ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 226/2041/16-а

адміністративне провадження №К/9901/37224/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 226/2041/16-а

за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області (далі - Управління соцзахисту), третя особа - ОСОБА_2, про визнання неправомірним рішення, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Чебанова О.О., суддів Ханової Р.Ф., Васильєвої І.А., -

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Управління соцзахисту від 25 серпня 2016 року про відмову у призначенні їй допомоги при народженні дитини згідно зі статтею 10 Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям із дітьми» (далі - Закон № 2811-XII);

- зобов'язати Управління соцзахисту призначити та виплатити їй одноразову допомогу при народженні дитини, передбачену статтею 10 Закону № 2811-XII, виходячи із її розмірів станом на 25 серпня 2016 року.

Позов обґрунтовано тим, що чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо отримання державної допомоги при народження дитини за рахунок інших осіб або за рахунок іноземних держав, а також не передбачено право органів соціального захисту відмовляти у призначенні вказаної державної допомоги, тому вона не позбавлена права на отримання цієї допомоги за рахунок Державного бюджету України.

Димитровський міський суд Донецької області постановою від 30 січня 2017 року задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що чинним законодавством України не передбачено право уповноважених органів державної влади відмовляти у призначені спірної допомоги у разі отримання одним із батьків такої допомоги за рахунок інших осіб або за рахунок іноземних держав, тобто не за рахунок коштів Державного бюджету України, тому діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання спірної допомоги, що призвело до його порушення.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 24 травня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції керувався тим, що в Управління соцзихисту були відсутні правові підстави для призначення ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини відповідно до статті 10 Закону № 2811-XII, оскільки їй було виплачено допомогу при народженні дитини відповідно до законодавства тієї держави, в якій вона проживала на момент народження дитини.

13 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, а постанову Димитровського міського суду Донецької області від 30 січня 2017 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо отримання державної допомоги при народженні дитини у разі отримання недержавної допомоги при народженні дитини від інших осіб, а також не передбачено право органів Управління соцзахисту відмовляти в призначенні вказаної державної допомоги, передбаченої статтею 10 Закону № 2811-XII, у разі отримання її за рахунок інших осіб або за рахунок іноземних держав.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

22 серпня 2017 року до суду касаційної інстанції від Управління соцзахисту надійшли заперечення на вказану касаційну скаргу, в яких відповідач просить залишити без змін оскаржувану постанову апеляційного суду.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 з 23 січня 2015 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила у м. Могильові Республіки Білорусь доньку ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 від 09 березня 2016 року (а.с. 10, 51-52).

З 04 березня 2009 року до 02 вересня 2016 року позивач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Чоловік позивача і батько дитини з 28 вересня 2006 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

Згідно довідки виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 02 грудня 2016 року про місце проживання, про склад сім'ї та прописки, а також відмітки у паспорті громадянина України на ім'я позивача разом з дитиною з 02 вересня 2016 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2

Відповідно до довідок Шкловського районного споживчого товариства Могильовської області Республіки Білорусь від 15 липня 2016 року № 479 та від 27 липня 2016 року № 501 позивач отримала від вказаного товариства, де вона була працевлаштована по червень 2016 року, допомогу у зв'язку народженням дитини у розмірі 16 400 000 руб. (а.с. 12, 55).

06 липня 2016 року позивач звернулася до Управління соцзахисту з заявою про призначення допомоги при народженні першої дитини (а.с. 59).

Також, 06 липня 2016 року позивач звернулась до відповідача з заявою в якій просила здійснити запит особової справи з управлінням соціального захисту населення Республіки Білорусь місто Шклов, м. Могильов (а.с.57).

Управління соцзахисту рішенням від 10 серпня 2016 року та від 25 серпня 2016 року відмовило позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини у зв'язку з тим, що зазначена допомога була виплачена у повному обсязі Могильовським обласним управлінням Фонду соціального захисту населення Республіки Білорусь, що було підтверджено листом від 02 серпня 2016 року (а.с.14, 58).

Згідно листа Фонду соціального захисту населення Республіки Білорусь від 02 серпня 2016 року, на запит відповідача було направлено лист від 27 липня 2016 року № 500 Шкловського районного споживчого товариства Могильовської області Республіки Білорусь (а.с. 54).

Відповідно до листа Шкловського районного споживчого товариства Могильовської області Республіки Білорусь від 27 липня 2016 року № 500, позивач у період з 02 березня 2016 року по 30 червня 2016 року отримувала на доньку, зокрема, допомогу у зв'язку з народженням дитини у сумі 16 400 000 руб. (а.с. 55).

15 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача з питання відмови у допомозі при народженні дитини.

Управління соцзахисту листом від 01 грудня 2016 року повідомило позивача, що оскільки у відповідності до статті 10 Закону № 2811-ХII мати дитини використала право на отримання допомоги при народженні дитини, а тому підстав для призначення допомоги не вбачається (а.с. 13, 23).

Також суди встановили, що протягом дванадцяти місяців з дня народження доньки позивач, яка є громадянкою України та має зареєстроване місце проживання на території України, звернулася до відповідача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини (першої) та копією свідоцтва про народження дитини, видане відділом ЗАЦС Могильовського міськвиконкому Респуцбліки Білорусь, переклад тексту якого засвідчено приватним нотаріусом.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей визначає Закон № 2811-XII, який спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до статті 10 Закону № 2811-XII, допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Статтею 11 Закону №2811-XII визначені умови призначення допомоги при народженні. Так, для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону № 2811-ХІІ порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог вказаної норми Кабінет Міністрів України постановою від 27 грудня 2001 року № 1751 затвердив Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі - Порядок № 1751), відповідно до пункту 11 якого, для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається, зокрема:

1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред'явленням оригіналу).

Також Порядком №1751 передбачено, що жінки, які мають зареєстроване місце проживання на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

У разі звернення одного з батьків дитини (опікуна) за призначенням допомоги при народженні дитини орган соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Пунктом 48 Порядку №1751 органам, що призначають і виплачують державну допомогу сім'ям з дітьми, надано право у разі потреби перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення допомоги.

Таким чином, наведеними нормами права визначено орган, який є компетентним у призначенні і виплаті допомоги при народженні дитини, вичерпний перелік документів, які подаються для призначення такої допомоги, закріплено і право органів отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини та перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів.

При цьому відповідно до пункту 15 вказаного Порядку одному з батьків дитини (опікуну) допомога при народженні дитини призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем їх реєстрації. Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що за загальним правилом, допомога при народження дитини є одноразової допомогою та скористатись правом на її отримання можна один раз на кожну дитину, одним з батьків.

При цьому, відповідно до статті 10 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про трудову діяльність та соціальний захист громадян України та Республіки Білорусь, які працюють за межами своїх держав, від 17 липня 1995 року, ратифікованої Законом України від 26 квітня 1996 року № 151/96-ВР, усі види допомог і виплат, які надаються працівникам за рахунок коштів соціального страхування, здійснюються на основі законодавства і за рахунок держави, до якої вносяться страхові внески, незалежно від місця проживання одержувача допомоги.

Інші види допомог, виплат і компенсацій, які проводяться за рахунок коштів інших джерел (місцевих бюджетів), виплачуються державою, де постійно проживає сім'я одержувача допомоги, і згідно з її національним законодавством.

Отже, оскільки позивачці, як було встановлено судами попередніх інстанцій, виплачено допомогу при народженні дитини відповідно до законодавства тієї держави, в якій вона проживала та працювала на момент народження дитини, то відсутні правові підстави для призначення допомоги при народженні дитини відповідно до статті 10 Закону № 2811-ХІІ, оскільки правом на отримання такої допомоги ОСОБА_1 вже скористалась.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оспорюваної постанови і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі № 226/2041/16-а - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду