Апеляційне провадження № 22-ц/796/7811/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Київ

Унікальний номер 757/55735/17-ц

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: ШаховоїО.В.( суддя-доповідач), Головачова Я.В., Вербової І.М.,

сторони справи:

позивач - Печерська районна в м. Києві державна адміністрація,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу голови Печерської районної у м. Києві державної адміністрації,

на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухвалене 18 травня 2018 року суддею Москаленко К.О. в приміщенні Печерського районного суду м. Києва,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року Печерська районна в м. Києві державна адміністрація звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 з 11 грудня 2015року призначена та працює на посаді начальника управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.

Листом голови Печерської РДА № 10501-1632\В-10 ОСОБА_4 було запропоновано на виконання рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 22.12.2016 року про поновлення ОСОБА_5 на посаді заступника директора та вчителя української мови та літератури Печерської гімназії №75 і управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації провести виплату ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 100 144,90 грн. щомісячно по 1000 грн. до повного погашення.

Проте, в листі начальника управління освіти за підписом ОСОБА_4 №02-06\265 від 06.07., остання повідомила про відмову виконувати рішення суду в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу,з посиланням на те,що рішенням Ірпінського міськрайонного суду від 22.12.16 року не встановлено,що звільнення ОСОБА_6 відбулося у зв'язку з умисними протиправними діями начальника управління освіти.

Посилаючись на Положення про управління освіти та інноваційного розвитку, затвердженого розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.06.2015 № 327-к, чинне на час прийняття наказу від 31.08.2015 №526-к «Про звільнення ОСОБА_5О.», позивач зазначав,що начальник управління здійснює керівництво управлінням, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, видає у межах своїх повноважень накази, організовує контроль за їх виконанням, призначає на посаду та звільняє з посади заступників керівників та інших педагогічних працівників навчальних закладів Печерського району комунальної форми власності за поданням керівника навчального закладу, а згідно посадової інструкції начальника управління освіти, затвердженої розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.01.2017 №7-к начальник управління має право видавати у межах своєї компетенції розпорядження, накази, організовувати та контролювати їх виконання, призначати на посаду і звільняти з посади працівників структурних підрозділів управління та педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів.

З огляду на викладені обставини, позивач з підстав статей 80, 81,82 Закону України «Про державну службу», статті 41 КЗпП України, статей 15, 16 ЦК України, просив зобов'язати відповідачку ОСОБА_4 відшкодувати державі, в особі управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, шкоду заподіяну незаконним звільненням ОСОБА_5, у сумі 102 258,75 грн.,з якої середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 100 144,90 грн. та судовий збір в дохід держави - 2 113,85 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог Печерської районної в м. Києві державної адміністрації відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, голова Печерської районної в м. Києві державної адміністрації подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та невірне застосування матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається зокрема, на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ЗУ «Про державну службу», який є спеціальним по відношенню до державних службовців, не проаналізував і не застосував, зокрема, ст.ст. 80,81, якими визначено порядок відшкодування моральної та матеріальної шкоди під час здійснення державним службовцем своїх повноважень.

Суд помилково вважав, що є підстави для солідарної відповідальності,оскільки тільки начальник управління має відповідні повноваження щодо призначення та звільнення з посади, в тому числі педагогічних працівників.

Є також помилковим, на думку позивача, висновок суду, що факт виплати грошових коштів на виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області не відбувся, оскільки цей факт і не оспорювалося, зокрема, ОСОБА_4 як начальником управління освіти.

Таким чином,позивач вважає,що суд не повно з'ясував обставини справи та не надав належної правої оцінки тому, що за законом державний службовець зобов'язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання ним посадових обов'язків.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Справу розглянуто в порядку ст.369 ЦПК України без виклику сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2016 року встановлено,що начальником управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації видано наказ №526-к від 31.08.2015року про звільнення з посади заступника директора з виховної роботи та вчителя української мови та літератури Печерської гімназії №75 ОСОБА_5 за грубі порушення трудового законодавства та педагогічної етики відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Наказ про звільнення ОСОБА_5 визнано незаконним, поновлено ОСОБА_5 з 31.08.2015р на посаді та стягнуто з управління освіти на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 100 144 90 грн., 1 000 грн. моральної шкоди та 2 113,85 грн. та судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14.03.2017р рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22.12.2016 скасовано в частині стягнення моральної шкоди, в іншій частині залишено без змін.

Відмовляючи Печерській районній у м. Києві адміністрації в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх доводів про те, що з вини ОСОБА_4 як державного службовця, державі заподіяно шкоду.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, який повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та застосував правові норми, які регулюють спірні правовідносини.

Рішення суду ґрунтується на матеріалах справи, встановлених обставинах та відповідає вимогам закону з огляду на що є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.

Відповідно до положення ст. 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим і виникло нове пов'язане саме з регресною вимогою.

Відповідно до п.п. 10 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, посадові та службові особи органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), дії яких завдали шкоди, що відшкодована з бюджету, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з законом.

У разі встановлення в діях посадової, службової особи органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування) складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) в установленому законодавством порядку реалізовують право зворотної вимоги (регресу) до цієї особи щодо відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не встановлено законодавством.

Органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету (місцевих бюджетів), у випадках, визначених цим пунктом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб цих органів, якщо рішенням суду не встановлено в діях посадових, службових осіб складу злочину.

За результатами службового розслідування органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) та органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами Державної казначейської служби України у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), з пред'явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб цих органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

Якщо збитки, завдані державному бюджету (місцевому бюджету), є результатом спільних дій або бездіяльності кількох посадових та службових осіб, що призвели до завдання шкоди фізичним чи юридичним особам, такі посадові та службові особи несуть солідарну відповідальність згідно з Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення коштів згідно з цим Законом, вважаються збитками державного бюджету. Посадова, службова особа державного органу, державного підприємства або юридичної особи, дії якої призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом.

Орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, звертається до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету.

У разі встановлення в діях посадової, службової особи державного органу складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, державні органи в установленому законодавством порядку реалізують право зворотної вимоги (регресу) до такої особи щодо відшкодування збитків, завданих державному бюджету, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не встановлено законодавством.

Державні органи після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, у випадках, визначених цим Законом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях зазначених осіб.

За результатами службового розслідування державні органи та органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, з пред'явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб таких органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

Якщо збитки, завдані державному бюджету, є результатом спільних дій або бездіяльності кількох посадових та службових осіб, такі посадові та службові особи несуть солідарну відповідальність згідно із законом.

У разі встановлення в діях службової особи державного підприємства або юридичної особи складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, звертаються до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету.

Після виконання рішень суду відповідно до цього Закону за поданням органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, державний орган, до сфери управління якого належить державне підприємство, забезпечує проведення службового розслідування щодо службових осіб державного підприємства, дії яких призвели до збитків державного бюджету, якщо рішенням суду в діях зазначених осіб не встановлено складу кримінального правопорушення.

За результатами службового розслідування органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів за поданням відповідних матеріалів державними органами в місячний строк можуть звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, з пред'явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до службових осіб державних підприємств, винних у завданні збитків.

Таким чином суд першої інстанції, з урахуванням встановлених обставин, вимог закону, щодо підстав та порядку притягнення до відповідальності працівника, в тому числі державного службовця, з вини якого державі завдано матеріальну шкоду дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК позивач не надав належних доказів щодо наявності всіх складових цивільно-правової відповідальності відповідачки ОСОБА_4 в заподіянні шкоди.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість висновку суду про солідарну відповідальність, слід зазначити, що такі висновки суду зводилися до того, що в розумінні п.п. 10 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, позивачем не доведений факт вини саме ОСОБА_4, як окремого працівника, в той час як за рішеннями судів встановлено неправомірність дій та вину в незаконному звільненні ОСОБА_5,безпосередньо управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної та Печерської гімназії №75 Печерського району м. Києва.

Не підтверджені також позивачем доводи апеляційної скарги про наявність реальної шкоди з вини відповідачки щодо виплати коштів за рішенням суду на порушення виконання наказу №149-к від 15.03.2017, на який він посилається, оскільки, з наказу вбачається лише те, що відповідний орган прийняв рішення щодо порядку цих виплат, без конкретизації його розміру, але те що зазначені в рішенні суду кошти були виплачені ОСОБА_4 в подальшому, позивачем не підтверджено.

Згідно ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.5 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб,визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази,що стосуються фактів,на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції,приймаються судом лише у виняткових випадках,якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин,що об'єктивно не залежали від нього.

Разом з цим, зазначені вище доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено ст. 367 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати,що судом допущено порушення матеріального та процесуального права,які призвели або могли б призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених,невизнаних,або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб,прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та має бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення,ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із отриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам.

В зв'язку з тим, що ціна позову в справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Печерської районної у місті Києві державної адміністрації - без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя -доповідач

Судді: