09 серпня 2018 року.

Представник ПАТ «Банк «Київська Русь» та їх правонаступник ТОВ “Фінансова компанія “СІТІ ФІНАНС” проти апеляційної скарги заперечили, рішення суду вважають законним і обґрунтованим, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що зарахування зустрічних позовних вимог поза межами процедури ліквідації банку порушує баланс кредиторів банку та не узгоджується з вимогами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума заборгованості перед кредиторами, формується ліквідаційна маса банку та здійснюється реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону. Звернення стягнення на предмет застави - це право Банку, а не обов'язок.

Колегія суддів не може погодитись з вищезазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України (в редакції закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення, суд вирішує такі питання:1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;. 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3( які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Судом установлені наступні обставини, які не заперечувались сторонами в судовому засіданні.

17 вересня 2014 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №104191-59-14-2 на відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно з яким ПАТ «Банк «Київська Русь» зобов'язується надати Позичальнику кредит па споживчі цілі на умовах, встановлених Кредитним договором що підлягає поверненню на наступних умовах: ліміт Кредиту - 1 750 000.00 гривень з кінцевим терміном повернення кредиту - 16 квітня 2015 року, процентною ставкою 22,0 % річних. Надання кредиту здійснюється однією повною сумою шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника №2620733663001 відкритий в Банку.

Відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору ПАТ «Банк «Київська Русь» здійснив перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника №2620733663001 в межах суми кредиту.

17 вересня 2014 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу в іноземній валюті «СУПЕР - вклад» №103913-59, згідно умов якого ОСОБА_2М як вкладник, надає Банку, а ПАТ «Банк «Київська Русь» приймає від вкладника грошові кошти в сумі 200 000 доларів США 00 центів, з терміном повернення вкладу - 17.04.2015 р. З настанням терміну повернення Вкладу грошові кошти повертаються вкладнику шляхом перерахування їх на рахунок №2620033663004, відкритий в Банку.

17 вересня 2014 року в порядку забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору, між ПАТ «Банк «Київська Русь», як Заставодержателем, та ОСОБА_2, як Заставодавцем, було укладено договір застави №104191-59 відповідно до умов якого, в забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором Заставодавець передає в заставу майнові права за договором банківського вкладу, які зокрема полягають у праві Заставодавця вимагати від ПАТ «Банк «Київська Русь» повернення вкладу в сумі 200000 доларів США та сплати нарахованих на вклад процентів в порядку та в строки визначені договором банківського вкладу.

16 квітня 2015 року у позивача закінчився термін повернення кредиту за кредитним договором від 17 вересня 2014 року №104191-59-14-2, а строк повернення коштів відповідно до договору банківського вкладк № 103919-59 від 17 вересня 2014 року настав 17 квітня 2015року.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 станом на 16 квітня 2015 року не погасив заборгованість за вказаним правочином, а Банк не повернув позивачу кошти по депозитному договору.

29 липня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із листом про виконання зобов»язань за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії №104191-59-14-2 від 17.09.2014 року шляхом спрямування грошових коштів з його депозитного рахунку в ПАТ «Банк «Київська Русь» відкритого згідно договору банківського вкладу №103919-59 від 17.09.2014 року в сумі кредитної заборгованості станом на 16 квітня 2015 року на рахунки з обліку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії №104191-59-14-2 від 17.09.2014 року. Зазначений лист було отримано відповідачем 11 серпня 2015 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.03.2015 №61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», згідно з яким з 20.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ОСОБА_6 на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь». Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Київська Русь» запроваджено строком на три місяці з 20.03.2015 р. по 19.06.2015 року включно.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №116 від 15 червня 2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» до 19 липня 2015 р. включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 16 липня 2015 р. №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 липня 2015 р. №138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи ОСОБА_6 на ліквідацію банку строком на один рік з 17 липня 2015 року по 16 липня 2016 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1085 від 23.06.2016 р. продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» на два роки, до 16 липня 2018 року включно.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема: зарахуванням (стаття 601 ЦК України).

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно п. 4.30 Положення у разі необхідності Фонд в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог, зокрема, на підставі клопотання Фонду в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) про зменшення вимог кредитора(ів) в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог, передбачених статтею 46 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Стаття 1 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”визначає предмет та мету цього Закону, за якою визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно із Законом України№ 629-VIII від 16 липня 2015 року “ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку” було доповнено Закон України “ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” відповідно ч.2п.8 ст 46 цього Закону.

Зазначеним Законом також було внесено зміни і до ст. 602 ЦК України частину 1 якої доповнено п. 4-1, відповідно до якого не допускається зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України “ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, з дня початку процедури ліквідації банку, зокрема, забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

При цьому у зазначеній статті 46 цього Закону України “ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, передбачено, що обмеження, встановлені цим пунктом 8, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: 1) за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; 2) кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Таким чином, проведення зарахування зустрічних однорідних вимог з погашення заборгованості кредитора банку перед таким банком безпосередньо під час ліквідаційної процедури такого банку є можливим лише за наявності умов, визначених ч. 2 п. 8 ст. 46Закону України “ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (в редакції від 12.08.2015).

Проаналізувавши в сукупності всі докази, які знаходяться в матеріалах цивільної справи, колегія прийшла до висновку, що позивачем було направлено відповідачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог 23 листопада 2016 року, 28 грудня 2016 року, 21 березня 2017 року ( т.1;а.с.20,24,26,53); строк виконання за договором кредитної лінії № 104191-59-14-2 від 17 вересня 2014 року настав 16 квітня 2015 року, а за договором банківського вкладу(депозиту) ”СУПЕР-вклад” за №103919-59 від 17 вересня 2014 року настав 17 квітня 2015 року, звідси випливає, що грошові зобов'язання за зазначеними договорами є зустрічними однорідними вимогами; при цьому майнові права за Договором банківського вкладу були передані позивачем в заставу ПАТ "Банку” Київська Русь” згідно договору банківського вкладу №103919-59 від 17.09.2014 року, заміна застави не змінювалася; кошти по депозитному та кредитному договорах перебували на рахунках банку на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку; договором про внесення змін до Договору банківського вкладу №103919-59 “Супер вклад” від 17 вересня 2014 року було доповнено Договір банківського вкладу, зокрема пунктом 2.8.1, згідно якого вкладник доручає Банку і відповідно Банк має право здійснювати договірне списання коштів з вкладного (депозитного рахунку у випадку невиконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором.

Крім цього, 17 вересня 2014 року в порядку забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору, між ПАТ «Банк «Київська Русь», як Заставодержателем, та ОСОБА_2, як Заставодавцем, було укладено договір застави №104191-59 відповідно до умов якого, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором Заставодавець передає в заставу майнові права за договором банківського вкладу, які зокрема полягають у праві Заставодавця вимагати від ПАТ «Банк «Київська Русь» повернення вкладу в сумі 200000 доларів США та сплати нарахованих на вклад процентів в порядку та в строки визначені договором банківського вкладу.

Відповідно до п.4.2. Договору застави, заставодержатель вправі задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у повному обсязі, який визначається Заставодержателем самостійно на момент реалізації свого права звернення стягнення на предмет застави, у тому числі, але не виключно: основну суму кредиту; проценти за користування кредитом, винагороди та інші платежі, визначені Кредитним договором; неустойку (штрафи, пені, тощо) за порушення основного зобов'язання та/або умов цього Договору; витрати понесені Заставодержателем у зв'язку із зверненням стягнення на предмет застави, якщо вони будуть мати місце; завдані Застводержателю збитки в повному обсязі.

Згідно п.п.5.1.1. п. 5.1. договору застави, Заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави у будь-який час незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, зокрема, якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання воно не буде виконано належним чином, а саме при повному або частковому неповерненні кредиту (або його частини) та/або при повній або частковій несплаті процентів, винагороди, неустойки, невідшкодуванні витрат та збитків Заставодержателя у встановлені кредитним договором строки.

Пунктом 5.4 Договору застави встановлено, що положення цього пункту, разом з іншими положеннями договору, являють собою укладений Сторонами Договір з відкладальною умовою про відступлення Заставодавцем на користь, Заставодержателя права вимоги за Договором банківського вкладу, з метою звернення стягнення на Предмет застави в позасудовому порядку. Такою відкладальною умовою є факт настання будь-якого з випадків, зазначених у пункті 5.1 цього договору. Факт відступлення права вимоги предмету застави Заставодержателю не підлягає підтвердженню додатковим договором (угодою сторін). З моменту переходу прав (відступлення права вимоги) Заставодавця за договором банківського вкладу до Заставодержателя, Заставодержатель вправі здійснювати розпорядження вкладним (депозитним) рахунком на правах вкладника за договором банківського вкладу без будь-якої додаткової згоди/погодження/розпорядження з боку Заставодавця. Пунктом 5.4.1 зазначеного договору передбачено, що за договором про відступлення права вимоги Заставодавець відступає, а Заставодержатель приймає право вимоги ПАТ «Банк «Київська Русь» (Боржник за Договором банківського вкладу) виплати грошових коштів в сумі, яка складається із суми вкладу в розмірі 200000 доларів США та процентів, нарахованих на вклад. Пунктом 5.4.2 вказаного Договору передбачено, що загальна сума уступленої вимоги визначається, як сума невиконаного основного зобов'язання, збитків, завданих Заставодержателю порушенням умов Кредитного договору та/або цього Договору, суми витрат, здійснених Заставодержателем у зв'язку з вжиттям заходів для захисту Предмету застави від посягань з боку третіх осіб, а також витрат, пов'язаних зі зверненням стягнення на предмет застави, та штрафних санкцій за цим Договором. Пунктом 5.4.3 договору також встановлено, що з моменту виникнення права звернення стягнення на предмет застави (відповідно до п.5.1 цього Договору) Заставодержатель набуває, а Заставодавець втрачає право вимоги до ПАТ «Банк «Київська Русь» щодо виплати коштів в сумі, передбаченій п.п.5.4.2 цього Договору, та зобов'язання ПАТ «Банк «Київська Русь» з повернення Заставодавцю коштів в сумі, передбаченій п.п.5.4.2 цього Договору припиняються відповідно до ст..606 ЦК України (поєднання боржника і кредитора в одній особі).

Судова колегія прийшла до висновку, що Кредитний договір, Договір банківського вкладу, Договір застави було укладено між позивачем та відповідачем, тобто, такі договори є двосторонніми, сторони за ними дійшли взаємоузгодженого волевиявлення, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної мети кожної з цих осіб. Укладаючи такі договори, керуючись принципом свободи договору, сторони визнали факт зустрічності, однорідності вимог у визначеному розмірі та те, що строк виконання щодо таких вимог настав. Оскільки принцип свободи договору є одним з основних принципів зобов'язальних правовідносин, сторони вправі припинити існуючі між ними зобов'язання за домовленістю, зокрема, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Оскільки 17 квітня 2015 року відбувся факт відступлення ОСОБА_2 На користь ПАТ “Банк “Київська Русь” права вимоги за Договором банківського вкладу №10319-59 від 17 вересня 2014 року в сумі заборгованості за кредитним договором, то Договір № 104191-59-14-2 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 17 вересня 2014 року припинив свою дію, а зобов'язання по даному договору вважаються виконаними в повному обсязі.

Відтак, з огляду на наведені вище норми права, та представлені позивачем докази, судова колегія прийшла до висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання припиненим зобов'язання ПАТ "Банк” Київська Русь”з повернення кредитного траншу за договором кредитної лінії № 104191-59-14-2 від 17 вересня 2014 року, оскільки наявні всі необхідні умови, передбачені п. 8 ч. 2 ст. 46Закону України “ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог сторін по кредитному договору та договору банківського вкладу (депозиту) та для припинення взаємних грошових зобов'язань сторін шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Такі висновки в подібних правовідносинах містяться у постановах Верховного Суду у справі за №910/18160/17 від 18 липня 2018 року, у справі за №910/15361/17 від 24 травня 2018 року, у справі за № 910/4413/ 17 від 31 травня 2018 року, у справі за №916/993/17 від 19 червня 2018 року.

Колегія суддів не приймає до уваги пояснення представника ПАТ "Банк” Київська Русь” про те , що в період здійснення ліквідаційної процедури банку не допускається проведення зарахування однорідних грошових вимог, оскільки як зазначено вище, нормами ст.46 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” передбачено сукупність умов, за наявності яких є можливим здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії ліквідації банку. При цьому, в Законі України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” будь-яка норма, якою передбачено, що зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється тільки після початку задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредитора, до якого віднесені вимоги такого кредитора.

Колегією суддів визнається необґрунтованим і доводи представника ПАТ "Банк” Київська Русь” проте, що зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”не допускається під час тимчасової адміністрації та ліквідації банку та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, суперечить приписам Положення “Про виведення неплатоспроможного банку з ринку”, яке затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, оскільки таке зарахування зустрічних однорідних вимог може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами позивача проте, що п. 8 ч. 2 46 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” і п. 4.30 Положення “Про виведення неплатоспроможного банку з ринку” надають можливість зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії ліквідації, а внесення відповідних змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, не ставиться в залежність від стану формування ліквідаційної маси неплатоспроможного банку.

Враховуючи викладене та встановлену судами обох інстанцій наявність усіх необхідних умов для можливості здійснення зарахування однорідних зустрічних вимог в порядку ч. 2 п. 8 ст. 46 України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про задоволення позову.

Колегія суддів, апеляційної інстанції зазначає, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, прямо не передбачений законом, зокрема ст 16 ЦК Україн , але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Обмежене тлумачення ст 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням та призводить до неправомірної відмови в реалізації права особи на судовий захист.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (ст.376 ЦПК України).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи знайшли своє підтвердження.

На підставі викладеного вище апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову .

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 — ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року скасувати та ухвалите нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь”, правонаступником якого - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Сіті Фінанс” про зобов'язання виконати умови договору, здійснити зарахування зустрічних однорідних зобов'язань та визнання правовідносин припиненими - задовольнити частково.

Визнати припиненими правовідносини між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Київська Русь», правонаступником якого - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Сіті Фінанс” за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 104191-59-14-2 від 17 вересня 2014 року, здійснивши зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором № 104191-59-14-2 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 17 вересня 2014 року та договором № 103919-59 банківського вкладу в іноземній валюті «СУПЕР-вклад» від 17 вересня 2014 року.

В решті задоволенні позовних вимогах — відмовити.

Постанова Апеляційного суду Тернопільської області набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

День складання повного тексту постанови - 25 вересня 2018 року.

Головуючий: Сташків Б.І.

Судді: Костів О.З.

ОСОБА_7