Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 766/92/17-ц

провадження № 61-542ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

представник позивачів - ОСОБА_7,

відповідачі: Херсонська міська рада,

виконавчий комітет Херсонської міської ради,

публічне акціонерне товариство «Херсонський електромашинобудівний завод»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Херсонської міської ради на рішення Апеляційного суду Херсонської області, у складі колегії суддів: Пузанової Л. В., Склярської І. В., Чорної Т. Г., від 12 грудня 2017 року та касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка подана представником ОСОБА_7, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області, у складі судді Дорошинської В. Е., від 20 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду із позовом до Херсонської міської ради, виконавчого комітету Херсонської міської ради, публічного акціонерного товариства «Херсонський електромашинобудівний завод» (далі - ПАТ «Херсонський електромашинобудівний завод»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання незаконними та скасування актів органів місцевого самоврядування.

Позовна заява мотивована тим, що позивачі є власниками нерухомого майна, а саме: ОСОБА_4 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0, 0888 га, ОСОБА_6 на праві власності належить житловий будинок із господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 323,3 кв. м, ОСОБА_5 на праві власності належить домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_3 на земельній ділянці площею 0, 0700 га. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до Херсонської міської ради із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, на яких розташовані наведені вище будинки, однак, рішенням ІХ сесії Херсонської міської ради VII скликання від 31 серпня 2016 року № 366 у задоволенні заяв було відмовлено у зв'язку з невідповідністю містобудівній документації плану зонування території міста Херсон, затвердженому рішенням міської ради від 20 лютого 2015 року № 1724 (земельна ділянка розташована в зоні В-4 - зони підприємства 4 класу). Вказана невідповідність містобудівної документації пов'язана з тим, що належні їм будівлі розташовані на земельних ділянках, які рішеннями виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів № 105/5 від 21 травня 1987 року та № 374 від 19 жовтня 1993 року виділені у постійне користування Херсонському електромашинобудівному заводу, і тому відповідно до затвердженого рішенням Херсонської міської ради № 443 від 26 грудня 2003 року генерального плану м. Херсона та затвердженого рішенням Херсонської міської ради № 1724 від 20 лютого 2015 року Плану зонування території м. Херсона належать до земель промисловості. Передача у користування Херсонського електромашинобудівного заводу земельної ділянки за рахунок прилеглої території зі знесенням житлових будівель по АДРЕСА_4, до переліку яких відносяться і належні позивачам будинки, відбулась із порушенням норм діючого земельного законодавства, без вилучення земельних ділянок у первісних землекористувачів в установленому законом порядку, хоча земельні ділянки фактично використовуються ними за їх цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що свідчить про необґрунтованість визнання їх землями промисловості.

Посилаючись на викладене, позивачі, із врахуванням уточнень, просили суд визнати незаконними і скасувати: рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів № 105/5 від 21 травня 1987 року «Про будівництво житлово-громадських та промислових об'єктів» та № 374 від 19 жовтня 1993 року «Про надання земельних ділянок Херсонському електромашинобудівному заводу для будівництва виробничої бази по АДРЕСА_5 державний акт на право постійного користування землею, виданий виконавчим комітетом Херсонської міської ради народних депутатів 05 січня 1994 року на ім'я Херсонського електромашинобудівного заводу у частині надання у постійне користування земельних ділянок: площею 0,0888 га, розташованої в АДРЕСА_6, площею 0,0386 га, розташованої у АДРЕСА_7, і площею 0,0700 га, розташованої у АДРЕСА_8 із відповідними присвоєними їм кадастровими номерами, рішення Херсонської міської ради від 26 грудня 2003 року № 443 «Про затвердження генерального плану міста Херсона та Правил забудови центральної частини міста (1 етап. Загальні положення) і № 1724 від 20 лютого 2015 року «Про затвердження містобудівної документації - «План зонування території міста Херсон (регламент забудови та використання земельних ділянок)» та науково-проектної документації «Історико-архітектурний опорний план, межі і режими використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів м. Херсона» у частині віднесення до земель промислових та комунально-складських підприємств, а звідси - віднесення до виробничої зони В-зони підприємств 4 класу шкідливості наведених вище земельних ділянок, а також визнати незаконними та скасувати пункти 1.1, 1.2, 1,3 рішення ІХ сесії Херсонської міської ради VII скликання від 31 серпня 2016 року № 366 «Про відмову громадянам у дозволі на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок».

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 липня 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлені позивачами вимоги є обґрунтованими, однак задоволенню не підлягають з підстав пропуску строку позовної давності.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року скасовано рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 липня 2017 року та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Визнано незаконними (недійсними) та скасовано пункти 1.1, 1.2, 1.3 рішення ІХ сесії Херсонської міської ради VІІ скликання від 31 серпня 2016 року № 366 про відмову ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих відповідно по АДРЕСА_9 та по АДРЕСА_3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Ухвалюючи нове рішення й частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, апеляційний суд дійшов висновку про те, що посилання суду першої інстанції на незаконність рішень виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів №105/5 від 21 травня 1987 року «Про будівництво житлово-громадських та промислових об'єктів», № 374 від 19 жовтня 1993 року «Про надання земельних ділянок Херсонському електромашинобудівному заводу для будівництва виробничої бази по АДРЕСА_5 державного акта на право постійного користування землею, виданого виконкомом Херсонської міської ради народних депутатів 05 січня 1994 року, є такими, що не відповідають обставинам справи та нормам земельного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Визнавши права позивачів порушеними, місцевий суд не встановив об'єм прав кожного із них як землекористувачів щодо земельних ділянок, розташованих відповідно на АДРЕСА_10, враховуючи, що визначені земельним законодавством правовстановлюючі документи на ці земельні ділянки відсутні як у позивачів, так і у попередніх власників об'єктів нерухомості. За загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України особа, яка набула право власності на будівлі чи споруди, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості. Земельні ділянки, на яких розміщені належні позивачам на праві власності об'єкти нерухомості, не набули ознак об'єкта права власності, а попередні землекористувачі не здійснювали оформлення своїх прав на користування земельними ділянками. Враховуючи, що у кожного із позивачів виникло право користування земельними ділянками з підстав набуття ними у власність об'єктів нерухомості, які розташовані на цих земельних ділянках, вони мають право на приватизацію цих земельних ділянок і обмеження цього права діючим в Україні земельним законодавством не передбачено, крім встановленої частиною четвертою статті 116 ЗК України вимоги про те, що передача земельних ділянок у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Посилання Херсонської міської ради як на підставу для відмови позивачам у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірних земельних ділянок є необґрунтованим, оскільки нею застосовано положення частини сьомої статті 118 ЗК України, яка регулює порядок передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, зацікавлених в одержанні таких земельних ділянок у власність первісно і не стосується приватизації земельних ділянок, які уже перебувають в користуванні громадян.

25 грудня 2017 року представником ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що апеляційний суд повно і всебічно не з'ясував обставини справи та дійшов необґрунтованого висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання незаконними і скасуваннярішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів № 105/5 від 21 травня 1987 року «Про будівництво житлово-громадських та промислових об'єктів» та № 374 від 19 жовтня 1993 року «Про надання земельних ділянок Херсонському електромашинобудівному заводу для будівництва виробничої бази по АДРЕСА_5 державного акту на право постійного користування землею, виданого виконавчим комітетом Херсонської міської ради народних депутатів 05 січня 1994 року на ім'я Херсонського електромашинобудівного заводу у частині надання у постійне користування земельних ділянок: площею 0,0888 га, розташованої в АДРЕСА_6, площею 0,0386 га, розташованої у АДРЕСА_7, і площею 0,0700 га, розташованої у АДРЕСА_11 із відповідними присвоєними їм кадастровими номерами, рішення Херсонської міської ради від 26 грудня 2003 року № 443 «Про затвердження генерального плану міста Херсона та Правил забудови центральної частини міста (1 етап. Загальні положення) і № 1724 від 20 лютого 2015 року «Про затвердження містобудівної документації - «План зонування території міста Херсон (регламент забудови та використання земельних ділянок)» та науково-проектної документації «Історико-архітектурний опорний план, межі і режими використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів м. Херсона» у частині віднесення до земель промислових та комунально-складських підприємств, а звідси - віднесення до виробничої зони (В-зони) підприємств 4 класу шкідливості наведених вище земельних ділянок.

27 грудня 2017 року Херсонською міською радоюподано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи Херсонської міської ради обґрунтовано тим, що апеляційний суд повно і всебічно не з'ясував обставини справи та дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Апеляційним судом не враховано, що рішення ІХ сесії Херсонської міської ради VІІ скликання від 31 серпня 2016 року № 366 про відмову ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих відповідно по АДРЕСА_12 та по АДРЕСА_3, було прийнято в межах повноважень та з дотриманням містобудівної документації.

04 січня 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.

09 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Херсонської міської ради на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року.

13 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року.

24 січня 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

01 лютого 2018 року представником ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7 подано заперечення (відзив) на касаційну скаргу Херсонської міської радина рішення Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року, в яких вказано на її необґрунтованість та безпідставність.

21 березня та 11 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшла заява від представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_7, у якій представник позивачів, посилаючись на положення пункту 1 частини першої статті 396 ЦПК України, заявив про відмову від поданої касаційної скарги та просить закрити касаційне провадження у справі.

05 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Херсонської міської ради, виконавчого комітету Херсонської міської ради, публічного акціонерного товариства «Херсонський електромашинобудівний завод», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання незаконними та скасування актів органів місцевого самоврядування, за касаційною скаргою Херсонської міської ради на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року та касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка подана представником ОСОБА_7, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

19 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відмовлено ОСОБА_7 у задоволенні клопотання про відмову від касаційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка подана представником ОСОБА_7, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Херсонської міської ради, виконавчого комітету Херсонської міської ради, ПАТ «Херсонський електромашинобудівний завод», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання незаконними та скасування актів органів місцевого самоврядування.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є власником житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_13 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Суворовською районною радою м. Херсона 04 грудня 2009 року на підставі рішення виконкому Херсонської міської ради від 17 листопада 2009 року та договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нікодон О.О. 28 січня 2014 року. При цьому, у свідоцтві про право власності на частину будинку про земельну ділянку, на якій розташований будинок, не йдеться, а у договорі купівлі-продажу зазначено про те, що будинок розташований на земельній ділянці площею 0, 0888га, наданій для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і має відповідний кадастровий номер (т.1,а.с.19-20).

ОСОБА_6 належить на праві власності житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_14 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Годованим О. В. 16 липня 2008 року. У правовстановлюючому документі на будинок вказано, що він знаходиться на земельній ділянці площею 323,3 кв. м (т.1, а.с.22-23).

ОСОБА_5 є власником домоволодіння, що складається з трьох житлових будинків з належними до них будівлями та спорудами, розташованого у АДРЕСА_11 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нікодон О. О. 28 січня 2014 року. У договорі купівлі-продажу зазначено, що домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 0, 0700га, наданій для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з відповідним кадастровим номером (т.1, а.с.16-17).

31 серпня 2016 року рішенням IX сесії міської ради VII скликання позивачам було відмовлено у дозволі на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок. Відмови вмотивовані невідповідністю містобудівній документації - плану зонування території м. Херсона, затвердженому рішенням міської ради від 20 травня 2015 року № 1724 (земельна ділянка розташована в зоні В-4 - зони підприємств 4 класу).

Херсонський електромашинобудівний завод, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Херсонський електромашинобудівний завод» (далі - ПАТ «Херсонський електромашинобудівний завод»), є землекористувачем спірної земельної ділянки на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради депутатів трудящих № 226/8 від 25 квітня 1973 року, законність якого у судовому порядку не переглядалася. Цим рішенням за електромашинобудівним заводом закріплено суміжну територію житлового кварталу площею 5,0 га, яка підлягала планомірній перспективній забудові відповідно до проекту реконструкції та розширення заводу в межах вулиць: АДРЕСА_15. Цим же рішенням передбачалося знесення існуючих будівель та види компенсації за них за рахунок забудовника відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1961 року № 1131 і від 16 серпня 1966 року № 651 (т.1, а.с.28 ).

Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 19 жовтня 1993 року Херсонському електромашинобудівному заводу додатково відведено земельну ділянку площею 0,16 га, що знаходиться у його фактичному користуванні, по АДРЕСА_5, для будівництва виробничої бази і земельну ділянку площею 0,142 га по АДРЕСА_16 для будівництва складських приміщень із земель запасу. У зв'язку з цим, у постійному користуванні заводу перебувають земельні ділянки загальною площею 5,16 га (5,0+0,16) по АДРЕСА_5 і 3,01га по АДРЕСА_17 (т.1, а.с.14).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів № 374 від 19 жовтня 1993 року визначено, що у користуванні Херсонського електромашинобудівного заводу знаходиться земельна ділянка площею 5,16 га по АДРЕСА_17. Цим рішенням було здійснено оформлення вже існуючого права Херсонського електромашинобудівного заводу користування спірними земельними ділянками, яке виникло до введення в дію Земельного кодексу України 1990 року, відповідно до постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року «Про земельну реформу», якою з 15 березня 1991 року всі землі України оголошено об'єктом земельної реформи, здійснення якої покладено на обласні, районні, міські, селищні і сільські Ради народних депутатів і Кабінет Міністрів України, які повинні були провести інвентаризацію земель усіх категорій. Зазначеною постановою Верховної Ради України встановлено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Земельного кодексу України, повинні до 01 січня 1998 року оформити право власності або право користування землею.

На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів № 374 від 19 жовтня 1993 року Херсонському електромашинобудівному заводу виданий державний акт про право постійного користування землею від 05 січня 1994 року серії НОМЕР_1, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Із справи про відновлення (встановлення) меж землекористування (об'єкт «Електромашинобудівний завод»), сформованої Експедицією № 2 Українського аерогеодезичного підприємства Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України 30 травня 1993 року, вбачається, що роботи по відновленню (встановленню) меж землекористування і обчислення площі земельної ділянки електромашинобудівного заводу виконані у відповідності до постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу», рішення виконавчого комітету Херсонської міської Ради народних депутатів №78 від 21 квітня 1992 року «Про проведення інвентаризації земель на території міста», листа № 754-03 від 10 грудня 1992 року відділу землекористування виконкому Херсонської міської ради народних депутатів і замовлення електромашинобудівного заводу (т.2, а.с.2-44).

Надавши оцінку наведеним вище обставинам, а також прийнявши до уваги те, що у виготовленій технічній документації про відновлення меж землекористування у спірних правовідносинах не йдеться про земельну ділянку чи її частину, яка перебуває у користуванні інших осіб та потребує вилучення, а встановлена фактична площа земельної ділянки, якою користується завод, і зважаючи на те, що ЗК України 1990 року передбачав повноваження відповідної ради для делегування частини своїх функцій у сфері регулювання земельних відносин, зокрема щодо надання, передачі та вилучення земельних ділянок виконкомам, апеляційний суд встановив, що висновки суду першої інстанції про незаконність рішень виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів №105/5 від 21 травня 1987 року «Про будівництво житлово-громадських та промислових об'єктів» і № 374 від 19 жовтня 1993 року «Про надання земельних ділянок Херсонському електромашинобудівному заводу для будівництва виробничої бази по АДРЕСА_5 а також державного акта на право постійного користування землею, виданого виконкомом Херсонської міської ради народних депутатів 05 січня 1994 року, є такими, що не відповідають обставинам справи та нормам земельного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а тому не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, 2004 року, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, 2004 року, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Аналогічну норму містить пункт 1 частини першої статті 19 КАС України.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

Стаття 122 ЗК України визначає повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, в абзаці 3 частини сьомої статті 118 ЗК України зазначено, що у разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини дев'ятої статті 118 цього Кодексу відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Частиною десятою статті 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність (користування, оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність (користування, оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких уповноважені органи приймають одне з відповідних рішень.

Предметом спору, у справі яка переглядається, є, зокрема, оскарження пунктів 1.1, 1.2, 1.3 рішення ІХ сесії Херсонської міської ради VІІ скликання від 31 серпня 2016 року № 366 про відмову ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих відповідно по АДРЕСА_12 та по АДРЕСА_3; рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів № 105/5 від 21 травня 1987 року «Про будівництво житлово-громадських та промислових об'єктів», рішення Херсонської міської ради від 26 грудня 2003 року № 443 «Про затвердження генерального плану міста Херсона та Правил забудови центральної частини міста (1 етап. Загальні положення) і № 1724 від 20 лютого 2015 року «Про затвердження містобудівної документації - «План зонування території міста Херсон (регламент забудови та використання земельних ділянок)» та науково-проектної документації «Історико-архітектурний опорний план, межі і режими використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів м. Херсона». Оскаржені рішення міська рада приймала, здійснюючи владні управлінські функції, реалізуючи у цих правовідносинах свої поноваження у сфері управління, а тому спір щодо оскарження цих рішень підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 758/1764/17; постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 804/3703/16; від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1961/17). Суди на зазначене уваги не звернули та вирішили цей спір в порядку цивільного судочинства, не дотримавшись вимог статті 15 ЦПК України, 2004 року.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не встановили природу правовідносин, які виникли між сторонами, невірно застосували норми процесуального права, судові рішення щодо вирішення зазначених позовних вимог підлягають скасуванню, а провадження у справі у цій частині - закриттю.

За правилами частин першої, другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позовні вимоги щодо оскарження рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів № 374 від 19 жовтня 1993 року «Про надання земельних ділянок Херсонському електромашинобудівному заводу для будівництва виробничої бази по АДРЕСА_5 державного акту на право постійного користування землею, виданого виконавчим комітетом Херсонської міської ради народних депутатів 05 січня 1994 року на ім'я Херсонського електромашинобудівного заводу, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки заявники вважають, що цим рішенням та виданим на його підставі державним актом безпосередньо порушено їх право користування земельною ділянкою.

Враховуючи те, що у позивачів та у попередніх власників нерухомості відсутні документи, які б підтверджували право власності чи користування земельними ділянками, дії, спрямовані на оформлення прав на земельні ділянки не здійснювались, позовні вимоги у цій частині правильно визнані апеляційним судом необґрунтованими.

Керуючись статтями 255, 402, 409, 410, 414, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Херсонської міської ради та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка подана представником ОСОБА_7, задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року у частині вирішення позовних вимог про оскарження пунктів 1.1, 1.2, 1.3 рішення ІХ сесії Херсонської міської ради VІІ скликання від 31 серпня 2016 року № 366 про відмову ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих відповідно по АДРЕСА_12 та по АДРЕСА_18, рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів № 105/5 від 21 травня 1987 року «Про будівництво житлово-громадських та промислових об'єктів», рішення Херсонської міської ради від 26 грудня 2003 року № 443 «Про затвердження генерального плану міста Херсона та Правил забудови центральної частини міста (1 етап. Загальні положення) і № 1724 від 20 лютого 2015 року «Про затвердження містобудівної документації - «План зонування території міста Херсон (регламент забудови та використання земельних ділянок)» та науково-проектної документації «Історико-архітектурний опорний план, межі і режими використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів м. Херсона» скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Херсонської міської ради, виконавчого комітету Херсонської міської ради, публічного акціонерного товариства «Херсонський електромашинобудівний завод», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання незаконними та скасування актів органів місцевого самоврядування у цій частині закрити.

Роз'яснити право звернення до суду з відповідним позовом у порядку адміністративного судочинства.

В іншій частині рішення Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк