АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 18» вересня 2018 року

м. Харків

справа № 635/6092/16-ц

провадження № 22ц/790/4162/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Асєєвої В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи - Публічне акціонерне товариство «Харківгаз», Державний департамент архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 травня 2018 року в складі судді Шинкарчука Я.А.,

в с т а н о в и в:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Харківгаз», Державний департамент архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області про знесення самочинно збудованої споруди, який в подальшому уточнювала.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 придбано торговий павільйон з літнім кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Вказала , що земельна ділянка за вищезазначеною адресою перебуває у комунальній власності та у користуванні ОСОБА_2, щодо якої існують обмеження у використанні - охоронна зона навколо інженерних комунікацій, охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта зв'язку.

Зазначила, що з літа 2016 року відповідачем на вищезазначеній земельній ділянці, на якій з 1981 року проходить газопровід високого тиску ІІ категорії ДУ 100 Р-0,6 МПа, самочинно збудовано без належних дозволів та документів будівлю магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка не відповідає вимогам Державних будівельних норм.

Вважала , що будівництво, здійснене відповідачем, суперечить громадським інтересам, нормам закону, вимогам та правилам проведення будівельних робіт, вчинене з істотними порушеннями в охоронній зоні газопроводу, що може призвести до аварії, відсутності газу в населеному пункті, людських жертв, завдання шкоди життю, здоров'ю та майну позивачу та інших мешканців смт. Бабаї, а також самочинно збудована будівля може ускладнити ремонт та обслуговування газопроводу.

Вказала , що нею використані усі заходи щодо притягнення відповідача до відповідальності за самочинне будівництво та усунення його загроз, проте відповідач відмовляється визнавати порушення зі свого боку.

Просила зобов'язати ОСОБА_2 невідкладно знести самочинно збудовану споруду, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 липня 2018 року в заочному рішенні виправлено описку.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила заочне рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважала , що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не врахував, що висновком судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що збудована будівля знаходиться на відстані від 2,0 до 3,5 м. від газопроводу, тоді як охоронна зона складає 7 м. від осі газопроводу в кожний бік; що відповідачем при будівництві споруди не дотримано належної відстані від газопроводу; що суд надав негативну оцінку висновку експерта, зробленому в межах кримінального провадження, та взагалі не надав оцінки протоколу позачергового засідання комісії Харківської районної державної адміністрації з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яким встановлено небезпеку, яку несе самочинно зведена будівля, і необхідність її знесення з метою недопущення виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру; що позивач мала повне право звернутися до суду з вимогою про знесення самочинного будівництва, оскільки ця будівля несе загрозу життю та здоров'ю оточуючих, в тому числі і позивача.

02 серпня 2018 року Публічне акціонерне товариство «Харківгаз» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що позивачем не доведено, що безпосередньо її життю, здоров'ю або майну загрожує небезпека та позивач не наділена повноваженнями звертатися до суду з відповідним позовом в інтересах інших жителів селища, тому заочне рішення суду є законним, а апеляційна скарга - необгрунтованою.

В судове засідання учасники справи не з'явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, заочне рішення суду - залишити без змін.

Заочне рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що позивачем не доведено, що безпосередньо її життю, здоров'ю або майну загрожує небезпека.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 60322246 від 31 травня 2016 року, нежитлова будівля - торгівельний павільйон з літнім кафе літ. «А-1», загальною площею 70 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1, Харківський район, Харківська область, на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 25 травня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Н.П. за №1056.

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка площею 0,0314 га з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташована за адресою: АДРЕСА_1, Харківський район, Харківська область, перебуває у комунальній власності, зареєстровано обмеження у її використанні, вид обмеження - охоронна зона навколо інженерних комунікацій, охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта зв'язку.

Як вбачається з відповіді Відділу містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області №71 від 30 червня 2016 року за вищезазначеною адресою відділом не надавалось будь-яких дозвільних документів.

06 липня 2016 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, Харківський район, Харківська область, за результатами якої складено акт № 287-А, яким встановлено факт наявності за вказаною адресою одноповерхової будівлі та підстави вважати цей об'єкт самочинним будівництвом, збудованим без відповідного документа, що надає право на виконання будівельних робіт.

Згідно відповіді Харківської обласної державної адміністрації №01-38/6345 від 17 серпня 2016 року за результатами перевірки встановлено, що по території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, Харківська область, пролягає транзитний газопровід високого тиску ДУ 100, також в охоронній зоні газопроводу високого тиску розташована одноповерхова цегляна будівля, що суперечить вимогам безпечної експлуатації газопостачання. Представнику власника будівлі - ОСОБА_4 надано припис на усунення порушень, а саме ведення земляних робіт.

Із заперечень на позовну заяву, наданих Публічним акціонерним товариством «Харківгаз» вбачається, що будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1, Харківський район, Харківська область, до системи газопостачання не підключена. ОСОБА_2 за погодженням щодо проведення будівельних та/або земельних робіт до Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» не зверталась.

Із відповіді ОСОБА_2 №б/н від 17 листопада 2016 року вбачається, що будівельних робіт або робіт з реконструкції будівлі на вказаній ділянці не проводилось, будівля на даний час не використовується, земельна ділянка під будівлю огороджена ще попереднімвласником.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 січня 2017 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу. На вирішення експерта поставлено наступні питання: 1) Чи відповідає фактична будівля за адресою: АДРЕСА_1 технічному паспорту на громадський будинок «ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_1 інвентаризаційна справа №1426 реєстраційний №1-12 р. №8790098? Якщо ні, то за якими критеріями? 2) Який є найближчий до будівлі за адресою: АДРЕСА_1 газогон високого тиску. Яка фактична мінімальна відстань від фактичної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 до найближчої ділянки газогону високого тиску?

12 травня 2017 року судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса складено повідомлення про неможливість надання висновку №2308 у зв'язку з тим, що в регламентований термін не надано додаткових матеріалів, та наданих матеріалів недостатньо для повноти дослідження і надання висновку.

Згідно Протоколу №2 позачергового засідання районної Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської районної державної адміністрації від 06 лютого 2017 року, Комісія за результатами розгляду питання щодо загрози виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру місцевого рівня на газопроводі високого тиску вирішила: власнику незаконно збудованої споруди, що розташована на газопроводі високого тиску за фактичною адресою: АДРЕСА_1, Харківська область, ОСОБА_2 провести роботу з демонтажу незаконно збудованої споруди, що розташована на газопроводі високого тиску, у термін до 13 лютого 2017 року; Бабаївській селищній раді спільно з комунальним підприємством Бабаївської селищної ради у разі невиконання власником незаконної споруди провести роботу з її демонтажу у термін до 20 лютого 2017 року.

Згідно відповідей Харківської обласної державної адміністрації № КО-361; КО-746/08/18 від 20 лютого 2017 року та № КО-361; КО-746/08/18 від 20 березня 2017 року за інформацією Державної архітектурно-будівельної інспекції її посадовими особами 09 лютого 2017 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил при будівництві магазину за адресою: АДРЕСА_1, Харківський район, Харківська область, під час якої встановлено, що власником магазину ОСОБА_2 проведено роботи з будівництва магазину без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, об'єкт експлуатується без прийняття його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. За результатом перевірки складено відповідний акт, протокол про адміністративне правопорушення, та надано ОСОБА_2 припис про усунення порушення вимог чинного законодавства в сфері містобудівної діяльності.

Згідно відомостей, наданих Державною архітектурно-будівельною інспекцією у клопотанні про підтримання позову від 28 листопада 2017 року, за результатами проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1, встановлено наявність нежитлової будівлі - магазину. Перевірка здійснювалась у присутності суб'єкта містобудування - ОСОБА_2, яка надала договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 25 травня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за №1056. Проте, згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Держархбудінспекції України, інформація щодо наявності права на виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію об'єкта в Департаменті відсутні.

Одночасно з актом перевірки посадовими особами Державного департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області 09 лютого 2017 року щодо ОСОБА_2 складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та надано Припис №20-Пр від 09 лютого 2017 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою усунути порушення в строк до 09 травня 2017 року.

За результатами розгляду протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту ДАБІ у Харківській області 23 березня 2017 року складено постанову №20-П від 23 березня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,20 гривень. Відповідна постанова оскаржена до суду, проте за результатами розгляду не скасована.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16 червня 2017 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу. На вирішення експерта поставлено наступні питання: 1) Чи відповідає фактична будівля за адресою: АДРЕСА_1 технічному паспорту на громадський будинок «ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_1 інвентаризаційна справа №1426, реєстраційний №1-12 р. №8790098? Якщо ні, то за якими критеріями? 2) Який є найближчий до будівлі за адресою: АДРЕСА_1 газогон високого тиску. Яка фактична мінімальна відстань від фактичної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 до найближчої ділянки газогону високого тиску? 3) Чи відповідає фактичному розміру будівлі, матеріал конструкції фундаментів, стін та склад приміщень технічному паспорту на будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 виготовленого станом на 10 квітня 2016 року (тобто станом на момент складання договору купівлі-продажу)? 4) Чи містить технічний паспорт на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 виготовлений станом на 10 квітня 2016 року позначку (штамп) про самовільне будівництво? 5) До якого виду будівельних робіт відносяться будівельні роботи по оздобленню приміщення (капітальний ремонт, поточний ремонт тощо)? Чи потребує проведення даного виду будівельних робіт складання проектної документації? 6) В якому технічному стані знаходиться будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 станом на час проведення експертизи? 7) Чи відповідає існуюча будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 будівельним нормам та правилам?

15 вересня 2017 року судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса складено повідомлення про неможливість надання висновку №11308 у зв'язку з ненадходженням додаткових документів в повному обсязі та оплати.

Згідно висновку судово будівельно-технічної експертизи №9652 від 20 жовтня 2017 року, проведеної в межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220430003273 від 12 серпня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України, за адресою: Харківська область, Харківський район, АДРЕСА_1 проходить газопровід високого тиску; розташування будівлі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за цією адресою не відповідає вимогам п. 8.56 ДБН 360-92 ** «Містобудування. Планування та побудова міських та сільських поселень».

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом статей 1163, 1164 ЦК України фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює.

У разі неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати: вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; відшкодування завданої шкоди; заборони діяльності, яка створює загрозу.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно частини 2 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже , наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

За загальним правилом, закріпленим у частині 2 статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року (№ 687-ХIV) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року.

За змістом частини 7 статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року виконання будівельних робіт дозволяється після подання повідомлення чи видачі органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно частин 5, 8 статті 39 цього Закону датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Згідно пункту б частини 1 статті 112 Земельного Кодексу України охоронні зони створюються уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» від 17 лютого 2011 року № 3041-VI фізичні та юридичні особи, власники та користувачі земельних ділянок при провадженні господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів зобов'язані дотримуватися особливого режиму їх використання та встановлених обмежень, не пошкоджувати розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження трубопроводу та його об'єктів і споруд, а також дотримуватися інших обмежень, встановлених нормативно-правовими актами для земель охоронних зон.

Згідно частин 1, 4 статті 22 вказаного Закону власники та користувачі земельних ділянок при здійсненні ними господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів зобов'язані дотримуватися особливого режиму господарської діяльності та обмежень, які поділяються на загальні обмеження, що діють в охоронних зонах об'єктів магістральних трубопроводів незалежно від внутрішніх зон безпеки, та особливі обмеження, що встановлюються в охоронних зонах об'єктів магістральних трубопроводів залежно від категорії зони безпеки.

До особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об'єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів, належить заборона будувати житлові будинки, виробничі чи інші будівлі та споруди, громадські будівлі.

Згідно пункту 7 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1747 для забезпечення безпечної експлуатації об'єктів магістрального трубопровідного транспорту, зокрема об'єктів магістральних газопроводів I і II класу, магістральних нафтопроводів, нафтопродуктопроводів, конденсатопроводів, магістрального трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування рідкого аміаку та етилену, встановлюються охоронні зони згідно з додатками 1 - 4.

Згідно пункту 8 вказаних Правил, земельні ділянки, розташовані у межах охоронних зон, не вилучаються у їх власників і користувачів (далі - землекористувачі), а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами та в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно пункту 11 вказаних Правил, на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, забороняється: споруджувати житлові, громадські та дачні будинки; розміщувати спортивні майданчики, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, організовувати заходи, пов'язані з масовим скупченням людей.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494, охоронна зона об'єктів газорозподільної системи - територія, обмежена умовними лініями, уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільних газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

Згідно підпункту 1 пункту 4 розділу 3 Кодексу газорозподільних систем з метою забезпечення безпечної експлуатації об'єктів ГРМ встановлюються охоронні зони вздовж газопроводів високого тиску II категорії - у вигляді ділянки землі, обмеженої умовними лініями, що проходять в 7 метрах від осі газопроводу по обидва боки.

Згідно підпункту 4 пункту 4 розділу 3 Кодексу газорозподільних систем мінімальні відстані по горизонталі від об'єктів ГРМ до будівель, споруд та інших підземних інженерних комунікацій визначаються будівельними нормами України з проектування населених пунктів і виробничих об'єктів, а також не повинні допускати механічного, хімічного і електричного впливу на об'єкти ГРМ.

Згідно підпункту 5 пункту 4 розділу 3 Кодексу газорозподільних систем земельні ділянки, розташовані в охоронних зонах об'єктів ГРМ, не вилучаються у їх власників або користувачів, а використовуються з обмеженнями, встановленими цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно підпункту 6 пункту 4 розділу 3 Кодексу газорозподільних систем зазначені обмеження встановлюються для власників та користувачів земельних ділянок на провадження ними господарської діяльності, зокрема сільськогосподарських робіт, в межах всієї охоронної зони об'єктів ГРМ.

Згідно підпункту 17 пункту 4 розділу 3 Кодексу газорозподільних систем у межах охоронних зон забороняється здійснювати будівництво будь-яких будівель.

Згідно підпункту 20 пункту 4 розділу 3 Кодексу газорозподільних систем проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням Оператора ГРМ.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України від 20 травня 1999 року № 687 ХІV «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI визначені органи архітектурно-будівельного контролю, до яких належать структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Згідно частини 1 статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Відповідно до пунктів 3, 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 р. № 294 , основним завданням Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань: проводить перевірки відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; видає обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; складає акти перевірок, протоколи про вчинення правопорушень, розглядає справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та справи про адміністративні правопорушення із прийняттям відповідних рішень, накладає штрафи відповідно до закону.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Відповідно до положень статті 38 Закону № 3038-VI право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Знесення самочинного об'єкта нерухомості є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Такий висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року в справі № 6-1721цс16.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.

Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову.

З урахуванням змісту зазначених норм у поєднанні з положеннями статтей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, права яких порушено самочинним будівництвом.

У постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі N 6-180цс14 викладено правовий висновок, відповідно до якого за змістом статті 376 ЦК України особи можуть заявляти вимоги про знесення самочинного будівництва за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

У той самий час частиною другою статті 386 ЦК України закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися. Зміст такого захисту полягає в тому, що у передбачених законом випадках з метою попередження порушення права власності застосовуються примусові заходи без покладення на нього юридичної відповідальності.

Таким чином, виходячи зі змісту частини другої статті 386 ЦК України, позов про превентивний захист права власності може бути пред'явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не є власником чи користувачем земельної ділянки, на якій збудовано споруду відповідача, або сусідніх ділянок, що виключає можливість застосування до даних правовідносин превентивних способів захисту права власності, також нею не надано доказів, що її право власності або немайнові праві порушуються діями відповідача.

Посилання позивача на положення статей 1163 та 1164 ЦК України щодо усунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачем не доведено, що безпосередньо її життю, її здоров'ю або її майну загрожує небезпека.

Позивач також не уповноважена подавати цивільний позов в інтересах необмеженої кількості осіб - жителів смт. Бабаї.

Для здійснення контролю за дотриманням норм у галузі містобудування та охоронних зон створені уповноважені державні органи, які мають право звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва з метою захисту прав та інтересів громадян.

Метою знесення об'єктів самочинного будівництва за позовом органів державного архітектурно-будівельного контролю є приведення будівництва у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, направлених на захист суспільних інтересів.

Звертаючись до суду з позовом про знесення об'єкту самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб'єкт владних повноважень діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливих суспільно значимих несприятливих наслідків порушення відповідних норм і правил.

Відомостей щодо того, чи звертались або чи не звертались уповноважені органи до відповідача з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта, та щодо можливості його перебудови, матеріали справи не містять. Клопотання Державного департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області щодо визнання позову ОСОБА_1, яке є фактично його поясненнями, не позбавляє його права звернутись до суду за захистом порушених прав. З позовом до відповідача, як третя особа, Державний департамент архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, не звертався.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Доводи та мотиви апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст.367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня її проголошення.

Головуючий І.В.Бурлака

Судді І.О. Бровченко

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 20 вересня 2018 року.