КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/12380/17 Головуючий у І інстанції - Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Літвіної Н.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС від 17 липня 2017 року № 0002374104.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що висновки акта перевірки суперечать встановленим Відповідачем в ході перевірки обставинам, а тому оскаржуване рішення, яке винесено на підставі таких висновків перевірки підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 17 липня 2017 року № 0002374104.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволення адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема апелянт зазначає, що 31.12.2016 року був крайній строк сплати узгодженого податкового зобов'язання ТОВ "Фірма "Дісна" з акцизного податку за листопад 2016 року, проте повне фактичне погашення відбулося лише 11.01.2017 року не в повному обсязі, тобто Позивачем було прострочено сплату акцизного податку.

Таким чином, відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України, Офісом великих платників податків ДФС винесено податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2017 року № 0002374104 на суму 21 584,89 грн. у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, податковим органом на підставі п.20.1.4 ст.20 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку ст. 76 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з акцизного податку за листопад 2016 року ТОВ "Фірма "Дісна" ( код ЄДРПОУ 31566495).

Перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з акцизного податку в сумі 215 848,91 грн. протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 23 червня 2017 року № 1442/58-16-41-04/31566495.

17 липня 2017 року на підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002374104, яким Позивачу за порушення строку сплати грошового зобов'язання з 55 Лікеро-горілчана продукція на підставі ст. 126 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України за затримку на 12 календарних днів сплати грошового зобов'язання 215 848,9 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % за платежем 55 Лікеро-горілчана продукція, 14030200 в сумі 21 584,89 грн.

Не погоджуючись з спірним податковим повідомленням-рішенням позивачем подано скаргу до ДФС України.

За результатом розгляду скарги, ДФС України прийнято рішення від 19 вересня 2017 року № 20845/6/99-99-11-03-01-25, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу Позивача - без задоволення.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом нараховано штрафні санкції за порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України при сплаті акцизного податку при здійсненні поставки продукції на митну територію України за відсутності законодавчо визначених підстав, отже податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2017 року № 0002374104 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року № 481-95 ВР та Податковим кодексом України.

Згідно з статтею 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 20.1.4, п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписами п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку, та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з абзц. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій /декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого податковим Кодексом для подання податкових декларацій.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 126.1 ст. 26 Податкового кодексу України якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строк) сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Разом з тим, згідно із приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже з моменту подання платником податків податкової декларації, визначена ним сума податкового зобов'язання є узгодженою і має бути сплачена у граничні терміни, визначені законом.

В силу приписів пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, вказаними нормами вставлено право платника податку, у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач у декларації за листопад 2016 року у рядку «А 17» задекларував суму податкових зобов'язань із ввезених підакцизних товарів.

При заповнені декларації акцизного податку були допущені технічні помилки, а саме в строках з кодами операцій А17.1- лікеро-горілчана продукція та А17.2 - виробнича продукція, інших спиртових дистилятів, продуктів із вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше.

В подальшому Позивачем виправлено допущені в поданій декларації помилки шляхом подання уточнюючої декларації в межах передбаченого строку.

Відтак, колегія суддів вважає, якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки, з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Матеріалами справи підтверджується своєчасне подання Позивачем до податкового органу відповідної звітності, самостійне усунення виявлених недоліків шляхом подання уточнюючого декларації в межах передбаченого строку.

Колегія суддів зазначає, що специфіка нарахування штрафної санкції, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов'язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а отже, з врахуванням встановлених у даній справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність застосування до позивача штрафу, передбаченого з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Правову позицію з аналогічного питання Верховний Суд висловив у постанові від 23 січня 2018 року у справі № К/9901/2251/17 (№ 810/2108/16) та у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № К/9901/416/17 (№ 803/1156/17).

При цьому, відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 222.2.1. статті 222.1. Податкового кодексу України визначено, що податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації.

За приписами пункту 226.2 статті 226 Податкового кодексу України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно до положень п. 226.11 статті 226 Податкового кодексу України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Згідно з п. 226.14. ст. 226 Податкового кодексу України для одержання марок акцизного податку імпортер повинен подати продавцю таких марок заявку-розрахунок у трьох примірниках за встановленою продавцем марок формою, платіжні документи, що підтверджують внесення плати за марки та сплату податку до відповідного бюджету. Один примірник заявки-розрахунку залишається у продавця марок акцизного податку, другий - з відміткою продавця марок про сплату податку повертається імпортеру для передачі контролюючому органу, третій - з відміткою продавця марок залишається у покупця (імпортера).

Положеннями статті 227 Податкового кодексу України врегульовано ввезення на митну територію України імпортних алкогольних напоїв і тютюнових виробів

Відповідно до п. 227.1 зазначеної статті суб'єкти господарювання - юридичні та фізичні особи, які уклали з іноземними виробниками або іншими нерезидентами контракт (договір) про постачання в Україну алкогольних напоїв і тютюнових виробів, мають право ввозити на митну територію України імпортні алкогольні напої і тютюнові вироби, якщо:

а) ввезення їх на митну територію України здійснюється виключно через визначені Кабінетом Міністрів України пункти пропуску через державний кордон, які зазначені покупцями марок (імпортерами) у заявці-розрахунку;

б) маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється в установленому порядку марками акцизного податку встановленого зразка;

в) алкогольні напої в автомобільних і залізничних цистернах, а також у баках, бачках та інших ємностях місткістю більш як 5 літрів ввозяться в Україну з метою продажу або обміну на митній території України та не підлягають маркуванню. У такому разі податок сплачується до або під час митного оформлення. Контроль за його сплатою здійснюється контролюючими органами;

г) покупець марок (імпортер) подав контролюючому органу митну декларацію, копію декларації про максимальні роздрібні ціни (для тютюнових виробів) та примірник заявки-розрахунку з відміткою продавця марок акцизного податку про сплату сум податку до відповідного бюджету в повному обсязі.

У той же час, пунктом 227.6 статті 227 Податкового кодексу України вказано, що у разі порушення порядку маркування ввезених алкогольних напоїв і тютюнових виробів та/або неповної сплати податку товар не допускається до митного оформлення і ввезення його на митну територію України забороняється.

Відповідно до п.19 Положення «Про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 (далі - Положення № 1251), наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

Пунктом 20 Положення № 1251 встановлено, що контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють територіальні органи ДФС, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - територіальні органи ДФС. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Факт ввезення позивачем імпортованої алкогольної продукції, маркованої належним чином, є підтвердженням того, що акцизний податок, задекларований у декларації акцизного податку за листопад 2016 року, був сплачений позивачем у встановлені чинним законодавством строки.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012 року «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» у разі, коли в будь-якій графі форми МД-2, МД-3 або МД-8 митної декларації на паперовому носії не вистачає місця для внесення необхідних відомостей декларантом або для проставлення службових позначок чи внесення відомостей посадовою особою митного органу, застосовується доповнення форми МД-6. Так, всі вантажно-митні декларації по товару, що ввозився Позивачем на митну територію України у зазначені податкові періоди, містять доповнення МД-6, в якому посадова особа контролюючого органу після перевірки зазначає в обов'язковому порядку номер та дату заявки-розрахунку на придбання марок акцизного податку по продукції, що ввозиться.

Оскільки під час оформлення ввезення алкогольної продукції на митну територію України відповідним органом відбувається перевірка підтвердження сплати акцизного податку, позивачем надано розрахунок суми акцизного податку з підакцизних товарів (продукції) за листопад 2016 року, та копії вантажно-митних декларацій, згідно з якими відбувалося оформлення ввезення позивачем алкогольної продукції на митну територію України із зазначенням відповідних заявок-розрахунків на придбання марок акцизного податку з відміткою про сплату податку, що є обов'язковим для оформлення ввезення продукції відповідно до пп.226.14 ст. 226 Податкового кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що Позивач своєчасно сплатив акцизний податок під час ввезення імпортованої алкогольної продукції.

Ураховуючи те, що податковим органом нараховано штрафні санкції за порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України при сплаті акцизного податку при здійсненні поставки продукції на митну територію України за відсутності законодавчо визначених підстав, відтак податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2017 року № 0002374104 є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий -суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.М. Літвіна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 18.09.2018 року.