ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1128/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. головуючий, Вронська Г.О., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду Львівської області

у складі судді: Юркевич М.В.

від 13.02.2018

та постанову Львівського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Хабіб М.І., Дубник О.П., Зварич О.В.

від 22.05.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ"

до Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

про зобов`язання до вчинення дій

за участю представників:

позивача: не з`явилися

відповідача: Бондаренко В.В.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про зобов`язання прийняти вугілля кам`яне марки Г(0-200) в кількості 623 тон (Івано-Франківська-КЕЧ 416 тон та КЕВ м. Хмельницький 207 тон) шляхом підписання актів приймання поставленого вугілля.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно не приймає поставлене позивачем на виконання судового рішення вугілля, ухиляється від підписання актів прийняття вугілля та безпідставно посилається на неналежну якість поставленого вугілля, оскільки при його відвантаженні позивачем з вагонів були відібрані проби вугілля, проведені їх лабораторні дослідження, за результатами яких встановлено відповідність якості вугілля встановленим вимогам, якість поставленого вугілля підтверджується належно оформленим посвідченнями про якість вугілля в партії, які були надані відповідачу, натомість відповідачем при прийманні вугілля були порушені вимоги Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-7 від 25.04.1966, та ДСТУ 4096-2002 щодо порядку приймання продукції по якості та щодо відбору проб вугілля та відбір проб вугілля для лабораторного дослідження був здійснений з порушенням норм чинного законодавства.

Справа № 914/1128/16 за зазначеним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ" розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.02.2018, прийнятим за результатами нового розгляду справи та залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2018, позов задоволено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що відвантажене позивачем на адресу структурних підрозділів відповідача вугілля по якості щодо зольності і вологи відповідало якості вугілля, визначеній сторонами у специфікації (додатку №1) до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 9 від 04.11.2014, якість вугілля підтверджена висновками лабораторних досліджень проб вугілля, які були відібрані при відвантаженні вагонів з вугіллям з дотриманням ДСТУ 4096-2002 за участю представників сторін та Червоноградської філії Державного підприємства "Львівстандартметрологія", та засвідчена посвідченнями про якість вугілля. Відповідач не довів підставності та правомірності відмови від прийняття вугілля, не надав належних і допустимих доказів неналежної якості вугілля, не довів обставин того, що визначення ним якості вугілля при його прийнятті від позивача відбувалось у відповідності до вимог ДСТУ 4096-2002 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966. Натомість матеріалами справи підтверджується, що визначення якості вугілля при його прийнятті структурними підрозділами відповідача було здійснено з порушенням вимог Інструкції П-7 та ДСТУ 4096-2002. Суди також дійшли висновку, що предмет спору у цій справі про зобов`язання відповідача прийняти вугілля та підписати акти приймання вугілля не суперечить визначеним законом способам захисту прав та інтересів.

Відповідач подав до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13.02.2018, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій:

- неправильно застосували положення частини 1 статті 15, статті 16 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про те, що позовна вимога про зобов`язання підписати акти приймання поставленого вугілля не суперечить встановленим законом способам захисту прав, не врахували, що зобов`язання відповідача підписати зазначенні акти є втручанням у господарську діяльність суб`єкта господарювання.

- порушили пункт 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зупинили провадження у справі, яке підлягало обов`язковому зупиненню до розгляду його позовної заяви, поданої в порядку статті 61 Кримінального процесуального кодексу України до Товариства з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ", у кримінальному провадженні про заміну товару неналежної якості та стягнення штрафу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М. головуючий, Вронської Г.О., Стратієнко Л.В. від 26.07.2018 поновлено відповідачу строк на подання касаційної скарги. Відкрито касаційне провадження за його касаційною скаргою, призначено до розгляду касаційну скаргу на 25.09.2018 о 10 годин 45 хвилин у приміщенні Касаційного господарського суду та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 20.08.2018.

У зв`язку з відпусткою судді Стратієнко Л.В. був проведений повторний автоматизований розподіл справи № 914/1128/16. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 20.09.2018 для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. головуючий, Берднік Г.О., Вронська Г.О.

24.09.2018 суддею Верховного Суду Берднік І.С. подано заяву про самовідвід у розгляді справи № 914/1128/16 в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України з підстав того, що вона брала участь у складі колегії суддів Верховного Суду України під час прийняття постанови від 04.10.2017 у цій справі № 914/1128/16.

Верховний Суд ухвалою від 24.09.2018 задовольнив заяву судді Берднік І.С. про самовідвід у розгляді справи № 914/1128/16.

У зв`язку з ухвалою про самовідвід судді Берднік І.С. був проведений повторний автоматизований розподіл справи № 914/1128/16. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.09.2018 для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. головуючий, Катеринчук Л.Й., Вронська Г.О.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив.

В судове засідання 25.09.2018 не з`явилися представники позивача, хоча відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення господарськими судами попередніх інстанцій, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 04.11.2014 між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ", як постачальником, укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 9, на виконання якого постачальник поставив змовнику у 2014 році вугілля кам`яне (марки ГР), визначене у специфікації, яка є додатком № 1 до договору та в якій встановлені вимоги до якості вугілля, що підлягало поставці за цим договором, а саме: вугілля кам`яне марки ГР, зольність на сухий стан палива - не більше 40 %, загальна волога на робочий стан - не більше 8,9%, розмір кусків 0-200 мм.

18.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ", як зберігачем, та Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, як поклажодавцем укладено договір зберігання, на виконання якого поклажодавець (відповідач) передав зберігачу (позивачу) на зберігання вугілля, яке було поставлене позивачем відповідачу за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 9.

Господарський суду Львівської області рішенням від 21.04.2015 у справі № 914/860/15 позов першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління до Товариства з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ" про зобов`язання виконати умови договору зберігання № 11 від 18.12.2014 та про стягнення штрафу задовольнив частково. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ" виконати пункт 2.14. договору зберігання № 11 від 18.12.2014 шляхом повернення Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню вугілля кам`яного (марки ГР) у кількості 9192 тонни, вартістю 10938296,16 грн та якістю, визначеній в специфікації (додаток 1) до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 9 від 04.11.2014 (належної якості) шляхом його доставки до місць приймання представниками Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, в тому числі шляхом доставки до:

- КЕВ м. Хмельницький (м. Шепетівка ОПМС), (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка код 3523, код станції Шепетівка -Подільська 340104 Південно - Західної залізниці) - 266 тонн на суму 316534,68 грн;

- Івано-Франківська КЕЧ району (ОПМС), (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії 14Г, код 1206, код станції Івано-Франківськ 388404, Львівської залізниці, гілка № 5) - 410 тонн на суму 487891,80 грн.

Відмовив в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 91881,68 грн. штрафу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 рішення Господарського суду Львівської області від 21.04.2015 у справі №914/860/15 в частині задоволення позову про зобов`язання виконати умови договору зберігання № 11 від 18.12.2014 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.10.2015 у справі №914/860/15 виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.04.2015 у справі №914/860/15 в частині поставки вугілля розстрочено за таким графіком: до 30 жовтня 1176 тонн вугілля; до 30 листопада 3978 тонн вугілля; до 20 грудня 4038 тонн вугілля.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.01.2016 з урахуванням ухвали від 22.03.2016 про виправлення описки у справі № 914/860/15 розстрочено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.04.2015 у справі № 914/860/15 та в частині поставки вугілля до місць приймання представниками Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління в терміни до 31.03.2016.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.04.2015 у справі № 914/860/15 Товариство з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ" 22.02.2016 та 01.03.2016 здійснило завантаження у вагони вугілля марки ГО-200 для доставки до Івано-Франківської КЕЧ району (ОПМС) в кількості 410 тон, в тому числі:

- 22.02.2016 завантажено вугілля у вагони № 65363277 у кількості 70 тон, № 66941030 у кількості 69 тон, № 67155713 у кількості 69 тон (накладна від 22.02.2016);

- 01.03.2016 завантажено вугілля у вагони № 67363663 у кількості 639 тон, № 60923810 у кількості 70 тон, № 60266442 у кількості 69 тон (накладна від 01.03.2016).

Із зазначених вагонів 22.02.2016 та 01.03.2016 відповідно до дат завантаження вугілля у вагони представником Червоноградської філії ДП "Львівстандартметрологія" у присутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ" та Західного територіального КЕУ здійснено відбір зразків продукції відповідно до ДСТУ 4096-2002, про що складено акти відбору зразків продукції № 1 від 22.02.2016 та № 1 від 01.03.2016.

На підставі зазначених актів відбору зразків продукції №1 від 22.02.2016 та № 1 від 01.03.2016 вуглехімічною лабораторією Відокремленого підрозділу "Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів" Державного підприємства "Львіввугілля" проведені дослідження та вимірювання зразків проб, за результатами яких складені лабораторні висновки № 1101 від 22.02.2016 та № 1388 від 02.03.2016, відповідно до яких:

- за актом відбору зразків продукції № 1 від 22.02.2016 масова частка загальної вологи на робочий стан вугілля становить 5,2 %, зольність на сухий стан палива 38,9%;

- за актом відбору зразків продукції № 1 від 01.03.2016 масова частка загальної вологи на робочий стан вугілля становить 5,3 %, зольність на сухий стан палива 38,2%.

На підставі зазначених лабораторних висновків Товариством з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ" видано два посвідчення про якість вугілля №22/02-01 від 22.02.2016 та № 01/03-01 від 02.03.2016.

Також 09.03.2016 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.04.2015 у справі №914/860/15 Товариством з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ" здійснено завантаження у вагони № 66780768 в кількості 69 тон, № 66724881 у кількості 69 тон та № 67374967 у кількості 69 тон вугілля марки г-газовий для поставки до КЕВ м. Хмельницький (м. Шепетівка ОПМС), в загальній кількості 207 тон (накладна від 09.03.2016).

Із зазначених вагонів 09.03.2016 представником Червоноградської філії ДП "Львівстандартметрологія" у присутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ" та Західного територіального КЕУ здійснено відбір зразків продукції відповідно до ДСТУ 4096-2002, про що складено акт відбору зразків продукції № 1 від 09.03.2016.

На підставі зазначеного акту відбору зразків продукції №1 від 09.03.2016 вуглехімічною лабораторією Відокремленого підрозділу "Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів" Державного підприємства "Львіввугілля" проведені дослідження та вимірювання зразків проб, за результатами яких складено лабораторний висновок № 1565 від 10.03.2016, яким встановлено, що за актом відбору зразків продукції № 1 від 09.03.2016 масова частка загальної вологи на робочий стан вугілля становить 5,4 %, зольність на сухий стан палива 38,1%.

На підставі зазначеного лабораторного висновку Товариством з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ" видано посвідчення про якість вугілля № 03/03-01 від 10.03.2016.

Завантажене Товариством з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ" вугілля за зазначеними вище накладеними від 22.02.2016, від 01.03.2016 та від 09.03.2016 було доставлено до станцій та залізниць призначення одержувачів, однак, не було прийнято одержувачами з підстав того, що поставлене вугілля не відповідало якісним характеристикам по зольності та вологості, визначеним в специфікації (додатку 1) до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 9 від 04.11.2014.

У зв`язку з тим, що структурні підрозділи Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, як одержувачі вугілля не підписали акти прийняття вугілля Товариство з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про зобов`язання відповідача прийняти вугілля кам`яне марки Г(0-200) в кількості 623 тон (Івано-Франківська-КЕЧ 416 тон та КЕВ м. Хмельницький 207 тон) шляхом підписання актів приймання поставленого вугілля.

Відповідно до пункту 1 частини 2 та частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ", як зберігачем та Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, як поклажодавцем укладено договір зберігання № 11, відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку цього договору вугілля кам`яне (марки ГР) у кількості 13436 тон та якістю, визначеною договором про закупівлю товарів за державні кошти № 9 від 04.11.2014, (товар) та зобов`язується повернути товар поклажодавцеві за першою вимогою останнього, але не пізніше терміну, визначеного цим договором, - 28.02.2015, а поклажодавець зобов`язується прийняти від зберігача товар до закінчення строку цього договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що якість, переданого Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ" вугілля визначена в специфікації (додатку 1) до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 9 від 04.11.2014, відповідно до якої поставці за цим договором підлягало вугілля кам`яне марки ГР, зольністю на сухий стан палива - не більше 40 %, загальною вологою на робочий стан - не більше 8,9%, розміром кусків 0-200 мм.

Суди також встановили, що Господарським судом Львівської області у рішенні від 21.04.2015 у справі №914/860/15 був встановлено факт не виконання зберігачем свого обов`язку з повернення вугілля поклажодавцю, у зв`язку з чим суд в зазначеному рішенні зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ" виконати умови договору зберігання № 11 від 18.12.2014 шляхом повернення Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню вугілля кам`яного (марки ГР) у кількості 9192 тонни, вартістю 10938296,16 грн та за якістю, визначеною у специфікації (додатку 1) до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 9 від 04.11.2014, шляхом його доставки до місць приймання представниками Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, зокрема, шляхом доставки: до КЕВ м. Хмельницький (м. Шепетівка ОПМС) в кількості 266 тонн та до Івано-Франківської КЕЧ району (ОПМС) в кількості 410 тонн.

Отже, на підставі договору зберігання № 11 від 18.12.2014 та на підставі зазначеного судового рішення у Товариства з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ", як зберігача, та Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, як поклажодавця, виникли взаємні права та обов`язки. Зокрема у зберігача виник обов`язок повернути майно поклажодавцеві за якістю, визначеною сторонами у специфікації (додатку 1) до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 9 від 04.11.2014, а у поклажодавця - обов`язок прийняти таке майно.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач на виконання своїх зобов`язань за договором зберігання повернув відповідачу вугілля в кількості 623 тонни шляхом його відвантаження по залізничних накладних від 22.02.2016 та від 01.03.2016 на адресу Івано-Франківської КЕЧ району 416 тонн вугілля та по залізничній накладній від 09.03.2016 на адресу КЕВ м. Хмельницький 207 тонн вугілля. Проте відповідач вугілля не прийняв та не підписав актів приймання-передачі, посилаючись на те, що при прийманні вугілля була встановлено неналежна якість вугілля.

Відповідно до частини 1 статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Частиною 4 статті 268 Господарського кодексу України встановлено, що постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Суди попередніх інстанцій встановили, що якість поставленого позивачем вугілля була засвідчена наданими позивачем одержувачам вугілля посвідченнями про якість вугілля № 22/02-01 від 22.02.2016, № 01/03-01 від 02.03.2016, № 09/03-01 від 10.03.2016, які були видані позивачем на підставі результатів проведених лабораторних досліджень проб вугілля, відібраних з дотриманням ДСТУ 4096-2002 представниками Червоноградської філії Державного підприємства "Львівстандартметрологія" за участю при відібранні проб представників сторін, що засвідчено актами відбору зразків продукції від 22.02.2016, від 01.03.2016 та від 09.03.2016, підписаними всіма представниками.

Відповідно до результатів дослідження вуглехімічною лабораторією відокремленого підрозділу "Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів" Державного підприємства "Львіввугілля" зазначених проб вугілля щодо частки вологи відповідно до ГОСТу 11014-81 та щодо зольності відповідно до ГОСТу 11022-95:

- масова частка загальної вологи на робочий стан вугілля становить: 5,2% (за пробами, відібраними 22.02.2016), 5,3% (за пробами, відібраними 01.03.2016), 5,4 % ( за пробами, відібраними 09.03.2016);

- зольність на сухий стан палива становить 38,9% ( за пробами, відібраними 22.02.2016), 38,2%(за пробами, відібраними 01.03.2016), 38,1% (за пробами, відібраними 09.03.2016).

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій зазначені обставини Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів про те, що відвантажене позивачем на адресу Івано-Франківської КЕЧ району та КЕВ м. Хмельницький вугілля по якості щодо зольності і вологи відповідало якості вугілля, визначеній у специфікації (додатку №1) до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 9 від 04.11.2014.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто відповідач заперечуючи проти позовних вимог та зазначаючи про неналежну якість поставленого йому позивачем вугілля зобов`язаний довести шляхом подання відповідних належних та допустимих доказів обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Однак, як правильно встановили суди попередніх інстанції, відповідач не довів підставності та правомірності відмови від прийняття вугілля, яке надійшло від позивача, не надав належних і допустимих доказів неналежної якості вугілля.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що Порядок приймання товарів по якості регулюється Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966 (далі по тексту Інструкція П-7).

В пункті 2.5. договору про закупівлю товарів за державні кошти № 9 від 04.11.2014 сторони погодили, що приймання поставленого вугілля по якості здійснюється відповідно до Інструкції П-7.

Згідно з пунктами 13, 22, 23, 24 Інструкції П-7 приймання продукції по якості здійснюється уповноваженими на те керівником підприємства-одержувача або його заступником компетентними особами. Для участі у прийманні продукції повинні призначатися особи, компетентні (за родом роботи, за освітою, за досвідом трудової діяльності) в питаннях визначення якості належної до приймання продукції. Представнику, уповноваженому на приймання конкретної партії продукції по якості, видається належним чином оформлена разова довіреність, підписана керівником або його заступником та засвідчена печаткою підприємства. Особи, які призначаються для участі у прийманні продукції, повинні бути ознайомлені з даною Інструкцією, відповідними стандартами тощо.

Згідно з пунктами 16, 18 - 20 Інструкції П-7 при виявленні невідповідності якості вимогам стандартів, технічним вимогам, договору чи даним, які посвідчують якість продукції, одержувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, що унеможливлюють погіршення її якості і змішування з іншою однорідною продукцією. Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складанні двохстороннього акта представника відправника. Повідомлення про виклик представника відправника повинно бути направлене не пізніше 24 години. Представник іногороднього відправника зобов`язаний з`явитися не пізніше ніж у 3-денний термін після отримання повідомлення, не враховуючи часу, необхідного для проїзду. При неявці представника відправника у відповідний термін перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, експертом бюро товарних експертиз чи представником відповідної інспекції по якості.

Пунктами 26 28 Інструкції П-7 передбачено, що у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами передбачений для визначення якості відбір зразків (проб), особи, що брали участь у прийманні продукції по якості, повинні відібрати зразки (проби) даної продукції. Відбір проб проводиться у точній відповідності до вимог нормативних актів. Про відбір зразків (проб) складається акт, який підписується всіма особами. Із відібраних зразків (проб) один залишається в одержувача, другий - надсилається виробнику (відправнику). В усіх випадках, коли це передбачено стандартами, іншими обов`язковими правилами, договором відбираються додаткові зразки (проби) для аналізу чи лабораторних досліджень. В акті відбору зразків (проб) робиться відмітка про передачу їх на аналіз чи дослідження. Зразки (проби) зберігаються одержувачем та виробником (відправником) до вирішення спору щодо якості продукції.

Порядок відібрання проб палива із потоку палива (з поверхні зупиненого конвеєра, під час навантаження або розвантаження транспортних засобів), із залізничних вагонів, вагонеток та автомашин, від палива, що знаходиться на складі передбачено ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам`яне, антрацит горючі сланці та вугільні брикети" "Методи відбору та підготовки проб до лабораторних випробувань", відповідно до пунктів 6.1., 6.2., 8.5., 8.6. якого від палива, завантаженого в залізничні вагони, вагонетки, автомашини, проби відбирають у тих випадках, коли неможливо здійснити відбір з проб із потоку. Відбір проб із залізничних вагонів, вагонеток та автомашин провадять з певних точок, рівномірно розташованих на поверхні вагонів, вагонеток, автомашин. Відбір точок проб вручну проводять з дна лунок, викопаних на глибину не менше 0,4 м від поверхні завантаженого палива, вагонеток та автомашин. Відбір проб безпосередньо зі складів палива допускається лише у тих випадках, коли неможливо виконати відбір проб методами, передбаченими цим стандартом або ГОСТ 11223. При цьому, результати визначення якості за пробами, відібраними зі складу, не можуть використовуватися під час розрахунків за якістю палива.

Отже, у разі виявлення неналежної якості поставленої продукції, уповноважені особи одержувача повинні скласти акт із зазначенням в ньому кількості оглянутої продукції і характеру виявлених при прийманні дефектів, здійснити відбір проб з дотриманням вимог ДСТУ 4096-2002 та Інструкції П-7, про що скласти відповідний акт.

Однак, як встановили суди, відповідач не довів обставин дотримання уповноваженими особами одержувачів вугілля, які здійснювали його приймання, вимог ДСТУ 4096-2002 та Інструкції П-7 щодо порядку встановлення та засвідчення неналежної якості поставленого вугілля. Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що визначення якості вугілля при його прийнятті структурними підрозділами відповідача було здійснено з порушенням вимог Інструкції П-7 та ДСТУ 4096-2002. Суду не було надано доказів визначення одержувачами у встановленому Інструкцією П-7 порядку уповноважених компетентних осіб для приймання вугілля, не надано актів відбору уповноваженими особами одержувачів проб вугілля із залізничних вагонів відповідно до вимог ДСТУ 4096-2002, не надано доказів надсилання відправнику однієї проби вугілля та передачі додаткових проб для лабораторних досліджень, не надано актів про неналежну якість вугілля, складених уповноваженими особами одержувача, не надано результатів лабораторних досліджень, які б підтверджували неналежну якість вугілля.

Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги посилання відповідача на обставини здійснення відбору проб вугілля на складі Івано-Франківської КЕЧ району 26.02.2016 представниками Служби безпеки України та 26.03.2016 представниками Івано-Франківської Торгівельно-промислової палати і результати їх лабораторних досліджень, оскільки відповідач не надав суду актів відбору зразків (проб) вугілля на складі Івано-Франківської КЕЧ району, складених відповідно до правил ДСТУ 4096-2002 та Інструкції-П-7 та результатів їх лабораторних досліджень, а відповідно до пункту 8.6. ДСТУ 4096-2002 за пробами, відібраними зі складу, результати визначення якості не можуть використовуватися під час розрахунків за якістю палива.

Касаційний господарський суд погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що акт відбору зразків (проб) № 4 від 12.03.2016, хоча і був складений представниками КЕВ м. Хмельницький за результатами здійснення відбору проби вугілля безпосередньо з вагонів, однак не є належним та допустимим доказом поставки неякісного вугілля, оскільки відповідачем не надано результатів дослідження вказаної проби вугілля та не надано доказів надіслання однієї проби, відібраної 12.03.2016, відправнику (позивачу) відповідно до вимог пункту 28 Інструкції П-7.

Крім того, як встановили суди, акт проведення пробної топки вугілля марки "Г" 0-200 на котельні №12/1, розміщеній на території військової частини А-3730 Шепетівського гарнізону, без номера і дати, складений в односторонньому порядку, також не є доказом перевищення рівня зольності та вологи у вугіллі, тобто не є належним доказом неналежної якості вугілля у розумінні закону.

Відповідач в обґрунтування своїх доводів щодо поставки позивачем неякісного вугілля також посилався на докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження № 22015140000000184. Однак суди попередніх інстанцій відхилили зазначені доводи відповідача з огляду на те, що відповідач не звертався до органу досудового розслідування щодо надання копій документів, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 22015140000000184, та не надав цих доказів суду, хоча мав право та міг отримати копії відповідних документів у зв`язку із розглядом даної справи.

В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили пункт 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зупинили провадження у справі, яке підлягало обов`язковому зупиненню до розгляду його позовної заяви, поданої в порядку статті 61 Кримінального процесуального кодексу України до Товариства з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ", у кримінальному провадженні про заміну товару неналежної якості та стягнення штрафу. Касаційний господарський суд не бере до уваги зазначені посилання скаржника, оскільки, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, положення зазначеної норми передбачають обов`язкове зупинення провадження у справі лише у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Однак докази розгляду судом справи у кримінальному провадженні № 22015140000000184, зокрема позовної заяви Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління до Товариства з обмеженою відповідальністю ВП "ЗВЗ", заявленої в рамках цього кримінального провадження, відсутні.

Касаційний господарський суд також не бере до уваги посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини 1 статті 15, статті 16 Цивільного кодексу України та дійшли помилкового висновку про те, що позовна вимога про зобов`язання підписати акти приймання поставленого вугілля відповідає встановленим законом способам захисту прав, з огляду на таке.

Абзацом другим частини другої статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом (крім зазначених в абзаці першому цієї частини), що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Верховним Судом України свого часу неодноразово викладався правовий висновок (у справах №№ 6-20цс11, 6-32цс13, 6-55цс15, зокрема і в цій справі № 914/1128/16) щодо можливості захисту порушеного цивільного права чи інтересу і в спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, умови укладеного між сторонами договору зберігання та норми закону, які регулюють правовідносини зберігання, свідчать про те, що обов`язок поклажодавця передати товар на зберігання за актом приймання-передачі та його право вимагати повернення товару зі зберігання кореспондуються з обов`язком зберігача повернути майно поклажодавцеві та вимагати прийняття такого товару у разі відмови поклажодавця його прийняти.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи те, що у спірних правовідносинах, що склались між сторонами, прийняття вугілля зі зберігання є обов`язком відповідача, що виник на підставі договору зберігання та судового рішення, а підписання актів приймання поставленого товару (вугілля), як засвідчення факту прийняття такого товару, відповідає звичаям ділового обороту відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, Касаційний господарський суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що такий обраний позивачем при зверненні до суду з позовом спосіб захисту своїх прав та інтересів як зобов`язання відповідача прийняти вугілля шляхом підписання відповідних актів не суперечить закону та вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги не є втручанням у господарську діяльність суб`єкта господарювання.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав правильну юридичну оцінку обставинам справи та обґрунтовано, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі, задовольнивши позовні вимоги. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.02.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 у справі № 914/1128/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. Баранець

СуддіГ. Вронська

Л. Катеринчук