КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/15864/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Епель О.В.,
Федотова І.В.,
при секретарі: Мідянці А.А.,
за участю:
представника позивача Зозулі Т.М.,
представників відповідачів Олексієнко М.В., Білецької В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Департаменту культури виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Міністерства культури України на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Поділ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес», Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдінг-Сервіс» до Департаменту культури виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерства культури України про визнання протиправними та скасування наказів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі , Приватне акціонерне товариство «Поділ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Арес» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдінг-Сервіс», звернулися до суду з даним позовом, в якому просили:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту культури виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про занесення до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини міста Києва" від 26 червня 2015 року № 10/31-15 в частині внесення до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини об'єкту культурної спадщини "Будинок житловий", вул. П.Сагайдачного, 41/13 у м. Києві;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури України "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" від 29 грудня 2016 року № 1273 в частині п. 19 Додатку до наказу, яким до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення занесено об'єкт культурної спадщини "Житловий будинок з крамницями", який розташований за адресою: вул. Сагайдачного, 41 та площі Контрактової, 13.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач, Департамент культури виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Департаментом культури було підготовлено та передано до Міністерства культури України необхідну облікову документацію для занесення об'єкта до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини м. Києва та подальшого занесення до Реєстру відповідно до вимог законодавства, яке діяло на момент прийняття відповідних рішень. Крім того, наголошує на відповідності вказаного об'єкту критерію автентичності.
З судовим рішенням також не погодилось Міністерство культури України і подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд неналежно дослідив питання автентичності об'єкта за адресою: Сагайдачного 41/13, та вказує, що даний об'єкт було включено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, перевірено на автентичність та відповідність критеріям пам'ятки двома експертними радами: консультативною радою області та Експертною комісією Мінкультури, куди входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності. Крім того, наголошує, що не є предметом будівельно-технічної експертизи перевірка об'єкта культурної спадщини на автентичність та відповідність критеріям Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 №1760.
Позивачами подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому воно має бути залишено в силі.
В судовому засіданні представники відповідачів доводи апеляційних скарг підтримали і просили їх задовольнити, в той час, як представник позивачів проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачі, ПАТ «Поділ», ТОВ «Арес» та ТОВ «Холдінг-Сервіс», є співвласниками будівлі по вул. Сагайдачного, 41 у м. Києві (далі - будівля), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 01.12.2015 р.
Згідно із п. 2 Положення про Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 червня 2015 року № 575, Департамент є правонаступником Управління культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке прийняло наказ «Про занесення до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини міста Києва» від 26 червня 2015 року № 10/31-15, відповідно до п. 1 якого до Переліку було внесено об'єкти культурної спадщини згідно з додатком, зокрема, й об'єкт культурної спадщини «Будинок житловий, вул. П.Сагайдачного, 41/13».
Відповідно до облікової картки об'єкта культурної спадщини «Житловий будинок з крамницями», датою утворення об'єкту культурної спадщини є 1820-1821 р.р., 1837 р. (надбудова з прибудовою), 1840 р. (прибудова), 1986-1990 р.р. (реставрація з елементами реконструкції та пристосуванням).
Серед характеристик об'єкту зазначено, зокрема, що будинок складається з двох частин: первісної одноповерхової побудови 1820-1821 р.р. з склепінчастими підвалами, спорудженої на розі вул. Петра Сагайдачного та Контрактової площі. За проектами архітектора Людвіка Станзані надбудований другий поверх у 1837 році, з двоповерховими прибудовами з боку вул. Петра Сагайдачного (1837 р.) і з боку Контрактової площі (1840 р.). Друга частина будівлі - це двоповерховий флігель в стилі неоренесансу другої половини ХІХ ст., Г-подібний у плані, розташований по межі садибних ділянок № 12 на Контрактовій площі (будинок Назара Сухоти), та № 39 по вул. Петра Сагайдачного, об'єднаний з наріжним будинком у 1986-1990 роках за проектом архітектора Шевченко В.П. Внаслідок проведеної реставрації з елементами реконструкції та пристосуванням перекрито внутрішнє подвір'я будинку, що дало змогу об'єднати дві споруди в єдиний об'єм та влаштувати гастроном. Аналогічна інформація міститься в короткій історичній довідці щодо об'єкта культурної спадщини.
При цьому, в обліковій картці об'єкта культурної спадщини зазначено, що об'єкт культурної спадщини відповідає критеріям автентичності, передбаченим п. 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760 (далі - Порядок № 1760).
Крім того, відповідність будівлі критеріям, визначеним у п. 11 Порядку, встановлена висновком науково-методичної ради при Київському науково-методичному центрі по охороні, реставрації та використанню пам'яток архітектури (далі - науково-методична рада КНМЦ), оформленим протоколом № 2 від 02 жовтня 2014 року.
Листом від 01 вересня 2015 року № 060-4438 Департамент культури ВО КМР (КМДА) звернувся до Міністерства культури України з проханням розглянути питання щодо занесення щойно виявлених об'єктів культурної спадщини на об'єкти забудови території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», які мають архітектурну цінність та формують історичне середовище стародавньої частини Києва - Подолу до Реєстру згідно з переліком. У цей перелік було включено і об'єкт культурної спадщини «Житловий будинок з крамницями».
28 жовтня 2015 року Експертна комісія з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України дійшла висновку про занесення будівлі до Реєстру за категорією пам'ятки архітектури місцевого значення, який оформлений протоколом № 3/15. В даному протоколі також зазначено про відповідність будівлі критеріям, визначеним у п. 11 Порядку №1760.
Керуючись рішенням Експертної комісії від 28 жовтня 2015 року, Міністерство культури України прийняло оскаржуваний наказ, яким віднесено будівлю до Реєстру за категорією місцевого значення як пам'ятку архітектури.
Незгода позивачів з рішеннями відповідачів стосовно занесення будівлі до Переліку та Реєстру зумовила їх звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачами як суб»єктами владних повноважень не доведено правомірність своїх дій та рішень, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Так, правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-III від 08.06.2000 р. (далі - Закон).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону, об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 14 Закону, занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:
а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання;
б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Відповідно до абзацу третього частини другої статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини», Положення про Міністерство культури України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 388, затверджено Порядок обліку об'єктів культурної спадщини №158 від 11.03.2013 (далі Порядок №158).
Питання визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України регулюється Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України№ 1760 від 27 грудня 2001 (далі - Порядок №1760).
Відповідно до п.2.1.-2.4. Порядку №158 виявлення об'єктів культурної спадщини включає: натурне обстеження (дослідження), історико-архівні і бібліографічні дослідження, визначення предмета охорони, встановлення ступеня схоронності, первісного призначення, сучасного використання, фотофіксацію (у разі необхідності графічну фіксацію), виготовлення короткої історичної довідки та облікової картки.
Виявлення об'єктів культурної спадщини відбувається шляхом здійснення науково-дослідних та пошукових робіт (натурних обстежень (досліджень), історико-архівних і бібліографічних досліджень, фотофіксації, графічної фіксації), розробки науково-проектної документації; наукової (науково-технічної) експертизи робіт, які можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини; земляних, будівельних, меліоративних та інших робіт.
На виявлені об'єкти культурної спадщини складається облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Виявлення об'єктів культурної спадщини, складання на них облікової картки, короткої історичної довідки, акта технічного стану забезпечують органи охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, відповідно до їх повноважень, зокрема виконують функції замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження об'єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про ці об'єкти.
Відповідно до п. 3.1. Порядку №158 облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об'єктів на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов'язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об'єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 N 1760.
Таким чином, передумовою розгляду питання науково-методичною радою, консультативною або науковою вченою радою установ та організацій, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини , відповідності кожного об'єкту критеріям , зазначеним у п. 10,11 Порядку №1760, є складення необхідної облікової документації на виявлений об'єкт культурної спадщини.
Як було установлено судом першої інстанції та не заперечувалося відповідачами, на засіданні науково-методичної ради КНМЦ, яке відбулось 02.10.2014 року, відповідність будівлі критеріям, передбаченим п.11 Порядку №1760, оцінювалася науково-методичною радою КНМЦ без облікової картки об'єкта культурної спадщини, короткої історичної довідки, акту технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини, які на дату проведення засідання науково-методичної ради складені не були.
Вказана обставина є самостійною підставою для скасування наказу Департаменту культури виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про занесення до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини міста Києва» від 26 червня 2015 року № 10/31-15 в частині внесення до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини об'єкту культурної спадщини «Будинок житловий», вул. П.Сагайдачного, 41/13 у м. Києві
Крім того, пунктом 11 Порядку № 1760 визначено, що об'єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також ,принаймні, одному з таких критеріїв: вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону; пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону; є творами відомих архітекторів або інших митців; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.
Відповідно до п. 10 Порядку № 1760 критерій автентичності означає, що пам'ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі.
Як наголошують позивачі, будівля не відповідає критерію автентичності, оскільки у 1986-1990 р.р. була проведена не реставрація будівлі з елементами реконструкції та пристосуванням, а реконструкція будівлі із використанням нових матеріалів, а тому пам'ятка не може вважатися такою, що значною мірою зберегла свою форму, матеріальну технічну структуру, та історичні нашарування. Також позивачі зазначають, що відповідачі помилково вважають, що реконструкція будівлі була здійснена на підставі проекту архітектора Шевченко В.П. та передбачала об'єднання первісної будівлі по вул. Сагайдачного, 41 та двоповерхового флігеля в стилі неоренесансу другої половини ХІХ ст., Г-подібного у плані, розташованого по межі садибних ділянок № 12 на Контрактовій площі (будинок Назара Сухоти), та № 39 по вул. Петра Сагайдачного.
Зі змісту складу коректування робочого проекту реконструкції гастроному № 701 по вул. Жданова, 41 у м. Києві, який був розроблений Київським філіалом Українського державного інституту по проектуванню підприємств побутового обслуговування населення УРСР "Укргипробыт", акту державної приймальної комісії від 30 березня 1990 р. про прийняття в експлуатацію гастроному № 701, вбачається, що у 1986-1990 р.р. була проведена, саме, реконструкція будівлі, а не реставрація з елементами реконструкції та пристосуванням, як стверджується відповідачами в обліковій документації на об'єкт культурної спадщини.
Відповідно до висновку експерта від 29 грудня 2017 року № 109/17 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження вбачається, що за характерними ознаками, що містяться в проектній документації (проведення комплексу будівельних робіт, зміна основних техніко-економічних показників (функціональне призначення, геометричні розміри тощо, зміна показників будівлі з метою покращення якості обслуговування, та наявність ряду інших ознак) у будівлі у 1986-1990 р.р. була проведена реконструкція будівлі, а не її реставрація.
Також, висновком експерта встановлено, що з даних, які містить проектна документація, не вбачається об'єднання житлового будинку з крамницями по вул. Сагайдачного у м. Києві та двоповерхового Г-подібного флігеля, розташованого по межі садибної ділянки № 12 на Контрактовій площі в єдину будівлю.
Ці доводи позивачів відповідачами не спростовано жодними доказами, тобто, не доведено наявності критерію автентичності будівлі, який є одним із необхідних критеріїв при вирішенні питання внесення будівлі до Переліку та, в подальшому, до Реєстру.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що предметом будівельно-технічного дослідження не були питання, що вимагають спеціальних знань у галузі мистецтвознавства. Визначення питання збереження об'єктом своєї форми, матеріально-технічної структури, може бути встановлено судом і за допомогою будівельно-технічної експертизи.
Щодо правомірності оскаржуваного наказу Міністерства культури України, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 13 Порядку № 1760 після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п'ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії. Склад експертної комісії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. До складу ради входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності.
Експертна комісія готує у п'ятиденний термін висновок щодо об'єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Зазначений висновок є підставою для занесення пам'ятки до Реєстру.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про охорону культурної спадщини", підпункту 71 пункту 4 Положення про Міністерство культури України, та на виконання пункту 13 Порядку N 1760, затверджено Положення про Науково-методичну раду з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України (далі Положення №304) та Порядок роботи Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Порядок № 304).
Так, відповідно до п. 1.1, 1.4 Порядку № 304, Експертна комісія є постійним дорадчим органом Міністерства культури України, основним завданням якої є забезпечення професійного вирішення питань підготовки висновків щодо об'єктів культурної спадщини для занесення/незанесення їх до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно з п. 1.6 Порядку № 304 Експертна комісія, відповідно до завдань своєї діяльності:
- розглядає матеріали, що надходять до Міністерства культури України для занесення об'єктів культурної спадщини до Реєстру;
- розглядає протоколи наукових (вчених) рад установ та організацій, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини, оформлені за результатами оцінки відповідності об'єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1760 (далі - Порядок);
- розглядає протоколи науково-методичної ради органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, оформлені за результатами оцінки відповідності об'єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку;
- готує висновки щодо об'єктів культурної спадщини за результатами розгляду облікової документації та протоколів наукових (вчених) рад установ та організацій, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини, оформлені за результатами оцінки відповідності об'єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку.
Відповідно до п.п. 2.9, 2.10, 2.11, 2.12 Порядку № 304, засідання Експертної комісії вважається правомочним, якщо в ньому бере участь понад 50 відсотків її складу, а також голова або один з заступників голови Експертної комісії та відповідальний секретар Експертної комісії. Рішення приймаються простою більшістю голосів членів Експертної комісії, присутніх на засіданні. На вимогу члена Експертної комісії в рішенні комісії може зазначатися його особиста думка, що не збігається з прийнятим рішенням.
Висновки Експертної комісії оформлюються протоколом і підписуються головуючим та відповідальним секретарем Експертної комісії. Висновки Експертної комісії підлягають затвердженню Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури.
Водночас, відповідно до п. 1.1 Положення № 304, Науково-методична рада є постійним діючим дорадчим органом та створена для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо розроблення основних напрямів розвитку охорони культурної спадщини, обговорення найважливіших програм, проектів з питань охорони культурної спадщини.
Одним із завдань Науково-методичної ради є, зокрема, затвердження висновків Експертної комісії щодо занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (п. 2.2 Положення № 304).
Відповідно до п. 2.12. Положення, висновки Експертної комісії підлягають затвердженню Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури.
Відповідно до п.п. 5.7, 5.8, 5.9, 5.10 Положення № 304 Науково-методична рада проводить свою діяльність шляхом: пленарних засідань; оперативних засідань президії. Засідання Науково-методичної ради або президії ради вважається правочинним, якщо в ньому беруть участь не менше 50 відсотків облікового складу її членів. У разі відсутності відповідального секретаря його обов'язки головою Науково-методичної ради (або його заступником, який буде головувати на засіданні) покладаються на іншого члена Науково-методичної ради.
Засідання Науково-методичної ради або її президії веде голова Науково-методичної ради або один з його заступників. Головуючий визначає регламент засідання. Рішення Науково-методичної ради, її президії приймаються відкритим голосуванням простою більшістю голосів присутніх членів. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови Науково-методичної ради. На вимогу членів Науково-методичної ради, її президії в протоколі засідання може зазначатися їхня особиста точка зору, що не збігається з прийнятим рішенням.
Відповідно до п. п. 2, 3 Порядку № 1760, на кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі.
Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.
Облікова документація на об'єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об'єкта.
Як установлено судом першої інстанції та визнається відповідачами, звертаючись до Мінкультури з поданням про занесення переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини до Реєстру, Департамент культури не надавав Міністерству культури України паспорт об'єкта культурної спадщини та довідку про майнову цінність об'єкта.
Водночас, відповідачами наголошується, що довідка про майнову цінність об'єкта культурної спадщини не складалася через відсутність фінансування.
При цьому, паспорт об'єкта культурної спадщини не складено і на даний час.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання суб'єктом владних повноважень своїх зобов'язань не може виправдовуватися відсутністю фінансування.
Отже, розгляд питання на засіданні Експертної комісії відбувся без розгляду членами Експертної комісії усієї необхідної облікової документації на об'єкт культурної спадщини, яка вимагалася нормами п. 3 Порядку № 1760.
Як наголошено представником позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, складений Департаментом культури КМР (КМДА) акт технічного стану об'єкту культурної спадщини від 17 листопада 2014 року № 66-тс, не відповідає вимогам, які передбачені для такого акту Додатком № 1 до Порядку № 158, а саме, не містить відомостей про реставраційні та інші роботи, які були проведені на об'єкті культурної спадщини (дати здійснення, проектна та підрядна організація, характер проведених робіт). Разом з цим, відображення цих відомостей в акті технічного стану об'єкту культурної спадщини у контексті розгляду включення будівлі до Реєстру, має важливе значення, оскільки обізнаність Експертної комісії про характер проведеної реконструкції будівлі у 1986-1990 р.р. могла вплинути на вирішення питання відповідності об'єкту культурної спадщини критеріям, передбаченим п. 11 вказаного Порядку.
Окрім цього, висновок Експертної комісії від 28.10.2015 р., оформлений протоколом № 3/15, не був затверджений Науково-методичною радою.
Наведене не заперечувалося представниками відповідачів.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, щодо необхідності скасування наказу Мінкультури «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» від 29 грудня 2016 року № 1273 в частині п. 19 Додатку до наказу, яким до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення занесено об'єкт культурної спадщини «Житловий будинок з крамницями», який розташований за адресою: вул. Сагайдачного, 41 та площі Контрактової, 13, є вірним.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що позовна вимога про скасування наказу Мінкультури є певною мірою похідною від позовної вимоги про скасування наказу Департаменту культури КМР (КМДА), що є також підставою для її задоволення..
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Департаменту культури виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Міністерства культури України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 квітня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова в повному обсязі складена і підписана 24 вересня 2018 року.
Головуючий -суддя Л.В.Губська
Судді О.В.Епель
І.В.Федотов
