ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року

Львів

№ 876/4965/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року, ухвалене головуючим суддею Скільським І.І. в порядку письмового провадження у м. Івано - Франківську, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання до вчинення дій,

встановив :

ОСОБА _1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі – ГУ ПФУ в Івано – Франківській області) про зобов`язання провести йому перерахунок пенсії з урахуванням ненарахованих при призначенні пенсії 5% від суми грошового забезпечення відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції 2016 року) і виплачувати пенсію у розмірі 55 % від суми грошового забезпечення ( як звільненому за станом здоров’я ) та по 3 % за кожний рік служби понад 20 років ( 9 % ), а всього - 64% , починаючи з 01.01.2016 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року відмовлено в задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 оскаржив рішення суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що з вини ГУ ПФУ у Івано – Франківській області при призначенні йому пенсії не враховано 5% грошового забезпечення, належних йому як особі, звільненій з військової служби за станом здоров’я. З 01.01.2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» у нього виникло право на перерахунок пенсії за вислугу років, яка повинна становити 64 % від суми грошового забезпечення. Покликається на ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», в якій зазначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції. Враховуючи наведене, згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія через хворобу йому повинна виплачуватися в розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а не в розмірі 50 процентів.

Просить апелянт скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про хворобу № 313 від 21.09.2015 року військово-лікарська комісія УМВС України у Івано-Франківській області за розпорядженням ВКПС УКЗ УМВС в Івано-Франківській області здійснила медичний огляд ОСОБА_1, підполковника міліції, начальника відділу УГБ УМВС України в Івано-Франківській області. За результатами обстеження ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

На підставі поданого рапорту ОСОБА_1 та свідоцтва про хворобу він був звільнений зі служби у запас за пунктом 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом. Пільгова вислуга років становить 23 роки 02 місяці 13 днів.

З 29.10.2015 року ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на пенсійному обліку в ГУПФУ в Івано-Франківській області та отримує щомісячну пенсію за вислугу років в порядку та на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 4419,26 гривень ( основний розмір пенсії був нарахований у розмірі 50% + 9 % відповідної суми грошового забезпечення за 3 роки служби понад 20 років ).

18.12.2017 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, яка пов’язана з проходженням служби в ОВС України, про що свідчить виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0790732 від 18.12.2017 року.

05.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ Івано-Франківської області із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років із урахуванням 5%, які повинні враховуватися в грошове забезпечення при виході на пенсію за станом здоров’я відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» .

Листом ГУПФУ в Івано-Франківській області № 536/Д-15 від 15.03.2018 року повідомило ОСОБА_1 про те, що збільшення на 5 відсотків сум грошового забезпечення передбачено при призначенні пенсій за вислугу років колишнім працівникам міліції за умови звільнення цих осіб у відставку за віком або за станом здоров`я. Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_1 як колишній працівник міліції звільнений у запас, а не у відставку, основний розмір пенсії обчислено відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», тобто у розмірі 59% від суми грошового забезпечення при вислузі 23 роки: 20 років – 50% та за 3 роки понад 20 років – 9%.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що у відповідача не було підстав для перерахунку ОСОБА_1 пенсії у розмірі 55% грошового забезпечення, оскільки пенсія у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення може призначатися лише особам, звільненим з військової служби у відставку ( за віком або станом здоров'я ), а позивач звільнений у запас.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, зазначає наступне.

Відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( в редакції станом на час призначення пенсії ОСОБА_1 ( вересень 2015 року ) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Аналізуючи наведену норму, можна прийти до висновку, що визначальним критерієм для встановлення розміру пенсії (50% чи 55% відповідних сум грошового забезпечення ) є підстава звільнення особи з військової служби. Зокрема, пенсія в розмірі 55% встановлюється звільненим військовослужбовцям виключно у двох випадках: звільнення у відставку за віком або звільнення у відставку за станом здоров'я. При цьому апеляційний суд зазначає, що така підстава звільнення повинна бути зазначена у наказі про звільнення.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64 пп. «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 року (а.с.17) та призначено пенсію за вислугу років.

Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» 2232-XII від 22.03.1992 року звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року (далі Положення №114) визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.

Згідно із п.62 Положення №114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України “Про військовий обов’язок і військову службу” для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

В п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 року визначено, що граничний вік перебування на військовій службі встановлюється для військовослужбовців старшого офіцерського складу: майорів (капітанів 3 рангу), підполковників (капітанів 2 рангу) - до 50 років; полковників (капітанів 1 рангу) - до 55 років. Тобто, граничний вік перебування на військовій службі у званні підполковника міліції встановлено для позивача до 50 років.

Відповідно до п.64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років; б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії; в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад; г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі; д) через службову невідповідність; є) за порушення дисципліни; ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків; з) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації); и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; і) у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку; ї) у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; й) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення.

Звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу у відставку врегульоване п.65 Положення №114, відповідно до якого особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку): а) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого пунктом 7 цього Положення та Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання; б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, винесеним до звільнення особи із служби.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 29.09.2015 року був звільнений зі служби в запас Збройних Сил України через хворобу за п.п. «б» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а не у відставку через хворобу за п.п. «б» п.65 вказаного Положення.

Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача не було підстав призначати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 55% грошового забезпечення, оскільки з урахуванням вислуги років позивача (23 роки 02 місяці 00 днів) розмір пенсії, виходячи з 55% відповідних сум грошового забезпечення може призначатися лише особам, звільненим з військової служби у відставку.

Крім того, позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» та ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», зазначаючи, що у зв’язку з набранням чинності цим законом у нього виникло право на перерахунок пенсії за вислугу років, але апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач не звертався до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про призначення йому нового розміру пенсії.

Покликання апелянта на ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» як на підставу для перерахунку йому пенсії, в якій не розмежовано звільнення через хворобу у відставку чи у запас, не береться апеляційним судом до уваги, оскільки пенсія ОСОБА_1 була призначена ще у вересні 2015 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ч.6 ст.139 КАС України, оскільки судове рішення першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі № 809/709/18- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя

ОСОБА_2

судді

ОСОБА_3

ОСОБА_4

Повне судове рішення складене 25.09.2018 року