ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2018 року № 826/6504/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

За участю представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - Обушевська З.В.

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2016 року № 0006451306, № 0006441306, винесені відповідачем;

стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою суду від 22 травня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6504/17 (далі - справа), та призначено судовий розгляд на 01 серпня 2017 року.

01 серпня 2017 року судом відкладено розгляд справи на 10 жовтня 2017 року.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі обґрунтовуючи тим, що позивач не була належним чином повідомлена про проведення перевірки, а тому контролюючий орган не мав права проводити перевірку, та результати такої перевірки не мають правових наслідків. Окрім того, висновки акту перевірки є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки розписки є належним документом та документально підтверджують витрати. За таких обставин. Винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, який долучено до матеріалів справи та з якого вбачається, що жодних порушень чинного законодавства під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ним допущено не було.

У відповідному судовому засіданні протокольної ухвалою суд змінив порядок розгляду справи, ухваливши про перехід до подальшого завершення розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, з дня набрання чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з 15 грудня 2017 року, адміністративне судочинство здійснюється за правилами цієї редакції Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

09 листопада 2016 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві видано наказ № 889 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів. Виконання вимог валютного та іншого законодавства фізичної особи ОСОБА_1 з 17 по 23 листопада 2016 року, терміном п'ять робочих днів.

Водночас відповідачем підготовлено повідомлення № 9701/П/26-54-13-06-26 фізичній особі ОСОБА_1 про проведення зазначеної перевірки в якому зазначено також про те, що починаючи із зазначеного терміну, фізичній особі ОСОБА_1 необхідно буде забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують отримання доходу та понесені витрати від операцій з інвестиційними активами, протягом 2015 року, які підлягають декларуванню згідно чинного законодавства, контроль за виконання якого покладено на контролюючі органи.

Позивач зауважує, що повідомлення та наказ нею отримані після початку проведення перевірки.

За результатами проведеної перевірки 30 листопада 2016 рокуконтролюючим органом складено Акт перевірки № 337-26-54-13-06-17-2125220309.

З акту вбачається, контролюючим органом було запрошено платника податків-фізичну особу ОСОБА_1 до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві.

Листом від 21 листопада 2016 року ОСОБА_1 надано належним чином завірені копії документів, що підтверджують отримання інвестиційного доходу від купівлі-продажу цінних паперів, а саме: договір про обслуговування рахунку у цінних паперах від 22 червня 2015 року № 302122/Д, розпорядження депозитарній установі ТОВ «Аффінаж», договори купівлі-продажу цінних паперів, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі ЦП, розписки від громадянами Канади Бодака Павла про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів, платіжні доручення про сплату ТОВ «Арчі Капітал» за акції прості іменні, що вільно обертаються в депозитарній системі України на рахунок отримувача ОСОБА_1

Перевіркою встановлено, що платник податків-фізична особа ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві не подала та не задекларувала дохід у сумі 15282240,00 гривень.

При визначенні об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб операцій з інвестиційними активами вважається інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати, підтверджені документами первинного обліку, пов'язані з придбанням такого інвестиційного активу, до яких, зокрема, але не виключно, відносяться: договір, прибутковий касовий ордер, касовий чек, розрахункова квитанція тощо.

При цьому, розписки надані ОСОБА_1 листом від 21 листопада 2016 року не є платіжним (розрахунковим) документом, а отже не можуть підтверджувати понесені витрати на придбання інвестиційних активів (акцій).

Отже платнику податків донараховано податок на доходи фізичних осіб всього у сумі 3056448,00 гривень, в тому числі по періодам:

За 2015 рік за ставкою 20% у розмірі 3056448,00 гривень (15282240,00 гривень *20%).

За результатами перевірки встановлено, що платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено військового збору у розмірі 229233,60 гривень за результатами звітного 2015 року, а тому платнику податків донараховано військового збору всього у сумі 229233,60 гривень в тому числі по періодам:

За 2015 рік за ставкою 1,5% у розмірі 229233,60 гривень (15282240,00 гривень *1,5%).

Таким чином, документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення платником податків-фізичною особою ОСОБА_1:

Підпунктів 164.2.8, 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 170.2.1, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 3056448,00 гривень;

Підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік;

Пункту 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - не нараховано та не сплачено військового збору за 2015 рік у сумі 229233,00 гривень.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, контролюючим органом 29 грудня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0006451706про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 3056448,00 гривень та штрафними фінансовими санкціями у розмірі 764282,00 гривень;

№ 0006441306 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір у сумі 229233,60 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 54308,40 гривень.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17 березня 2017 року № 1976/П/26-15-10-02-16 у задоволенні скарги відмовлено. А податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 07 квітня 2017 року № 4884/П/99-99-11-02-01-14 рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17 березня 2017 року № 1976/П/26-15-10-02-16 залишено без змін.

Позивач не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішення, вважаючи їх необґрунтованими, незаконними та безпідставними, а тому просить їх скасувати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконання яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1. статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, у тому числі: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження (абзац 1 пункту 73.3 статті 73 ПК України).

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом (пункту 73.3. статті 73 ПК України).

Разом з тим, відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 75.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин. зокрема:

78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

78.1.2. платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

З наведеного вбачається, що виявлені факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку. Коли сумніви не усунуто наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (підпункту 164.1.3 пункту 164.3 статті 164 ПК України).

Відповідно до підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема:

пасивні доходи (крім зазначених у підпункту 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу)

доходи у вигляді виграшів, призів а також інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу(підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України).

Відповідно до підпункту 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 ПК України ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах, зокрема: 20 відсотків - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування (крім зазначених у підпункті 167.5.2 цього пункту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Відповідно до пункту 168.3 статті 168 ПК України розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).

Згідно з підпунктом 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року (пункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України).

Відповідно до підпункту 170.2.7 пункту 170.2 статті 170 ПК України для цілей цього пункту: термін «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

Згідно з підпунктом 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 ПК України податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу). Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у цьому пункті.

Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику спільно з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Підпунктом 176.1 статті 176 ПК України передбачено, що платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Згідно з абзацом «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України особі, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу. що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Абзацом «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язаніподавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до пункту 179.7 статті 179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участі фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі за допомогою розрахункових документів в електронному або паперовому вигляді.

Спільним наказом Міністерства фінансів України від 22 листопада 2011 року № 1844 та рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22 листопада 2011 року № 1689 затверджено Методику визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента (далі - Методика) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2.18 Методики за результатом звітного податкового року податковий агент здійснює розрахунок інвестиційного прибутку, отриманого платником податку у такому році, та суми податку з такого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету, із врахуванням утриманих та сплачених сум податку протягом року. Розрахунок за результатами року не здійснюється у разі, якщо протягом року у зв'язку з виконанням або розірванням договору (договорів), укладеного (укладених) з платником податку, інвестиційний прибуток було розраховано, а податок утримано і сплачено до бюджету в повному обсязі.

Пунктом 2.23 Методики визначено, що податковий агент щороку до кінця січня року, що настає за звітним податковим роком, надає платнику податку довідку про визначення торговцем цінними паперами при виконанні ним функцій податкового агента інвестиційного прибутку платника податку на доходи фізичних осіб за формою, встановленою у додатку до цієї Методики. За результатами звітного податкового року довідка не видається, якщо вона була надана платнику податку у зв'язку з виконанням або розірванням до кінця звітного податкового року договору, укладеного податковим агентом з таким платником податку. Довідка надається для пред'явлення органу державної податкової служби за податковою адресою платника податку з метою визначення загального інвестиційного прибутку та податку з нього у річній податковій декларації.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету податковим агентом у порядку, передбаченому підпунктами 168.4.1-168.4.4 пункту 168.4 статті 168 розділу IV Податкового кодексу України (пункт 2.25 Методики).

З матеріалів доданих до справи вбачається, що 10 листопада 2016 року на адресу позивача контролюючим органом направлено наказ та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства у період з 17 по 23 листопада 2016 року.

Вказані документи позивачем отримано 15 листопада 2016 року, тобто за декілька днів до проведення перевірки, про що свідчить особистий підпис фізичної особи на зворотньому повідомленні, яке долучено до матеріалів справи.

З наведеного вбачається, що податковим органом повністю дотримано вимог Податкового кодексу України щодо направлення платнику податків наказу та повідомлення та своєчасного повідомлення про проведення перевірки.

За таких обставин, доводи позивача щодо отримання вказаних документів поштою після початку проведення перевірки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються матеріалами доданими до справи.

Щодо порушень, які відображено у акті перевірки, то з матеріалів доданих до справи вбачається, що між громадянкою України ОСОБА_1М.(покупець) та громадянином Канади Бодак Павлом (продавець), в інтересах та за рахунок якого діє Товариством з обмеженою відповідальністю «Арчі Капітал» було укладено:

07 червня 2015 року договір № БВ4-3-1/56 купівлі-продажу цінних паперів, загальна вартість договору становить 1 186 008,80 гривень, додаткова угода № 1 від 08 червня 2015 року,

23 червня 2015 року договір № БВ4-3-1/82 купівлі-продажу цінних паперів,загальна вартість договору становить 2 265 488,67 гривень, Додаткову угоду № 1 від 23 червня 2015 року;

30 червня 2015 року договір № БВ6-1-2/55 купівлі-продажу цінних паперів, загальна вартість договору становить 2 011 058,40 гривень, Додаткову угоду № 1 від 30 червня 2015 року;

07 липня 2015 року договір № БВ6-1-2/85 купівлі-продажу цінних паперів, загальна вартість договору становить 1 749 792,69 гривень, Додаткову угоду № 1 від 07 липня 2015 року,

13 липня 2015 року договір № БВ6-1-2/92 купівлі-продажу цінних паперів, загальна вартість договору становить 1 395 708,91 гривень, Додаткову угоду № 1 від 13 липня 2015 року, Додаткову угоду № 2 від 22 вересня 2015 року,

11 серпня 2015 року договір № БВ6-1-2/98 купівлі-продажу цінних паперів, загальна вартість договору становить 1 474 776,16 гривень, Додаткову угоду № 1 від 12 серпня 2015 року, Додаткову угоду № 2 від 22 вересня 2015 року.

13 серпня 2015 року Договір № БВ6-1-2/101 купівлі-продажу цінних паперів, загальна вартість договору становить 1 806 514,85 гривень, Додаткову угоду № 1 від 13 серпня 2015 року, Додаткову угоду № 2 від 22 вересня 2015 року,

17 серпня 2015 року договір № БВ6-1-2/103 купівлі-продажу цінних паперів, загальна вартість договору становить 3 382 703,36 гривень, Додаткову угоду № 1 від 17 серпня 2015 року,

Відповідно до вказаних договір продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цінні папери і порядку і на умовах, викладених у цих Договорах.

Умовами договорів також визначено, що розрахунки здійснюються у готівковій формі у визначені строки. Про сплату грошових коштів продавець видає розписку.

Документом, що підтверджує виконання зобов'язань продавця в перерахуванні цінних паперів на ім'я покупця є акти прийому-передачі.

Матеріали справи також містять акти виконаних робіт до договорів купівлі-продажу цінних паперів від 07 червня 2015 року,від 23 червня 2015 року, від 10 серпня 2015 року, від 245 вересня 2015 року, від 08 жовтня 2015 року, від 10 листопада 2015 року, 11 грудня 2015 року,

Факт передачі цінних паперів підтверджується актами прийому-передачі від 08 червня 2015 року, від 23 червня 2015 року, від 30 червня 2015 року, від 28 липня 2015 року, від 10 серпня 2015 року, 22 жовтня 2015 року, від 19 серпня 2015 року, 20 серпня 2015 року, 28 вересня 2015 року, які є невід'ємними частинами зазначених договорів.

На підтвердження розрахунків за придбання ЦП за даним договором позивачем надано розписки про отримання громадянином Канади Бодак Павлом готівкових коштів.

Судом також встановлено, що цінні папери в подальшому позивачем було продано товариству з обмеженою відповідальністю «Арчі Капітал» відповідно до договорів купівлі-продажу цінних паперів:

від 09 червня 2015 року № БВ6-14/1 за загальну вартість 1 186 800,00 гривень;

від 24 червня 2015 року № БВ-23/10 за загальну вартість 2 267 000,00 гривень;

від 01 липня 2015 року № БВ7-2/10 за загальну вартість 2 012 400,00 гривень;

від 03 серпня 2015 року № БВ8-4/11 за загальну вартість 1 750 960,00 гривень;

від 14 серпня 2015 року № БВ8-20/9 за загальну вартість 1 396 640,00 гривень;

від 08 вересня 2015 року № БВ9-16/18 за загальну вартість 1 475 760,00 гривень;

від 22 вересня 2015 року № БВ9-28/15 за загальну вартість 1 807 720,00 гривень;

від 01 жовтня 2015 року № БВ10-5/3 за загальну вартість 3 384 960,00 гривень.

Вказані обставини підтверджуються актами виконаних робіт від 02 липня 2015 року, від 08 липня 2015 року, 05 серпня 2015 року, від 20 серпня 2015 року, від 14 вересня 2015 року, від 24 вересня 2015 року, від 06 жовтня 2015 року, від 26 жовтня 2015 року.

Разом з тим, з наведеного вбачається, що позивач придбала цінні папери у фізичної особи, а тому вказані взаємовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання. Кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання часткового або в повному обсязі.

За таких обставин, розписка є документом, що засвідчує виконання покупцем обов'язку з оплати за договором купівлі-продажу, який укладено між фізичним особами.

Суд відхиляє посилання відповідачана пункт 1.2 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», постанову Правління Національного банку України від 21 січня 2014 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті», а також на Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ, оскільки вказані нормативно-правові акти регулюються відносини, що виникають при операціях підприємств/підприємців з одного боку та фізичних осіб з іншого боку. А також безготівкові розрахунки. Проте вони не регулюють взаємовідносини, що виникають між двома фізичними особами при здійсненні між ними розрахунків за придбання акцій.

З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що розписки є належними документами, що підтверджують факт оплати позивачем вартості придбаних цінних паперів за зазначеними договорами купівлі-продажу.

Окрім того, з аналізу положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що відповідальність та обов'язок щодо правильності нарахування інвестиційного прибутку від продажу цінних паперів та суми сплати податку з такого прибутку покладається на податкового агента, яким є професійний торговець цінними паперами.

Договори купівлі-продажу цінних паперів проводились за участю професійного торговця цінними паперами - ТОВ «Арчі Капітал»(ліцензія Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку серії АЕ № 294743 видана 18 лютого 2015 року з терміном дії до з 14 лютого 2015 року - необмежений на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами - брокерська діяльність).

За таких обставин, у випадку будь-яких порушень зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з даного інвестиційного доходу, відповідальність та відповідні донарахування має бути покладено саме на податкового агента.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2016 року № 0006451706 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 3056448,00 гривень та штрафними фінансовими санкціями у розмірі 764282,00 гривень та № 0006441306 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір у сумі 229233,60 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 54308,40 гривень, що є підставами для їх скасування.

Відповідачем під час судового розгляду не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятих ним рішень, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Долученою до матеріалів справи квитанцією від 17 травня 2017 року № ПН1853 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 8 000,00 гривень, який підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно ДРФОПП НОМЕР_4)до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві(04213, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, 58, код ЄДРПОУ 39468697), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29 грудня 2016 року:

№ 0006451706 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 3056448,00 гривень та штрафними фінансовими санкціями у розмірі 764282,00 гривень;

№ 0006441306 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір у сумі 229233,60 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 54308,40 гривень.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно ДРФОПП НОМЕР_4) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04213, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, 58, код ЄДРПОУ 39468697) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 8 000,00(вісім чотири) гривень 00 копійок.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда