КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2018 р. Справа№ 910/2995/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Станіка С.Р.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.09.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017р.

по справі №910/2995/17 (Суддя Спичак О.М.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксима"

до 1) Головного управління Держеокадастру у Херсонській області

2) Приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Севастопольська міська рада

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колеснік Ольга Ігорівна

про визнання недійсними та скасування державних актів

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим,

ВСТАНОВИВ:

Позивач , Товариство з обмеженою відповідальністю "Проксима" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, відповідача-2 Міжрегіонального управління Держгеокадастру у м. Херсоні та Автономної Республіки Крим ГУ Держгеокадастру у Херсонській області та відповідача-3 Приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" про визнання недійсним та скасування: Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №788872, виданого 14.12.2010 Головним управлінням Держкомзему в місті Севастополі приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011088604720, кадастровий номер земельної ділянки 8536400000:01:015:0181; Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 788873, виданого 14.12.2010 Головним управлінням Держкомзему в місті Севастополі приватної Компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011088604721, кадастровий номер земельної ділянки 8536400000:01:015:0182; Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №788874, виданого 14.12.2010 Головним управлінням Держкомзему в місті Севастополі приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011088604722, кадастровий номер земельної ділянки 8536400000:01:015:0183; Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №773532, виданого 14.12.2010 Головним управлінням Держкомзему в місті Севастополі приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011088604723, кадастровий номер земельної ділянки 8536400000:01:015:0184.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наведені вище державні акти на право власності на земельні ділянки видано з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки набуття відповідачем-2 земельних ділянок відбулось з порушенням Земельного кодексу України щодо надання Кабінетом Міністрів України в частині надання згоди на передання землі у власність іноземних юридичних осіб, а також зміни цільового призначення землі. До того ж, позивачем наголошено, що земельна ділянка №8536400000:01:015:0036 належить до комунальної власності територіальної громади міста Севастополя, третьою особою-1 на користь відповідача-2 не відчужувалась, а земельні ділянки №8536400000:01:015:0182, №8536400000:01:015:0183, №8536400000:01:015:0181 та №536400000:01:015:0184 накладаються на вказану земельну ділянку. Окрім вказаного, позивачем зазначено, що державні акти на право власності оформлені з порушенням визначеного чинного на момент їх видання порядку. Вказані обставини, за поясненнями позивача, свідчать про порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксима" як орендаря земельної ділянки №8536400000:01:015:0036, на якій розташоване нерухоме майно товариства, а також порушення права останнього на переважне право купівлі земельної ділянки. Наведені обставини у сукупності, на думку позивача, вказують на незаконність та наявність підстав для визнання недійсним та скасування: Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №788872, виданого 14.12.2010 Головним управлінням Держкомзему в місті Севастополі приватної компанії "Судекс Плейс Консалтанс Лімітед" та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011088604720, кадастровий номер земельної ділянки 8536400000:01:015:0181; Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №788873, виданого 14.12.2010 Головним управлінням Держкомзему в місті Севастополі приватної Компанії "Судекс Плейс Консалтанс Лімітед" та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011088604721, кадастровий номер земельної ділянки 8536400000:01:015:0182; Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК№788874, виданого 14.12.2010 Головним управлінням Держкомзему в місті Севастополі приватної компанії "Судекс Плейс Консалтанс Лімітед" та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011088604722, кадастровий номер земельної ділянки 8536400000:01:015:0183; Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №773532, виданого 14.12.2010 Головним управлінням Держкомзему в місті Севастополі приватної компанії "Судекс Плейс Консалтанс Лімітед" та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011088604723, кадастровий номер земельної ділянки 8536400000:01:015:0184.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем-2 було наголошено на відсутності порушення вимог чинного законодавства при отриманні у власність земельних ділянок з кадастровими номерами №8536400000:01:015:0182, №8536400000:01:015:0183, №8536400000:01:015:0181 та №536400000:01:015:0184. До того ж, відповідачем-2 вказано на доказову необґрунтованість обставин щодо порушення прав та законних інтересів заявника, внаслідок набуття Приватною компанією "Судекс Плейс" права власності на означені об'єкти.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №788872, виданий 14.12.2010 Головним управлінням Держкомзему в місті Севастополі приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011088604720, кадастровий номер земельної ділянки 8536400000:01:015:0181.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №788873, виданий 14.12.2010 Головним управлінням Держкомзему в місті Севастополі приватної Компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011088604721, кадастровий номер земельної ділянки 8536400000:01:015:0182.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №788874, виданий 14.12.2010 Головним управлінням Держкомзему в місті Севастополі приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011088604722, кадастровий номер земельної ділянки 8536400000:01:015:0183.

Визнато недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №773532, виданий 14.12.2010 Головним управлінням Держкомзему в місті Севастополі приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011088604723, кадастровий номер земельної ділянки 8536400000:01:015:0184.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Держеокадастру у Херсонській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксима" судовий збір в сумі 3200 грн. Стягнуто з Приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксима" судовий збір в сумі 3200 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватна компанія "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/2995/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксима" та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/2995/17 залишити без змін.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим з огляду на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оренду землі». Також скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції про накладення земельних ділянок ґрунтуються лише на його суб'єктивному тлумаченні картографічних відомостей, які містяться у публічній кадастровій карті України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2017 апеляційну скаргу Приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/2995/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Гончарова С.А., Станіка С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 розгляд справи №910/2995/17 призначено на 01.08.2018.

19.01.2018 від прокуратури через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватної компанії «Судекс Плейс Консалтансі Лімітед», відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/2995/17 залишити без змін.

22.01.2018 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватної компанії «Судекс Плейс Консалтансі Лімітед», відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/2995/17 залишити без змін.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Куксова В.В. 01.08.2018 у відпустці, розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 призначено справу №910/2995/17 за апеляційною скаргою Приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 до розгляду на 13.09.2018.

13.09.2018 через відділ документального забезпечення суду представником відповідача-2 подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим що представнику відповідача, а саме адвокату Старику В.М. про розгляд апеляційної скарги стало відомо лише 12.09.2018, тому останній просив відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та підготовки правової позиції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 розгляд справи відкладено на 19.09.2018.

18.09.2018 від прокуратури через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечення явки прокурора у судовому засіданні.

В судове засідання 19.09.2018 відповідач-1, треті особи та прокуратура своїх представників не направили, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 19.09.2018 представник відповідача-2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксима" та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, а в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/2995/17 залишити без змін.

В судовому засіданні 19.09.2018 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/2995/17 залишити без змін.

Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача-1, третіх осіб та прокуратури за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, 09.11.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проксима" та Приватним підприємством "Грін" було укладено договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, відповідно до п. 1.1 якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Проксима" та Приватним підприємством "Грін" здійснено поділ в натурі нерухомого майна з метою надання статусу окремого об'єкта нерухомості кожній з часток нерухомого майна, що розподіляється. Нерухомим майном, щодо якого здійснюється поділ за цим договором, є об'єкт нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Льотчиків, буд.10. Зазначений об'єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці розміром 159880 м. кв. та складається в цілому з: адміністративної споруди літ. А загальною площею 279,4 кв. м, навісу літ. а, 2-х ганків, майстерні літ. Б загальною площею 135,3 кв. м, літньої кухні літ. В загальною площею 20,8 кв. м, ганку, будиночка літ. Г, прибудови літ. г загальною площею 35,8 кв. м, будиночка літ. Д, прибудови літ. д загальною площею 37,1 кв. м, ганку, будиночку з мансардою літ. Е загальною площею 49,6 кв. м, ганку, будиночку з мансардою літ. Ж загальною площею 48 кв. м, ганку, будиночку з мансардою літ. З загальною площею 49 кв. м, ганку, будиночку з мансардою літ. И загальною площею 49 кв. м, ганку, будиночку з мансардою літ. К загальною площею 48,4 кв. м, ганку, умивальника літ. Л, туалету літ. М, навісу літ. Н, навісу літ. О, ангару-складу літ. П, туалету літ. Р, сараю літ. С, будинку метальника: літ. Х, літ. Ч, літ. Ц, літ. Э, літ. Ю, літ. Я, огорожі 1-6.

Зі змісту п. 4 договору вбачається, що у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксима" переходить об'єкт нерухомості, що складається з: літньої кухні літ. В загальною площею 20,8 кв. м, ганку, будиночка літ. Г, прибудови літ. г загальною площею 35,8 кв. м, будиночка літ. Д, прибудови літ. д загальною площею 37,1 кв. м, ганку, будиночку з мансардою літ. Е загальною площею 49,6 кв. м, ганку, будиночку з мансардою літ. Ж загальною площею 48 кв. м, ганку, будиночку з мансардою літ. З загальною площею 49 кв. м, ганку, будиночку з мансардою літ. И загальною площею 49 кв. м, ганку, будиночку з мансардою літ. К загальною площею 48,4 кв. м, ганку, умивальника літ. Л, туалету літ. М, будинку метальника: літ. Х, паркану № 6, воріт №5.

Цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та у відповідності до ст.182 Цивільного кодексу України підлягає державній реєстрації (п.7 договору від 09.11.2006 про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності).

Згідно п. 7 вказаного правочину право власності на нерухоме майно відповідно до цього договору виникає у сторін з моменту його державної реєстрації.

Рішенням №2512 від 14.08.2007 Севастопольської міської ради "Про надання згоди ТОВ "Проксима" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі парку Перемоги по вул. Льотчиків, 12 для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу" надано позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 8 га по вул. Льотчиків, 12 для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу.

На підставі замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксима" Державним підприємством "Севгеоцентр" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Льотчиків, 12 для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу.

Рішенням №3802 від 13.02.2008 Севастопольської міської ради "Про передання в оренду ТОВ "Проксима" земельної ділянки по вул.Льотчиків, 12 для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7,8203 га в районі парку Перемоги по вул. Льотчиків, 12 для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення, передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Проксима" в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 7,8203 в районі парку Перемоги по вул. Льотчиків, 12 для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення; вирішено укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Проксима" протягом шести місяців договір оренди земельної ділянки.

28.03.2008 між Севастопольською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проксима" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого орендодавець у відповідності до рішення №3802 від 13.02.2008 Севастопольської міської ради передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу з віднесенням цих земель для категорії земель рекреаційного призначення, що розташована за адресою: м.Севастополь, вул. Льотчиків, 12.

За умовами п.2.1 договору від 28.03.2008 в оренду надається земельна ділянка загальною площею 7,8203 га.

У п. 2.2 вказаного правочину вказано, що у відповідності до кадастрового плану на земельній ділянці розташовані тимчасові споруди загальною площею 361 кв. м, під зеленими насадженнями - 876 кв. м, під проїздами, проходами та майданчиками - 375 кв. м.

Договір укладено строком на двадцять п'ять років (п.3.1 договору від 28.03.2008).

Згідно п.4.1 договору річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у відповідності до Методики визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі, затвердженої рішенням міської ради №1348 від 14.10.2013 (в редакції від 13.02.2008), в розмірі 4,5% від грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 12.5 договору від 28.03.2008 передбачено, що перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни його умов чи розірвання.

Даний договір набуває законної сили після підписання його сторонами та державної реєстрації (п.14.1 договору від 28.03.2008).

Згідно інформаційної довідки №78880442 від 26.01.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка площею 7,8203 га з кадастровим номером 8536400000:01:015:0036 належить до комунальної власності територіальної громади міста Севастополя.

За поясненнями позивача, з інформаційних довідок №72571770 від 08.11.2016, №72571080 від 08.11.2016, №72535566 від 08.11.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Проксима" стало відомо про реєстрацію за Приватною компанією "Судекс Плейс Консалнсі Лімітед" права власності на земельні ділянки: кадастровий номер 8536400000:01:015:0182 площею 2,4 га у місті Севастополі на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №788872, виданого 14.12.2010 Головним управлінням Держкомзему в місті Севастополі; кадастровий номер 8536400000:01:015:0183 площею 2,6 га у місті Севастополі на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №788874, виданого 14.12.2010 Головним управлінням Держкомзему в місті Севастополі; кадастровий номер 8536400000:01:015:0184 площею 2,1 га у місті Севастополі на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №773532, виданого 14.12.2010 Головним управлінням Держкомзему в місті Севастополі; кадастровий номер 8536400000:01:015:0181 площею 2,2 га у місті Севастополі на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 788873, виданого 14.12.2010 Головним управлінням Держкомзему в місті Севастополі.

З представлених копій та оглянутих оригіналів державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 8536400000:01:015:0182, 8536400000:01:015:0183, 8536400000:01:015:0181 та 8536400000:01:015:0184 судом першої інстанції вірно встановлено, що майнові права на вказані об'єкти нерухомого майна було набуто відповідачем-2 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 02.11.2010 за реєстровим номером 1910, від 02.11.2010 за реєстровим номером 1912, від 02.11.2010 за реєстровим номером 1914, від 02.11.2010 за реєстровим номером 1916.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга з наведених в ній підстав підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/2995/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Однією з підстав задоволення позову суд першої інстанції зазначив, що зі змісту наявних в матеріалах справи копій та оглянутих оригіналів державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 8536400000:01:015:0182, 8536400000:01:015:0183, 8536400000:01:015:0181 та 8536400000:01:015:0184 вбачається, що останні не містять підписів голови (керівник) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особа, що здійснила реєстрацію акта, що фактично суперечить п.2.14 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі.

Колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що відсутність підписів голови (керівника) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особи, що здійснила реєстрацію акта, є підставою для позбавлення скаржника права власності, є безпідставними та прийнятими з неврахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі передбачений Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка затверджена Наказом №43 від 04.05.1999 Державного комітету України по земельних ресурсах, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 за №354/3647. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 2.9 Інструкції заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та його структурні підрозділи.

Відповідно до п.2.14 Інструкції державний акт на право власності на земельну ділянку складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів, голова (керівник) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особа, що здійснила реєстрацію акта.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що на власника земельної ділянки, тобто на скаржника, законодавством не покладено будь-яких зобов'язань щодо заповнення бланків або підписання державних актів про право власності на земельну ділянку. Так, пункт 4.1 Інструкції покладає на власників земельних ділянок лише обов'язок належним чином зберігати видані їм державні акти як документи періодичного використання.

Так, у своєму рішенні Європейського суду з прав людини зазначає, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано, чиї дії стали наслідком недотримання процедури оформлення державних актів - скаржника чи органу державної влади.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що в діях скаржника не вбачається порушень Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка затверджена Наказом №43 від 04.05.1999 Державного комітету України по земельних ресурсах, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 за №354/3647, оскільки скаржник належним чином виконав свої обов'язки власника земельної ділянки щодо зберігання державних актів.

Водночас, зі змісту матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка №8536400000:01:015:0036 за цільовим призначенням була відведена позивачу для будівництва і обслуговування рекреаційного комплексу, тоді як цільовим призначенням земельних ділянок №8536400000:01:015:0181, №8536400000:01:015:0182, №8536400000:01:015:0183, №8536400000:01:015:0184 в оспорюваних актах визначено індивідуальне дачне будівництво.

Зі змісту ст.19 Земельного кодексу України вбачається, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ст.ст. 50, 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Класифікація видів цільового призначення земель затверджена Наказом №548 23.07.2010 Державного комітету України із земельних ресурсів, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306.

Згідно вказаного Наказу до земель рекреаційного призначення належать: землі рекреаційного призначення (земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації); для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення; для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури і спорту; для індивідуального дачного будівництва; для колективного дачного будівництва; для цілей підрозділів 07.01 - 07.04 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Колегія суддів дійшла висновку, що з наведеного вбачається що землі для індивідуального дачного будівництва та для будівництва і обслуговування рекреаційного комплексу належать до однієї категорії земель, що вказує на безпідставність посилань позивача в якості обґрунтування позовних вимог про незаконну зміну цільового призначення земельної ділянки.

Висновки суду першої інстанції про те, що зі змісту картографічних відомостей, які містяться у публічній кадастровій карті України та в матеріалах справи вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами №8536400000:01:015:0182, №8536400000:01:015:0183, №8536400000:01:015:0181 та №536400000:01:015:0184 накладаються на земельну ділянку №8536400000:01:015:0036, є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи з огляду на те, що ґрунтуються на припущеннях та суб'єктивному тлумаченні картографічних відомостей, які містяться у публічній кадастровій карті України.

Дослідивши обставини справи та наявні в ній докази, колегія суддів дійшла висновку, що з наявних у справі доказів неможливо встановити чи дійсно земельна ділянка яка перебуває в оренді у позивача накладається на земельні ділянки належні відповідачу-2.

Як вбачається із матеріалів справи, всіма учасниками, в тому числі, позивачем, було заперечено проти призначення по справі судової експертизи та наголошено на відмові від оплати експертного дослідження.

Колегія суддів зазначає, що саме на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Згідно статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Таким чином судова експертиза призначається у разі потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 (далі - Інструкція), основними завданнями земельно-технічної експертизи є: визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації; визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки; визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування); визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту.

Таким чином, суд першої інстанції обставини у справі належним чином не встановив, вищевказаних положень закону не врахував, дійшов передчасного висновку про накладення земельних ділянок.

Водночас, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, щодо залишення поза увагою посилання позивача на приписи ст.120 Земельного кодексу України з огляду на наступне.

За приписами ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч.1 ст. 76 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, належних та допустимих у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів розміщення об'єктів нерухомого майна, які належать позивачу, на земельних ділянках №8536400000:01:015:0182, №8536400000:01:015:0183, №8536400000:01:015:0181 та №536400000:01:015:0184 позивачем суду не представлено.

Також, як на доказ накладення земельних ділянок №8536400000:01:015:0182, №8536400000:01:015:0183, №8536400000:01:015:0181 та №536400000:01:015:0184 на земельну ділянку №8536400000:01:015:0036 позивач посилається на лист від 25.09.2017 №28-21-0.203-4202/2-17.

В вищезазначеному листі зазначено, що відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка за кадастровим номером 8536400000:01:015:0036 зареєстрована у Державному земельному кадастрі 04.03.2013 та перебуває у комунальній власності Севастопольської міської Ради. За інформацією Міжрегіонального управління Держгеокадастру у м. Херсоні та АР Крим на зазначену земельну ділянку має місце накладення чотирьох земельних ділянок з кадастровими номерами №8536400000:01:015:0182, №8536400000:01:015:0183, №8536400000:01:015:0181 та №536400000:01:015:0184. На дані земельні ділянки кадастровим реєстратором м. Севастополя - Аталаковим Є.О. на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, яка була розроблена 03.11.2010 ТОВ «Землесвіт», 24.04.2013 було відкрито Поземельні книги. Інформація про час та дату присвоєння кадастрових номерів, а також про замовника в Управлінні відсутня.

Разом з тим в даному листі повідомлено, що під час реорганізації територіальних органів Держземагенства архів у паперовому вигляді, а саме - другі примірники державних актів на право власності, право постійного користування, договори оренди земельних ділянок та Книги реєстрації державних актів, до Міжрегіонального управління Держгеокадастру у м. Херсоні та АР Крим не передавалися, а отже залишилися на окупованій території АР Крим. Враховуючи зазначене, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, не змогло надати інформацію щодо технічної документації на земельні ділянки з кадастровими номерами №8536400000:01:015:0182, №8536400000:01:015:0183, №8536400000:01:015:0181 та №536400000:01:015:0184.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів залишає без розгляду посилання позивача на лист Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 25.09.2017 №28-21-0.203-4202/2-17, оскільки відомості викладені в ньому документально не підтверджені.

Також суд першої інстанції, як на підставу для задоволення позовних вимог. посилається на ч.1 ст. 9 Закону України «Про оренду землі», в результаті чого дійшов висновків про наявність порушеного права позивача у даному спорі.

Частиною 1 ст.9 Закону України "Про оренду землі" орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону.

28.03.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Проксима" звернулось до Севастопольської міської ради з заявою №2203/13 від 22.03.2012 про намір викупу земельної ділянки площею 7,8203 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Льотчиків, 12.

Листом №2711/12 від 27.11.2012 позивач також просив третю особу-1 укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки з розстроченням платежу.

Зі змісту рішення №3273 від 22.05.2012 Севастопольської міської ради "Про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 7,8203 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Льотчиків, 12 наданого для будівництва та обслуговування житлового комплексу ТОВ "Проксима" вбачається, що третьою особою-1 клопотання позивача було розглянуто та з метою визначення суми авансу, що підлягає сплаті за об'єкт продажу, було призначено грошову оцінку земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно взято до уваги заяву позивача №2203/12 від 22.03.2012 та лист позивача №2711/12 від 27.11.2012, за якими суд першої інстанції встановив наявність у позивача наміру придбати земельну ділянку з кадастровим номером 8536400000:01:015:0036, а також рішення Севастопольської міської ради №3273 від 22.05.2012, оскільки вказаних документів не існувало на момент оформлення оспорюваних державних актів про право власності на земельні ділянки, так як оспорювані акти датовані 14.12.2010.

Суд першої інстанції вказує, що позивачем було реалізовано своє право купівлі земельної ділянки шляхом звернення до третьої особи з клопотанням про її викуп, яке було погоджено Севастопольською міською радою. У даному випадку оспорюваними актами, на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності Приватної компанії "Судекс Плейс Консалнсі Лімітед" на земельні ділянки №8536400000:01:015:0182, №8536400000:01:015:0183, №8536400000:01:015:0181 та №536400000:01:015:0184, фактично порушується право законного очікування позивача на отримання у власність земельної ділянки з кадастровим номером №8536400000:01:015:0036.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції спочатку зазначає, що передбачене ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оренду землі» право було реалізоване позивачем шляхом звернення до третьої особи з клопотанням про її викуп, а потім зазначає, що оспорювані акти порушують право законного очікування Позивача на отримання у власність земельної ділянки з кадастровим номером №8536400000:01:015:0036.

Однак, законні очікування можуть виникнути в особи виключно щодо нереалізованого права, а суд першої інстанції констатував, що право купівлі земельної ділянки вже було реалізовано Позивачем шляхом звернення до третьої особи з клопотанням про її викуп.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що оспорюваними актами, на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності Приватної компанії "Судекс Плейс Консалнсі Лімітед" на земельні ділянки №8536400000:01:015:0182, №8536400000:01:015:0183, №8536400000:01:015:0181 та №536400000:01:015:0184, фактично порушується право законного очікування позивача на отримання у власність земельної ділянки з кадастровим номером №8536400000:01:015:0036.

Відповідно до ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ст. 261 ЦК України).

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Скаржник у апеляційній скарзі просив застосувати строки позовної давності до позовних вимог позивача, оскільки позивач лише зазначає, що дізнався про порушення свого права 08.11.2016, без надання доказів на підтвердження цієї обставини.

Пунктом 2.2 Постанови №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що позивачем не доведено порушення відповідачем-2 його прав та охоронюваних законом інтересів, колегія суддів відмовляє у застосуванні до спірних правовідносин строків позовної давності.

Згідно ч.1 ст. 76 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позовна заява є необґрунтованою, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" - задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/2995/17 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксима» (49000, місто Дніпро, вул. Воскресенська, будинок 36-Г, ЄДРПОУ 32738038) на користь Приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" (1066, Кіпр, Нікосія, вул. Темістколі Дерві, 48, центральна будівля, 3-й поверх, офіс, 303, реєстраційний номер НЕ217373) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7040,00 грн.

Матеріали справи №910/2995/17 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.09.2018.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

С.Р. Станік