АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/7446/16 Справа № 2-2137/09
Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.
Категорія 19
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2016 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Пономарь З.М., суддів Осіяна О.М., Петешенкової М.Ю., при секретарі Самокиші О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2009 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 (правонаступників померлого відповідача ОСОБА_6) про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним, визнання права власності на земельну ділянку,-
в с т а н о в и л а :
У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_6 з позовом, яким просив на підставі ч.2 ст.220 ЦК України визнати дійсним укладений між ними 23.03.2003р. договір купівлі-продажу земельної ділянки №375 площею 0,078га у садовому товаристві «Дніпро» Новоолександрівської сільської ради та визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що договір з ОСОБА_6 укладено 23.03.2003р. без нотаріального його посвідчення, за договором ним передано 800грн., проте від нотаріального посвідчення договору ОСОБА_6 ухиляється.
Заочним рішенням Дніпропетровського райсуду Дніпропетровської області від 13.01.2009р. задоволено позовні вимоги ОСОБА_3, визнано дійсним укладений 23.03.2003р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу земельної ділянки №375 площею 0,078га у садовому товаристві «Дніпро» Новоолександрівської сільської ради та визнано за ОСОБА_3 право власності на вказану земельну ділянку. В апеляційній скарзі дочка ОСОБА_3 – ОСОБА_7 просила скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 у відсутність відповідача ОСОБА_6, суд першої інстанції керувався ч.2 ст.220 ЦК України та посилався на домовленість сторін відносно договору купівлі-продажу земельної ділянки, повне його виконання сторонами та ухилення відповідача ОСОБА_6 від його нотаріального посвідчення.
Вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та обставинам справи, з яких вбачається наступне.
Згідно державного акту на право приватної власності на землю від 27.07.1998р. ОСОБА_6 передана у приватну власність земельна ділянка №375 площею 0,078га у садовому товаристві «Дніпро» Новоолександрівської сільської ради для ведення садівництва (а.с.10).
Відповідно до положень.1 ст.35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно, зокрема, у власність земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва.
У копії розписки, виконаної у простій письмовій формі 23.03.2003р. зазначається, що ОСОБА_6 продано належну йому земельну ділянку №375 площею 0,078га у садовому товаристві «Дніпро» Новоолександрівської сільської ради ОСОБА_3 за 800грн., які ним отримано (а.с.9).
Проте згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер 24.06.2002р. (а.с.43).
14.04.2003р. державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно (частину квартири №128 у будинку№4-ж на ж/м «Комунар» у м.Дніпропетровськ та грошові внески) спадкоємцям померлого 24.06.2002р. ОСОБА_6 – дружині ОСОБА_4, сину ОСОБА_5 та дочці ОСОБА_7 (а.с.41-44).
Відповідно до вимог ч.2 ст.9 ЦК України 1963р., який діяв на час виникнення спірних правовідносин, правоздатність громадянина виникає в момент його народження та припиняється смертю. Угодами, згідно ч.1 ст.41 ЦК України 1963р. визнаються дії громадян, направлені на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав чи обов’язків. За договором купівлі-продажу, згідно ч.1 ст.224 цього Кодексу, продавець зобов’язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов’язується прийняти майно та сплатити за нього відповідну грошову суму. За ст.153 цього Кодексу договір вважається укладеним, коли між сторонами у відповідній формі досягнуто домовленості за усіма істотними умовами. За вимогами ч.1,3 ст.132 ЗК України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі, нотаріально посвідчуються та вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.
Враховуючи зазначені вимоги закону та встановлені обставини про відсутність домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про купівлю-продаж земельної ділянки у зв’язку з тим, що на час, зазначений у письмовій розписці від 23.03.2003р. від імені продавця ОСОБА_6, фактично він вже був померлим з 24.06.2002р., не мається підстав для визнання дійсним на підставі ч.2 ст.47 ЦК України 1963р. їх договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.03.2003р. та визнання за ОСОБА_3 на підставі вказаної угоди права власності на неї. Пояснення представника ОСОБА_3 про те, що у письмовій розписці дата її складення ОСОБА_6 вказана помилково, не підтверджуються відповідними доказами, а вдова та дочка ОСОБА_6 взагалі заперечували факт відчуження останнім земельної ділянки.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та обставинам справи, його рішення на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 із задоволенням апеляційної скарги дочки померлого ОСОБА_6 – ОСОБА_7
На підставі вимог ч.1,5 ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 стягнуто 606грн.11коп. на повернення понесених нею та підтверджених документально судових витрат (а.с.31).
Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2009 року скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7 (правонаступників померлого відповідача ОСОБА_6) про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним та про визнання права власності на земельну ділянку.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 606грн.11коп. на повернення судових витрат.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді : Пономарь З.М. Осіян О.М. Петешенкова М.Ю.