ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року

Львів

№ 876/6065/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Хустського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2018 року, ухвалене головуючим суддею Сідей Я.Я. об 11:01 у м. Хусті, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хустського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

встановив :

ОСОБА _1 звернулася з позовом до Хустського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (надалі – Хустське ОУПФУ Закарпатської області) про скасування рішення комісії по розгляду питань, пов’язаних з призначенням пенсій Хустського ОУПФУ Закарпатської області №45 від 17.07.2016 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років згідно заяви від 01.09.2017 року та зобов’язання призначити пенсію за вислугу років з 01.09.2017 року як працівнику освіти.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2018 року позов задоволений.

Хустське ОУПФУ Закарпатської області оскаржило рішення суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що Хустським ОУПФУ Закарпатської області проведена зустрічна перевірка первинних документів для зарахування стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років, якою встановлено, що в наказі №33 від 03.05.2007 року по Боронявському дитячому садку виправлено назву посади. В трудову книжку позивача внесений запис 24.07.2017 року про те, що запис №4 про переведення на посаду методиста недійсний, а ОСОБА_1 переведена на посаду вихователя – методиста; у штатних розписах по дошкільному навчальному закладі Боронявської сільської ради за 2013 – 2017 роки передбачена посада методист; у наказах про надання щорічних відпусток ОСОБА_1 за період з 2009 року по 2017 рік зазначалась посада – методист. Вважає апелянт, що первинними документами не підтверджено, що позивач з 03.05.2007 року по 31.08.2017 року займала посаду вихователя – методиста, тому підстав для зарахування зазначеного періоду до стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років немає.

Просить апелянт скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що покликання апелянта на те, що первинні документи не підтверджують стаж роботи на посаді вихователя – методиста за період з 2009 року по 2017 рік не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції завідувач Боронявського ДНЗ ОСОБА_2 була допитана як свідок та надала для ознайомлення книги наказів, копії яких знаходяться у матеріалах справи та якими підтверджується стаж роботи ОСОБА_1 на посаді вихователя – методиста. Крім того, у матеріалах справи є копія свідоцтва про підвищення кваліфікації ЗІ СПК 007821 від 23.11.2013 року, виданого ОСОБА_1 як вихователю – методисту, а також грамоти та подяки. З приводу виправлень у трудовій книжці, зазначає, що такі виправлення здійснено відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Хустського районного відділу народної освіти № 1253 від 29.08.1986 року позивач ОСОБА_1 призначена вихователем дитячого садка с. Боронява. Наказом Боронявського дошкільного навчального закладу Боронявської сільської ради № 33від 03.05.2007 року «Про переведення» переведена на посаду вихователя-методиста в Боронявський ДНЗ, на займаній посаді вихователя-методиста пропрацювала до 31.08.2017 року.

01.09.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Хустського ОУПФУ Закарпатської області про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням № 45 засідання комісії по розгляду питань пов'язаних з призначенням та виплатою пенсії Хустського ОУПФУ Закарпатської області від 17.11.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв’язку із непідтвердженням стажу роботи вихователем - методистом за період з 03.05.2007 року по 31.08.2017 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка і згідно записів у ній ОСОБА_1 працювала на посаді вихователя – методиста з 03.05.2007 року по 31.08.2017 року. Записом №5 виправлено помилку у записі №4 та вірно зазначено посаду вихователь – методист. Крім того, судом взято до уваги як належні докази подані позивачем копії свідоцтва про підвищення кваліфікації ЗІ СПК 007821 від 23.11.2013 року, грамоти, подяки, карточки нарахування заробітної плати (розрахунково – платіжна відомість), якими підтверджується, що позивач працювала на посаді вихователя – методиста.

Апеляційний суд повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, зазначає наступне.

Відповідно до п «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають:працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.

Згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04 листопада 1993 року директори (завідуючі), всіх типів вихователі – методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі – дефектологи, вчителі – логопеди, практичні психологи дошкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Оскільки записами в трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджується її робота на посаді вихователя-методиста, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстав для незарахування стажу роботи ОСОБА_1 на посаді вихователя – методиста за період роботи з 2009 року по 2017 рік немає.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що стаж роботи на посаді вихователя – методиста підтверджується також наявними у матеріалах справи копіями свідоцтва про підвищення кваліфікації ЗІ СПК 007821 від 23.11.2013 року, грамотами, подякою, виданими вихователю-методисту ОСОБА_1 (2008, 2010 та 2014 роки), розрахунково-платіжними відомостями, в яких зазначена посада позивача як вихователь-методист, пояснюючою запискою завідувача Боронявського ДНЗ та наказами про відпустки ОСОБА_1

Покликання апелянта на те, що у трудовій книжці ОСОБА_1 є два записи про переведення її з посади вихователя на посаду методиста (№4) та вихователя – методиста (№5), у зв’язку із чим, на думку пенсійного органу, не підтверджується стаж роботи позивача на посаді вихователя – методиста у період з 2007 року по 2017 рік, що надає право на призначення пенсії за вислугою років, не заслуговує на увагу, оскільки проведення такого запису у трудовій книжці здійснено відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року.

Відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

Також апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта про те, що комісією встановлено виправлення у наказі по Боронявському дитячому садку №33 від 03.05.2007 року, оскільки такі доводи є недоведеними, а сам наказ є чинним.

Апелянт також не виконав свій обов’язок щодо доведення правомірності свого рішення, так як не довів зазначених у апеляційній скарзі доводів щодо відсутності у штатному розписі Боронявського дитячого садка такої посади як вихователь – методист. Як вбачається з матеріалів справи, на аркуші справи 79 знаходиться довідка відділу освіти Хустської райдержадміністрації з додатком №1 до №287 від 26.04.2007 року, де зазначено про введення з 01.04.2007 року у Боронявському ДНЗ посади вихователя-методиста. Такий доказ відповідачем не спростований.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірності винесеного рішення про відмову у призначення пенсії за вислугу років, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід відповідно до ст. 316 КАС України залишити без змін.

Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ч.6 ст.139 КАС України, оскільки судове рішення першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу Хустського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2018 року у справі № 309/3837/17- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя

ОСОБА_3

судді

ОСОБА_4

ОСОБА_5

Повне судове рішення складене 25.09.2018 року