Справа № 815/985/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого по справі судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Музики І.О.

за участі сторін:

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Агросервіс» до Одеської митниці ДФС за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про визнання протиправною відмови у відновленні режиму вільної торгівлі, визнання неправомірною бездіяльність та зобов’язання прийняти висновок

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Агросервіс» до Одеської митниці ДФС за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, за результатом розгляд якого позивач просить суд:

Визнати протиправною відмову Одеської митниці ДФС у відновленні режиму вільної торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю «Техно-Агросервіс».

Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про повернення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Агросервіс» надмірно сплачених коштів у розмірі 32 673 (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят три) грн. 13 копійок.

Зобов'язати Одеську митницю ДФС прийняти висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Техно-Агросервіс» надмірно сплачених коштів у розмірі 32 673 (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят три) грн. 13 копійок та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначив, що 30.10.2016 року ТОВ «Техно-Агросервіс» уклало контракт № 01-30/16 з “Sunrise Industries LTD”, United Kingdom.ю предметом якого виступала купівля-продаж сталевого брухту. На виконання даного контракту, 15.02.2017 року між ТОВ «Техно-Агросервіс» та ТОВ «Оптимус Брокередж» укладено договір доручення № 19/1 про надання послуг по декларуванню і митному оформленню вантажу. На підставі отриманого доручення ТОВ «Оптимус Брокередж» здійснювало декларування та митне оформлення вантажу за контрактом № 01-30/16т від 30.10.2016 року. 09.03.2017 року ТОВ «Оптимус Брокередж» заявлено до митного оформлення шляхом митного декларування вантаж (митна декларація вантаж, а саме сталевий брухт вид № 511 за ДСТУ 4121-2002 – скрап для перероблення, виробництва ТОВ «Запорізький Тітано-Магнієвий Комбінат», Україна в контейнерах MRKU7131048 та MSKU2162074. В електронній декларації вказано, що одержувачем вантажу є Sidermetal Spa Unipersonale, Via Europa 50 25040 Camignone di Passirano (BS) Italy. Представник позивача зазначає, що товари, що походять з Європейського Союзу, чи товари, які походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованою ЗУ «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16.09.2004 року за умови подання одного з таких документів, сертифікату з перевезення EUR.1. 17.03.2017 року, після здійснення експорту товару до Італійської республіки, ТОВ «Техно-Агросервіс» було отримано сертифікат форми EUR.1 А500004599, який надає преференційний режим, право на часткове анулювання мита та повернення коштів надлишково сплаченого експортного мита у сумі 32673,13 грн. Задля отримання надмірно сплачених коштів ТОВ «Техно-Агросервіс» звернулося до Одеської митниці ДФС із заявою про відновлення режиму вільної торгівлі та повернення надміру сплаченого експортного мита. У відповідь ТОВ "Техно-Агросервіс» надійшов лист за вих. № 2196/10/15-70-19-03 від 14.06.2017 року у якому зазначалося, що з метою дотримання вимог законодавства, для вирішення питання щодо повернення коштів платнику податків необхідно надати в митницю інформацію та/або документи, які свідчать про виконання умов «прямого транспортування» товару з України в Італію у відповідності до статті 13 Протоколу 1 до Угоди та інформацію щодо відсутності перепродажу товару за межами України, надану покупцем. На виконання листа від 14.06.2017 року ТОВ «Техно-Агросервіс» на адресу Одеської митниці ДФС було направлено лист, в якому зокрема, зазначалося, що вантаж, який експортувався за контрактом № 01-30/16 від 30.10.2017 року, було завантажено на борт судна в морському порту «Одеса» та вивантажено в порту «Венеція» (Італійська республіка) 14.04.2017 року, про що свідчать додані до листа документи. У відповідь на адресу ТОВ «Техно-Агросервіс» від Одеської митниці ДФС надійшов лист, у якому зазначалося, що незважаючи на надані документи, підстави для розгляду питання щодо повернення коштів платнику податків відсутні. Представник позивача вказує,що відповідачем не було видано картку відмови у прийнятті сертифікату EUR.1 А500004599 ТОВ «Техно-Агросервіс», а отже, наразі не існує жодного рішення, прийнятого щодо заяви про відновлення режиму вільної торгівлі та повернення надміру сплаченого мита.

Ухвалою суду від 26.03.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

19.04.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який відповідач вважає, що адміністративний позов ТОВ «Техно-Агросервіс» не належить до задоволення. Так, представник відповідача зазначає, що 09.03.2017 року уповноважена особа позивача, яка наділена правом вчиняти дії, пов’язані з проведенням митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені ТОВ «Техно-Агросервіс» подала до Одеської митниці ДФС митну декларацію № UA500030/2017/002467 від 09.03.2017 року в митному режимі «експорт» на товар «Сталевий брухт вид № 511 за ДСТУ 4121-2002 – скрап для перероблення (залаковані відходи чорних металів, що утворилися під час випускання із плавильних агрегатів, транспортування та розливання сталі) – 55,899 т», у якій самостійно нарахувала та сплатила усі належні податки та збори, а саме: мито у сумі 47814,33 грн., а також 980,19 грн. штрафних санкцій, а отже у відповідності до п. 54.1 ст. 54, п, 56.11 ст. 56 ПКУ, податкові зобов’язання ТОВ «Техно-Агросервіс» вважаються узгодженими та не підлягають оскарженню. 06.06.2017 року до Одеської митниці ДФС надійшов лист ТОВ «Техно-Агросервіс» № 01/05 від 23.05.2017 року, в якому, у зв’язку із отриманням сертифіката EUR.1 А500004599 позивач просив митницю поновити режим вільної торгівлі за митною декларацією № UA500030/2017/002467 від 09.03.2017 року та повернути кошти надмірно сплаченого експортного мита у сумі 32673,13 грн. на його розрахунковий рахунок. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що під час розгляду заяви було встановлено, що в митній декларації від 09.03.2017 року № UA500030/2017/002467 зазначений зовнішньоекономічний контракт № 01-30/16 від 30.10.2016 року, доручення № 54 від 09.02.2017 року. В зовнішньоекономічному контракті, відсутній розділ «Застереження про реекспорт», який є обов’язковим у відповідності до наказу міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 12 від 15.01.2002 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2002 року за № 73/6361). В графі 17 митної декларації «Країна призначення» зазначена Італія. Перевантаження вантажу здійснювалося у Туреччині. Відповідач листом від 14.06.2017 року повідомив позивача про необхідність надати документи, які свідчать про виконання умов «прямого транспортування» товару з України в Італію у відповідності до ст.. 13 Протоколу 1 до Угоди та інформацію щодо відсутності перепродажу товару за межами України, надану покупцем. 07.08.2017 року до Одеської митниці ДФС надійшов лист ТОВ «Техно-Агросервіс» № 01/20 від 20.07.2017 року, в якому позивач посилаючись на морський коносамент № SGL 426819 від 13.03.2017 року від 13.03.2017 року, лист контейнерної лінії б/н від 2.06.2017 року, лист покупця б/н від 19.07.2017 року просив митницю розглянути питання поновлення режиму вільної торгівлі та повернути кошти надмірно сплаченого експортного мита. При цьому, відповідач зазначає, що листом від 20,07.2017 року позивач повідомив відповідача про відсутність у контракті «Застереження про реекспорт», лист від покупця від 12.07.2017 року не містив інформацію про відсутність перепродажу товару, позивачем не надані документи, які свідчать про транспортування товару безпосередньо між Європейським Союзом та Україною, та які підтверджують постійне перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту, уразі транспортування товару через інші країни, які передбачені пунктом 2 ст. 13 Протоколу 1. Таким чином, відповідач вважає, що діяв правомірно та у відповідності до законів та інших нормативно-правових актів.

07.06.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов.

18.06.2018 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 26.06.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову.

Третя особа у судове засідання не з’явилася, належним чином та своєчасно повідомлялася про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомила.

Вислухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд робить наступні висновки.

30.10.2016 року між ТОВ «Техно-Агросервіс» (продавець) та “Sunrise Industries LTD”, United Kingdom (покупець) укладено контракт № 01-30/16, згідно з яким продавець погоджується продати, а покупець погоджується придбати стальний брухт.

Відповідно до інвойсу № 004 від 20.01.2017 року вантаж – сталевий брухт, згідно з контрактом № 01-30/16 від 30.10.2016 року, прямує до Італії, вантажоотримувач - Sidermetal Spa Unipersonale.

З огляду на доручення № 54 від 09.02.2017 року вантаж прямує до Італії, порт VENEZIA через Туреччину, порт MARPORT. В дорученні вказано, що особливою умовою є знаходження вантажу під митним контролем.

15.02.2017 року між ТОВ «Оптимус Брокередж» та ТОВ «Техно-Агросервіс» укладено договір-доручення № 19/1, предметом якого є надання послуг на користь ТОВ «Техно-Агросервіс» з митно-брокерського обслуговування в зоні дії митниці України.

09.03.2017 року ТОВ «Оптимус Брокередж», яке діяло в інтересах ТОВ «Техно-Агросервіс» надало до митного оформлення електронну митну декларацію № UA500030/2017/002467, згідно з якою позивач експортує до Італії вантаж сталевий брухт. До митної декларації, додано, у тому числі контракт № 01-30/16 від 30.10.2016 року, доручення № 54 від 09.02.2017 року.

13.03.2017 року позивач направив на адресу відповідача лист, в якому зазначив, що за причиною технічної помилки (відсутності на момент митного оформлення сертифікату EUR.1) у митній декларації № UA500030/2017/002467 від 09.03.2017 року було невірно нараховано експортне мито, що призвело до заниження податкових зобов’язань за вказаною МД на 3673,13 грн. Позивач не заперечує проти списання зазначеної суми, а також, суми штрафних санкцій з особового рахунку.

17.03.2017 року Одеська митниця ДФС, після здійснення позивачем експорту вантажу, видала позивачу сертифікат EUR.1 А500004599 за митною декларацією № UA500030/2017/002467.

23.05.2017 року позивач звернувся до Одеської митниці ДФС із заявою № 01/05, в якій просив, у зв’язку із отриманням сертифіката EUR.1 А500004599, поновити режим вільної торгівлі за митною декларацією № UA500030/2017/002467 від 09.03.2017 року та повернути кошти надлишково сплаченого експортного мита у сумі 32673,13 грн. на розрахунковий рахунок підприємства ТОВ «Техно-Агросервіс». Вказана заява підписана керівником та головним бухгалтером ТОВ «Техно-Агросервіс».

14.06.2018 року відповідач надав відповідь позивачу № 2196/10/15-70-19-03, з огляду на яку, Одеська митниця ДФС повідомила ТОВ «Техно-Агросервіс» про необхідність надати в митницю інформацію та/або документи, які свідчать про виконання умов «прямого транспортування» товару з України в Італію у відповідності до ст. 13 Протоколу 1 до Угоди та інформацію щодо відсутності перепродажу товару за межами України, надану покупцем.

20.07.2017 року позивач на виконання листа відповідача № 2196/10/15-70-19-03 надав лист № 1/20, в якому повідомив позивача, що вантаж в контейнерах MRKU7131048 та MSKU2162074 було завантажено на борт судна в морському порту «Одеса» та вивантажено в порту «Венеція» (Італія) 14.04.2017 року, про що свідчать наступні документи: морський коносамент (BILL OF LADING) № SGL426819 від 13.03.2017 року, лист від контейнерної лінії б/н від 22.06.2017 року. Позивач, також, зазначив, що незважаючи на відсутність у контракті «Застереження про реекспорт», на виконання вимог законодавства надає лист від покупця б/н від 19.07.2017 року.

15.08.2017 року Одеська митниця ДФС надала відповідь ТОВ «Техно-Агросервіс» № 3129/10/15-70-19-03, з огляду на яку відповідач повідомив позивача, що у листі від 20.07.2017 року № 1/20 ТОВ «Техно-Агросервіс» повідомило митницю щодо відсутності у контракті від 30.10.2016 року № 01-30/16 розділу «Застереження про реекспорт», лист від покупця від 12.07.2017 року № б/н не містить інформацію про відсутність перепродажу товару. Крім того, відсутні документи, які свідчать про транспортування товару безпосередньо між Європейським Союзом та Україною, та які підтверджують постійне перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту, у разі транспортування товару через інші країни. Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок, про відсутність підстав для розгляду питання щодо повернення коштів платнику податків.

Суд встановив, що згідно з листом покупця від 12.07.2017 року, вантаж у двох контейнерах MRKU7131048 та MSKU2162074 було доставлено з України і розвантажено в Італії (порт Венеція) як було зазначено в коносаменті № SGL 426819.

Судом, також, встановлено, що згідно з листом покупця від 19.07.2017 року, вантаж у двох контейнерах MRKU7131048 та MSKU2162074 було перероблено у скрап в Італії. Під час доставки до вантажоотримувача не було проведено жодних реекспортних операцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 289 МК України, обов’язок із сплати митних платежів виникає у разі вивезення товарів з митної території України при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту - з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації.

Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода).

Згідно з ст. 26, 31 глави 1 Розділу IV Угоди, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами-2, що походять з територій Сторін.

Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв’язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Існуючі мита або заходи еквівалентної дії, які застосовуються в Україні, як зазначено у Додатку І-C до цієї Угоди, повинні поступово анулюватися протягом перехідного періоду відповідно до Графіку, включеного до Додатку І-C до цієї Угоди. У разі внесення змін до митного законодавства України зобов’язання, взяті відповідно до Графіку, що міститься у Додатку І-C до цієї Угоди, залишатимуться чинними на основі відповідності опису товарів. Україна може застосовувати спеціальні заходи щодо вивізного (експортного) мита на умовах, визначених у Додатку І-D до цієї Угоди. Дія таких спеціальних заходів закінчиться наприкінці періоду, встановленого для такого товару у Додатку І-D до цієї Угоди.

Згідно з ст. 46 МК України, у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.

Органи, які видали сертифікат про походження товару з України, зобов’язані зберігати його копію та інші документи, на підставі яких засвідчено походження цього товару з України, не менше 1095 днів від дня його видачі.

Згідно зі ст. 13 Протоколу 1 до Угоди, преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Європейським Союзом та Україною. Проте товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

Товари, що походять з певної країни, можуть бути транспортовані по трубопроводу через територію країн, іншої, ніж країни Європейського Союзу та України.

Приписами ст. 16 Протоколу 1 до Угоди передбачено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, – декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Відповідно до ст. 17 Протоколу 1 до Угоди, сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути вказана в Комірці 11 цього сертифіката.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1, що затверджений Наказ Міністерства фінансів України від 20.11.2017 № 950 (далі – Порядок), визначає процедуру заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 відповідно до положень Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ, Угоди про сільське господарство між Україною та Королівством Норвегія, Угоди про сільське господарство між Україною та Ісландією та Угоди про сільське господарство між Україною та Швейцарською Конфедерацією, ратифікованих Законом України від 07 грудня 2011 року № 4091-VI “Про ратифікацію Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ, Угоди про сільське господарство між Україною та Королівством Норвегія, Угоди про сільське господарство між Україною та Ісландією та Угоди про сільське господарство між Україною та Швейцарською Конфедерацією”, Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Чорногорії, ратифікованої Законом України від 16 жовтня 2012 року № 5445-VI “Про ратифікацію Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Чорногорії”, Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII “Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони”, а також інших міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку, якими передбачено ідентичну процедуру заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі - Угоди).

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку, сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 заповнюється та видається відповідно до положень Угод, статті 46 глави 7 розділу ІІ й пункту 14 частини другої статті 544 глави 74 розділу XX Митного кодексу України та цього Порядку.

Приписами п. 3 розділу І Порядку передбачено, що сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі - сертифікат) - документ, який підтверджує статус преференційного походження товару(ів), форма якого наведена у додатках до Угод.

Приписами п. п. 1, 2, 3 розділу ІІІ Порядку, сертифікат видається у разі, якщо його потрібно пред’явити як доказ, що товар(и) відповідає(ють) вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених Угодами, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

Сертифікат видається посадовою особою митниці під час здійснення експорту товару(ів) за місцем здійснення його (їх) митного оформлення або після експорту товару(ів) у випадках, встановлених Угодами, за місцем здійснення митного оформлення товару(ів) або за місцем державної реєстрації експортера.

Для отримання сертифіката експортер або уповноважений представник повинен подати структурному підрозділу митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката, такі документи: заяву, що містить декларацію від експортера (далі - заява), за формою, визначеною Угодами, та/або її електронну копію; електронну копію сертифіката у разі заповнення його машинописом та (за наявності) заповнений відповідно до вимог Угод бланк сертифіката; декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 1), та/або декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 2), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 3), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 4) (далі - декларація), що підтверджують преференційне походження товарів з України відповідно до правил визначення преференційного походження, встановлених Угодами, та/або їх електронні копії.

Згідно з положеннями п. 6 розділу ІІІ Порядку, посадова особа митниці перед видачею сертифіката перевіряє наявність документів, зазначених у пункті 3 цього розділу, та їх відповідність вимогам Угод, зокрема: форму (технічні характеристики) поданого бланка сертифіката (за наявності); правильність заповнення заяви та бланка сертифіката (за наявності); достатність поданих експортером документів, зазначених у пункті 3 цього розділу, що підтверджують преференційне походження товару(ів), зазначеного(их) у сертифікаті.

Згідно з п. 12 розділу ІІІ Порядку, у встановленому законодавством порядку протягом трьох років митницею зберігаються: заява для видачі сертифіката; копія виданого сертифіката, заповненого відповідно до вимог Угод; документи про те, що сертифікат не був виданий на момент здійснення експорту товару(ів) через помилки або через особливі обставини, або виданий, але не прийнятий з технічних причин митними органами країни імпорту (у разі видачі сертифіката після здійснення експорту товару(ів) відповідно до розділу IV цього Порядку), копія раніше виданого сертифіката (у разі видачі дубліката сертифіката відповідно до розділу V цього Порядку), оригінальне підтвердження походження, видане або оформлене попередньо (у разі видачі сертифіката на підставі оригінального підтвердження походження, виданого або оформленого попередньо, відповідно до розділу VI цього Порядку); рішення про відмову у видачі сертифіката.

Пунктом 1 розділу VII Порядку передбачено, що митниця відмовляє у видачі сертифіката, якщо: форма поданого бланка сертифіката (за наявності) не відповідає формі, визначеній Угодами; сертифікат (за наявності) та/або заяву та/або їх електронні копії заповнено з порушенням вимог Угод та цього Порядку; товар(и), на який(і) подано заяву щодо видачі сертифіката, не відповідає(ють) вимогам преференційного походження.

З огляду на наведені норми законодавства, суд робить висновок, що сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 А5000004599 є документом, який підтверджує статус преференційного походження товару, який виданий Одеською митницею ДФС 17.03.2017 року за результатом перевірки поданих експортером документів, що підтверджують преференційне походження товару, зазначеного у сертифікаті.

Суд встановив, що в зовнішньоекономічному контракті № 01-30/16 від 30.10.2016 року, відсутній розділ «Застереження про реекспорт», який є обов’язковим у відповідності до наказу міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 12 від 15.01.2002 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2002 року за № 73/6361).

Проте, суд зазначає, що факт нездійснення контрагентом позивачу в подальшому, після отримання товару, операцій з реекспорту підтверджується листом від 19.07.2017 року.

Доводи відповідача з приводу того, що позивач не надав документи, які свідчать про транспортування товару безпосередньо між Європейським Союзом та Україною, та які підтверджують постійне перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту спростовуються наявними в матеріалах справи та поданими до митного оформлення доказами. Так, в дорученні № 54 від 09.02.2017 року чітко визначено, що вантаж прямує з України (Одеса) в Італію (Венеція), транзит через Туреччину, а особливою умовою є знаходження вантажу під митним контролем.

Тобто, з наданих позивачем документів вбачається що вантаж прямував з України до Європейського Союзу, а к раїні транзиту вантаж знаходився під митним контролем.

Таким чином, суд, робить висновок, що відповідач, видавши позивачу 17.03.2017 року сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 А5000004599, який є документом, який підтверджує статус преференційного походження товару, підтвердив право позивача на повернення надлишково сплаченого мита, оскільки цим сертифікатом підтверджено документом, який підтверджує статус преференційного походження товару, який передбачено Угодою. Одеська митниця ДФС отримала контракт № 01-30/16 від 30.10.2016 року разом з митною декларацією від 07.03.2017 року, а отже, на момент видачі сертифікату EUR.1 А5000004599 відповідачу було відомо про відсутність у контракті розділу «Застереження про реекспорт», а тому відповідач, якщо вважав, що документи, що надані до митного оформлення не підтверджують преференційне походження товару повинен був прийняти рішення про відмову у видачі сертифікату.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що вимога позивача про визнання протиправною відмову Одеської митниці ДФС у відновленні режиму вільної торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю «Техно-Агросервіс» є такою, що належить до задоволення.

Відповідно ст. 8 Митного кодексу України, державна митна справа здійснюється на основі принципів, у тому числі, визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб’єктів господарювання незалежно від форми власності; додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Приписами ст. 301 Митного кодексу України передбачено, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до ст. 43 ПКУ, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов’язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Відповідно до п. 1 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, що був чинний до 26.09.2017 року, станом на час звернення позивача із заявою до Одеської митниці ДФС, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів: а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку; б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава: на депозитний рахунок 3734, на банківський рахунок 2603; в) для повернення фізичній особі в готівковій формі, якщо такі кошти вносилися готівкою, - на банківський рахунок 2603; г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету.

Враховуючи, що суд визнав протиправною відмову відповідача у відновленні позивачу режиму вільної торгівлі та факт виконання позивачем вимог Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, що був чинний до 26.09.2017 року, станом на час звернення позивача із заявою до Одеської митниці ДФС, щодо надання до Одеської митниці ДФС заяви про повернення надмірно сплачених митних платежів, суд робить висновок, щодо наявності підставі для задоволення вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про повернення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Агросервіс» надмірно сплачених коштів та зобов'язання Одеської митниці ДФС прийняти висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Техно-Агросервіс» надмірно сплачених коштів та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача з приводу того, що позивачем самостійно визначено грошове зобов’язання, а отже, у відповідності до ст. 56 ПКУ, не підлягає оскарженню, оскільки право позивача на повернення надмірно сплачених сум митних платежів виникло після отримання 17.03.2017 року сертифікату EUR.1 А5000004599, тобто на момент митного оформлення вантажу, позивач повинен був сплатити експортне мито з розрахунку 30 євро за 1 тонну, а не 9,5 євро за 1 тонну, як це передбачено Додатком 1-С до Угоди. Крім цього, суд зазначає, що в даному випадку позивач не оскаржує суму грошового зобов’язання, а звертається до відповідача із заявою в порядку передбачено ст. 43 ПКУ, ст. 301 МКУ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Агросервіс» до Одеської митниці ДФС за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про визнання протиправною відмови у відновленні режиму вільної торгівлі, визнання неправомірною бездіяльність та зобов’язання прийняти висновок.

Визнати протиправною відмову Одеської митниці ДФС у відновленні режиму вільної торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю «Техно-Агросервіс».

Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про повернення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Агросервіс» надмірно сплачених коштів у розмірі 32 673 (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят три) грн. 13 копійок.

Зобов'язати Одеську митницю ДФС прийняти висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Техно-Агросервіс» надмірно сплачених коштів у розмірі 32 673 (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят три) грн. 13 копійок та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Агросервіс» (69035, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ: 30850830).

Відповідач – Одеська митниця ДФС (65078, Одеська область, місто Одеса, вул. Гайдара, будинок 21, корпус А; код ЄДРПОУ: 39441717).

Третя особа – Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області (65023, м. Одеса, вул. Садова, буд 1-а, код ЄДРПОУ: 37607526)

Повний текст рішення виготовлений та підписаний судом 20.09.2018 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.