ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року

Київ

справа №320/302/16-а (2-а/320/48/16)

адміністративне провадження №К/9901/13145/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 320/302/16-а (2-а/320/48/16)

за позовом ОСОБА_1 до в.о. начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області Боєва Костянтина Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, прийняту 25 лютого 2016 року у складі судді Дараган Л.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, прийняту 11 травня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Юхименка О.В., суддів Кругового О.О., Нагорної Л.М.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до в.о. начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області Боєва К.Ю. про визнання протиправною та скасування постанови від 11 січня 2016 року № 000001, згідно з якою ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155 КУпАП (Порушення правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю) та накладено штраф в розмірі 170 грн.

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області постановою від 25 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправною та скасував постанову № 000001 від 11 січня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 грудня 2015 року уповноваженим фахівцем контролюючого органу проведена перевірка з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів господарської одиниці - магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого по АДРЕСА_1, що належить Суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1.

За результатами перевірки складений Акт № 000134, яким зафіксовано порушення статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року N 1023-XII, пункту 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833, а саме обмеження використання споживачем електронних платіжних засобів під час здійснення розрахунків.

29 грудня 2015 року головним спеціалістом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення № 000052, згідно до якого Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 порушила статтю 17 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року N 1023-XII, пункт 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року N 833 - обмежила використання споживачами електронних платіжних засобів під час здійснення розрахунків, приймання до сплати яких, відповідно до законодавства, є обов'язковим.

На підставі матеріалів перевірки, 11 січня 2016 року керівником контролюючого органу прийнято постанову № 000001.

На ОСОБА_1, за порушення пункту 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року N 833, на підставі частини першої статті 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено штраф у розмірі 170,00 грн.

Суди дійшли висновку про задоволення позову з огляду на те, що ОСОБА_1 використовує у своїй господарській діяльності частину магазину торгівельною площею 20 кв.м., що звільняє її від обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів.

У поданій касаційній скарзі Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Частиною 1 статті 155 КУпАП, на підставі якої позивача притягнуто до відповідальності, передбачено, що порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю тягне за собою накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року N 1023-XII споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

Пункт 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833, передбачає, що суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити можливість використання спеціальних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства.

Положеннями ст. 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

При цьому, уповноважені посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів мають право складати протоколи про правопорушення, вичерпний перелік яких зазначений в статті 255 КУпАП. Відповідно до вимог цієї статті, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, мають право складати протоколи за правопорушення, передбачені ст.ст. 42-2, 156, 164-6, 164-7 КУпАП. А повноваження щодо складання протоколів про правопорушення, передбачені статтею 155 КУпАП, надані виключно уповноваженим на те посадовим особам органів внутрішніх справ (Національної поліції).

Тобто, вбачається, що за наведених вище обставин посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, не мають права згідно статті 255 КУпАП складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 155 КУпАП. Отже, протокол про адміністративне правопорушення № 000052 від 29 грудня 2015 року, який був складений відносно позивача головним спеціалістом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області ОСОБА_4, є таким, що складений не уповноваженою на те відповідно до вимог закону посадовою особою.

При цьому судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на складення протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою на те згідно Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 травня 2012 року № 601, посадовою особою, оскільки такі посилання відповідача є необґрунтованими і такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України. Так, за приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, згадана відповідачем Інструкція, яка є підзаконним нормативним актом, містить положення, які суперечать нормам закону - КУпАП, а тому застосуванню підлягають норми того акта, що має більш високу юридичну силу, тобто закону - КУпАП як нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу.

Проте, відповідач під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови всупереч вимогам п. 2 ст. 278 КУпАП, якими визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, на наведені вище обставини належної уваги не звернув та зазначені обставини не з'ясував.

Враховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про те, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, пов'язаного із порушенням правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, відповідачем суду не надано.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року у справі № 320/302/16-а (2-а/320/48/16) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Судді Верховного Суду