АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________

Справа № 688/3616/17

Провадження № 22-ц/792/1428/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач),

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря: Дубової М.В.,

за участю: представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_4,

ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2018 року (суддя – Козачук С.В.) за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом вказувало, що відповідно до укладеного договору №б/н від 13.08.2012 року відповідач отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов’язання за договором виконало в повному обсязі, а ОСОБА_5 зобов’язалась повернути банку кредит протягом строку дії платіжної картки та сплатити йому проценти за користування кредитними коштами.

Проте, відповідач належним чином свої зобов’язання за кредитним договором не виконувала, унаслідок чого станом на 30.09.2017 року виникла заборгованість у розмірі 29 155 грн.10 коп., із яких 1960 грн. 46 коп. – заборгованість за кредитом, 22 130 грн. 11 коп. – відсотки за користування кредитом, 3200 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. – штрафу (фіксована частина),1364 грн.53 коп. - штрафу (процентна складова).

Оскільки в добровільному порядку відповідач борг не сплачує, позивач просить стягнути з ОСОБА_5 на його користь заборгованість у сумі 29155,10 грн.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено.

_____________________________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_7 Категорія: 19,27

Доповідач: Янчук Т.О.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги банку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено ОСОБА_8 та правила надання банківських послуг, згідно яких передбачено обов’язки клієнта та відповідальність сторін, всупереч яких ОСОБА_5 звернулась до банку про блокування рахунків вже після того, як з картки було знято кошти. Водночас зняття коштів стало можливим у зв’язку з порушенням відповідачемОСОБА_8 та правил надання банківських послуг, зокрема розголошення клієнтом ПІН – коду і передачі картки третім особам. Апелянт вважає, що відповідальність за здійснені операції несе відповідач, а у разі встановлення винних осіб у кримінальному порядку відповідач має право стягнути суму відшкодування з винних осіб.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 вважає апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, просить залишити без змін оскаржуване рішення. Вказує, що кредитні кошти з рахунку не знімала та не користувалась ними. 17 грудня 2014 року на неї та її чоловіка ОСОБА_6 було вчинено розбійний напад, насильно позбавлено волі з метою незаконного заволодіння їх майном та пограбовано. Серед речей, якими незаконно заволоділи невстановлені особи, була і картка ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», видана на її ім'я. Відомості про дане кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР за № 12014240080000633 18.12.2014 року за заявою ОСОБА_5. На даний момент триває досудове розслідування, в ході якого встановлено те, що 17 грудня 2014 року о 14 год. 36 хв. 12 сек. невстановлені особи, з карткового рахунку №5211537350326281, зняли кошти в сумі 1900 грн., при цьому банком було утримано комісію в розмірі 75,57 грн. Вказане підтверджується фотокартками із банкомату, з якого знімали кошти, які пред'явлені слідством їй для впізнання. Обставини щодо незаконного заволодіння карткою та коштами відомі для позивача, оскільки саме ним органам досудового розслідування надавались такі докази. Крім того, вказує на те, що письмового кредитного договору із позивачем не укладала, банком неправомірно нарахована неустойка. Водночас вказує, що банком не надано доказів зарахування на її картку грошових коштів (отримання кредиту), не надано підтвердження відсоткової ставки за кредитом, не надано виписки по картковому рахунку щодо отримання та зняття грошей, розрахунку нарахування штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність обставин, які безспірно свідчать, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, що були здійснені.

Однак, колегія суддів погодитись з таким висновку суду першої інстанції не може з таких підстав.

Судом встановлено, що 13 серпня 2012 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК») і ОСОБА_5 було укладено договір №б/н, за умовами якого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало відповідачу кредит у розмірі 300 грн. установленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В подальшому, а саме 15.08.2012 року кредитний ліміт було збільшено до 2000 грн., сплата відсотків 34,8 на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Строк дії кредитної картки №5168755514954136 до 31 липня 2019 року.

Договір складається із анкети-заяви про приєднання до ОСОБА_8 та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою.

Подавши позивачу анкету-заяву позичальника від 13 серпня 2012 року ОСОБА_5 приєдналася до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартних формах «ОСОБА_8 та правилах надання банківських послуг» і «ОСОБА_3 банку». Сторони підписали названі документи, які містять усі істотні умови кредитного договору. При цьому, відповідач ОСОБА_5 своїм підписом підтвердила, що вона ознайомилася та погоджується із запропонованими банком умовами кредитування, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. На виконання вказаного договору банком відкрито кредитний рахунок, оформлено і видано відповідачці платіжну картку та ПІН-код до неї.

Згідно довідки СВ Нетішинського МВ УМВС України в Хмельницькій області №10531 від 18.12.2014р., 18 грудня 2014 року прийнята та зареєстрована в ЄРДР за №12014240080000633 заява ОСОБА_5 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України(а.с.69).

Крім того, відповідно до повідомлення СВ Нетішинського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області № 633/111/02-17 від 28.12.2017 року розслідується кримінальне провадження №12014240080000633 від 18.12.2014р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 146 КК України, в якому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано потерпілими.

Також з даного повідомлення вбачається, що 17 грудня 2014 року невідомі особи із застосуванням насильства в період часу з 14 год. до 22 год. відкрито заволоділи майном потерпілих та незаконно позбавили їх волі, утримуючи в приміщенні фруктосховища в м.Нетішин. А також близько 14 год., таємно проникли в їх житло та заволоділи майном, серед якого були банківські картки потерпілих, в тому числі картка ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 5211537350326281, яка видавалась ОСОБА_5

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_5 за кредитною карткою вбачається, що дійсно 17 грудня 2014 року з карткового рахунку відбулося зняття грошових коштів в сумі 1900 грн., а також утримано комісію банком в сумі 75 грн. 57 коп. (а.с.87).

На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

За повідомленням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 17 грудня 2014 року зняття кредитних грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_5 у розмірі 1900 грн. відбулося з банкомата з використанням оригінала картки та шляхом коректного введення ПІН-коду.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Таким чином, у силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.

Згідно із пунктом 14.16 статті 14 Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів; під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов'язаний відобразити дату та час повідомлення. Аналогічні норми містить Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року N 705 (далі - Положення). Крім того, указаним Положенням передбачено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 1.1.2.10 ОСОБА_8 та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» клієнт зобов'язаний вживати заходів по запобіганню втрати (крадіжки) Карт, стікера PayPass, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на Карту і магнітну полосу, або їх незаконного використання.

Пунктом 1.1.2.11 ОСОБА_8 та правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов'язаний інформувати банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати карти, стікера PayPass, ПІНа, сім-карти мобільного телефону або отримання відомостей про їх незаконне використання. При настанні вищевказаних подій необхідно звернутися у відділення банку або зателефонувати за вказаними номерами.

За змістом статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З огляду на положення вищенаведених правових норм, висновок суду про те, що позивачем не доведено наявність обставин, які безспірно доводять, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції не відповідає фактичним обставинам справи, враховуючи те, що зняття коштів відбулося 17.12.2014 року з використанням оригіналу картки та шляхом коректного введення ПІН-кода.

Крім того, до моменту повідомлення користувачем (відповідачем) банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно відповідача ОСОБА_5 до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є обґрунтованим, а тому підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», заборгованість по кредиту становить 1960,46 грн.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги розрахунок заборгованості, наданий банком в частині визначення заборгованості по відсоткам у сумі 22130,11 грн., оскільки даний розрахунок не відповідає умовам кредитного договору.

За умовами кредитного договору відповідач мала сплачувати за користування кредитними коштами проценти у розмірі 34,8% на рік. Як видно з матеріалів справи відповідач отримала кредитні кошти за кредитною карткою до липня 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні визнала, що нарахування процентів здійснювалось, виходячи з процентної ставки 34,8% на рік.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 30 вересня 2017 року кількість прострочених днів неповернення кредитних коштів з 26 січня 2015 року по 30.09.2017 року складає 1010 днів.

Отже заборгованість по процентах за користування кредитними коштами становить 1914,06 грн. ((34,8?360)?1960,46 грн.?1010?100)).

Станом на 30 вересня 2017 року ОСОБА_5 за кредитним договором нарахована заборгованість по пені – 3200грн., штраф (фіксована частина) – 500грн. та штраф (процентна складова) - 1364грн. 53коп.

Вирішуючи питання про стягнення неустойки (пені, штрафу), колегія суддів виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору, а саме довідкою про умови кредитування та пунктами 1.1.5.21, 2.1.1.12.6.1 Правил та умов надання банківських послуг передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості.

За несвоєчасне погашення заборгованості ОСОБА_5 повинна була щомісячно сплачувати банку пеню, що розраховується з базової процентної ставки, поділеної на 30, за кожний день прострочення кредиту +1% від заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць, за наявності прострочення по кредиту чи процентам на 5 і більше днів чи при виникненні прострочення на суму, що перевищує 50 грн.

Одночасно, довідкою про умови кредитування та пунктами 1.1.5.20, 2.1.1.7.5 Правил та умов надання банківських послуг передбачено сплату позичальником штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за порушення термінів платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, тобто несвоєчасне повернення кредиту та процентів за користування кредитом.

Так, у випадку порушення ОСОБА_5 строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів, відповідач зобов’язана сплатити банку штраф у розмірі 500 грн.+5% від суми позову.

Штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором не допускається.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. №6-2003цс15.

Крім того, ч.1, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Із положень ч.ч.1,5 ст.261 ЦК України слідує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В силу ч.ч. 3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В суді першої інстанції ОСОБА_5 подала заяву про застосування строків позовної давності. З позовом до суду позивач звернувся 29 листопаді 2017 року

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» пені за період з 29.11.2016 року по 30.09.2017 року в розмірі 1100 грн., що підтверджується наявним у справі розрахунком.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача кошти у сумі 29155,10 грн. Позовні вимоги задоволено частково: на користь позивача з відповідача стягнуто кошти у сумі 4974,52 грн., що становить 17,06% від заявлених вимог (4974,52?100?29155,10). Позивачем документально підтверджено сплату судового збору на загальну суму 4000 грн. Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 682,40 грн. (400?17,06?100).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2018 року скасувати та ухвалити нове.

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом 4974,52 грн., яка складається з: 1960 грн. 46 коп. – заборгованість за кредитом, 1914 грн. 06 коп. – відсотки за користування кредитом, 1100 грн. - пеня.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 682 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 вересня 2018 року.

Судді : Т.О. Янчук

ОСОБА_2

ОСОБА_3