ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Кухар М.Д.

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

19 вересня 2018 р. м. Харків

Справа № 820/1095/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.

за участю:

представника відповідача - Лук’янцева С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (Кухар М.Д.) від 18.06.2018 р. (повний текст рішення складений 22.06.2018 р.) по справі № 820/1095/18

за позовом ОСОБА_4

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач , ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.06.2017 р. № 0000031314 про визначення грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 177105,16 грн. (в т.ч. за податковим зобов'язанням у розмірі 141684,13 грн., штрафні санкції - 35421,03 грн.), від 09.06.2017 р. № 0000011314 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2360640,94 грн. (в т.ч. за податковим зобов'язанням у розмірі 1888512,75 грн., штрафні санкції - 472128,19 грн.) та від 09.06.2017 р. № 0000021314 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,0 грн. за неподання декларації.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018р. по справі № 820/1095/18 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області, на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 03.03.2017 р. № 808, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на доходи фізичних, військового збору платником податків ОСОБА_4 за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував акт № 3171/20-40-13-14/НОМЕР_1 від 26.04.2017 р., в якому перевіряючими зафіксовані порушення позивачем: 1) пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 49.1, п. 49.2, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого виявлено неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015р., в якій не визначено та не сплачено, у строки встановлені законодавством, суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в результаті отримання доходу у вигляді додаткового блага; 2) п. 179.7 ст. 179 ПК України, а саме несплата суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму - 1888512,75 грн.; п. 16-1 розділу ХХ ПК України, що призвело до заниження військового збору за 2015 р. в сумі - 141684,13 грн.

У зв'язку з цим, податковим повідомленням-рішенням від 09.06.2017 р. № 0000031314 позивачу визначено грошове зобов'язання з військового збору у розмірі 177105,16 грн. (в т.ч. за податковим зобов'язанням у розмірі 141684,13 грн., штрафні санкції - 35421,03 грн.); податковим повідомленням-рішенням від 09.06.2017 р. № 0000011314 позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2360640,94 грн. (в т.ч. за податковим зобов'язанням у розмірі 1888512,75 грн., штрафні санкції - 472128,19 грн.); спірним податковим повідомленням-рішенням від 09.06.2017 р. № 0000021314 до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 170,0 грн.

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_4 не отримував доходу у вигляді додаткового блага, а тому обов'язок сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору в позивача відсутній. Також суд першої інстанції послався на те, що відповідачем порушена процедура проведення перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 28.07.2014 р. між ОСОБА_4 (позичальник) та ОСОБА_5 (позикодавець) укладений договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в розмірі 670000 доларів США. Також, 28.07.2014 р., між ПАТ «Автрамат» (поручитель) та ОСОБА_5 (кредитор) укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ОСОБА_4 (боржник) щодо виконання зобов'язань за договором, передбаченим ст. 2 цього договору (надалі іменується «основний договір»). Відповідно до п. 1.2 договору у разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідно до п. 2.1 договору під основним договором в цьому договорі розуміють договір позики від 28.07.2014 р., укладений між кредитором та боржником.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 01.12.2014 р. по справі № 643/11995/14-ц позов ОСОБА_5 до ПАТ «Автрамат», ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на предмет застави задоволений в повному обсязі. Стягнуто з ПАТ «Автрамат» та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики у розмірі 631000 доларів США, що станом на день ухвалення судового рішення становить 9445608,74 грн. за офіційним курсом Національного банку України.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що порушення позивачем податкового законодавства встановлені на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 01.12.2014 р. по справі № 643/11995/14-ц про солідарне стягнення з ПАТ «Автрамат» та ОСОБА_4 заборгованості за договором позики у розмірі 631000 доларів США, що станом на день ухвалення судового рішення становить 9445608,74 грн. за офіційним курсом Національного банку України, також з інформації, отриманої зі слідчого управління про самостійне погашення ПАТ «Автрамат» кредиторської заборгованості перед ОСОБА_5 на суму 5423686,74 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ «Зміївський машинобудівний завод», якому ОСОБА_5 переуступив право вимоги кредиторської заборгованості та суму 5423886,74 грн. та інформації, отриманої зі слідчого управління про виплату ОСОБА_5 платіжним дорученням № 879 від 24.06.2015 р. 460000,0 грн. ПАТ «Автрамат».

На підставі встановлених обставин, контролюючий орган дійшов висновку, що ОСОБА_4 в 2015 році фактично отримано дохід в розмірі 9445608,74 грн. за рахунок погашення ПАТ «Автрамат» його заборгованості перед ОСОБА_5 по договору займу від 28.07.2014 р. б/н, який підлягає обов'язковому декларуванню та оподаткуванню. На думку податкового органу зазначена сума є додатковим благом у відповідності до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пп. 163.1.1 та 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абз. 2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Положеннями пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.і 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що станом на 01.08.2015 р. в бухгалтерських регістрах між ПАТ «Автрамат» та ОСОБА_4 відсутня будь-яка кредиторська або дебіторська заборгованість, оскільки облікована кредиторська заборгованість ПАТ «Автрамат» перед ОСОБА_6 за наданням фінансової допомоги на суму 5773320,00 грн. була повністю погашена підприємством у травні-червні 2015 року у зв'язку включенням заяви ОСОБА_4 до першої черги кредиторів підприємства.

Також апелянт зазначив, що ліквідатори ПАТ «Автрамат» не заявляли до ОСОБА_4 будь-яких вимог щодо повернення підприємству боргу в розмірі 9445608,74 грн. за договором поруки від 28.07.2014 р. № б/н та не відобразили по облікам підприємства дебіторську заборгованість ОСОБА_4 перед ПАТ «Автрамат» на зазначену суму, у зв'язку з чим контролюючий вважає, що ОСОБА_4 в 2015 році фактично отримано дохід в розмірі 9445608,74 грн., за рахунок погашення ПАТ «Автрамат» його заборгованості перед ОСОБА_5 по договору займу від 28.07.2014 р. № б/н, який підлягає обов'язковому декларуванню та оподаткуванню.

Судовим розглядом встановлено, що сума грошових коштів у розмірі 9445608,74 грн. була повернута ОСОБА_5 наступним чином: 1) відповідно до розписки від 15.04.2015 р., яка складена та підписана особисто ОСОБА_5, який отримав від ОСОБА_4 200000 доларів США, що на день повернення боргу складає 4584000,0 грн. (офіційний курс гривні до одного долару США на дату повернення боргу складає 22,92 грн.); 2) відповідно до повідомлення про переуступку права вимоги від 15.04.2015 р., складеного ОСОБА_5, повідомлення про переуступку права вимоги від 15.04.2015 р., складеного ТОВ «Зміївський машинобудівний завод», та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.04.2015 р., ПАТ «Автрамат» самостійно погашена кредиторська заборгованість перед ОСОБА_5 на суму 5423686,74 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ «Зміївський машинобудівний завод», якому ОСОБА_5 переуступив вимоги кредиторської заборгованості; 3) відповідно до платіжного доручення № 879 від 24.06.2015 р. ПАТ «Автрамат» ОСОБА_5 сплачено суму 460000,0 грн.

При цьому, в ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що кредитор ПАТ «Автрамат» не повідомляв ОСОБА_4 про прощення (анулювання) суми боргу у розмірі 5883686,74 грн., яку він самостійно погасив перед ОСОБА_5, рекомендованих листів та повідомлень позивачу з боку ПАТ «Автрамат» не направлялось, договорів про прощення боргу сторонами надано не було, податкового розрахунку про відображення ПАТ «Автрамат» зазначеної суми, нарахованої на користь ОСОБА_4 надано не було.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на наказі № 2 від 08.07.2016 р. та акту інвентаризації від цієї ж дати, за підписом ліквідатора, голови інвентаризаційної комісії ПАТ «Автрамат» Карабанова О.Ю., які були надані позивачем не в повному обсязі (зокрема було надано лише список дебіторов, перелік кредиторів надано не було, хоча ОСОБА_4 може бути як кредитором так і дебітором підприємства, а ОСОБА_5 відповідно до наданих документів так і не було виключено із списків кредиторів, що спростовує факт погашення боргу ОСОБА_4.).

Колегія суддів зазначає, що зі змісту наказу № 2 від 08.07.2016 р. про проведення інвентаризації активів ПАТ «Автрамат» та акту інвентаризації активів ПАТ «Автрамат» від 08.07.2016 р. за підписом ліквідатора, голови інвентаризаційної комісії ПАТ «Автрамат» Карабанова О.Ю., вбачається, що ОСОБА_4 являється основним дебітором ПАТ «Автрамат» на суму 5883686,74 грн.

Таким чином, посилання апелянта на те, що ОСОБА_4 може бути як кредитором так і дебітором підприємства, а ОСОБА_5 так і не було виключено із списків кредиторів є лише припущеннями контролюючого органу, оскільки на спростування встановлених судом першої інстанції з цього приводу обставин, апелянтом жодних доказів не надано.

Що стосується посилання апелянта на те, що розписка щодо передачі ОСОБА_4 200000 дол. США не містить еквіваленту в гривні, як це було зроблено у минулих розписках, що унеможливлює встановити розмір погашення боргу у відповідності до судового рішення від 01.12.2014 р. по справі № 643/11995/14-ц про солідарну відповідальність між ОСОБА_4 та ПАТ «Автрамат», колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що еквівалент 200000 дол. США у гривні на день повернення боргу складав 4584000,0 грн., оскільки офіційний курс гривні до одного долару США на дату повернення боргу складав 22,92 грн.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також послався на те, що при складенні сум погашення на підставі наданих позивачем документів, а саме: відповідно до розписки від 15.04.2015 р. на суму 200000 доларів США, що на день повернення боргу складає 4584000,0 грн. (офіційний курс гривні до одного долару США на дату повернення боргу складає 22,92 грн.); 2) відповідно до повідомлення про переуступку права вимоги від 15.04.2015 р., складеного ОСОБА_5, повідомлення про переуступку права вимоги від 15.04.2015 р., складеного ТОВ «Зміївський машинобудівний завод», та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.04.2015 р., на суму 5423686,74 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ «Зміївський машинобудівний завод», якому ОСОБА_5 переуступив вимоги кредиторської заборгованості; 3) відповідно до платіжного доручення № 879 від 24.06.2015 р. ПАТ «Автрамат» ОСОБА_5 сплачено суму 460000,0 грн., не співпадає кінцева сума, яку ОСОБА_4 повинен був повернути разом з ПАТ «Автрамат» ОСОБА_5

З цього приводу колегія суддів зазначає, що сума погашення на підставі вказаних вище документів дійсно є більшою за суму отриману ОСОБА_4 від ОСОБА_5 позики. В той же час, наведена обставина не підтверджує факту отримання позивачем додаткового блага у розмірі 9445608,74 грн., як на цьому наполягає відповідач по справі.

Що стосується посилання апелянта на те, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень на момент подання ОСОБА_4 позовної заяви до суду ліквідатором ПАТ «Автрамат» є Попадюк Ігор Васильович, в той час як акти, накази були підписані Карабановим О.Ю., що на думку апелянта доказує неактуальність цих документів, колегія суддів зазначає, що позовна заява подана ОСОБА_4 до суду першої інстанції 19.02.2018 р., а наказ № 2 від 08.07.2016 р. та акт інвентаризації від цієї ж дати складені у липні 2016 року. Доказів того, що на момент складення цих документів ліквідатором ПАТ «Автрамат» була інша особа, ніж Карабанов О.Ю., матеріали справи не містять та відповідачем таких доказів не надано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що копія наказу 03.03.2017 р. № 808 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також письмове повідомлення від 09.03.2016 р. № 188 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано ОСОБА_4 10.03.2017 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення, але 10.04.2017 р. лист повернуто до ГУ ДФС у Харківській області.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Положеннями абз. 6 п. 42.4 ст. 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З наявних в матеріалах справи копії поштового конверту та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 85-86) вбачається, що наказ про проведення перевірки № 808 та повідомлення № 188 направлені на адресу: АДРЕСА_1, в той час як згідно відомостей з паспорту ОСОБА_4 щодо місця проживання (а.с. 11) вбачається, що останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Наведена обставина свідчить про те, що копія наказу від 03.03.2017 р. № 808 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, в порядку, визначеному ст. 42 ПК України, не направлялися та не були вручені ОСОБА_4 Крім того, письмові запити або запрошення для надання пояснень, відповідно до ст. 20 ПК України, до початку перевірки або під час проведення перевірки на адресу ОСОБА_4 також не направлялись.

Вказане свідчить про порушення відповідачем процедури проведення перевірки та незаконність прийнятих рішень за її результатами.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що у п. 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. (Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не доведення отримання ОСОБА_4 доходу у вигляді додаткового блага, та відсутність у позивача обов'язку сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору . Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018р. по справі № 820/1095/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018р. по справі № 820/1095/18 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018р. по справі № 820/1095/18 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Харківській області, про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

(підпис)

Н.С. Бартош

Судді

(підпис) (підпис)

Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва

Повний текст постанови складений 21.09.2018 року.