ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа №2а-12091/09/1570

касаційне провадження №К/9901/1312/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2012 (головуючий суддя Балан Я.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 (головуючий суддя Єщенко О.В., судді Димерлій О.О., Романішин Л.В.) у справі №2-а-12091/09/1570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Бізнес Погляди» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові Бізнес Погляди» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.10.2009 №0002442301/0/1, №0001692301/1 та від 03.08.2009 №001692301/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.10.2009 №0002442301/0/1, №0001692301/1 та від 03.08.2009 №001692301/0

Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області подала касаційну скаргу, в якій просила постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема розділу 4 статті 8 Закону України «Про плату за землю». Відповідач зазначає, що податковим органом правильно визначено позивачу суму земельного податку з розрахунку 5 % ціни земельної ділянки, що вказана в цивільно-правовій угоді.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Бізнес Погляди» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статей 7, 14, 15 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено податкові зобов'язання по сплаті земельного податку за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 на суму 512499,27грн., за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 на суму 128841,35грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 20.07.2009 №429/2308/34980457 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2009 №0001692301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з земельного податку в сумі 961935,93грн, у тому числі основний платіж - 641290,62грн., штрафні (фінансові) санкції - 320645,31грн.

За результатами апеляційного узгодження прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.10.2009 №0001692301/1, яким визначено податкове зобов'язання з земельного податку в сумі 961935,93грн, у тому числі основний платіж - 641290,62грн., штрафні (фінансові) санкції - 320645,31грн.; та №0002442301/0/1, яким визначено податкове зобов'язання з земельного податку в сумі 4974110,58грн., у тому числі основний платіж - 3316073,72грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1658036,86грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок податкового органу про придбання позивачем земельної ділянки за цивільно-правовою угодою не підтверджено встановленими обставинами у справі, оскільки згідно державних актів підставою набуття земельних ділянок визначено розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовані Земельним кодексом України, Законом України «Про плату за землю» та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин. Визначальними обставинами для правильного вирішення даного спору є правомірність визначення ставки земельного податку, період за який необхідно сплачувати такий податок та підставу набуття земельної ділянки у власність.

За змістом частини першої статті 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим законом.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом - власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до статті 8 цього Закону, в редакції від 28.12.2007 №107-VІ, податок на земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

У разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що вказана в угоді.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.06.2007 Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові Бізнес Погляди» за договорами купівлі-продажу придбано три земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення садівництва з кадастровими номерами 5122786400:01:001:0626, площею 4,28 га., 5122786400:01:001:0627 площею 4,28 га., 5122786400:01:001:0628 площею 4,28 га, та 18.06.2007 за договором купівлі-продажу придбано земельну ділянку з кадастровим номером 5122786400:01:001:0964, площею 5,686 га., з цільовим призначенням для ведення садівництва.

Розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 08.10.2007 №1473/А-2007 та від 08.10.2007 №1474/А-2007 змінено цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 5122786400:01:001:0626 площею 4,28 га., 5122786400:01:001:0627 площею 4,28 га., 5122786400:01:001:0628 площею 4,28 га, 5122786400:01:001:0964 площею 5,686 га., у зв'язку з чим видані державні акти серії ЯЕ 671957 та ЯЕ 671956 від 19.10.2007 на земельні ділянки з кадастровим номером 5122786400:01:001:1115 площею 9,263 га та кадастровим номером 5122786400:01:001:1114 площею 9,263 га, з цільовим призначенням для будівництва та експлуатації багатофункціонального торгівельно-виставкового-офісного комплексу для обслуговування жителів територіальної громади району.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій, що підставою набуття права власності позивачем на земельні ділянки є розпорядження державної адміністрації є необґрунтованим, оскільки такі розпорядження є лише підставою для зміни цільового призначення землі, в той час як підставою набуття права власності є саме договори купівлі-продажу.

За таких обставин, до спірних правовідносин повинна застосовуватись частина друга статті 8 Закону України «Про плату за землю».

Судами встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок позивача з кадастровими номерами 5122786400:01:001:1114, 5122786400:01:001:1115, 54122786400:01:001:2395 становить в розрахунку на 1 кв.м -168,50грн. (том 2 а.с. 240-245).

Згідно відповіді Держкомзему у Комінтернівському районі від 02.11.2011 №13.13.04/1956 відповідно до черговості кадастрової карти району земельні ділянки позивача загальною площею 19,626 га знаходяться на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за межами населеного пункту (т.1. а.с.114).

Таким чином, судам необхідно співставити нормативно грошову оцінку земельних ділянок позивача та ціну земельних ділянок, що вказані в угоді на їх придбання та відповідно перевірити розрахунок земельного податку за 2008 та 2009 року відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про плату за землю».

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 зміни до закону щодо врахування суми договору при розрахунку земельного податку були визнані неконституційними. У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 №309-VІ, який набув чинності з 04.06.2008, внесено аналогічні зміни до Закону України «Про плату за землю».

У зв'язку з викладеним, судам необхідно також перевірити чи враховано відповідачем у розрахунку зобов'язання обставини щодо не чинності протягом 12 днів 2008 року правової норми щодо врахування суми договору при розрахунку земельного податку, у зв'язку із визнанням її неконституційною.

Враховуючи викладене, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 у справі №2-а-12091/09/1570 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду