Провадження № 1-кс/344/6955/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Польська М.В., з участю секретаря Сушко І.В., прокурора Бурака Б.Г., слідчого Рудницького П.А. підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження строків тримання під вартою в рамках кримінального провадження №22018090000000010 від 18.09.18 –

В С Т А Н О В И В:

Слідчий , за погодженням з прокурором, 19.09.2018 року звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в обґрунтування якого покликався на те, що у 2015 році ОСОБА_3 спільно зі своїм знайомим ОСОБА_1 за невстановлених обставин шляхом привласнення знайденого придбали металевий предмет циліндричної форми діаметром 53 мм і висотою 118 мм - апарат еманаційний № 16966, виготовлений чеською компанією Radіumchema, який є технічним пристроєм, за допомогою якого можна наситити питну воду радіоактивним газом Rn-222 (родон-222).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 № 39/95-ВР (далі – Закон) радіоактивні матеріали – це джерела іонізуючого випромінювання. До джерел іонізуючого випромінювання належать фізичні об’єкти, що містять радіоактивну речовину або технічні пристрої, які створюють або за певних умов можуть створити іонізуюче випромінювання.

Згідно із ч. 3 ст. 26 Закону забороняється здійснення будь-якої діяльності, пов’язаної з використанням джерел іонізуючого випромінювання, особами, які не мають дозволу, виданого у встановленому порядку. Джерело іонізуючого випромінювання може використовуватись лише з такою метою, як це передбачено умовами виданого дозволу.

У відповідності з ст. 81 Закону незаконне придбання, зберігання, передача, продаж джерел іонізуючого випромінювання є правопорушенням у сфері використання ядерної енергії, що тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Статтями 7, 8 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» від 11.01.2000 № 1370-XIX визначено державну реєстрацію джерел іонізуючого випромінювання та обов’язкове ліцензування їх використання.

Усвідомлюючи, що вільний обіг та використання джерел іонізуючого випромінювання заборонено, грубо порушуючи ч. 3 ст. 26 Закону, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 умисно добровільно не здали його органам влади, чим завершили незаконне придбання.

Здійснивши незаконне придбання джерела іонізуючого випромінювання, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вступили в злочинну змову, умисно, з корисливою метою вчинити його продаж. При цьому, ОСОБА_3 заховав та постійно зберігав апарат еманаційний № 16966 у своєму гаражі, розташованому в м. Здолбунові, вулиця Словацького, 9, Рівненської області, а ОСОБА_1 розшукував осіб, яким можна його реалізувати.

Знаючи про шкідливий вплив джерела іонізуючого випромінювання на організм людини, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільно виготовили саморобний контейнер для його зберігання.

У жовтні - листопаді 2015 року ОСОБА_1 в м. Здолбунові Рівненської області познайомився із ОСОБА_4 В ході розмови він дізнався про наявність у ОСОБА_4 спеціальних знань в галузі хімії та сфері використання ядерної енергії. В листопаді 2015 року під час виконання робіт по ремонту автомобіля в гаражі ОСОБА_3, розташованому в м. Здолбунові, вулиця Словацького, 9, Рівненської області, ОСОБА_1 з відома та згоди ОСОБА_3 тимчасово передав ОСОБА_4 для огляду джерело іонізуючого випромінювання апарат еманаційний № 16966.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 здійснили тимчасову передачу ОСОБА_4 радіаційного матеріалу. Провівши обміри дозиметром ОСОБА_3, ОСОБА_4 встановив наявність радіоактивного випромінювання. Домовившись про те, що ОСОБА_4 здійснить пошук потенційних покупців, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заховали джерело іонізуючого випромінювання в гаражі.

15 квітня 2016 року ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_1, на місці зберігання радіоактивного матеріалу за адресою: Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Словацького, буд. 9, із використанням фотоапарату та побутового дозиметра сіро-червоного кольору з написом «Прип’ять», який належить ОСОБА_3, у присутності останнього, здійснили фото-, відео-фіксацію вказаного металевого предмету циліндричної форми діаметром близько 53 мм., висотою 118 мм. з метою передачі фото-, відео матеріалів невстановленим на даний час досудового розслідування особам – потенційним покупцям.

З метою підтвердження наявності та реальності перебування у розпорядженні відповідного радіоактивного матеріалу, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 з персонального комп’ютера останнього переслали фото-, відео матеріали радіоактивного матеріалу на електронну пошту, отриману ОСОБА_4 заздалегідь від невстановлених осіб – потенційних покупців.

У квітні 2016 року у вказаному гаражі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повторно тимчасово передали для огляду ОСОБА_4 джерело іонізуючого випромінювання апарат еманаційний № 16966. З метою його подальшої реалізації, ОСОБА_4 за допомогою фотоапарата ОСОБА_1 здійснив його відео фіксацію та переслав на електронну адресу невстановлених осіб – потенційних покупців.

24 травня 2018 року в ході проведення співробітниками Управління СБ України в Івано-Франківські області санкціонованого обшуку за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_3 (Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Словацького, буд. 9), останній, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій щодо незаконного обігу на території України радіоактивних матеріалів, видав працівникам органів СБ України радіоактивний матеріал, який зберігався на його прибудинковій території. В подальшому слідчим, у відповідності до постанови Кабінету міністрів України від 02.06.2003 № 813 було залучено фахівців у сфері поводження з радіоактивними матеріалами, а саме спеціалістів з числа ГУ ДСНС України в Рівненській області, Північно-Західної державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки Держатомрегулювання та Рівненської обласної лабораторії Центру МОЗ України, з метою проведення радіологічного обстеження виявленого підозрюваного об’єкту.

У ході проведення працівниками вищезазначених установ дослідження встановлено, що досліджуваний об’єкт являється радіоактивним матеріалом. Результати вимірювання потужності експозиційної дози випромінювання на відстані 1 м. та безпосередньо біля об’єкта, становлять 0,3 мкЗв/год. (мікрозівертів в годину) та 23 мЗв/год., відповідно.

Відповідно до висновку експертизи від 14.06.2018 № 5-2018 Інституту ядерних досліджень НАН України, наданий на експертизу металевий предмет циліндричної форми діаметром 53 мм і висотою 118 мм, містить радіоактивний матеріал. Наданий на експертизу предмет являє собою пристрій – Апарат еманаційний №16966, який виготовлявся Чехословацькою компанією Radiumchema в 20-х-30-х роках минулого століття і за допомогою якого можна було наситити питну воду радіоактивним газом Rn-222 (радон-222) за рахунок його еманації (лат. emanatio - витік, розповсюдження) з матеріалу, що містить радіоактивний ізотоп Ra-226. Радіоактивність предмета обумовлена присутністю в ньому радіонукліду 226Ra (радій-226) з періодом напіврозпаду Т? = 1600 років. Потужність амбієнтної еквівалентної дози гамма-випромінювання на відстані 10 см від предмета складає 13 мкЗв/год (мікрозівертів за годину). Активність 226Ra, що міститься в предметі, складає (1,3±0,2)•106 Бк та перевищує рівень звільнення радіоактивних матеріалів від регулюючого контролю. Згідно з постановою Кабінету міністрів України №1174 від 16.11.2011 року для радію-226 рівень звільнення складає 1.0•104 Бк.

Поводження з такими радіоактивними матеріалами під час планування та здійснення практичної діяльності з ними повинно проводитись у відповідності з нормативними документами у галузі регулювання ядерної та радіаційної безпеки (Норми радіаційної безпеки України НРБУ-97, Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України ОСПУ-2005 та інші).

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та, посилаючись на наявність передбачених у ст.177 КПК України ризиків та необхідність встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, просив продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1

Підозрюваний та його захисник заперечили вимоги клопотання, вказавши на необґрунтованість підозри та безпідставність наведених у ньому ризиків, просили застосувати більш м’який запобіжний захід.

Заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, встановлено наступне.

Матеріалами клопотання встановлено, що 12 вересня 2018 року громадянину ОСОБА_1 вручено повідомлення про нову підозру у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 265 КК України.

25.09.2018 закінчується двохмісячний строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1, а у кримінальному провадженні необхідно скласти реєстр матеріалів досудового розслідування та обвинувальний акт, що унеможливлює завершення розслідування даного кримінального провадження у вказаний строк.

Як вбачається із матеріалів клопотання, причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 265 КК України підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, в їх сукупності, а саме: протоколом обшуку від 24.05.2018; висновком експертизи Інституту ядерних досліджень НАН України №5-2018 від 14.06.2018; протоколом огляду від 30.05.2018; протоколом огляду від 07.06.2018; заявою ОСОБА_4 від 30.05.2018; протоколом допиту ОСОБА_4; заявою ОСОБА_3 від 24.05.2018; протоколами пред’явлення для впізнання від 24.05.2018 та іншими доказами.

Зі змісту ст.197 КПК України випливає, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

Статтею 219 КПК України передбачено, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а ч.2 даної статті зазначає про можливість продовження строку досудового розслідування.

Разом з тим, згідно ч.3 ст.219 КПК України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1950-VIII від 16.03.2017; в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Отже, законодавством передбачено що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження не включається у строки. До матеріалів клопотання долучено протокол надання доступу до матеріалів досудового розслідування, тобто з 13.09.2018р. строк досудового розслідування, який закінчується 25.09.2018р., зупинено. Скільки триватиме ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, при тому що захисник підозрюваного як доводив прокурор вимоги ст.290 КПК України, не виконує, слідчому судді не може бути відомо. Проте, строк, який просить прокурор в клопотанні – 60 днів, є на переконання слідчого судді, досить значний, а тому слід задовольнити таке клопотання в частині 30 днів, а не 60 днів. Разом з тим, строк дії запобіжного заходу до підозрюваного, не може перевищувати строк досудового розслідування, який буде відновлено після виконання ст.290 КПК України.

Прокурором також доведено наявність ризиків, які не зменшилися та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків та підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи доводи обвинувачення та захисту слідчий суддя бере до уваги те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При вирішенні клопотання, слідчим суддею окрім норм КПК України, враховується практика Європейського суду з прав людини, яка сформульована зокрема у рішенні "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 року та свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставинами у кримінальному провадженні є тяжкість злочину, який інкримінуються підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також підвищена суспільна небезпечність інкримінованого підозрюваному злочину, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.

У рішенні "Марченко проти України" Європейський суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, і приходить до висновку, що жоден із інших-альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 вказаних вище кримінальних правопорушень, характеризуючі особу підозрюваного дані.

Відтак приходжу до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні, застосування більш м’якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків та запобігання згаданих ризиків, тому продовження строків тримання під вартою ОСОБА_1 буде співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.176, 177, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 219, 309, 395, 492, 496 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосовний до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на 30 днів, тобто до 18.10.2018року включно, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення. Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні – прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області старшого радника юстиції ОСОБА_5

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: М.В. Польська

Повний текст ухвали складено 21 вересня 2018 року .