ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

м. Київ

справа №336/2004/17

адміністративне провадження №К/9901/35093/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 336/2004/17

за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - об'єднане управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Уханенка С.А., суддів Богданенка І.Ю., Дадим Ю.М., -

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії об`єднаного управління ПФУ щодо відмови в призначенні йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) з урахуванням вимог частини другої статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014, 2015 та 2016 роки;

- зобов'язати об`єднане управління ПФУ призначити йому пенсію за віком, відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, з урахуванням вимог частини другої статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої зарплати, з якої сплачено страхові внески в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 роки) та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією, з 06 березня 2017 року.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем ототожнені поняття: перехід та переведення, вид пенсії по закону № 1058-IV та різні інші види пенсії за іншими законами. Різниця ж в зазначених поняттях полягає у тому, що при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник заробітної плати, з якого обраховувалась пенсія при призначенні її вперше, а при призначенні пенсії використовується показник середньої заробітної плати за три роки перед призначенням пенсії. Оскільки він просить вперше призначити йому пенсію відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV з урахуванням вимог статті 40 Закону № 1058-IV, то відмовляючи призначати позивачу цю пенсію, залишаючи показник середньої заробітної плати в галузях економіки України за 2008 рік, відповідач діє протиправно.

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя постановою від 15 серпня 2017 року частково задовольнив позовні вимоги:

- визнав протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV з урахуванням вимог частини другої статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014, 2015 та 2016 роки;

- зобов'язав об`єднане управління ПФУ призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком, відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV з урахуванням вимог частини другої статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої зарплати, з якої сплачено страхові внески в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 роки), та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією з 06 березня 2017 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався тим, що застосування показника середньої заробітної плати за 2008 рік суперечить абзацу 2 частині третій статті 45 Закону № 1058-IV, відповідно до якої, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати(доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже вказана норма застосовується до тих видів пенсій, які регулюються саме Законом № 1058-IV. А оскільки позивачу при призначенні пенсії, як науковому працівнику, показник середньої заробітної плати по галузях економіки не застосовувався, реалізація права ОСОБА_1 на пенсію на підставі Закону № 1058-IV проводиться вперше.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 жовтня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суду виходив із того, що пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону № 1058-IV та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески). А відтак, дія Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-XII «Про наукову і науково-технічну діяльність» (чинного на час призначення позивачу пенсії, далі - Закон № 1977-XII) поширюється на визначення права особи на пенсію, тоді як умови розрахунку цієї пенсії регулюються нормами Закону № 1058-IV.

11 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що Законом № 1058-IV не передбачена пенсія науковим працівникам, тому, на думку скаржника, дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до вказаного закону із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в Україні за 2014- 2016 роки, є протиправними, у зв'язку із тим, що в даному випадку, має місце призначення іншої пенсії, за іншим законом.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

05 грудня 2017 року від об'єднаного управління ПФУ до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні останньої, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 з 02 січня 2009 року перебуває на обліку в об`єднаному управлінні ПФУ та отримує пенсію, як науковий працівник призначену у відповідності до статті 24 Закону № 1977-XII. Після призначення пенсії позивач продовжував працювати.

Позивач набув право на пенсію за віком на загальних підставах у відповідності до Закону № 1058-IV і 06 березня 2017 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до 26 Закону № 1058-IV з урахуванням частини другої статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.

Листом від 09 березня 2017 року позивача було повідомлено про недоцільність переходу на пенсію за віком у відповідності до статті 26 Закону № 1058-IV, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні береться за 2008 рік.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частин першої - третьої статті 24 Закону № 1977-XII (в редакції, чинній на час призначення пенсії) держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону № 1058-IV та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

Отже, дія Закону № 1977-XII поширюється на визначення права особи на пенсію, тоді як умови розрахунку цієї пенсії регулюються нормами Закону № 1058-IV.

До того ж, відповідно до частини другої статті 37 Закону України від 26 листопада 2015 року № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність» (в редакції, чинній на час звернення для переведення з одного виду пенсії на інший, далі - Закон № 848-VIII) пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати наукового науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 35 цього Закону та частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

Частиною сьомою статті 37 Закону № 848-VIII (в редакції, чинній на час звернення для переведення з одного виду пенсії на інший) для обчислення заробітку під час призначення пенсії науковому (науково-педагогічному) працівнику застосовується середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. При цьому, заробіток для обчислення пенсії не може перевищувати граничної суми заробітку (доходу), з якої справляється збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що порядок обчислення, призначення, виплати, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший наукових працівників здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV з урахуванням особливостей, встановлених Законами №№ 1977-XII, 848-VIII. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно необхідності застосування до правовідносин з пенсійного забезпечення наукових працівників в частині, неврегульованій Законами про наукову і науково-технічну діяльність, положень Закону № 1058-IV.

Оскільки в Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» в редакції, чинній на момент виникнення у позивача права на пенсію за віком, та в редакції, чинній на момент звернення із заявою про переведення, питання щодо переведення з одного виду пенсії на інший не було врегульоване, а тому в цій частині слід застосовувати правила, визначені Законом № 1058-IV.

У частині першій статті 9 цього Закону зазначено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За правилами частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Так, згідно з положеннями частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

З урахуванням наведеного, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачу при призначенні пенсії за віком на підставі Закону № 1977-XII пенсія була обчислена з урахуванням умов її розрахунку, передбачених Законом № 1058-ІV. А відтак, у разі переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV буде враховуватися заробітна плата із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення позивачу пенсії, а саме за 2008 рік.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі № 336/2004/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду